Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Звичаї як джерело міжнародного приватного права: поняття та види.

Одним із джерел як міжнародного публічного, так і міжнародного приватного права є звичай. Під звичаєм слід розуміти правила поведінки певних суб’єктів відносин, що склалися здавна, є загальними і систематично застосовними. Звичаї як джерела права визнаються майже всіма правовими системами світу. Залежно від сфери дії звичаї можна класифікувати на: а) звичаї у сфері міжнародного публічного права та

б) звичаї у сфері МПП. У сфері МПП звичаї поділяють на: а) міжнародні торговельні звичаї (включаючи звичаї міжнародного торгового мореплавства) та б) звичаї ділового обороту. Звичаї можуть бути міжнародними та внутрішньодержавними.

Питання щодо визнання правового звичаю джерелом МПП ви-рішується на рівні національної правової системи. Як правило, той чи інший звичай стає джерелом національного права за умови, коли він визнається державою, тобто санкціонується нею. У цьому разі він набуває ознак правового звичаю, або звичаю, застосування якого санкціоноване нормами права. За українським законодавством міжнародний звичай може бути застосовний лише у разі його «визнання в Україні» (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право». Таке визнання відбувається в ГПК України (ч. 5 ст. 4) — у разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї; Законі Україні «Про міжнародний комерційний арбітраж» (ч. 4 ст. 28) — в усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з урахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди; Кодексі торгового мореплавства України (ст. 6) — сторони при укладенні договору можуть використовувати звичаї торгового мореплавства, якщо це не суперечить законодавству України. Формою визнання нашою державою міжнародних звичаїв є й укази Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567 щодо обов’язковості застосування Правил «Інкотермс» (у редакції 2000 р.) та від 4 жовтня 1996 р. № 566 стосовно обов’язковості застосування Уніфікованих правил і звичаїв щодо документарних акредитивів (у редакції 1995 р.) та Уніфікованих правил по інкасо (у редакції 1993 р.).

Міжнародні торговельні звичаї та звичаї міжнародного ділового обороту відіграють суттєву роль у зовнішньоекономічних відносинах, тому багато міжнародних організацій узагальнюють ці звичаї та публікують результати цих узагальнень. Зокрема, Правила «Інкотермс», Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів та Уніфіковані правила по інкасо розроблено МТП (Міжнародною торговельною палатою), що знаходиться в Парижі. УНІДРЖ (Міжнародним інститутом з уніфікації приватного права) розроблено Принципи міжнародних комерційних договорів, які теж належать до звичаїв. Міжнародний звичай визначається джерелом міжнародного цивільного процесу й у практиці міжнародних комерційних арбітражів (Типовий Регламент ЮНСІТРАЛ).

Міжнародні звичаї не можуть застосовуватися, якщо вони суперечать обов’язковим для учасників приватних правовідносин положенням законодавчих актів або умовам зовнішньоекономічних договорів (контрактів).