Читайте также:
|
|
І. Період первісного стада, що тривав багато сотень тисяч років, був періодом формування людини і людського суспільства. Це періодборотьби зоологічних інстинктів, успадкованих від І тваринних предків, з соціальними потребами і устремліннями, що виникають. Це період, за словами Моргана,переважного присвоєння готових продуктів природи; штучно створені людиною продукти служать головним чином допоміжними знаряддями такого присвоєння. Це періодвиникнення мови, і поступового розвитку полювання, рибальства, застосування вогню, організованого застосування людської праці; період поступового удосконалення знарядь праці (кам'яні знаряддя — дубина — спис — лук — стріла — кам'яна сокира — човен), докорінного вдосконалення їжі; період поступового переходу до розподілу праці між чоловіком і жінкою (мисливство — збирання плодів природи); періодмасового переселення, розселення на земній поверхні.
Оскільки предки людини — людиноподібні мавпи — були стадними тваринами і оскільки виникнення праці у вигляді виготовлення знарядь було мислиме тільки в групі, остільки й називають це співтовариство первісним людським стадом.Це група, зв'язок якої ґрунтувався на спільному здобуванні їжі і взаємозахисті від зовнішньої небезпеки. Через різні причини (випадковий характер здобичі, переселення) такі групи були непостійними. Природно, що скільки-небудь міцних стосунків між статями в цей період не могло існувати, так само як і будь-яких в цьому розумінні обмежень чи правил. Цей початковий стан шлюбу був названий проміскуїтетом (змішаний, всім доступний) і характеризувався безладними статевими стосунками. Правда, вже в кінці цього періоду виникло перше обмеження (чисто стихійне), екзогамія — виключення із статевого спілкування представників різних поколінь.
Про те, яким було виховання в первісному стаді, можна лише будувати гіпотези. Етнографія не дає прямих даних для розв'язання цього питання, так як навіть найвідсталіші племена не зберегли в своїй культурі пережитків цього періоду. Очевидно, в первісному стаді виховання в сучасному розумінні ще не було. Процес присвоєння готових продуктів природи, вимагаючи, правда, великої затрати сил первісної людини, надзвичайно простий. Досвід дорослих настільки ще малий, що легко переймається дітьми через наслідування. Спонукувана голодом, дитина руками або палкою вириває коріння, збирає плоди, як і інші, старші, діти та жінки. Мати брала дитину з собою, і як тільки дитина починала бігати, вона наслідувала дорослих, засвоюючи їх примітивну мову, навчаючись разом з ними знаходити поживу (слимаки, плоди, горіхи, падло). Через безпосередню участь у полюванні і рибальстві діти здобували потрібні їм для життя навички і уміння. Беручи безпосередню участь в усіх видах діяльності дорослих, діти поступово вростали в суспільство. Виховання здійснювалось в процесі трудової діяльності шляхом наслідування.
З раннього віку дитина виростала напівситою і напівроздягненою. При нестачі їжі, майже завжди неминучій в первісному суспільстві, мати втішала своє чадо лише тим, що незабаром буде краща погода і, можливо, з'явиться щось їстівне. Дитя, хоч-не-хоч, повинно було чекати, привчаючись таким чином бути терпеливим до страждань, спочатку тілесних, а потім духовних. Допомагаючи матері, діти навчалися від неї пізнавати їстівні і неїстівні рослини; підростаючи, починали брати участь у спільному полюванні. Тут уже неминучі були деякі елементи навчання, але вони не були ще відокремлені від самого процесу необхідної життєвої праці. Проте у первісних не було ще планомірного виховання.
Навчання на первісному ступені розвитку суспільства є дуже обмежене і його завданням було дотримання племінної традиції шляхом переказування молоді того, що знають старші. Досить рано з'являються певні повчання в ролі катехізації на практичні теми: основ гігієни, статевих стосунків, збереження здоров'я, плекання добрих звичаїв, здобування життєвої мудрості. Ці формули сприймались з певною побожністю, абсолютно некритично і повторювались наступним поколінням, як «оголошена» таємниця.
ІІ. При родовому ладі соціальні начала в людині і суспільстві вже панують над залишками зоологічного індивідуалізму. Для розквіту родового ладу характерні:
- колективізм і кооперація родичів у трудових процесах,
- загальнородова чи загальноплемінна власність на основні засоби виробництва;
- зрівняльний розподіл продуктів полювання, рибальства та інших галузей господарства.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 139 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |