Читайте также:
|
Як показує практика ділової взаємодії, вміння цілеспрямовано, активно слухати інших має велике значення для взаєморозуміння. Однак чути і слухати – не зовсім те саме. Більшість людей народжується здатними слухати, тобто здійснювати природний фізіологічний процес, що не вимагає свідомих зусиль. Чути означає прагнути зрозуміти і запам'ятати почуте. Цей процес вимагає наявності складного комплексу вмінь, які людина опановує протягом усього свого життя.
Більшість людей, на думку вчених, погано вміють слухати слова інших, особливо якщо ці слова не зачіпають їхніх інтересів. Дослідження показують, що умінням вислухати співрозмовника спокійно і уважно, зосереджуючись на суті того, що говориться, притаманне не більше 10 % людей.
До Сократа в Афіни здалеку приїхала молода людина, що дуже бажала опанувати мистецтво красномовства. Поговоривши з нею кілька хвилин, Сократ зажадав від неї за навчання ораторському мистецтву подвійну плату. «Чому?» — поставив запитання здивований учень. «Тому, – відповів філософ, – що мені доведеться навчати тебе не тільки говорити, але й тому, як потрібно мовчати і слухати». Ця відповідь, що пролунала більше двох тисячоліть тому, перегукується з думкою письменника XX ст. Л. Фейхтвангера, який стверджував, що «людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити, і шістдесят років, щоб навчитися тримати язика за зубами».
Перешкоди на шляху ефективного слухання.
♦ Відключення уваги. Відвернути увагу може усе, що дійсноє незвичайним чи дратує. Наприклад, ваш співрозмовник відвів погляд убік, безнадійно махнув рукою, і ви розумієте без слів, що він вам не вірить, вважає ситуацію безнадійною.
♦ Висока швидкість розумової діяльності. Мидумаємо в 4 рази швидше, ніж говоримо. Тому коли хтось говорить, наш мозок велику частину часу вільний і відволікається від мовлення того, хто говорить.
♦ Антипатія до чужих думок. Будь-яка людина завжди більше цінує свої власні думки, і для неї приємніше й легше відслідковувати саме їх, а не змушувати себе стежити за ходом міркувань партнера.
♦ Вибірковість уваги. Ми звикли слухати одночасно багато чого, не приділяючи однакової уваги різним об’єктам сприйняття (слова, міміка, жести, пози, інтонації й ін.). Спроба уважно слухати все й одночасно фіксувати щось є для багатьох непосильним заняттям. Тому, в порядку самозахисту, ми привчаємося поперемінно вибирати те, що у певний відрізок часу становить для нас найбільший інтерес. Ця властива нам звичка переключати увагу з одного на інше утруднює концентрацію уваги на чомусь одному.
♦ Потреба репліки. Чиясь промова може викликати в нас невідворотне бажання перебити та (чи) відповісти, і тоді ми перестаємо слухати. Наші думки зайняті формулюванням «розгромних» коментарів, за допомогою яких ми хочемо спростувати аргументи партнера.
Можна також говорити про існування як внутрішніх, так і зовнішніх перешкод, що заважають слуханню.
До зовнішніх перешкод слухання відносяться:
Фізичний дискомфорт. Спека, холод, утома чи головний біль погіршують здатність слухати і приділяти увагу співрозмовнику.
Переривання і перешкоди. Телефонні дзвінки, стукіт друкарської машинки, гул вентилятора й інші зовнішні подразники можуть відволікати від ходу бесіди.
Зайнятість думками про інші речі. Думки про інші зустрічі, невідкладні справи і термінові повідомлення можуть відволікати.
Заздалегідь підготовлені відповіді. Відповіді-заготовкина реальні проблеми людей чи спроби швидко віднести ці проблеми до тієї чи іншої категорії можуть заважати вам уважно слухати.
Готовність до нудьги. Чекання нудьги від спілкування з певними людьми означає, що ви заздалегідь намагаєтеся віддалитися від них, не давши їм жодних шансів.
Розмови про самого себе. Надмірна заклопотаність самим собою і власними проблемами руйнує процес спілкування.
Персоналізація. Припущення, що співрозмовник говорить про вас, хоча це не так, обмежує ваше сприйняття.
Ставлення до співрозмовника. Симпатія чи ворожість до співрозмовника можуть зіпсувати слухання.
Вибіркове слухання. Сприйняття тільки частини того, що говорить співрозмовник, через розбіжність особистих переконань чи думок слухача зі змістом сприйнятого повідомлення веде до неприйняття всієї розмови, тому що думка співрозмовника не має значення для нього.
Співрозмовник говорить недостатньо голосно чи пошепки.
Акцент у того, хто говорить, монотонність, занадто швидкий чи повільний темп мовлення.
Відволікаюча зовнішність співрозмовника, його манери (манірність чи неадекватність міміки і т. ін.).
Оточення чи пейзаж.
Погана акустика.
Обмеженість у часі, відчуття, що регламент вичерпано.
Надмірне завантаження роботою, необхідність робити кілька речей одночасно.
Колір стін у приміщенні (червоний – дратує, темно-сірий – гнітить).
Внутрішні перешкоди слухання пов’язані, як правило, зі шкідливими звичками того, хто слухає, «міркувати про що-небудь ще» (про співрозмовника, про те, як він мене сприймає, що думає про мене і т. ін.).
Ефективне слухання припускає наявність складного комплексу умінь, опанування яким вимагає від індивіда активності і свідомих зусиль. Це процес, у ході якого людина відбирає зі всіх зовнішніх звуків ті, що відповідають її потребам і інтересам.
Слухаючи ефективно, ви можете у більшій мірі впливати на ситуацію і на її результат. Таке уміння дає можливість зрозуміти, що саме було сприйнято неправильно, і вчасно зупинитися, щоб щось прояснити.
Більшість людей оцінюють точність свого слухання на 70—80 %. Однак цілий ряд досліджень показав, що в дійсності ефективність слухання у більшості людей становить 25 %, тобто 75 % почутих повідомлень втрачаються. Наслідки, до яких може призвести неточне сприйняття чи перекручування інформації під час слухання, наочно демонструє дитяча гра «зіпсований телефон».
Те, що відбувається зі змістом повідомлення в процесі передавання його від однієї людини до іншої, можна умовно зобразити таким чином:
Мал.1. Процес перекручування інформації під час її передавання
Відповідно до базової моделі комунікації проходження інформації в спілкуванні має чотири аспекти:
1. інформація, яку має намір передати відправник (його думки);
2. інформація, яку передали, тобто реально висловили (реальне кодування інформації тим, що говорить);
3. інтерпретована інформація (декодована слухачем);
4. та інформація, що остаточно зберігається в пам'яті слухача.
Як видно на мал.1., під час переходу повідомлення від однієї стадії до іншої неминуче має місце втрата інформації. Прагнення слухача зробити повідомлення осмисленим змушує його додавати щось до почутого чи, навпаки, щось усувати. У результаті сприйняте повідомлення може зовсім не відповідати вихідному. Можна виділити наступні фактори, які «відповідають» за те, що, слухаючи інших, ми ніби й не чуємо їх:
• обсяг мовлення, що обрушується на нас щодня, не дозволяє однаково уважно сприймати всі усні повідомлення. За деякими даними, до 1/3 часу, коли ми не спимо, тобто 5 годин на день, а можливо більше, ми слухаємо інших людей. Якщо додати до цього час на прослуховування радіо, телебачення й ін. засобів масової інформації, то стає очевидним, що неможливо протягом настільки тривалого часу постійно підтримувати увагу напруженою;
• усі люди занурені у власні турботи, які мають для них більшу вагу, ніж повідомлення інших людей. Важко зосередити увагу на співрозмовникові і його інформації, якщо є свої невідкладні та дуже важливі справи;
• уважно слухати важко і під впливом фізіологічних причин. Як вже згадувалося, ми думаємо швидше, ніж говоримо. Відомо, що звичайна людина здатна сприймати до 500 слів за хвилину, в той час як середня швидкість мовлення становить від 125 до 150 слів за хвилину. У результаті утворюється свого роду «вільний час», який слухач заповнює обмірковуванням власних проблем, мріями, планами або починає перебивати, підганяти того, хто говорить.
Встановлення вербального зворотного зв’язку гарантує, що і ви, і той, хто говорить, маєте на увазі одне й те саме. Часто ми використовуємо досить абстрактні поняття, знаємо, що говоримо, але описуємо це іншій людині абстрактно.
У процесі спілкування дійсною трагедією є не великі непорозуміння, а дріб’язкові, яких ми припускаємось у розмові, і які заважають нам зрозуміти, що саме відбувається. Неправильно думати, що ті самі слова мають однакове значення і несуть у собі однаковий зоровий образ
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 138 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |