Читайте также:
|
Економічна сутність лізингу досі залишається предметом дискусії, і у світовій теорії та практиці немає єдиного визначення цього поняття. Спектр визначень лізингу містить його розуміння як товарного кредиту чи довгострокової оренди машин, устаткування, транспортних засобів і споруд виробничого призначення як особливого виду інвестиційної діяльності. Іноді лізинг вважають завуальованою купівлею-продажем майна.
Європейська федерація національних асоціацій лізингових компаній визначає лізинг як договір про оренду заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендарем, у той час як орендодавець зберігає за собою право власності на них.
У статті 1 Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. зазначається, що лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.
Таким чином, лізинг — це особливий вид підприємницької діяльності, який охоплює три форми організаційно-правових відносин: орендні, кредитні та торговельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.
Сутність лізингу як економічної категорії розкривається через притаманні йому функції, які також неоднозначно характеризуються різними економістами. Найбільш часто розглядаються фінансова, виробнича та постачальницька функції лізингу.
Фінансова функція виявляється у звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва, ніби в наданні йому довгострокового кредиту.
Виробнича функція лізингу полягає в тому, що за його допомогою оперативно вирішуються виробничі завдання шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально застарілих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніки, результатів науково-технічного прогресу. При повному лізингу передання майна може супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування, страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.
Постачальницька функція пов’язана з розширенням кола споживачів та освоєнням нових ринків збуту, залученням у сферу лізингу тих суб’єктів господарювання, які не можуть відразу купити те чи інше майно.
Визначення об’єкта лізингу пов’язане з обов’язковою умовою використання цього об’єкта для підприємницьких цілей. Виділяють такі об’єкти лізингу:
Рухоме майно:
— обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
— транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, у тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та ін.);
— будівельна техніка;
— засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;
— оргтехніка, конторське обладнання;
— ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми тощо.
Нерухоме майно:
— будівельні споруди і споруди виробничого, торговельного або комунально-побутового призначення;
— споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).
Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.
Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює лізингову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути також банки, фінансові компанії, кредитні установи, у яких передбачений цей вид діяльності.
Реалізація відносин лізингу дозволяє забезпечити вигоду учасників:
— лізингоотримувач — отримує у користування необхідне йому обладнання та супутні послуги, а в разі потреби може відмовити в наступному придбанні цього предмета лізингу у власність; замовити після завершення договору лізингу нове обладнання у лізингодавця: придбати предмет лізингу у власність;
— лізингодавець — здійснює посередницьку діяльність і, залишаючись власником предмета лізингу, може мінімізувати свої ризики та отримувати очікувану економічну вигоду;
— продавець/постачальник об’єкта лізингу, який, як правило, є виробником машин, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, зацікавлепий у лізингу як ефективному механізмі просування товарів до споживача. У випадку, якщо продавець/постачальник не є виробником, а посередником у просуванні товарів, він також має свою вигоду від лізингу, який покликаний сприяти більш швидкому збільшенню продажів.
Держава як учасник усіх видів економічних відносин отримує вигоду від розвитку лізингу у вигляді податкових надходжень, пов’язаних із розширенням підприємницької діяльності, збільшенням зайнятості, посиленням ділової активності в економіці країни в цілому.
За своєю сутністю внутрішній та міжнародний лізинг подібні. Коли лізинг використовують у міжнародному контексті, він просто стає складнішою категорією через відмінності в юридичній, бухгалтерській, валютній, соціальній та політичній засадах різних країн.
Міжнародний лізинг характеризується рядом особливостей, а саме:
1. Відокремлення права власності від права користування активом протягом певного періоду повинно узгоджуватись, як мінімум, із двома юридичними, бухгалтерськими та податковими системами.
2. Передання активу в лізинг може відбуватися в прямій або опосередкованій формі. Пряма форма — коли майно фізично перетинає кордон, щоб потрапити в країну лізингоотримувача. Опосередкована — коли майно не треба перевозити через кордон, бо воно вже перебуває в країні лізингоотримувача.
3. Період лізингового договору може включати термін, протягом якого лізингоотримувач користується майном без урахування часу транспортування майна від лізингодавця до лізингоотримувача, або термін, який враховує транспортування і користування майном. У разі внутрішнього лізингу термін перевезення активу як правило, такий короткий, що ним нехтують під час прийняття рішення. У міжнародному лізингу враховується термін доставки, якщо він довгий та витрати на доставку високі. Отже, час перевезення, витрати на транспортування та страхування є важливими факторами в разі прийняття рішення про укладання договору міжнародного лізингу.
4. Лізингові платежі в разі міжнародного лізингу можуть здійснюватися у національній валюті лізингодавця, лізингоотримувача або третьої країни, міжнародній валюті або у формі товару, послуги чи природного ресурсу. Застосування міжнародного лізингу забезпечує його учасникам суттєві переваги. По-перше, за його допомогою прискорюється технічне та технологічне переоснащення виробництва, оновлення активної частини основних засобів підприємств за рахунок залучення нового високотехнологічного обладнання. По-друге, ця операція не потребує великих початкових внесків. Здійснюючи міжнародну лізингову операцію, інвестор зменшує ризик неплатежів з боку лізингоодержувача, оскільки лізинговане майно виступає як застава. Міжнародна лізингова угода відрізняється гнучкістю, що дозволяє сторонам обрати зручну схему виплат. Також існує можливість використання податкових та амортизаційних пільг із міжнародного лізингового контракту, які існують в інших державах. Міжнародний лізинг сприяє реалізації продукції на зовнішніх ринках, розвитку виробництва, впровадженню науково-технічного прогресу, створенню нових робочих місць, залученню приватних інвестицій, збільшенню податкових надходжень через активізацію підприємницької діяльності. Крім того, міжнародний лізинг не шкодить національним інтересам держави, оскільки Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у сумі національної заборгованості.
Сучасні види міжнародного лізингу класифікуються за різними ознаками таким чином:
1. Залежно від каналу отримання об’єкта лізингу:
- прямий закордонний лізинг, тобто лізингові угоди між юридичними особами різних країн;
- непрямий закордонний лізинг, в якому орендар та орендодавець є юридичними особами однієї країни, але капітал орендодавця частково належить іноземним фірмам - банкам та лізинговим компаніям.
1. Залежно від ролі орендодавця (лізингової компанії) в угоді:
— експортний лізинг – це лізингові угоди, при яких лізингова компанія купує обладнання у національної фірми і потім надає його закордонному орендарю; у цьому разі постачальник-виробник та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а орендар - іншої;
— імпортний лізинг – це лізингові угоди, при яких іноземна лізингова компанія купує обладнання за кордоном і потім надає його вітчизняному орендарю; у цьому разі орендар та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а постачальник-виробник - іншої;
— транзитний лізинг – це лізингова угода, при якій лізингова компанія, яка є резидентом однієї країни, купує обладнання у постачальника - резидента другої країни та надає його в оренду орендарю - резиденту третьої країни.
2. Залежно від стану об’єкта лізингу:
— лізинг нового обладнання;
— лізинг старого обладнання (second-hand) широко використовується у відносинах із фірмами СРК. Лізингові платежі розраховуються із залишкової вартості майна та розподіляються на строк від одного до чотирьох років. Ця форма має переваги порівняно з купівлею-продажем обладнання second-hand, тому що гарантією адекватної та безперебійної роботи орендованої техніки є те, що вона є власністю фірми-орендодавця. Це є важливим особливо стосовно машин та обладнання, які були у використанні, оскільки на цю категорію товарів фірми зазвичай не дають після продажних гарантій.
3. Залежно від методу здійснення лізингу або залежно від економічного значення:
— фінансовий лізинг (financial leasing), який передбачає виплату орендарем протягом періоду дії угоди суми, що покриває повну вартість амортизації майна або більшу її частину, а також прибуток орендодавця. Після закінчення строку дії договору орендар може:
• повернути об’єкт оренди орендодавцю;
• продовжити або укласти нову лізингову угоду; причому у цьому випадку лізингові платежі розраховуються із залишкової вартості;
• викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю; у цьому випадку фінансовий лізинг відрізняється від довгострокового кредитування моментом переходу права власності на об’єкт оренди орендарю.
Довгострокову оренду (лізинг) називають фінансовою орендою, оскільки у такій угоді беруть участь три сторони, одна із яких – лізингова компанія – спочатку фінансує купівлю майна у виробника чи торговця-посередника, а потім передає його у тимчасове користування лізингоотримувачу.
Різновидом фінансового лізингу є зворотний лізинг (ліз-бек, lease-back), який передбачає продаж власником, наприклад, промисловим підприємством, частини власного майна лізинговій компанії з одночасним укладанням фінансової лізингової угоди; жодного фізичного переміщення майна у такому випадку не відбувається. В результаті угода є взаємовигідною, оскільки лізингова компанія отримує лізингові платежі, лізингоотримувач може відносити ці платежі на собівартість, а виручкою від продажу обладнання поповнити основний та оборотний капітал. Рентабельність угод зворотного лізингу зв’язана із розміром перевищення доходу від нових капітальних вкладень над вартістю та лізингових платежів. Угода укладається у такій послідовності: 1) укладається лізингова угода між орендодавцем та орендарем; 2) лізингова компанія купує обладнання в орендаря - власника обладнання; 3) орендар регулярно сплачує орендні платежі згідно з умовами ліцензійної угоди. Важливі переваги ліз-бек: використання обладнання, що вже експлуатується, як джерела фінансування будівництва нових об’єктів з випливаючою із цього можливістю використовувати інвестиційні податкові пільги та знижки, які є в багатьох закордонних країнах; він є найбільш ефективним та відносно дешевим способом поліпшення фінансового стану підприємства, зокрема стосовно отримання додаткових коштів у ВКВ.
Правовими основами міжнародного фінансового лізингу є Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу (Відень, 1980 р.) та Конвенція ЮШДРУ А про міжнародний фінансовий лізинг (Оттава, 1988 p.), яка дозволяє учасникам договорів відступати від будь-яких її положень, за винятком трьох зазначених у ній пунктів;
— виробничий (операційний) лізинг (operation leasing), який укладається на строк, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення строку оренди орендар може:
• повернути майно власнику;
• укласти нову лізингову угоду.
Рейтинг та хайринг називають операційною орендою, оскільки фактичний строк оренди у цьому випадку нижче нормативного строку служби і об’єкт оренди операційно здається декілька разів, для того щоб орендними платежами від декількох орендарів погасити повністю початкову вартість майна. У цій оренді беруть участь дві сторони – орендар та орендодавець; рейтингові та хайрингові контракти передбачають зобов’язання орендодавців страхувати та здійснювати технічне обслуговування об’єктів оренди; рейтингові та хайрингові ставки порівняно високі, оскільки орендодавач несе ризики, зв’язані з моральним старінням об’єкта оренди та необхідністю здійснювати реновацію після кожної чергової здачі майна в оренду; ці ставки визначаються на базі попиту та пропозиції; орендар може скористатись своїм правом в однобічному порядку із попереднім повідомленням розірвати договір оренди, вибрати нові, удосконалені вид, тип або модель. Оперативна оренда є зручною для орендаря у таких випадках: у зв’язку з виконанням термінового замовлення, при виконанні сезонних робіт, для попередньої експлуатаційної перевірки техніко-економічних показників обладнання з метою його подальшого придбання.
Правовими основами міжнародного оперативного лізингу є положення законодавств країн-учасниць та умови підписаних сторонами договорів. Якщо в угоді не обумовлено, право якої країни має застосовуватись при розв’язанні суперечок, це питання вирішується арбітражем, що розглядає суперечку.
Порівняно з оперативним лізингом фінансовий лізинг має такі відмінності:
- строк фінансового лізингу близький до строку нормативної амортизації;
- відсутнє право лізингоотримувача на дострокове розірвання угоди в однобічному порядку;
- технічне обслуговування та ремонт здійснює лізингоотримувач;
- лізингоотримувач має переважне право придбати майно у власність по закінченню строку угоди.
4. Залежно від обсягу наданих орендодавцем послуг:
— чистий лізинг, при якому орендодавець не надає послуг протягом усього строку оренди, усі витрати з обслуговування та ремонту бере на себе орендар;
— "мокрий" лізинг, або лізинг зі спеціальними послугами полягає у тому, що орендодавець бере на себе додаткові зобов’язання з ремонту, обслуговування машин та обладнання, сплати податків, страхування, вартість яких лізингова компанія включає у вартість орендних платежів. Найчастіше ця форма лізингу використовується при оренді транспортних засобів, причому транспортний засіб не тільки фінансується, а й складаються плани проведення його техобслуговування, укладається страховка, компенсуються витрати, зокрема на паливо. За умовами угоди "мокрого" лізингу орендар має можливість перевіряти затрати, оскільки він отримує від орендодавця регулярні комп’ютерні роздруки виробничих затрат з кожного транспортного засобу. При здачі в оренду складного обладнання лізингова компанія надає орендарю кваліфіковані консультації у сфері управлінського та технологічного ноу-хау. Угоди "мокрого" лізингу пропонуються фірмами, які є виробниками складного устаткування, ЕОМ, авіатехніки, комплексного обладнання для заводів, оскільки ці фірми-постачальники самі зацікавлені в адекватному функціонуванні проданого обладнання;
— сервісний лізинг, суть якого полягає у тому, що компанія-орендар, яка бере участь у спорудженні об’єкта "під ключ", укладає з декількома орендодавцями безліч договорів лізингу з наданням спеціальних послуг, згідно з якими орендує будівельну техніку, експлуатаційний персонал та отримує від лізингодавців ряд супутніх послуг. Це – різновид лізингових операцій, які використовуються при спорудженні об’єктів "під ключ";
— повний лізинг передбачає більше, ніж при "мокрому" лізингу, залучення орендодавця до поточної оперативно-комерційної діяльності фірми-орендаря; він передбачає надання орендодавцем таких додаткових послуг: здійснення маркетингових досліджень, організацію поставок сировини, необхідної для оптимальної роботи обладнання, набір кваліфікованої робочої сили для адекватної експлуатації та техобслуговування поставленої техніки.
6. Залежно від способу фінансування:
- лізинг із залученням позикових коштів;
- лізинг без залучення позикових коштів.
7. Залежно від способу виплати орендних платежів:
— лізинг із повною виплатою, який укладається на строк, що дорівнює строку фізичного зносу об’єкта; за рахунок отримання орендних платежів орендодавець за строк угоди отримує повну вартість об’єкта лізингу;
— лізинг із частковою виплатою, який укладається на строк, менший за строк фізичного зносу майна, і тому протягом орендного строку об’єкт повністю не амортизується; лізингова компанія отримує за рахунок лізингових платежів неповну оплату купівельної вартості об’єкта і може здавати його в оренду повторно, до повного зносу;
— компенсаційний лізинг, при якому платежі за орендоване майно здійснюються: 1) продукцією, яка виробляється на цьому обладнанні; 2) зустрічними поставками сировини та напівфабрикатів, які не зв’язані із роботою орендованого обладнання. Це подібно бартерній операції або угоді зустрічної закупки (в залежності від того, проходять чи ні платежі через банк), тобто зводиться до обміну "лізингові поcлуги – товар". До лізингової угоди у такому разі часто підключають третю сторону в особі торгового дому.
8. Залежно від строку здійснення лізингу:
- строковий лізинг, коли майно надається на тривалий строк оренди (зазвичай на строк фізичного зносу);
- відновлюваний лізинг, при якому після закінчення першого строку оренди договір пролонгується; об’єкти лізингу замінюються в залежності від зносу та на бажання орендаря, який бере на себе витрати по заміні майна.
9. Залежно від кількості сторін, що беруть участь в угоді:
- лізинг за участю двох сторін характеризується тим, що виробник (постачальник) та орендодавець сполучені в особі однієї фірми; виробник – це фірма, що продукує обладнання, яке потім буде об’єктом оренди; постачальник – це торгові фірми, які володіють обладнанням, якщо вони виступають у ролі орендодавців. Якщо укладаються контракти у формі фінансового лізингу, то орендодавцем переважно є промислові концерни (для них це одна із форм збуту) та торгові компанії; якщо у формі оперативного лізингу, то орендодавцем є незалежні спеціалізовані лізингові компанії;
- лізинг за участю трьох сторін передбачає наявність постачальника (виробника або торговця), орендодавця (лізингового посередника) – універсальної або спеціалізованої лізингової компанії, яка контролюється банками, що її фінансують, та орендаря (промислового або торгового підприємства);
- лізинг за участю безлічі сторін, або груповий, або акціонерний лізинг, за участю декількох компаній у ролі орендодавця та залученням великих позикових коштів. Цей лізинг поширений як форма фінансування складних, великомасштабних об’єктів, наприклад, комплексне обладнання підприємств, авіатехніка, судна, залізничне обладнання та рухомий склад, бурові платформи та вишки. Орендодавці забезпечують лише частину (20-40%) суми, яка потрібна для купівлі об’єкта оренди. Ці кошти залучаються шляхом випуску акцій та розповсюджуються серед лізингодавачів, які беруть участь у фінансуванні угоди. Частина купівельної вартості об’єкта оренди, що залишилася, фінансується кредиторами, тобто інституційними організаціями, серед яких банки, страхові компанії, пенсійні та інші фонди. Кредитори, як правило, не мають права вимагати заборгованість по кредитах безпосередньо у лізингодавачів. Фінансова безпека наданих позик забезпечується шляхом надання кредиторам переважного права вимагати обладнання в орендаря у разі його неплатоспроможності або банкрутства, а також офіційної переуступки лізингодавачами на користь кредиторів права первісного отримання лізингових платежів з метою покриття заборгованості по сумах обслуговування кредитів. Вартість кредиту, яка залежить від платіжної позиції, співвідношення статутного та позикового фонду та репутації орендаря, є вирішальним фактором, що впливає на розмір лізингових платежів.
Крім зазначених вище видів міжнародного лізингу зустрічаються ще два особливих види:
— ліверидж-лізинг – це довгострокова оренда наукоемкого обладнання (ЕОМ, медичного обладнання) з використанням державного стимулювання шляхом надання сприятливих кредитів, зниження податків, збільшення норми амортизації.
— пекидж-лізинг – це вид оренди, який, крім, власне оренди, включає у себе і продаж орендарю обладнання у кредит або фінансування будівництва та інших робіт.
Як орендодавці можуть виступати: 1) виробники техніки, обладнання або власники іншого майна; 2) універсальні лізингові компанії, які надають в оренду різноманітні види технічно складного обладнання; 3) спеціалізовані лізингові компанії, які працюють з одним видом товару або товарами однієї групи, запас яких зберігається на їхніх складах.
У фінансовій лізинговій операції зазвичай крім основних суб’єктів (лізингової компанії, орендарів, постачальників-виробників або продавців об’єктів оренди), задіяні й інші учасники:
• інвестори (пайовики, акціонери), які вклали капітал у створення та діяльність лізингової компанії;
• склад лізингової компанії, звідки об’єкти оренди поставляються орендарям і туди ж вони повертаються після закінчення строку оренди;
• посередники, які шукають орендарів; в залежності від умов укладених з ними угод вони можуть підписувати лізингові угоди від свого імені та за рахунок лізингової компанії;
• страхова компанія, в якій лізингова компанія може застрахувати на свою користь майно, яке здане в оренду, транспортні ризики при поставках майна орендарям, себе від фінансових ризиків при виконанні лізингових операцій;
• банк, який здійснює додаткове фінансування лізингових операцій;
• фірма, яка ремонтує та здійснює реновацію об’єктів, які були в оренді та повернені;
• збутовий посередник, який реалізує на ринку повернені об’єкти оренди з попереднім ремонтом та реновацією або без них, з якими укладаються відповідні угоди:
• тристороння угода про фінансовий лізинг між лізинговою компанією, лізингоотримувачем та постачальником об’єкта лізингу;
• контракт купівлі-продажу на придбання лізинговою компанією у постачальника (виробника) об’єкта лізингу, який є частиною вищезгаданої тристоронньої угоди;
• кредитний договір лізингової компанії з банком на фінансування придбання лізинговою компанією об’єкта лізингу;
• договори страхування лізинговою компанією ризиків, які пов’язані із лізинговою операцією;
• договір між лізинговою компанією та фірмою, яка здійснює технічний сервіс об’єкта лізингу.
Угода з універсальною лізинговою компанією є найбільш комплексною. Зовнішньоекономічна операція починається з того, що орендар сам вибирає необхідне йому обладнання з певними технічними характеристиками (1), повідомляє потенційного постачальника (виробника обладнання або торгову фірму) про свій намір замовити дане обладнання через посередництво конкретної лізингової компанії (2). Фірма-постачальник складає бланк замовлення на дане обладнання та висилає його орендарю (3). Одночасно орендар звертається до лізингової компанії із запитом про можливість отримання даного обладнання в оренду, додавши при цьому документи про свій фінансовий стан та рахунок-проформу на це обладнання (4). Лізингова компанія, прийнявши позитивне рішення, письмово повідомляє про це орендаря, додаючи загальні умови лізингової угоди (5), і одночасно лізингова компанія інформує постачальника обладнання про те, що вона має намір придбати у нього дане обладнання (6). Орендар, ознайомившись із загальними умовами лізингової угоди, надсилає лізинговій компанії лист із підтвердженням-зобов’язанням, підписаним екземпляром загальних умов угоди (або між лізинговою компанією та орендарем укладається лізингова угода) та завізованим бланком замовлення на обладнання (7). Отримавши ці документи, лізингова компанія підписує бланк замовлення та надсилає його постачальнику обладнання (або укладає з ним контракт купівлі-продажу) (8). Фірма-постачальник відвантажує обладнання на адресу орендаря, який організовує його прийняття (9). Постачальник та орендар підписують протокол про поставку та прийняття (10) і направляють його лізинговій компанії (11). Отримавши протокол, лізингова компанія оплачує вартість обладнання фірмі-постачальнику (12). Часто лізингова компанія тільки фінансує угоду з оренди обладнання, причому на гроші, які вона одержала в кредит у банку; після надходження платежів за оренду від орендаря лізингова компанія повертає банку кредит. Обов’язки з гарантійного ремонту обладнання та техобслуговування покладаються на постачальника обладнання.
Угода зі спеціалізованою лізинговою компанією укладається набагато простіше: лізингова компанія на свій вибір закуповує товари у виробників (1), утворює складські запаси (2) та здає ці товари в оренду від свого імені (3). У цьому разі лізингова компанія сама займається техобслуговуванням техніки, укладає угоди страхування техніки, надає інші послуги за погодженням з орендарем; вона купує у постачальників обладнання у кредит або на кредит, який отримала від банку чи іншого інвестора.
Роль транспорту в МЕВ. Види міжнародних сполучень. Міжнародні перевезення. Міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні перевезення вантажів. Фактори вибору транспорту для міжнародних перевезень. Міжнародні пасажирські сполучення.
Міжнародні транспортні послуги — це послуги всіх видів транспорту, які забезпечують переміщення товарів (вантажів) та людей (пасажирів) між двома чи більше країнами, та які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.
Залежно від виду транспорту, що використовується для перевезень, розрізняють морські, річкові, повітряні, трубопровідні, космічні, залізничні та автомобільні сполучення. Міжнародні сполучення бувають прямі і комбіновані. Прямі міжнародні сполучення обслуговує один вид транспорту, а комбіновані — послідовно два або декілька видів транспорту.
Найбільш універсальним і ефективним засобом транспортування великих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його частка становить близько 80 % від загального обсягу міжнародних перевезень.
У міжнародних пасажирських перевезеннях лідирує повітряний транспорт, який забезпечує перевагу у швидкості перевезень.
Все більше застосування у міжнародних перевезеннях знаходить пан’європейська транспортна система з використанням мультимодальних перевезень — перевезень, коли переміщаються модулі (вантаж пакується в контейнери, в пакети на піддонах і трейлерах).
Міжнародний транспорт – послуги різних видів транспорту, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни. Транспорт у міжнародних зв’язках забезпечує перевезення вантажів і пасажирів між країнами, тобто створює транспортні послуги й використовується в міжнародних сполученнях.
Види транспорту: водний, повітряний, наземний, трубопровідний,
космічний.
Сегменти ринку транспортних послуг:
- внутрішні регулярні перевезення (із виділенням місцевих);
- міжнародні регулярні перевезення;
- нерегулярні перевезення (міжнародні, внутрішні);
- перевезення, згруповані за державами, регіонами, підрегіонами,
- парами міст (аеропортів);
- за структурним складом пасажирів.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 197 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |