Тривалість падіння вимірюється часом між вищою та наступною нижчою точками ділової активності, а піднесення – між нижчою та наступною вищою точками ділової активності.
З прискоренням НТП та посиленням втручання держави в економічне життя суспільства відбувається модифікація економічного циклу. Американські вчені Артур Берне та Уеслі Клер Мітчелл, досліджуючи циклічні коливання сучасної економіки, дійшли висновку, що динаміка низки випуску та зайнятості зумовлює економічне зростання, яке називається зростаючим трендом, а коливання ділової активності навколо тренду утворює економічні цикли.
Таким чином, тренд можна розглядати як результат дії чинників, що зумовлюють довгострокове економічне зростання (рівень заощаджень, приріст трудових ресурсів, технічний прогрес тощо), а цикл – як тимчасове відхилення від цієї тенденції.
Основними фазами економічного циклу є підйом та падіння, під час яких відбувається відхилення від середніх показників економічної динаміки.
Основними індикаторами фази циклу виступають:
- рівень зайнятості та безробіття;
- обсяг виробництва.
Найсильніше на зміну фаз циклу реагують обсяги виробництва та зайнятості в галузях, які виробляють засоби виробництва та споживчі товари довгострокового використання. У галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання (поточного споживання), коливання зайнятості і обсягів виробництва є значно меншими.
Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями.
Економічна криза характеризується: надвиробництвом товарів порівняно з платоспроможним попитом; падінням рівня цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом; скороченням обсягів виробництва; масовим банкрутством промислових, банківських, торгових фірм; зростанням безробіття і скороченням номінальної заробітної платні; потрясінням кредитної системи; зростанням % ставки та ін.
На відміну від цієї класичної схеми кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, має місце не криза надвиробництва, а криза недовиробництва. Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0,5 до 1,5 року, в Україні вона тривала 10 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 50%.
Характерні риси депресії: скорочення виробничих інвестицій; стабілізація товарних запасів; скорочення попиту на робочу силу; різке падіння норми чистого прибутку; падіння обсягу продажу; скорочення кількості нових замовлень; скорочення попиту на кредитні ресурси.
Характерні риси пожвавлення: перехід до стійкого розширення виробництва; зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (устаткування, машини, механізми тощо); зростання попиту на сировину (метал, паливо, енергія і т. ін.); зростання попиту на робочу силу; зростання заробітної платні і відповідно попиту на товари особистого споживання.
Характерні риси економічного буму: значний приріст виробничих інвестицій; скорочення запасів; різке зростання попиту на робочу силу; значний приріст загального рівня цін; зменшення % ставки.
Для характеристики стану і динаміки економічної кон'юнктури використовують різні показники. Найважливішими з них є: обсяг ВВП, рівень зайнятості, рівень завантаженості виробничих потужностей, обсяг прибутку підприємницького сектору та ін.
При цьому, залежно від того, як макроекономічні показники змінюються протягом економічного циклу, їх можна розділити на проциклічні, ациклічні й антициклічні.
Класифікація основних макроекономічних показників відповідно до їхніх циклічних властивостей:
- Проциклічні показники.Вони мають тенденцію до зростання в період економічного піднесення та скорочення у фазі економічного падіння. Вони бувають двох видів:показники, які мають високу та низьку узгодженість з циклом.
- Ациклічні показники.Їхня динаміка не пов'язана безпосередньо з діловим циклом (наприклад експорт).
- Антициклічні показники.Мають тенденцію до зростання у фазі економічного падіння та скорочення у фазі економічного піднесення (наприклад запаси готової продукції, запаси факторів виробництва, рівень безробіття, рівень банкрутств).
Темпи динаміки різних макроекономічних параметрів, як правило не збігаються: в той час як одні з них набувають найбільшого свого значення, інші в цей же час мають тенденцію до зниження, що пояснює досить плавний перехід від фази підйому до фази депресії та ін.
Антикризова (кон’юнктурна) політика держави спрямована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і на запобігання розвитку економічних криз.
Двома основними періодами, які повинні бути під особливим контролем держави, є періоди депресії і буму.
Уряд може активно впливати на величину сукупних витрат і, відповідно, на амплітуду циклічних коливань, згладжуючи глибину криз і стримуючи темпи зростання під час буму за допомогою таких основних важелів:
1) зміна державних витрат (G) – збільшуючи державні витрати під час економічної кризи, уряд стримує швидке скорочення сукупних витрат і, таким чином, зменшує глибину падіння економіки, і, навпаки, під час буму, уряд свідомо може йти на скорочення державних витрат з метою отримання темпів зростання сукупного попиту (AD);
2) зміна податкових ставок (T(Y)) – зменшення їх під час кризи впливає на дохід кінцевого використання домашніх господарств та величину нерозподіленого прибутку підприємницького сектору, які скорочуються, за цих умов, повільніше і, навпаки, збільшення ставок оподаткування під час буму стримує темпи економічного зростання і, відповідно, обмежує або унеможливлює “перегрів” економіки;
3) зміна пропозиції грошей (M S) - під час кризи уряд за допомогою важелів грошово-кредитної політики збільшує пропозиції грошей, проводячи політику “дешевих грошей”, а під час буму його дії протилежні (політика “дорогих грошей”).
Тема 2.7.
Розвиток національної освіти і педагогічної думки в українській народній республіці (1917 – 1920рр.)
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 49 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |