Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

В умовах незавершеності політичних трансформацій

Читайте также:
  1. Аналіз політичного спектру українських політичних партій Наддніпрянської України початку XXст.
  2. Виникнення і діяльність українських політичних партій.
  3. Економічна культура юриста та його значення в умовах ринкових відносин.
  4. Європейська валютна інтеграція – основа створення загальноконтинентальних геополітичних структур
  5. Задачі цивільної оборони в сучасних умовах
  6. Кафедра історичних і соціально-політичних дисциплін
  7. Культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності. Формування нової соціокультурної реальності та її риси.
  8. Лекція 8. Українська СРР в умовах нової економічної політики
  9. Назвіть причини, політичних репресій в Україні у 30-ті рр. ХХ ст. охарактеризуйте їхній розмах.

Абрамова А.В. 38,
Беркута О. 34,
Бескорса О.А. 35,
Бєляєва О. 40,
Бондаренко Н. 20, 22, 24,
Гетьман О. 32,
Гладіна Г.І. 62,
Горобець С. 27,
Григор'єва О.О. 64,
Гринищак І.О. 25,
Данилова О.П. 1,
Дербеньова А.Г. 19,
Дорошенко С.І. 63, 70, 71,
Дрик О. 30,
Дубовик С. 6, 28, 53,
Задорожний В.Б. 66,
Иванова С.Ф. 56, 57,
Иоаннесьян В.А. 59,
Исенко С.П. 7,
Каніщенк А.П. 36,
Карапузова Н.Д. 36, 37,
Киреев В.Л. 59,
Кононенко В.И. 58, 60,
Костюк В.В. 31,
Кравченко А. 4,
Круглова А.В. 14,
Кузнецова В.В. 16,
Кульчицька Н. 44,
Кунцевська А.В. 19,
Лагно В.І. 3,
Литвин Л. 52,
Литовченко З.М. 37,
Литовченко Л. 11,
Луценко В. 8,
Малаканова Л.В. 50,
Омельчук С. 51,
Подлевська Н. 29,
Поповський А.М. 2,
Потоцкая Е.Д. 38,
Проценко О. 54,
Русанова О.І. 47,
Рябчук Т. 49,
Сабельникова С.И. 23,
Савова М.Р. 9,
Садкіна В.І. 26,
Сафонова В.В. 21,
Семеног О.М. 67,
Семенцова О.М. 50,
Семёнова Е. 15,
Семчук Д. 65,
Сеніна В.К. 62,
Сніцар М. 46,
Соловьева Н.Н. 13,
Стрілець І.В. 69,
Танцюра С.Ю. 45,
Тарнавський М.А. 41,
Ушакова О.С. 14,
Фабіан М.П. 5,
Федотова М.И. 59,
Федченко Л. 17,
Феніна Н. 43,
Фокина В.Н. 38,
Халчанська О.В. 33,
Чайковстька О. 10,
Шебеко В. 15,
Шилінська І.Ф. 68,
Шкіцька І. 48,
Шовкомуд Е.А. 39,
Юрченко А.С. 55,
Якимчук Р. 12,
Ярмолюк А. 42,

Членство в партії як форма політичної участі

в умовах незавершеності політичних трансформацій

Актуальність дослідження еволюції суті членства в партії в умовах політичних перетворень кінця ХХ – початку ХХІ ст. визначається необхідністю переосмислення системи представництва інтересів громадян в умовах трансформації політичної системи. Одним з найбільш потужних інституційних механізмів представництва є інститут політичних партій, базовою функцією якого є залучення громадян до політичного процесу.

Партії структурують електоральний простір, вступають у безпосередню взаємодію з інститутами громадянського суспільства, мобілізують громадян до участі у виборах й інших процедурах, за допомогою яких інститути представницької демократії підтримують свою легітимність й ефективність.

Однак, в умовах політичних трансформацій досить часто генеруються ситуації, коли потреби та інтереси громадян не знаходять адекватного відображення в структурі та функціях політичних партій. Одним з наслідків такої невідповідності є дисфункції, які досить виразно виявляються як в організаційній (криза суті членства в політичній партії), так і змістовній (відсутність чітких цілей, розмитий характер функцій, зниження рівня довіри тощо) діяльності політичних партій. Затяжна дисфункціональність політичних партій призводить до виродження окремих функцій даного політичного інституту та набуття ними ритуального характеру діяльності.

Найбільш яскравим проявом кризи інституту політичних партій є втрата найважливішої сутнісної якості будь-якого інституту політичної системи – деперсоналізацізованого характеру діяльності. На рівні політичних партій принцип деперсоналізації означає, що ефективне виконання інститутом своїх функцій не залежить виключно від переваг, інтересів та суб’єктивних бажань партійних лідерів. Втрата деперсоналізації означає, що даний політичний інститут поступово починає все менше й менше орієнтуватися на досягнення основних цілей свого існування, пов’язаних із забезпеченням конкретних соціальних потреб. Паралельно, інститут зазнає внутрішньої організаційної та сутнісної мутації. Для політичної партії найбільш вразливим до мутаційних змін є інститут членства.

Одним з перших на залежність між формою і суттю партійного членства та характеристиками політичного процесу звернув увагу М.Дюверже. Аналізуючи проблеми членства в партії, він відзначав, що «поняття члена партії тісно пов’язане з певною концепцією політичних партій, що зароджувалися на початку ХХ століття … Воно не зовсім вписується у попередню концепцію політичних партій, домінуючу у ХІХ столітті». Це поняття є результатом еволюції, яка привела до появи кадрових та масових партій. М. Дюверже доводить, що член партії має різну вагу у різних партіях. У зв’язку із цим він проводить межу між прямим й непрямим членством, між добровільним вступом у партію й членством, що випливає з участі в якійсь іншій організації. За ступенем причетності до партії дослідник виділяє чотири групи членів, які утворюють своєрідні концентричні кола, у кожному з яких з наближенням до центра партійна солідарність стає більше сильною: виборці; симпатики; активісти; члени партії. Прихильність члена партії виражається не тільки в симпатіях, а й в доктринальній єдності з партією, більш-менш регулярній участі в її діяльності.

В ідеальній моделі функціонування та взаємодії концентричних кіл лідерів партії обирають з числа активістів, які представляють широкий загал членів партії, що належать до тієї частини електорату, інтереси якого намагається представляти партія. Однак з часом, політичні партії в більшості демократичних і постсоціалістичних країнах, не тільки не наближувалися до ідеальної моделі членства, а навпаки все більше віддаляються від неї, трансформуючи зміст самого поняття членство в партії. Осмислюючи ці процеси, К.Крауч зауважує, що вони відбуваються в умовах нової політичної реальності, яка для стабільних демократій може бути визначена як постдемократія – нова характеристика політичного, спровокована «вакуумом зліва у масовій політичній участі через занепад робітничого класу та кількісне зростання політичного класу, зв’язаного з іншою частиною суспільства переважно тільки через ділове лобі».

Розвиваючі ідею постдемократії, науковець вказує, що це явище неминуче призводить до зміни форми керівного ядра партії, яка набуває форми еліпсу, що парадоксальним чином поєднує «в собі риси і постдемократії, і переддемократичного минулого». Початком цих процесів стає ситуація, коли партійні лідери та партійні активісти намагаються винагородити себе, забезпечивши перманентний політичний успіх як нематеріальну винагороду. Поступово до еліпсу потрапляють професіонали (необов’язково прихильники політичні ідей партії), що наймаються партією для виконання певних функцій та групи лобістів, які працюючи на економічні корпорації, намагаються встановити контакти з політиками, чиї дії торкаються їх інтересів. Результатом такої еволюції інституту членства в партії є формування нового типу політичної партії, що формується «з внутрішньої еліти, яка самовідтворюється, є далекою від масових рухів, що утворюють її базу, і в той же час, затишно влаштувавшись серед декількох корпорацій, які в свою чергу, фінансують видачу підрядів на проведення опитувань громадської думки, послуги політичних консультантів та працю по залученню виборців в обмін на обіцянки партії в разі її приходу до влади щедро винагородити кампанії, що прагнуть до здійснення політичного впливу».

У дусі постмодерну пояснює суть розриву зв’язку між лідерами партії і рядовими членами британська дослідниця Х. Джохансен, порівнюючи членство в партії з членством в данс-клубі. Якість пропонованих партіями послуг повністю залежить від плідного співробітництва керівництва партії і членів партії. Водночас, членам партії – данс-клубу – все менше подобається у ньому «танцювати», тоді як керівництво партії – адміністрацію данс-клубу – це положення влаштовує. Х. Джохансен формулює справедливе питання, на яке непросто дати аргументовану відповідь: як довго такий «клуб» може утримати споживчий попит в конкурентному ринковому середовищі, навіть тоді, якщо зміст його існування змінений і узгоджений в результаті подвійної змови – міжпартійної та між партіями і державою?

Спробуємо дати відповідь на це питання, звернувшись до аналізу мотивації членства, кількісного складу політичних партій, характеристик прав і обов’язків членів партії та рівня і характеру внутрішньопартійної демократії. До уваги нами бралися як політичні партії, які сьогодні представлені у парламенті ­ ­– Партія регіонів, НУНС, БЮТ, Народна партія, КПУ, так ті, які максимально наблизилися до парламентського представництва у 2007 р. – СПУ, Свобода, Фронт змін.

Емпірична база аналізу утворена комплексом партійної статистики, офіційними документами (насамперед статутами) та результатами опитування лідерів обласних та районних осередків політичних партій Чернівецької та Закарпатської областей.




Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 88 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав