Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПРЕДМЕТ І МЕТОД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА. СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА

При преодолении участков местности, зараженных радиоактивными веществами, при наличии в воздухе радиоактивной пыли (сухая ветреная погода, метель, поземка) личный состав, действующий в БМП или закрытых БТР, надевает респираторы, а при действиях на открытых машинах, кроме того, и защитные плащи. В сырую погоду средства защиты обычно не надевают.

При преодолении на БМП (БТР) участков местности, зараженных зарином, надеваются противогазы и ОЗК. Если местность заражена ОВ типа иприт, VX или биологическими средствами, то преодоление зараженных участков в пешем порядке производится в противогазах и в ОЗК.

Перед преодолением зараженного участка отделение по команде командира останавливается. Не доезжая до его передней границы. И производит и подготовку к его преодолению:

- готовятся к работе приборы радиационной и химической разведки;

- закрываются жалюзи и люки БМП (БТР);

- включается система защиты от ОМП, на автомобилях поднимаются боковые стекла кабин, укрывается имущество;

- личный состав, не выходя из машин, надевает средства защиты.

После преодоления участка местности, зараженного отравляющими веществами, как только позволит обстановка. По указанию старшего командира производится полная дегазация (дезинфекция) техники.

Средства индивидуальной защиты снимаются по команде командира после того, как проведением химического контроля будет установлено отсутствие опасности заражения.

Приготовление и прием пищи на местности, зараженной отравляющими веществами и биологическими средствами, не разрешаются.

ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНАЯ ЧАСТЬ.

Преподаватель отмечает, в какой степени отработаны учебные цели занятия. Указывает на характерные недостатки, отмечает порядок и дисциплину на занятии. Отмечает студентов, хорошо и слабо усвоивших материал занятия. Объявляет оценки за ответы студентов, выставляет их в журнал. Даёт указания командиру взвода на подготовку к следующему занятию.

Задание на самостоятельную подготовку:

Изучить материал по конспекту и рекомендованной литературе.

Старший преподаватель кафедры инженерных войск

Подполковник в отставке Заворотний А.В.

Тема: АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО ЯК ГАЛУЗЬ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА

ПЛАН

1. Предмет і метод адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.

2. Історія розвитку адміністративного права.

3. Система адміністративного права.

4. Джерела адміністративного права. Систематизація адміністративного законодавства.

5. Адміністративне право як галузь права, як галузь правової науки та як навчальна дисципліна.

6. Механізм адміністративно-правового регулювання.

7. Норми адміністративного права. Адміністративно-правові відносини.

ПРЕДМЕТ І МЕТОД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА. СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА

Адміністративне право — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпе­чення органами виконавчої влади і органами місцевого самовря­дування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі публічного адмі­ністрування в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, що характеризується високою мобільністю, комплексним харак­тером. Адміністративне право посідає особливе місце в системі права та відрізняється від інших галузей права предметом і методом правового регулювання.) Втім, останнім часом все частіше пропонується як критерій виокремлення галузей права розглядати правовий режим (див., наприклад, роботи О. Миколенка, Т. Мінки).

Якщо вести мову про предмет правового регулювання, слід зосередити увагу на тих суспільних відносинах, на врегулю­вання яких спрямовані норми відповідної галузі. Якщо раніше адміністративне право традиційно розглядалося як система норм, спрямована на врегулювання відносин у галузі державного управління, то сьогодні його роль і призначення істотно зміни­лися. Перехід від державоцентристських до людиноцентристських пріоритетів в адміністративно-правовому регулюванні зумовили зміну акцентів у спрямуванні адміністративно-право­вого регулювання, виділили у системі суб’єктів адміністративно-правових відносин на перший план громадянина з його пра­вами, законними інтересами, свободами. Головне призначення держави в особі органів публічної адміністрації — забезпечити належний рівень реалізації громадянами своїх прав, свобод та законних інтересів у виконавчо-розпорядчій сфері відносин. Все це і обумовило істотну зміну предмета адміністративного права.

Предметом адміністративного прана с суспільні відносини, що формуються:

— у процесі публічного адміністрування економічної, со­ціально-культурної та адміністративно-політичної галузей, а також під час реалізації повноважень органами місцевого само­врядування, громадськими організаціями та деякими іншими недержавними інституціями — делегованих органами виконавчої влади повноважень;

— у процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

— у процесі внутрішньої організації та діяльності усіх держав­них органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв’язку з публічною службою (держав­ною службою або службою в органах місцевого самоврядування тощо);

— реалізації юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

— а також під час застосування заходів адміністративного примусу, в тому числі адміністративної відповідальності, щодо фізичних і юридичних осіб.

Адміністративне право юридично "обслуговує” найбільш на­ближену до людини виконавчу гілку влади, з якою кожна особа має постійні контакти, саме тому неприпустимим є недо­оцінювання сьогодні т.зв. "обслуговуючої", "сервісної", "про­цедурної" складової предмету адміністративного права. В сучас­них умовах вже відсутнє домінування "управлінських" відносин у предметі адміністративного права. Ситуація поступово зміню­ється й спостерігається навпаки — домінування "публічно-сервісних", "обслуговуючих" відносин (адміністративні послуги, адміністративні процедури тощо).

Будь-яку галузь характеризує і своєрідний метод правового регулювання як сукупність способів, засобів, прийомів, що ви­користовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм у галузі.

В адміністративному праві використовуються способи регулю­вання, що властиві імперативному та диспозитивному методам правового регулювання. Для адміністративного права притаманні такі методи правового регулювання:

¾ метод влади-підпорядкування (субординації) або метод пря­мого розпорядництва, коли одна сторона відносин є юридично владною, а інша — юридично підвладною (наприклад, відносини між податковою службою та платниками податків, між інспек­тором ДАІ та учасниками дорожнього руху);

¾ метод рекомендацій — рекомендації одного суб’єкта від­носин, які набувають правової сили за умови прийняття їх іншим;

¾ метод узгодження (координації) — регулює відносини між суб’єктами, які не знаходяться у підпорядкуванні;

¾ метод рівності — означає, що суб’єкти, які знаходяться на одному рівні державного механізму, здійснюють у формі адміністративного договору спільні дії.

Суть методів адміністративного права полягає у:

— встановленні певного порядку дій — приписів щодо дій суб’єктів відносин за відповідних умов та способу вчинення таких дій, передбачених відповідною адміністративно-правовою нормою;

— забороні певних дій з огляду на можливість застосування відповідних юридичних засобів впливу на правопорушників (заборо­на направлення скарг громадян на розгляд тим посадовим особам, чиї дії є предметом скарги. За порушення цієї заборони винні посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність);

— наданні можливості вибору одного із передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки (наприклад, надання посадовим особам можливості вибору при вирішенні питання про застосування до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, того чи іншого адміністратив­ного стягнення або звільнення її від відповідальності);

— наданні можливості чинити або не чинити дії, передба­чені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах (громадянин сам вирішує питання, чи варто оскаржувати дії посадових осіб, які він оцінює як протиправні).

У зв’язку із трансформацією предмету адміністративного права певні реформаційні процеси притаманні і методу адмі­ністративного права. Поряд із переважним застосуванням імпе­ративного методу в адміністративно-правовому регулюванні суспільних відносин здійснюється використання і певних елементів диспозитивного методу (надання адміністративних послуг, укладання адміністративних договорів тощо), що свідчить про поступовий перехід до змішаної природи методу адміністра­тивного права, тобто про органічне поєднання у ньому типових ознак як імперативного, так і диспозитивного методів правового регулювання, спрямованість методу адміністративного права на демократизацію взаємовідносин між людиною та державою.

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, то дістає вияв в його предметі і методі, гієно взаємодіє практично з усіма існуючими галузями права та теорією держави та права. Воно охоплює своїм регулюючим впливом найрізноманітніші сфери суспільних відносин.

Спробуємо показати співвідношення адміністративного права з деякими галузями права.