Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ТЕМА IV

 

Важливим інструментом ефективного державного управління є аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень.

Аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень - це дослідження певних процесів, явищ, об’єктів державного управління шляхом їх розкладу на більш прості складові елементи, виявлення взаємозв’язків і взаємодії між ними з метою виявлення закономірностей та принципів, в силу яких міркування щодо вибору рішень приймають доказовий характер.

Розуміння важливості та необхідності проведення великих обсягів такої роботи призвело до створення у вищих та центральних органах державної влади спеціальних структурних підрозділів - аналітичних та інформаційно-аналітичних служб, відділів тощо. Аналітична робота в апараті органів державної влади набула характеру обов’язкової процедури. Вона потребує максимального концентрування на певному завданні, досконалого знання предметної області, оперативного вивчення ситуації, розуміння конкретної проблеми і процесів її розвитку, застосування різноманітних методів й прийомів аналізу, певного часу тощо.

Для сучасної концепції аналізу проблем державного рівня характерний багатоетапний комплексний аналіз, який базується на поєднанні системного, процесного (функціонального) та ситуаційного підходів. Це забезпечує більш ефективне вирішення проблем, оскільки при цьому вибір методів аналізу здійснюється залежно від конкретних ситуацій.

Методи аналізу в адміністративному управлінні:

- декомпозиція, тобто розклад на складові частини систем, процесів, проблем, процедур;

- виявлення прямих та зворотних зв’язків між складовими елементами об’єкта аналізу;

- класифікація, тобто розподіл множини на підмножини за певними

ознаками (критеріями);

- редукція, тобто зведення яких-небудь даних, структури, об’єкта до більш простих;

- оцінювання як систематичне застосування методів дослідження для оцінки елементів об’єкта аналізу;

- формалізація, тобто відображення результатів мислення в точних поняттях або твердженнях;

- моделювання, тобто дослідження проблем, процесів або систем шляхом побудови та вивчення їх моделей, зокрема, структурних моделей, що відображають взаємозв’язки між елементами об’єкта аналізу, та функціональних моделей, які відображають комплекс функцій об’єкта аналізу та його елементів;

- імітація, тобто виконання експериментів на моделі реальної ситуації з метою з’ясування, як змінюватиметься ситуація у просторі та часі;

- побудова "дерева цілей", що являє собою структуровану, побудовану за ієрархічним принципом сукупність цілей системи, процесу, проблеми, в якій виділені головна ціль (мета) та підцілі нижчих рівнів (першого, другого і далі), а також "дерева рішень", яке являє собою схематичне зображення складного процесу прийняття рішень щодо якого-небудь завдання;

- експертиза, тобто мотивовані висновки або оцінки фахівця-експерта (або фахівців) щодо певного питання, проблеми;

- визначення та розподіл пріоритетів, тобто першочерговості вирішення проблем і реалізації цілей щодо термінів або ресурсного забезпечення;

- кореляційний аналіз, тобто виявлення взаємного зв’язку, взаємозалежності, співвідношення елементів аналізу; їх імовірнісної або статистичної залежності;

- інтерполяція, тобто знаходження проміжних значень параметрів по ряду логічних або статистичних даних;

- екстраполяція, тобто розповсюдження висновків щодо певних аспектів на проблему (процес) в цілому та на майбутній її розвиток;

- евристика, тобто спеціальні неформальні методи рішення задач шляхом процесу продуктивного творчого мислення (евристичної діяльності);

- елімінування, тобто виключення з розгляду ознак, факторів, показ-ників, що не пов’язані з даним процесом, явищем;

- виділення релевантної інформації для прийняття рішень, тобто даних під конкретне завдання;

- забезпечення репрезентативності, тобто представницькості цілого (системи, процесу, проблеми) за його частинами. Існують три критерії репрезентативності: статистичний (розрахунок обсягу вибіркової сукупності), ресурсно-економічний (оцінка кадрового забезпечення, вартості досліджень, необхідного часу, методів, що застосовуються, тощо) та аналітичний (обмеження на обсяг та деталізацію вибірки з погляду отримання надійних результатів);

- урахування чинників невизначеності та ризику, тобто імовірності отримання певних результатів за умов наявності численних джерел і параметрів впливу на об’єкт аналізу;

- умовивід, тобто розумова дія, що пов’язує думки різного змісту в низку посилок і наслідків, як правило, з застосуванням логічних прийомів, а саме індукції (формулювання висновків від часткового до загального); дедукції (формулювання висновків від загального до часткового); формулювання висновків з понять, на підставі тотожності, формальної логіки, за аналогією, від протилежного; виведення норм (більш конкретних з більш загальних);

- урахування людського чиннику.

Серед сучасних засобів, що забезпечують здійснення аналізу, широко застосовуються:

- моніторинг, тобто цілеспрямоване спостереження та оцінювання, що обумовлене проблемами і завданнями основної діяльності об’єкта аналізу;

- використання індикаторів для виміру характеристик об’єкта аналізу;

- використання експертних систем, що являють собою комп’ютерні системи, які акумулюють знання експертів;

- деякі фундаментальні знання щодо певної проблемної сфери, які передбачають можливість формування логічних висновків та відіграють роль електронних консультантів для осіб, що приймають рішення;

- застосування експериментів, за допомогою яких у визначених та контрольованих умовах досліджуються процеси управління, що безпосередньо впливають на вирішення проблеми.

Ефективність аналітичної роботи значною мірою залежить від досвіду, здібностей та знань її виконавців, що необхідно обов’язково враховувати у процесі добору та атестації працівників аналітичних служб.

Ефективний аналіз передбачає:

– глибоке знання проблеми та правового поля, в якому вона вирішуватиметься;

– врахування інтересів всіх зацікавлених впливових сил та реальної ваги останніх;

– уявлення цілісної картини ситуації, на фоні якої вирішується проблема;

– зосередження уваги безпосередньо на розв’язанні конкретної пробле-ми;

– формулювання вибору у вигляді політики, що враховуватиме широкі інтереси;

– вибір контрольованих засобів досягнення цілей;

– колективну експертизу, до якої залучатимуться експерти з альтернативними поглядами на проблему; здоровий глузд.

В процесі проведення аналізу конкретної проблеми державного рівня можливі різноманітні дії та результати, зокрема:

­ вироблення нових знань щодо об’єкта аналізу та чинників впливу на нього;

­ виявлення нових питань і проблем, що потребують вирішення;

­ синтез моделей об’єкта аналізу та прогнозування за їх допомогою розвитку процесів у ньому;

­ планування діяльності об’єкта аналізу щодо вирішення проблеми на певну перспективу, зокрема, виявлення доцільності тих чи інших цілей та дій, визначення конкретних завдань;

­ формування або оновлення організаційних структур та колективів виконавців, відповідальних за вирішення даної проблеми;

­ розроблення мотиваційних заходів для забезпечення ефективного вирішення даної проблеми;

­ створення або вдосконалення системи комунікації, зокрема, моніторингу та інформаційно-методичного ресурсу, що відповідають завданнямвирішення даної проблеми;

­ оцінювання стану вирішення проблеми та забезпечення з цією метою ефективної системи контролю на всіх етапах вирішення проблеми;

­ коригування планів, зокрема, заходів, що втратили свою актуальність або не забезпечують досягнення поставлених цілей;

­ підготовка та вибір альтернативних управлінських рішень для вирішення проблеми;

­ підвищення рівня або якості керування вирішенням даної проблеми;

­ поповнення досвіду управлінців як єдності знань, вмінь та навичок, результатом чого є процес більш досконалого вирішення аналогічних проблем у майбутньому;

­ освоєння та застосування нових підходів, принципів, методів, методик та прийомів дослідження об’єкта аналізу.

Особливості аналітичної роботи дають змогу сформулювати ще одну вимогу до претендентів на посади державних службовців - це вміння системно мислити, зокрема, структурувати управлінські проблеми.

Однією з основних умов плідної аналітичної роботи є оперативне забезпечення релевантною достовірною інформацією.

Джерела отримання інформації:

· офіційні видання органів державної влади;

· статистичні дані;

· засоби масової інформації;

· бібліотечні фонди;

· різноманітні інформаційно-довідкові електронні системи, зокрема, нормативно-правові;

· спеціальні соціологічні опитування (на замовлення), професійні консультації та експертизи.

Засоби доставки інформації:

· електронні глобальні та локальні мережі з відповідними засобами програмної підтримки, зокрема Internet;

· лазерні та магнітооптичні диски;

· флеш-пам’ять та ін.

Таким чином, багатоманітність інформаційного забезпечення набуває конкретності при аналізі певних проблем.

Для аналізу численних проблем державного управління, зокрема, таких, що пов’язані з геополітикою, різноаспектними сферами впливу та їх поширенням, доцільно використовувати електронну картографію.

Електронна картографія - візуалізація інформації шляхом надання графічної форми статистичним та іншим даним. Візуальне відображення розміщення об’єктів дослідження у просторі дає нову інформацію для аналізу та дає змогу поглибити їх розуміння. Прикладами застосування електронної картографії є відображення геополітичних інтересів окремих країн та їх блоків, результатів виборів, політичних уподобань населення по регіонах тощо. Накопичення та систематизація послідовності таких відображень для певних процесів дає змогу відслідковувати та прогнозувати роз-виток останніх, а також виявляти найбільш суттєві фактори впливу.

Консультування в державному управлінні – це інтелектуальна діяльність з аналізу та рекомендацій щодо здійснення та розвитку державного управління на засадах використання наукових та організаційних новацій як в ньому самому, так й в різних сферах і галузях суспільної діяльності як об’єктах державного управління. В такій якості воно виступає як метод удосконалення науки і практики державного управління, підвищення ефективності управлінської та суспільної діяльності.

 

Характеристики консультування в державному управлінні:

· є професійною допомогою органам державної влади та посадовим особам на засадах науково-обґрунтованого управління;

· не спирається на владні повноваження, внаслідок чого має рекомендаційний характер і застосовується у вигляді порад;

· виходить з об’єктивної та професійної оцінки управлінських ситуацій;

· є доступним й доцільним на будь-якому етапі управлінського процесу;

· під час застосування збільшує управлінський потенціал замовника без збільшення його штатного розпису.

Органи державної влади можуть виступати як суб’єктами, так і об’єктами консультування.

Принципи консультування:

· урахування системних змін;

· науковість;

· ефективність;

· гнучкість;

· орієнтацію на кінцевий результат;

· рекомендаційний та випереджаючий характер висновків і пропозицій; постійне ведення та оновлення експертної бази;

· використання інновацій, нової інформації та нових інформаційних технологій тощо.

4.1.

Прибуток підприємства – це позитивний фінансовий результат його господарської діяльності,с що являє собою перевищення сукупних доходів над сукупними витратами.

Функції прибутку:

- Розподільча. Прибуток підприємства, як складова національного доходу є об'єктом розподілу. Розрізняють два етапи розподілу прибутку підприємства:

1. – розподіл між державою і підприємством;

2. – розподіл залишкового прибутку (прибутку за врахуванням платежів до бюджету) між підприємством і власником (власниками) підприємства.

- Стимулююча. Проявляється у збільшенні грошових надходжень суб‘єктів-учасників розподілу прибутку і національного доходу внаслідок мотивованого процесу удосконалення господарського механізму та підвищення ефективності господарювання.

- Оцінююча. Прибуток є критерієм і показником оцінки діяльності підприємства. Це основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності, який характеризує величину, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Для ефективного функціонування підприємства прибуток повинен бути достатнім для самоокупності і самофінансування господарської діяльності. Конкурентне середовище в ринкових умовах зумовлює потребу збільшення прибутку.

 

4.2.

Позитивним фінансовим результатом діяльності комерційного суб'єкта господарювання є прибуток, який визначають шляхом зіставлення доходів і витрат.

Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Серед видів прибутку (збитку) виокремлюють:

- валовий прибуток (збиток);

- прибуток (збиток) від операційної діяльності;

- прибуток (збиток) до оподаткування;

- чистий прибуток (збиток).

За рахунок чистого доходу від реалізації продукції покривається собівартість реалізованої продукції та формується валовий прибуток підприємства, який розраховується за формулою:

ВП(з) = ЧД – СВ,

де ВП(з) – валовий прибуток (збиток) підприємства;

ЧД – чистий дохід від реалізації продукції;

СВ – собівартість реалізованої продукції.

Валовий прибуток разом з іншими операційними доходами призначений для покриття операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат), а також формування фінансового результату від операційної діяльності, який розраховується за формулою:

ОП (з) = ВП – АВ – ВЗ – ІОВ,

де ОП(з) – прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства;

АВ – адміністративні витрати;

ВЗ – витрати на збут;

ІОВ – інші операційні витрати.

Узагальнюючим показником фінансових результатів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності є прибуток до оподаткування.

П(з)О = ОП (з) + ДК + ІФД + ІД – ВК – ФВ – ІВ,

де П(з)О – прибуток (збиток) до оподаткування;

ДК – доходи від участі в капіталі;

ІФД – інші фінансові доходи;

ІД – інші доходи;

ВК – втрати від участі в капіталі;

ФВ – фінансові витрати;

ІВ – інші витрати.

Чистий прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів підприємства за певний період.

ЧП(З) = П(З)О ± Д(В)ПП ± П(З)ПД,

де ЧП(З) – чистий прибуток (збиток);

Д(В)ПП – сума доходів або витрат з податку на прибуток;

П(З)ПД – прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування.

 

4.3

Показники рентабельності характеризують відносну прибутковість підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу.

Показники рентабельності капіталу

Рентабельність сукупного капіталу () обчислюється як процентне відношення чистого прибутку до середньої за період вартості сукупного капіталу підприємства за формулою:

,

де – чистий прибуток підприємства за період (рік); – середня за період (середньорічна) вартість капіталу підприємства.

 

Рентабельність власного капіталу () обчислюється як процентне відношення чистого прибутку за рік до середньорічної величини власного капіталу за формулою:

,

де – середньорічна вартість власного капіталу підприємства.

Цей показник характеризує відсоток прибутковості власного капіталу і є критерієм ефективності інвестування коштів власників у дане підприємство.

 

Показники рентабельності активів

Рентабельність активів () визначається як відношення чистого прибутку до середньої за період (середньорічної) вартості активів за формулою:

,

де – середня за період (середньорічна вартість активів підприєм­ства.

Показник рентабельності активів характеризує відсоток прибутковості активів підприємства за певний період.

Рентабельність необоротних активів () обчислюється як процентне відношення чистого прибутку до середньої за період (середньорічної) вартості необоротних активів за формулою:

,

де – середня за період (середньорічна вартість необоротних активів.

Рентабельність основних засобів () обчислюється як процентне відношення чистого прибутку до середньої за період (середньорічної) вартості основних засобів (за первісною вартістю) за формулою:

,

де – середня за період (середньорічна вартість основних засобів.

Рентабельність оборотних активів () обчислюється як процентне відношення прибутку від операційної діяльності до середньоріч­ної величини оборотних активів за формулою:

,

де – прибуток від операційної діяльності за період (рік); – середня за період (середньорічнвартість оборотних активів підприємства.

Показники рентабельності реалізації продукції

Рівень валового прибутку () визначається як процентне відношення валового прибутку до чистого дохо­ду від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за відповідний період за формулою:

,

де – валовий прибуток підприємства; – чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Даний показник характеризує ефективність ціноутворення підприємства. Його збільшення свідчить про зниження витрат на закупівлю сировини та товарів, а також зростання рівня цін реалізації продукції.

Рівень прибутку від операційної діяльності () обчислюється як процентне відношення прибутку від операційної діяльності до чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за відповідний період за формулою:

.

Рівень чистого прибутку () розраховується як процентне відношення чистого прибутку до чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за відповідний період і розраховується за формулою:

.

 

Витратні показники рентабельності

Рентабельність операційних витрат () характеризує ефективність витрат, пов'язаних з операційною діяльністю. Для розрахунку цього показника використовується формула:

,

де – витрати операційної діяльності (сума собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг та поточних операційних витрат) за період.

 

У зв’язку з цим, неповним буде перелік показників рентабельності без включення до нього показника рентабельності діяльності (), який узагальнює прибутковість зазначених видів діяльності (операційної, фінансової та інвестиційної) та визначається за формулою:

,

– прибуток до оподаткування; – сукупні витрати діяльності.

 

ТЕМА IV




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 53 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.02 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав