Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян

Об'єднання громадян – це добровільне громадське формуван­ня, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав та свобод.

Види об’єднань громадян:

а) за організаційно-правовими властивостями: масові (творчі союзи, політичні партії, професійні спілки тощо); органи громадської самодіяльності (громадські формування з охорони громадського порядку); органи громадського самоврядування (ради і колективи мікрорайонів, вуличні, домові комітети тощо);

б) за масштабом діяльності: міжнародні; всеукраїнські; місцеві.

в) залежно від мети створення: політичні партії; громадські організації.

Політична партія – об’єднання громадян – прихильників загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які головною метою мають участь у виробленні державної політики, формуванняорганів влади, місцевого самоврядування і представ­ництво у їх складі.

Громадська організація — це об’єднання громадян для задо­волення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Особливе місце серед громадських організацій по­сідають: професійні спілки — добровільні неприбуткові громадські організації, що об’єднують громадян, пов’язаних спіль­ними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання), а також релігійні організації — релігійні братства, духовні навчальні заклади, монастирі тощо, що становлять стійкі організаційні утворення із специфічними цілями та конкретними способами їх досягнення (відправлення релігійних культів, релігійних обрядів, релігійної діяльності).

Принципи об'єднань громадян: добровільність, рівноправність їхніх членів, самоврядування, законність, гласність.

Основу взаємовідносин об’єднань громадян з іншими суб’єк­тами адміністративного права, перш за все. органами публічної адміністрації визначають Конституція, Закон "Про об’єднання громадян", закони України від 5 квітня 2001 р. "Про політичні партії в Україні", від 23 квітня 1991 р. "Про свободу совісті та релігійні організації", від 15 вересня 1999 р. "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" тощо.

Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян — це сукупність прав, обов’язків, які реалізуються в адміністративних правовідносинах, що виникають між об’єднаннями громадян і державними органами, органами місцевого самоврядування.

Нормами адміністративного права регулюються питання лега­лізації об’єднань громадян, контролю за їх діяльністю, відпові­дальності та припинення діяльності об’єднань громадян. Решта відносин — предмет регулювання норм інших галузей права.

Легалізація об’єднань громадян — офіційне визнання об’єднань громадян, що здійснюється способом їх реєстрації або пові­домлення про заснування. Діяльність об’єднань громадян, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. Тобто за допомогою норм адміністративного права визначається порядок офіційного визначення державою об’єднань громадян й оформлення їх правового статусу. Легалі­зація об’єднань громадян здійснюється у Державній реєстрацій­ній службі України. Відмова у реєстрації може бути оскаржена до суду. Для легалізації об’єднання громадян його засновники подають заяву та документи, перелік яких визначається законо­давством для певних різновидів такої об’єднань.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об’єднань громадян забороняється у судовому порядку, якщо їх метою є: зміна через насильство конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іно­земних держав; пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; обмеження загально визначених прав людини.

Норми адміністративного права визначають засади контролю з боку держави за діяльністю об’єднань громадян (з боку органів, що проводять легалізацію, щодо дотримання положень статуту, фінансові та податкові органи — контроль за джерелами та розмірами прибутків, фінансових надходжень, за правильністю та своєчасністю сплати податків, державні інспекції — щодо дотримання вимог галузевого законодавства.

Об’єднання громадян користуються широким переліком прав: представляти і захищати свої законні інтереси та законні інте­реси своїх членів (учасників) у державних і громадських органах, брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи, створювати установи та організації, одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інфор­мацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань, вносити пропозиції до органів державної влади, поширювати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі, засновувати засоби масової інфор­мації тощо.

Обов’язком є дотримання законодавства, сплата податків тощо.

Норми адміністративного права визначають засади відпові­дальності об’єднань громадян за порушення вимог чинного законодавства. До них можуть бути застосовані попередження, штраф, тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяль­ності, тимчасова заборона (зупинення) діяльності, примусовий розпуск (ліквідація). Порядок припинення діяльності об’єд­нань громадян (добровільний та примусовий) також визна­чаються нормами адміністративного права. У випадках, передбачених законодавством України, може бути примусово розпу­шене (ліквідоване) об’єднання громадян на підставі рішення суду.