Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ТЕМА 8. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації.

Читайте также:
  1. Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими органами та особами
  2. Г) територіальний базис, природний ресурс та основний засіб виробництва.
  3. Гроші, валютні цінності та цінні папери як об’єкти цивільних прав
  4. Документ – це засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумову діяльність людини.
  5. Еволюція соціологічного бачення сутності засобів масової комунікації. Парадигми вивчення масової комунікації
  6. Етична специфіка професійної комунікації юриста
  7. За змістом поняття поділяються на конкретні й абстрактні, позитивні і негативні, відносні і безвідносні, збірні і несобірательное (розділові).
  8. Засоби масової комунікації.
  9. Індивідуальні ділові бесіди
  10. Критерії професійної придатності практичного психолога
Види зобов’язань та сектори послуг Класифікація способів обміну послугами
Країни-члени Угоди в конкретних секторах послуг беруть на себе зобов’язання щодо: - доступу на ринок; - національного режиму; - інші зобов’язання. Сектори послуг визначаються в Розкладі - це певний перелік послуг, правила, обмеження й умови, за яких країна-учасниця дозволить поставку конкретної послуги на свою територію з іншої країни - поставка послуг з однієї країни до іншої (транскордонні поставки); - поставка послуги на територію однієї країни споживачеві послуги з іншої країни (споживання за кордоном); - поставка послуги постачальником послуг однієї країни коштом комерційної присутності на територію будь-якої іншої країни (комерційна присутність); - поставка послуги постачальником послуг з однієї країни на територію будь-якої іншої країни (присутність фізичних осіб)

ГАТС поширює (повністю або частково) режим найбільшого сприяння та на­ціональний режим на торгівлю послугами. Основними положеннями ГАТС є:

— кожний член має негайно поширити режим найбільшого сприяння на всі заходи, які охоплюються Угодою (ст. II);

— принцип прозорості вимагає від усіх членів публікації законів, нормативних актів та адміністративних розпоряджень, які стосуються цієї Угоди (ст. III);

— країни-члени на запит заявника мають забезпечити негайний розгляд адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами (ст. VI);

— деякі положення (а саме: захисні заходи за критичних обставин, державні закупівлі, субсидії, що сприяють торгівлі) будуть узгоджені пізніше;

— положення про доступ на ринок (ст. XVI) та національний режим (ст. XVII) мають бути визначені в Розкладах членів. При цьому всі заходи однаковою мірою поширюються на всіх членів, згідно з режимом найбільшого сприяння;

— передбачено, що переговори з лібералізації торгівлі послугами мають роз­початися не пізніше п’яти років після набрання чинності Угоди COT (ст. XIX);

— спеціальні Додатки до Угоди стосуються переліків звільнень від зобов’язань щодо режиму найбільшого сприяння; пересування фізичних осіб; послуг авіаційного транспорту; фінансових послуг; послуг морського транспорту; телекомунікацій;

- додаткові інструменти під назвою «Рішення» (окремо від зазначених вище) стосуються деяких організаційних аспектів застосування Угоди: процедур урегулювання суперечок у сфері торгівлі послугами; подальших переговорів стосовно пересування фізичних осіб; фінансових послуг; послуг морського транспорту; базових телекомунікацій; професійних послуг.

ГАТС має характер рамкової угоди, яка встановлює межі зобов’язань щодо розширення і подальшої лібералізації торгівлі у сфері послуг. ГАТС визначає початкові зобов’язання країн-членів, які вносяться до Розкладів, що є невід’ємною складовою Угоди. Вона також є основою для прогресивного збільшення зобов’язань шляхом проведення наступних раундів переговорів.

Існують два типи зобов’язань:

загальні зобов’язання, які стосуються всіх країн-членів і всіх секторів торгівлі послугами. Вони включають також питання надання режиму найбільшого сприяння (РНС) щодо всіх заходів, які охоплюються ГАТС.

Ці зобов’язання є загальними в тому розумінні, що вони можуть застосовуватися щодо всіх секторів послуг, незалежно від того, були прийняті в цьому секторі конкретні зобов’язання чи ні. Дозволяються винятки із зобов’язань щодо РНС, інформація про які має бути внесена до Розкладу країни-члена. Загальні зобов’язання є результатом переговорів у цій сфері між усіма країнами-членами;

конкретні зобов’язання, які беруть на себе окремі країни-члени стосовно певних секторів послуг. Такі зобов’язання також включаються у Розклади країн-членів. Розширення переліку конкретних зобов’язань відбувається шляхом подальших переговорів між країнами.

При деталізації цих двох типів зобов’язань спершу приймаються конкретні зобов’язання, а потім загальні. Зобов’язання стосовно торгівлі послугами, зокрема, конкретні зобов’язання, тісно пов’язані зі способом поставки послуг.

Для забезпечення виконання положень ГАТС країни-члени мають прийняти або реформувати широке коло правил внутрішнього регулювання у сфері торгівлі послугами. Серед іншого, це стосується перегляду адміністративних рішень та процедур їх прийняття; оформлення дозволів на поставку послуг; заходів стосовно кваліфікаційних вимог і процедур, технічних стандартів і вимог ліцензування послуг, а також вироблення критеріїв визнання компетентності та здатності надавати послуги постачальниками.

Для виконання зобов’язань відповідно до ГАТС країна-член має встановити адміністративну або судову процедуру для розгляду адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами. Звернення до такого розгляду має бути можливим, якщо постачальник послуг, інтереси якого порушені, незадоволений адміністративним рішенням. Ця процедура має здійснюватися органом, незалежним від адміністративного відомства, що приймає такі рішення. У будь-якому разі процедура має забезпечити об’єктивний і неупереджений розгляд питань.

Монопольним постачальником послуг у країні відповідно до ГАТС може бути, наприклад, страхова компанія державної власності, яка в цій країні відіграє провідну роль у сфері страхування транспортних послуг певного виду тощо. Відповідні процедури застосовуються також до випадків, коли уряд встановлює або наділяє повноваженнями невелику кількість постачальників послуг і по суті значно обмежує конкуренцію між цими постачальниками. Якщо країна-член вважає, що ділова практика країни-постачальника послуг обмежує конкуренцію і тим самим обмежує торгівлю послугами, вона може вимагати консультації з країною-членом, про яку йдеться. ГАТС фактично лише передбачає консультації між країнами-членами і зобов’язання співпрацювати через надання публічно доступної неконфіденційної інформації. Проте саме наявність цього положення є важливим, оскільки до 1994 р. ГАТС не містила таких правил стосовно товарів.

Положення про певні види ділової практики, які обмежують конкуренцію в сфері послуг, з часом можуть розвиватися залежно від розуміння країнами-членами впливу обмежувальної практики на розвиток торгівлі послугами.

 

ТЕМА 8. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 37 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав