Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Клавиатура для компьютера

Читайте также:
  1. II Форма клавиатуры для компьютера
  2. II. ОБОБЩЕННАЯ СТРУКТУРНАЯ СХЕМА КОМПЬЮТЕРА
  3. Архитектура и структура компьютера
  4. Архитектура компьютера.
  5. АРХИТЕКТУРА ПЕРСОНАЛЬНОГО КОМПЬЮТЕРА.
  6. Видеосистема компьютера
  7. Видеосистема компьютера
  8. Включение компьютера и загрузка ОС
  9. Влияние персонального компьютера
  10. Вопрос 15. Архитектура компьютера, основные составные части.

Некогда Sony заставила компьютерную индустрию выбрать в качестве сменных носителей свои 3,5-дюймовые флоппи-дисководы, а теперь она решила позаботиться о своих позициях и на аудиорынке, для чего разработала новый стандарт флэш-карт Memory Stick (MS). Эти 10-контактные устройства размерами 21,5x50x2,8 мм и массой 4 г стали опорой цифровой империи Sony, которая устанавливает их в свои цифровые плееры, фотоаппараты и видеокамеры, также игрушки и другие устройства. Сейчас доступны 128-Мбайт модули MS. Правда, здесь есть одно "но": существует разновидность Memory Stick MagicGate (с защитой от несанкционированного копирования), предназначенная для плееров. Пока приобретать память этого типа, скорее всего, имеет смысл только для поклонников фирмы Sony. Выбор камер и плееров у нее, конечно, достаточно широк, но вот карманные компьютеры она выпускает лишь двух моделей. Но похоже, компания Sony поняла, что в одиночку сейчас рынок не завоюешь: она подписала с рядом фирм договор об использовании карт своего стандарта в их устройствах.

 

 

 

Варіант 5

1. Компа́кт-ди́ск (розм. кружальце, розм. диск, англ. compact disc), плита (літературна норма), або КД, Сіді (англ. CD) — переноснийоптичний диск для збереження інформації у цифровому вигляді, діаметром 12 см (стандарт) або 6-8 см (міні-CD), використовується для запису значних обсягів інформації — аудіо-, відеопродукції, даних тощо. У стосунку до музики принципово відрізняється від довгограючої грамофонної платівки. Виготовляють з поліакрилату з прозорим пластиковим покриттям. Металевий диск знаходиться під ним. З поверхні диска з мікроскопічних канавок зчитується лазерним променем цифровий код, яким закодовані звуки і створюється аудіо-сигнал, що практично не відрізняється від звучання оригіналу.

Компакт-диски використовуються з жовтня 1982, масовий випуск з 1983 року. Спочатку вони розроблялися для запису музики, пізніше стало можливим використовувати запис інших типів даних. Залишаються стандартом для комерційного аудіозапису.

Версія Джеймса Рассела

Існує версія про те, що компакт-диск винайшли зовсім не Philips і Sony, а американський фізик Джеймс Рассел. Винахідник компакт-диска не заробив на ньому ні цента, який працював у компанії Optical Recording. Вже в 1971 рік у він продемонстрував свій винахід для зберігання даних. Робив він це для «особистих» цілей, бажаючи запобігти дряпання своїх вінілових платівок голками звукознімачів. Через вісім років подібний пристрій було «незалежно» винайдено компаніями Philips і Sony.

Компакт-диски имеют в диаметре 12 см и изначально вмещали до 650 Мбайт информации (или 74 минуты звукозаписи). Согласно одной из легенд, разработчики рассчитывали объём так, чтобы на диске полностью поместилась девятая симфония Бетховена (самое популярное музыкальное произведение в Японии в 1979 годусогласно специально проведённому опросу), длящаяся (в самом длинном из известных исполнений) именно 74 минуты. Однако, начиная приблизительно с 2000 года, всё большее распространение получали диски объёмом 700 Мбайт, которые позволяют записать 80 минут аудио, впоследствии полностью вытеснившие диск объёмом 650 Мбайт. Встречаются и носители объёмом 800 мегабайт (90 минут) и даже больше, однако они могут не читаться на некоторых приводах компакт-дисков.

DVD (ді-ві-ді́, англ. Digital Versatile Disc — цифровий багатоцільовий диск англ. Digital Video Disc — цифровий відеодиск) — носій інформації у вигляді диска, зовні схожий з компакт-диском, однак має можливість зберігати більше інформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі, ніж для звичайних компакт-дисків.

Перші диски і програвачі DVD з'явилися в листопаді 1996 року в Японії та в березні 1997 у США.

На початку 1990-х років розроблялося два стандарти для оптичних інформаційних носіїв високої щільності. Один з них називався «Multimedia Compact Disc» (MMCD) і розроблявся компаніями Philips і Sony, другий — «Super Disc» — підтримували 8 великих корпорацій, у числі яких були Toshiba і Time Warner

DVD за структурою даних бувають трьох типів:

·DVD-Video — містять фільми (відео і звук);

·DVD-Audio — містять аудіодані високої якості (набагато вищої, ніж на аудіо-компакт-дисках);

·DVD-Data — містять будь-які дані.

DVD як носії бувають чотирьох типів:

·DVD-ROM — штамповані на заводі диски;

·DVD+R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису;

·DVD-R/RW — диски одноразового (R — Recordable) і багаторазового (RW — ReWritable) запису;

·DVD-RAM — диски багаторазового запису з довільним доступом (RAM — Random Access Memory).

DVD може мати одну чи дві робочі сторони та один чи два робочі шари на кожній стороні. Від їхньої кількості залежить місткість диска: Будь-який носій може мати будь-як структуру даних (див. вище) і будь-яку кількість шарів (двошарові DVD-R і DVD-RW з'явилися наприкінці 2004 року).

Ємність можна визначити на око — потрібно подивитися, скільки робочих (віддзеркалюючих) сторін у диска і звернути увагу на їхній колір: двошарові сторони зазвичай мають золотий колір, а одношарові — срібний, як компакт-диск.

Місткість і позначення[1][2]

Позначення Сторони Шари Діаметр Розмір
(cm) (GB) (GiB)
DVD-1 [3] SS SL       1.46 1.36
DVD-2 SS DL       2.66 2.47
DVD-3 DS SL       2.92 2.72
DVD-4 DS DL       5.32 4.95
DVD-5 SS SL       4.7 4.37
DVD-9 SS DL       8.54 7.95
DVD-10 DS SL       9.4 8.74
DVD-14[4] DS DL/SL       13.24 12.32
DVD-18 DS DL       17.08 15.90

 

2.

Комп'ютерний принтер (англ. printer — друкар) — пристрій для друку інформації на папері.

Процес друку називається виведенням на друк, а отриманий документ — роздруківкою або твердою копією. Принтер має перетворювач цифрової інформації (текст, фото, графіка), що зберігається в запам'ятовувальних пристроях комп'ютера,фотоапарата та цифрової пам'яті у спеціальну машинну мову.

За технологією друку принтери поділяють на матричні, струменеві, лазерні й сублімаційні, а за кольором друку — кольорові й монохромні.

Монохромні принтери мають кілька градацій, зазвичай 2-5, наприклад: чорний — білий, одноколірний (або червоний, або синій, або зелений) — білий, багатобарвний (чорний, червоний, синій, зелений) — білий.

З розвитком комп'ютерних технологій монохромні принтери поступаються місцем повнобарвним або скорочено - кольоровим, які друкують «весь спектр кольорів», видимий людським оком.

Інші принтери — матричні тощо — це історія і вони використовуються як спеціалізовані для друку на безперервний рулон паперу в лабораторіях, банках, бухгалтеріях, для друку на багатошарові бланки (наприклад, паспорти, авіаквитки), а також, коли важливий сам факт друку ударом. Вважається, що факт удару ускладнює внесення несанкціонованих змін до фінансового документа[ джерело не вказано 201 день ].

Набули поширення багатофункціональні пристрої, в яких об'єднані принтер, сканер, копіювальний апарат і факс. Таке об'єднання раціональне технічно і зручне в роботі.Широкоформатні (А3, А2) принтери іноді помилково називають плоттерами.

З'єднання принтера з комп'ютером через паралельний порт або послідовний порт з швидкістю до 50 кб/с не задовольняє сучасним вимогам. З'єднання принтера з комп'ютером через USB-інтерфейс краще: швидкість передавання даних через USB-2.0 до 480 Мбіт/с, тому легше відбувається процес підключення, принтер може значно більше повідомляти про свій стан, готовність, наявність паперу тощо.

Широко використовуються бездротові підключення принтерів: ІЧ-порт, Bluetooth, Wi-Fi.

учасні принтери читають флеш-пам'ять, мають відеоекран і дозволяють друкувати фотографії без комп'ютера. Принтери, що мають мережевий інтерфейс, підключаються в локальну мережу, що дозволяє користуватися принтером одночасно з декількох комп'ютерів.

 

Варіант 6

Графічний процесор (англ. Graphics Proccesing Unit, GPU) — окремий пристрій персонального комп'ютера або ігрової приставки, виконує графічний рендеринг. Сучасні графічні процесори дуже ефективно обробляють і зображують комп'ютерну графіку, завдяки спеціалізованій конвеєрній архітектурі вони набагато ефективніші в обробці графічної інформації, ніж типовий центральний процесор.

Графічний процесор в сучасних відеоадаптерах використовується в якості прискорювача тривимірної графіки, але в деяких випадках його можна використовувати і для обрахунків (GPGPU). Обрахунковими особливостями в порівнянні із CPU є архітектура, максимально націлена на збільшення швидкості обчислень текстур та складних графічних об'єктів та обмежений список команд.

Характеристики У більшості сучасних компютерів застосовуються відеоадаптори з графічним режимом SVGA. Важливими параметрами є ємність відеопамяті (16, 32, 64 Мбайт і вище) та підтримувана частота регенерації зображення (70 - 85 Гц). Нове покоління відеоадапторів для роботи з тривимірною графікою називають графічними прискорювачами.


Середина літа 2005 року стала новою віхою в історії компанії NVIDIA - був випущений графічний процесор нового покоління G70. Але, незважаючи нову кодову назву чипа, його архітектуру не можна вважати принципово нової - він є черговим етапом еволюції добре знайомій усім нам архітектури сімейства NV4x.

Основним нововведенням G70, що базується на всі тому ж наборі шейдеров Shader Model 3.0, стало збільшення до 24 числа злегка поліпшених, у порівнянні з NV4x, пиксельных процесорів, а верхових - до 8, обсяг адресуемой пам'яті типу GDDR3 може досягати 1 Гбайт. Крім того, була здійснена оптимізація харчування й енергоспоживання, завдяки чому типове споживання відеокарти Geforce 7800 GTX не перевищує 110 Ват, тобто залишилося на рівні Geforce 6800 Ultra, незважаючи на 30% збільшення числа транзисторів. В G70 з'явилася апаратна підтримка ряду потенційних "хітів" найближчого майбутнього: відтворення відео у форматі HDTV, а також підтримка важливих спеціальних можливостей графічної драйверной моделі Windows Vista. Крім High-End відеокарти Geforce 7800 GTX (430/1200 Мгц), процесор G70 установлюється й у його ледве більш скромному побратимові - Geforce 7800 GT, що відрізняються від GTX не тільки зниженими (до 400/1000 Мгц) частотами, але й урізаним числом конвеєрів (20 пиксельных і 7 верхових) рендеринга, що забезпечує йому місце десь посередине між Geforce 7800 GTX і Geforce 6800 Ultra.

Розжарення конкурентної боротьби між компаніями ATI і NVIDIA (а саме вони відіграють роль "законодавців моди" на ринку графічних процесорів) і, відповідно, темпи розвитку галузі надзвичайно високі: нове покоління графічних адаптерів поміняє попереднє в середньому - раз у півтора року. Тому багато з тих, хто не має можливості регулярно відслідковувати події, що відбуваються в цей час на ринку комп'ютерної графіки, упевнені, що там панує самий справжній хаос, і розібратися в ситуації "простому смертному" ніяк не можливо. Почасти вони праві: сьогодні в магазинах можна зустріти більш сотні різних реалізацій відеокарт, отриманих шляхом самих вигадливих комбінацій, самих різних типів графічних чипів і відеопам'яті, їх робочих частот і розрядності шин.

Сучасні відеокарти не обмежуються лише звичайним виведенням зображень, вони мають вбудований графічний мікропроцесор, котрий може проводити додаткову обробку, звільняючи від цих задач центральний процесор. Наприклад, усі сучасні відеокарти NVIDIA і AMD (ATi) підтримують OpenGL на апаратному рівні. Останнім часом, разом зі зростанням обчислювальних потужностей графічних процесорів має місце тенденція використовувати обчислювальні можливості графічного процесору для вирішення не графічних задач (див. OpenCL).

 

2.

Акусти́чна систе́ма — пристрій для відтворення звуку, що складається з однієї або кількох динамічних головок, розташованих у корпусі (акустичному оформленні). Акустична система перетворює електричні коливання у звукові.

 

4-смугова акустична система

Акустична система буває односмуговою (один широкосмуговий випромінювач, наприклад, динамічна голівка) і багатосмуговою (дві й більше голівки, кожна з яких створює звуковий тиск у своїй частотній смузі).

 

Схема будови акустичної системи

 

Схема будови фазоінвертора

Акустична система складається з акустичного оформлення (наприклад, ящика типу фазоінвертор) і вмонтованих у нього випромінюючих голівок (звичайно, динамічних).

Односмугові системи не мали широкого поширення через труднощі створення випромінювача, що однаково добре відтворює сигнали різних частот. Високі інтермодуляційні перекручування при значному ході одного випромінювача викликані ефектом Допплера.

У багатосмугових акустичних системах спектр частот розбивається на кілька діапазонів, що перекриваються між собою за допомогою фільтрів (в високоякісній апаратурі - кросоверів, в решті - комбінації резисторів,конденсаторів і індуктивностей). Кожен діапазон подається на свою динамічну голівку, що має найкращі характеристики в цьому діапазоні. У такий спосіб досягається найякісніше відтворення усього сприйманого людиною діапазону звукових частот (20-20000 Гц).

Для персональних комп'ютерів акустичні системи, звичайно, виконуються разом із підсилювачем звукових частот (т.зв. «активні АС») і підключається до системного блоку комп'ютера.

 

 

Клавиатура для компьютера

 

Клавиатура для компьютера – это устройство, предназначенное для того, чтобы пользователь мог ввести информацию в свой компьютер (устройство ввода). Конечно, пользователь может выбрать понравившуюся модель клавиатуры. Но, как правило, в основе выбора клавиатуры для компьютера лежат следующие характеристики:

I принцип работы,
II форма клавиатуры (классическая, эргономичная, «ноутбучная»),
III раскладка
IV и то, как ее подключать, то есть, тип подключения.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.017 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав