Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Україна у 1990-1991 роках Відновлення незалежності України.

21січня 1990р. відбулася організована опозиційними до комуністів силами, передусім Народним Рухом України, акція «Ланцюг 3луки» або «Живий ланцюг» на честь річниці акту Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року. Близько 3 млн чоловік під національними синьо-жовтими прапорами стояли від Києва до Львова і Івано-Франківська.

У 1990 р. в Україні розпочався перший етап державотворення.

· 16 липня 1990 р. - Була прийнята Декларація про державний суверенітет України.

Головним значенням Декларації стало те, що вона стала основоположним документом будівництва незалежної держави, основною створення Конституції України, започаткувала процес створення правової держави в Україні.

· 3 серпня 1990 р. ВР УРСР прийняла Закон «Про економічну самостійність Української РСР».

· 17 березня 1991 р. відбувся референдум щодо збереження СРСР, який в одному реченні включав декілька питань - «Чи Вважаєте ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у яких повною мірою гарантовані права й воля людини будь-якої національності?». За - висловилися 70,5 % виборців України..

Спроба державного перевороту в СРСР та події в У^гкраїні 19-21 серпня 1991 р. військово-партійна бюрократія зробила останню спробу врятувати СРСР і свою монопольну владу в ній шляхом державного перевороту. «З метою захисту життєво важливих інтересів народів і громадян Союзу РСР» Державний Комітет з надзвичайного стану (ДКНС), який очолив віце-президент СРСР Г. Янаєв, вирішив:

· припинити діяльність небажаних новому режиму органів влади і управління, політичних партій, громадських організацій і масових рухів;

· заборонити мітинги, вуличні походи, демонстрації та страйки;

· запровадити комендантську годину та обшук громадян;

· встановити контроль над засобами масової інформації (цензуру).

Справжньою метою ДКНС було зупинити демократичні процеси, повернути всевладдя КПРС та зберегти недоторканим СРСР. Приводом стало підписання нового союзного договору за формулою «9+1», намічене на 20 серпня 1991 року.

В Україні до спроби перевороту віднеслися по різному:

· тогочасний Голова Верховної Ради Л. Кравчук досить стримано сприйняв пропозицію представників Народної ради щодо об'єднання зусиль у боротьбі проти перевороту, попередив їх про можливі наслідки, закликав до спокою, щоб не спровокувати введення надзвичайного стану;

· обтічною й невизначеною виявилася і заява Президії Верховної Ради УРСР, прийнята після майже дводенної дискусії ввечері 20 серпня і опублікована лише 22 серпня. Пропонувалося зробити все, щоб уникнути дестабілізації становища й загострення соціально-політичної ситуації, утриматися від страйків, мітингів і маніфестацій (як того і вимагав ДКНС);

· не погоджуючись з перестрахованою позицією обережних противників і потаємних прихильників перевороту, частина членів Президії і народних депутатів (В.Гриньов. О. Смець, Д. Павличко, В. Пилипчук, Л. Танюк, І. Юхновський та В. Яворівський) оголосили власну заяву, в якій утворення та дії ДКНС визнавалися неконституційними і незаконними, проголошувалася підтримка демократичних сил Росії, в разі спроб захоплення влади у республіці народ закликався до непокори.

· позиція керівництва КПУ до сьогодні не з'ясована. З одного боку є відомості про шифрограми від імені ЦК КПУ обкомам партії на підтримку ДКНС, але реальних доказів цього немає. З іншого існує офіційний документ - лист ЦК КПУ, адресований обкомам КПУ, Кримському ревкому, Київському міському партії від 19 серпня 1991 р., де говориться про необхідність керуватися виступом Голови Верховної Ради по телебаченню Л. Кравчука;

· 24 серпня 1991 р. відкрилася позачергова сесія ВР УРСР, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці та прийнято низку надзвичайно важливих документів. Серед них — Постанова та «Акт проголошення незалежності України», затверджені конституційною більшістю депутатів. Як наслідок цього Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду.

· З метою всенародного підтвердження Акта сесія вирішила провести 1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум. Під час референдуму 1 грудня на який виносилося питання «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України», Акт дістав підтвердження 90,32 % громадян, які брали участь в референдумі.

· 1 грудня 1991 р. близько 32 млн. громадян (84 % внесених у списки) взяли участь у виборах. Леонід Кравчук отримав майже 20 млн. голосів (61,59 %) і став першим всенародно обраним Президентом України (1991-1994 рр.).

· 8 грудня 1991 р. на території Білорусії голови делегацій України (Президент Л. Кравчук), Росії (Президент Б. Єльцин) та Білорусії (Голова Верховної Ради В. Шушкевич) прийняли документ який проголошував припинення існування СРСР та уклали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

· 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті її підписали керівники Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркмені стану, Узбекистану. Всього до СНД увійшли 11 колишніх республік СРСР.