Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ринок праці та механізм його функціонування

Ринок робочої сили (ринок праці) – це система економічних механізмів, норм та інститутів, які забезпечують відтворення робочої сили та її використання.

Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб'єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

Соціально-економічні умови існування ринку робочої сили:

- єдність правових норм функціонування ринку на основі вільного вибору виду діяльності та конкурентності;

- організація єдиної ефективно функціонуючої системи бірж праці;

- наявність єдиного економічного простору і можливості вільного переміщення громадян;

- відсутність обмежень на заробітну платню, а також наявність ринку житла і робочих місць.

Ринок робочої сили відображає досягнутий на певний період баланс інтересів між підприємцями, найманими працівниками, державою і суспільними організаціями, які є учасниками ринку праці.

Гнучкий ринок робочої сили характеризується тим, що він зорієнтований на повний облік особливостей трудової поведінки окремих соціальних груп працівників (жінок, пенсіонерів, молоді та ін.).

Основні чинники, що визначають характер та структуру сучасного ринку робочої сили:

- циклічний характер розвитку виробництва;

- структурні глобальні зміни в економіці під впливом сучасного етапу технологічного прогресу;

- державна політика у сфері регулювання зайнятості та безробіття;

- диверсифікація виробництва і форм зайнятості;

- рівень та впливовість профспілкового руху;

- характер трудового законодавства.

Масштаби та склад робочої сили змінюються залежно від тенденції в освітній, професійній і міграційній сферах.

Тенденції трансформації ринку робочої сили – становлення гнучкого ринку робочої сили, тобто диверсифікація форм зайнятості та систем організації праці, скорочення тривалості робочого часу.

Суб'єкти ринку робочої сили: домогосподарства, профспілки, держава, підприємства.

Об'єктами ринку робочої сили є умови найму на роботу та якість трудових послуг.

Під попитом на робочу силу (L^D) слід розуміти платоспроможну потребу працедавців у трудових послугах працівників певних професій і кваліфікації.

Попит на робочу силу визначається як загальним обсягом сукупного попиту в економіці, так і технічним оснащенням виробництва. Важливу роль відіграє порівняння витрат на заробітну платню з витратами на придбання машин.

Під пропозицією робочої сили (L^s) розуміють різноманітність і якість трудових послуг, які пропонуються для реалізації.

Пропозиція робочої сили визначається рівнем заробітної платні, податковою системою, впливом профспілок та іншими чинниками.

Ціна попиту на робочу силу виступає у вигляді максимально допустимої з точки зору підприємця ставки заробітної платні для найманих працівників.

Ціна пропозиції робочої сили виступає у вигляді мінімальної ставки заробітної платні, що задовольняє тих, хто наймається на роботу.

Рівновага на ринку робочої сили встановлюється тоді, коли попит на робочу силу дорівнює пропозиції робочої сили (L^D = L^S) і рівень заробітної платні задовольняє як працедавців, так і найманих працівників.