Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права: поняття та види.

Читайте также:
  1. I. Поняття зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність.
  2. III. Поняття комунікації, комунікаційного процесу, методи його удосконалення
  3. X. Міжнародні відносини
  4. Административное право как отрасль права: понятие, предмет и система.
  5. Адміністративне право і галузі приватного права
  6. Адміністративні стягнення: поняття та види
  7. Ануїтет та його види.
  8. Безробіття, його показники і види.
  9. Бенчмаркінг як альтернатива маркетингового дослідження: сутність, функції, види.
  10. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

У сучасній доктрині МПП та законодавстві більшості країн світу під міжнародним договором зазвичай розуміється міжнародна угода,

укладена між двома чи декількома іноземними державами або іншими суб’єктами міжнародного права у письмовій формі та врегульована відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного пра-ва, незалежно від того, міститься така угода в одному чи в декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкрет-ного найменування. Це правило закріплено у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. і Законі України від 9 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України».

Як джерело права, що застосовується у сфері МПП, міжнародний договір має свої особливості. Головною особливістю, притаманною міжнародному договору як джерелу права, в МПП є те, що з моменту включення норм міжнародного договору до складу тієї чи іншої правової системи вони діють як внутрішні правові норми, залишаючись при цьому міжнародними договорами, тобто стають частиною національного законодавства певної держави. Аналогічне правило сформульовано і в законодавстві України, зокрема в ст. 9 Конституції України, за якою чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Міжнародний договір укладається за загальновизнаними в міжнародному праві правилами, а саме шляхом: проведення попередніх переговорів представників держав або міжнародних організацій; складання тексту договору; парафування чи попереднього підписання тексту договору; підписання, ратифікації або офіційного визнання; обміну ратифікаційними грамотами; опублікування тексту договору. Оригінальний текст багатостороннього договору зберігається в одній з держав-учасниць, яка у цьому разі йменується депозитарієм.

Під час підписання, ратифікації міжнародних договорів кожна держава-учасниця має право зробити застереження (клаузула) і запере-чувати проти застережень, зроблених іншими учасниками договору. При застосуванні норм міжнародних договорів також слід ураховувати застереження, зроблені різними державами-учасницями, оскільки вони можуть суттєво змінювати зміст договору. Так, ст. 11 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. передбачає можливість укладання договорів в усній формі, однак Україна зробила застереження відповідно до статей 12 та 96 Конвенції про незастосування усної форми договору в тих випадках, коли хоч би одна із сторін має своє комерційне підприємство в Україні.

Зауважимо, що міжнародний договір стає джерелом права у відповідній національній правовій системі лише за наявності певних умов:

а) згоди держави на обов’язковість для неї положень цього між-народного договору, яка може надаватися шляхом підписання догово-ру, обміну документами, ратифікацією договору, прийняттям, приєднанням до договору або застосуванням іншого способу за до-мовленістю сторін;

б) набуття чинності цим міжнародним договором в порядку і стро-ки, передбачені в договорі або погоджені між сторонами.

Особливістю існування норм міжнародного договору в сучасному МПП є те, що законодавці більшості країн світу у власній правовій системі надають перевагу нормі міжнародного договору над нормою внутрішнього законодавства. Не є винятком й Україна. У Законі України «Про міжнародні договори України», зокрема, передбачається: якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічне правило міститься й у Законі України «Про міжнародне приватне право» (ст. 3), за яким норма міжнародного договору України має примат над будь-якою нормою, що міститься в цьому Законі.

Міжнародні договори класифікуються залежно від критеріїв по-будови тієї чи іншої правової системи в певній державі. Зазвичай до міжнародного договору як джерела МПП прийнято відносити:

а) міжнародні договори, що регулюють основні права і свободи людини, зокрема Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права 1966 р. та ін.;

б) двосторонні і багатосторонні (універсальні — наприклад Ві-денська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.; регіональні — Угода країн СНД 1992 р. про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 р.) міжнародні договори, які містять норми, що регулюють приватноправові відносини з іноземним елементом, зокрема договори про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах; консульські конвенції; з питань міжнародних перевезень, міжнародних торговельних і фінансових операцій, міжнародного цивільного процесу, міжнародного комерційного арбітражу та ін.

Міжнародні договори також можна класифікувати на: а) само- виконувані (без конкретизації їх змісту в нормах внутрішнього зако-нодавства) і б) такі, що потребують прийняття акта внутрішнього за-конодавства.

Держави і міжнародні організації-учасниці міжнародного договору через різні обставини можуть припиняти своє існування. При цьому в доктрині МПП вважається, що такий міжнародний договір може бути чинним для їх правонаступників. Зокрема, чинність міжнародних договорів, укладених УРСР і СРСР, закріплено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Законі України «Про правонаступництво України» . Наша країна підтвердила свої зобов’язання за міжнародними договорами, укладеними УРСР до проголошення незалежності України, а також наступництво прав та обов’язків за міжнародними угодами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам держави.

Крім угод, що укладаються державами між собою, існують ще й угоди, що укладаються між державами і міжнародними організаціями, а також між самими міжнародними організаціями. Ці угоди також слід відносити до категорії міжнародних договорів, що прямо зазначено у Віденській конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями або міжнародними організаціями 1986 р.

Україною як самостійною державою міжнародні договори уклада-ються:

- Президентом України або за його дорученням — від імені України;

- Кабінетом Міністрів України або за його дорученням — від імені Уряду України;

- міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами — від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

Від імені України укладаються такі міжнародні договори:

а) політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України;

б) що стосуються прав, свобод і обов’язків людини і громадянина;

в) про участь України в міжнародних союзах та інших міжнародних об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуск підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебу-вання, включаючи строк виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації;

ґ) про використання території та природних ресурсів України;

д) договори, якими за згодою сторін надається міжнародний характер.

Від імені Уряду України укладаються міжнародні договори з

економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до ведення Кабінету Міністрів України.

Міжнародні договори України, які не потребують ратифікації, якщо вони передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України або Кабінету Міністрів України, підлягають затвердженню. Затвердження здійснюється Президентом України у формі указу щодо міжнародних договорів, які укладаються:

а) від імені України;

б) від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України.

Інші міжнародні договори, що укладаються від імені Уряду України, а також міжвідомчі договори, якщо вони встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Кабінету Міністрів України, затверджуються Кабінетом Міністрів України у формі постанов.

 

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 132 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав