Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Обсяги надходження деяких металів у біосферу

Читайте также:
  1. Відображення даних обліку надходження основних засобів в статтях фінансової звітності
  2. Документальне оформлення обліку надходження основних засобів на підприємство
  3. Економічна сутність надходження основних засобів та їх оцінка на підприємстві
  4. Класична електронна теорія електропровідності металів і її дослідне обґрунтування. Виведення закону Ома в диференціальній формі із електронних представлень
  5. Короткий опис деяких світових стандартів медичних даних
  6. Облік надходження основних засобів та послідовність його виконання
  7. Основне протиріччя при формуванні податкових систем полягає в неузгодженості потреб у податкових надходженнях із можливостями їхнього отримання.
  8. Перехоплення виключень. Обробка деяких виключень
  9. Приклади розв'язання деяких типових задач з обробки двовимірних таблиць
Характер інновацій Зміст інноваційних процесів
1. Рівень новизни 1.1. Радикальні (упровадження відкриттів, винаходів, патентів)
1.2. Ординарні (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції)
2. Стадія життєвого циклу товару, на якій запроваджується інновація 2.1. Дослідження та розробки
2.2. Виробництво
2.3. Сервіс
3. Сфера застосування 3.1. Технологічні
3.2. Виробничі
3.3. Економічні
3.4. Торговельні
3.5. Соціальні
3.6. У галузі управління
4. Міра новизни 4.1. Нові у світі
4.2. Нові в країні
4.3. Нові в галузі
4.4. Нові для фірми
5. Темпи здійснення 5.1. Швидкі
5.2. Уповільнені
5.3. Такі, що нарощуються
5.4. Рівномірні
5.5. Стрибкоподібні
6. Вид ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації 6.1. Економічний
6.2. Соціальний
6.3. Екологічний
6.4. Інтегральний

 

Класифікація інновацій дає можливість конкретизувати напрями інноваційного процесу, комплексно оцінити його результативність, сформувати економічні механізми й організаційні форми управління інноваційною діяльністю, визначити засоби реалізації інновацій на ринку, здійснювати прив’язку до типу інноваційного процесу, певної інноваційної стратегії.

Зауважимо, що чинні міжнародні норми збирання даних про інновації поширюються, як уже зазначалось, тільки на технологічні інновації, тобто охоплюють нові продукти та процеси, а також їх суттєві технологічні вдосконалення.

Вони базуються на рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. [69]. «Керівництво Осло» було прийнято країнами Північної Європи за сприяння Фонду розвитку промисловості як посібник для збирання даних про технологічні інновації, оскіль­ки дослідження ОЕСР двадцяти проектів з проблем інноваційної діяльності, проведені в 1990 р., довели суттєві розбіжності в меті, методах, визначеннях основних понять інноваційної діяльності. Згідно з рекомендаціями національних експертів «Керівництво Осло» дає таку класифікацію інновацій:

1) інновації, спрямовані на створення нових видів продуктів. Склад такої продукції визначається відповідно до ступеня технологічних удосконалень: принципово нові вироби (ра-
дикальні продуктові інновації); вироби вдосконалені (поліпшуючі), вироби, що створені з використанням значно вдосконалених методів виробництва;

2) інновації, які спрямовані на створення нових процесів. Це зміна технології виробництва певного виду продукції, зміна методів управління й організації самого виробництва.

Наведені класифікації інновацій не вичерпують уявлення про них як об’єкт інноваційного менеджменту. Закономірність розвитку науково-технічного прогресу, як і суспільства в цілому, свідчить, що сьогодні вже недостатньо акцентувати увагу тільки на окремих інноваційних групах як кінцевому результаті інноваційного процесу, як-от: нові види продукції, машини, агрегати, приладдя і т. ін. Поряд з цим необхідний комплексний підхід до вирішення техніко-організаційних і соціальних проблем, які пов’я­зані із здійсненням технічного оновлення виробництва. У наш час, управляючи нововведеннями на будь-якому рівні, важливо розглядати всі зазначені типи інновацій як комплекс заходів, що забезпечує стратегічний розвиток суспільства. Наприклад, автоматизована система управління охоплює не тільки прилади (датчики, комп’ютери і т. ін.), а й нові функції, відносини, професійний рівень, статус робітника, технічні й організаційно-управ­лінські компоненти, певну культуру виробництва. Ці та інші соціально-економічні аспекти мають ураховуватись ще на стадії проектування та розроблення нововведення, тобто інновація завжди має комплексний характер, і ця її закономірність потребує певної інноваційної політики управління нововведеннями.

Питання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягають сутність і мета класифікації інновацій?

2. Що таке базисні інновації? Дайте їм характеристику та наведіть приклади.

3. Які інновації належать до поліпшуючих? псевдоінновацій? Наведіть приклади.

4. Дайте визначення продуктових і процесних інновацій.

5. Які принципи взяті за основу класифікації інновацій у теорії Й. Шумпетера?

6. У чому полягає сутність підходів до класифікації інновацій А. Пригожина?

7. Що таке інтегруючі інновації?

8. У чому сутність організаційно-управлінських інновацій і як вони впливають на розвиток економічних процесів в Україні?

9. Охарактеризуйте соціальні нововведення, наведіть приклади.

10. Які інновації вирізняють за рівнем новизни? Наведіть приклади.

 
 
 

Обсяги надходження деяких металів у біосферу

Елементи Потоки металів (103 т/рік)
Природний Антропогенний
Залізо    
Манган    
Мідь    
Молібден    
Ртуть    
Свинець    
Срібло    
Цинк    

За масштабами забруднення поділяють на:

а) глобальні (планетарні), які спричиняють екологічні проблеми глобального характеру: озонові діри, кислотні дощі, парниковий ефект, забруднення Світового океану;

б) регіональні, що проявляються в забрудненні окремих частин країни, басейну річки, моря;

в) локальні проявляються у невеликих масштабах від локальних джерел забруднення: вихлопна труба автомобіля, викид газоподібних чи твердих відходів окремого підприємства тощо.

Найбільш поширена класифікація забруднень за походженням:

1. Механічні - це забруднення навколишнього середовища механічними відходами без хіміко-фізичних наслідків.

2. Хімічні - це зміна хімічних властивостей середовища, що спричиняє негативний вплив на екосистеми і техногенні системи.

3. Фізичні - це зміна фізичних параметрів навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

4. Біологічні - це проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих істот, ворожих даним співтовариствам.

Механічні забруднення – це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку) на поверхні землі, у ґрунті, воді, повітрі, Космосі. До них належать: дим, пил, пластмасові вироби, скло, цегла та ін. інертні матеріали, уламки машин у кар’єрах, і навіть частини космічних апаратів і супутників у стратосфері й іоносфері.

Хімічні забруднення зумовлені речовинами, що використовують в різноманітних галузях промисловості, комунальному та сільському господарстві.

Всі хімічні сполуки, забруднювачі природного середовища, за їх шкідливим впливом на живі організми і здоров'я людини, розподілені на чотири класи небезпеки. В основу такої класифікації покладені значення гранично допустимої концентрації (ГДК) речовини. Одиниці виміру: у повітрі – мг на м3, у воді – мг на літр, у грунтах і продуктах харчування – мг на кілограм речовини.

До першого класу небезпеки відносять речовини, ГДК яких знаходяться в межах від 0,1 мг і менше. Це надзвичайно небезпечні речовини, наприклад сполуки важких металів - ртуті, свинцю, кадмію, нікелю, радіоактивних елементів - торію, урану, радію, а також органічні речовини – бенз/а/пірен, діоксин, поліциклічні вуглеводні тощо.

Другий клас - дуже небезпечні речовини, ГДК яких знаходяться в межах від 0,1 до 1,0 мг. До них належать багато лікарських препаратів – наприклад більшість антибіотиків, сірчана та соляна кислоти, хлор, фенол, їдкі луги.

Третій клас - речовини небезпечні, ГДК яких знаходяться в межах від 1 до 10 мг. Наприклад, багато препаратів побутової хімії – розчинники фарб, емалі, синтетичні миючі засоби і навіть звичний пил на вулицях і шляхах, у побуті.

Речовини четвертого класу небезпеки – відносно безпечні для нашого здоров’я. Їх ГДК - від 10 мг і більше, але це не означає, що вони цілком нешкідливі. Наприклад, аміак, бензин, ацетон, гас.

На практиці ізольована дія окремих шкідливих речовин зустрічається дуже рідко, частіше вони діють разом створюючи сумарний ефект.

До фізичних забруднень відносяться:

1) теплове забруднення - зміна температури середовища під впливом антропогенних чинників. Наприклад у містах та навколо виробничих комплексів внаслідок теплового забруднення середовища утворюються «острови тепла» з підвищеною температурою на кілька градусів.

2) світлове - порушення природної освітленості в результаті дії штучних джерел світла (яскравий спалах світла, спалах при ядерному вибуху, включені на близькій відстані вогні далекого світла у зустрічного автомобіля).

3) електромагнітне - зміна електромагнітних властивостей середовища. Це своєрідні електромагнітні хвилі, дія яких підсилюється під високовольтними лініями, у районі локаторів, біля телевізорів. Воно негативно позначається на живих організмах через порушення роботи клітинних і молекулярних біологічних структур.

4) радіоактивне забруднення - це забруднення, пов’язане з перевищенням рівня радіації над природним фоном. До джерел радіоактивного випромінювання належать: світлові циферблати, апарати медичної діагностики, атомна зброя, атомні електростанції.

5) шумове забруднення - це перевищення природного рівня шуму, викликаного механічними коливаннями пружних тіл. Шум унікальний забруднювач. Він, як правило, непостійний, не накопичується, не переноситься на великі відстані. Разом з тим, шум знижує якість життя, завдає шкоди здоров’ю.

Біологічні забруднення – забруднення біологічними істотами, що з’явилися внаслідок життєдіяльності людства – бактеріологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДУ, хвороби легіонерів, епідемій інших захворювань), а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною навмисне чи випадково.

Безпосередньо об'єктами забруднення атмосфера, вода, грунт – основні компоненти екотопу. Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу: рослини, тварини, гриби, мікроорганізми. Втручання людини в природні процеси біосфери викликає небажані для екосистем антропогенні зміни

Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), хімічні, нафтопереробні заводи, цементні, целюлозно-паперові підприємства, екстенсивне надмірно хімізоване сільськогосподарське виробництво, військова промисловість і військові об’єкти, усі види транспорту, комунально-побутове господарство, видобування корисних копалин тощо. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шумами, вібраціями, теплотою.

 

2. Зміна структури земної поверхні

Розорювання земель, вирубування лісів, виконання меліоративних заходів, створення штучних водойм, зміни режиму стоку поверхневих вод, урбанізація, видобуток корисних копалин – все це призводить до зміни структури земної поверхні.

Всі зміни земної поверхні негативно позначаються на її біологічних, ерозійних і естетичних характеристиках. Порушення призводять до загибелі або деградації рослинного покриву; погіршення якості або взагалі втрати родючого грунтового шару; до таких змін форм рельєфу, що ділянки поверхні стають малопридатними для продуктивного використання в сільському і лісовому господарстві, а також для інших цілей. Результатом появи западин і виїмок на земній поверхні є зміна водних режимів і, як наслідок, заболочування місцевості. Позбавлена ​​рослинного покриву поверхня землі піддається інтенсивній водній та вітровій ерозії. Внаслідок вирубування лісів, розбудови населених пунктів, розорювання земель, створення водосховищ змінюються або зникають цілі екосистеми. Вилучення з екосистеми хоча б одного її елемента призводить до зниження її стійкості і порушення функціонування. Екосистеми мають механізми протидії деструктивним явищам, але існує певна межа, за якою починається незворотні руйнування.

Порушення земної поверхні, безпосередньо пов'язані з виробництвом гірничих робіт, обмежуються в основному площами гірничих відводів і територіями, які виділяються для розміщення відходів виробництва. Наслідки – порушення водного режиму, просідання та підтоплення територій.

 

3. Зміна енергетичного балансу планети і буферних властивостей Землі.

За останні 100 років людство збільшило обсяги використання енергії більш як у тисячу разів. Внаслідок спалювання палива частка вуглекислого газу в атмосфері зросла на 25-30 %, що призводить до підвищення середньої температури на 0,7-0,9 °С. Це спричинює так зване явище парникового ефекту. Збільшення в атмосфері вуглекислого газу та парів води порушує тепловий баланс Землі. Подальше нагрівання атмосфери у глобальному масштабі на 2-4 °С призведе до танення полярних льодовиків, внаслідок чого рівень океану може підвищиться приблизно на 20 м і затопити значну частину суші.

Великі міста та індустріальні центри є потужними джерелами теплових потоків, які переміщуються від ядра міста до його околиць. Разом з тепловими потоками переміщуються забруднюючі речовини. У великих містах спостерігається розсіювання теплової енергії, яка призводить до ксерофілізації (збільшення посушливості) атмосферного і ґрунтового повітря. В результаті змінюється рослинний і тваринний світ природних ландшафтів. Антропогенна енергія (механічна, теплова, хімічна) може концентруватися в окремих природних екосистемах, підвищуючи їх продуктивність (агроекосистеми), або ж, при невмілому включенні цієї енергії в природний потік, призводити до їхньої деградації.

Руйнування і деградація природних екосистем призводить до зниження буферної здатності біосфери, внаслідок чого виникають небажані природні явища і стихійні лиха, такі як опустелювання, засухи, замулення річок і озер, паводки й повені, лавини, селі, зсуви тощо. Знищення природної рослинності на великих територіях може суттєво вплинути на темпи поглинання вуглекислого газу, концентрація якого в атмосфері вже зараз перевищує норму, а оголення земної поверхні від лісового покриву змінює її відбивну здатність (альбедо), що призводить до локальних і регіональних кліматичних змін.

 

4. Антропогенні зміни біоти.

До антропогенних змін, які вносяться у біоту відносяться: знищення рослинного і тваринного розмаїття, природних місць існування і розмноження тварин і рослин, штучна акліматизація і адаптація тварин та рослин на нових місцях існування, виведення нових сортів рослин і порід тварин тощо.

Щороку в світі вирубується 150 тис. км2 лісів, за останні 60 років понад 1 млрд. га лісів перетворено на сільськогосподарські угіддя. За 20 останніх років лісистість планети зменшилася на 2 %. Щорічно вирубується 11,3 млн. га тропічних лісів. Погіршення екологічної ситуації у ряді регіонів світу, деградація умов існування та розмноження призвели до знищення рослинного і тваринного світу. Людство, за свою недовгу історію, знищило до 10 % видів живих організмів. Темпи їх знищення нині колосальні. На сьогодні зникло 120 видів ссавців та 150 видів птахів. причому, їх зникнення на 80 % безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю людини. Під загрозою знищення зараз перебуває до 2 млн. живих організмів, що становить від 15 до 20 % від загальної кількості рослин і тварин.

 




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 167 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав