Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Географічне розташування, національний релігійний склад населення та природно-ресурсний потенціал РФ.

Читайте также:
  1. Microsoft Word - текстовий процесор, що випускається фірмою Майкрософт, входить до складу офісного пакету«Microsoft Office».
  2. VII. Антропологічний склад народів України
  3. X. Антропологічний склад народів світу: народи Африки та Америк
  4. Аварії, катастрофи, їх характеристика, правила поведінки і дії населення
  5. Автоматизована система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення
  6. Алгоритм складання рівнянь хімічних реакцій.
  7. Аналіз кількісного та якісного складу персоналу підприємства
  8. Аналіз ресурсно-рекреаційного потенціалу.
  9. Аналіз складу, структури та динаміки дебіторської заборгованості
  10. Аналіз структури та динаміки грошової маси. Купюрний склад грошової маси.

Биологически активные добавки к пище создаются на основе общеизвестных нутриентов, которые длительное время применялись в медицинской практике (витамины, минеральные вещества, продукты переработки растений и жизнедеятельности микроорганизмов и т.д.), достаточно изучены в эксперименте, и имеется большой опыт их клинического применения. Химический состав нутрицевтикбв, как правило, достаточно хорошо изучен, и поэтому схема разработки и изучения биологически активных добавок к пище несколько упрощена, в связи с этим БАД к пище проходят более короткий, а следовательно, и более экономичный путь от создания до внедрения в клиническую практику. Это является одним из факторов широкого распространения БАД. Биологически активные добавки к пище, производимые в Российской Федерации и ввозимые из-за рубежа, подвергаются обязательной экспертной оценке и гигиенической сертификации. Производство БАД к пище осуществляется на предприятиях пищевой или фармацевтической и биотехнологической промышленности. Гигиеническая сертификация биологически активных добавок к пище проводится в соответствии с приказом министра здравоохранения Российской Федерации (№117 от 15.04.97 "О порядке экспертизы и гигиенической сертификации биологически активных добавок к пище") Центром гигиенической сертификации пищевой продукции Департамента санэпиднадзора МЗ РФ на базе Института питания РАМН (ЦГСПП), а также другими органами и учреждениями, аккредитованными Департаментом государственного санитарно-эпидемического надзора МЗ РФ. Экспертиза Б АД включает следующие этапы: оценка сопроводительной документации, характеризующей данную продукцию; определение потребности в проведении необходимых исследований; проведение санитарно-химических, микробиологических или других видов исследований; экспериментальные исследования физиологических, метаболических и токсикологических эффектов, подтверждающих заявленный профиль БАД; в отдельных случаях клинический анализ эффективности; комплексная оценка результатов с учётом полученных в ходе исследований данных; оформление регистрационного удостоверения на БАД, присвоение номера, включение в реестр. Для проведения сертификации фирма-изготовитель или заинтересованная организация предоставляют в Центр гигиенической сертификации образцы БАД в требуемом для экспертизы объёме и необходимые документы, в которых подтверждаются соответствие данного продукта декларируемой рецептуре, описание действующего начала, показателей качества и безопасности продукта, методов испытаний, описание БАД и область применения с указанием показаний, противопоказаний и рекомендаций по применению, материалы по токсико-гигиенической и биологической оценке БАД. Для импортной продукции также представляются: сертификаты качества и безопасности фирмы-производителя, содержащие аналитические данные о показателях безопасности; документы официально уполномоченного органа страны экспортёра, подтверждающие безопасность данной продукции; краткие сведения о технологии производства.

Экспертное заключение даётся специалистами Центра гигиенической сертификации пищевой продукции на основании документов и материалов, характеризующих данный продукт, и проведения в случае необходимости дополнительных исследований. Общая схема изучения БАД включает в себя: определение химического состава БАД с идентификацией основных действующих ингредиентов с помощью санитарно-химических, санитарно-микробиологических и других методов анализа. Целью данного этапа исследования является определение соответствия действительного состава БАД и его рецептуры, а также определение безопасности всех входящих в состав БАД ингредиентов. Поскольку БАД являются безрецептурными средствами, они не должны содержать наркотические и психотропные вещества и их прекурсоры, сильнодействующие и ядовитые вещества, в том числе препараты списка А и Б, утверждённые приказом Министерства здравоохранения СССР №523, а также растительное сырьё, не являющееся фармакопейным и не используемое в питании. Не допускается также использование при производстве БАД к пище растительного сырья и продукции животноводства, полученных с применением генной инженерии (трансгенных продуктов), без разрешения на то Министерства здравоохранения Российской Федерации. В целях снижения риска передачи агентов прионовых заболеваний через БАД запрещено в качестве источника биологического сырья использовать материалы риска, к которым относятся череп, включая мозг и глаза, нёбные миндалины и спинной мозг крупного рогатого скота старше 12 месяцев, коз, овец (баранов) старше 12 месяцев или имеющих коренные резцы, прорезывающиеся сквозь дёсны; селезёнка овец (баранов) и коз.

Кроме того, в схему изучения БАД в процессе сертификации включают экспериментальные исследования, подтверждающие биологическую активность БАД, декларируемую изготовителем в опытах in vitro и на животных, клиническую апробацию, токсикологическую оценку БАД с определением параметров общей токсичности, а при необходимости изучение отдалённых эффектов. Проведение исследований осуществляется в учреждениях и лабораториях, аккредитованных в установленном порядке в "Системе аккредитаций лабораторий центров государственной саниторно-эпидемиологической службы Российской Федерации".

Объём проведения исследований, необходимых для апробации БАД, в России осуществляется по специальным программам, разработанным Институтом питания РАМН, и определяется в процессе экспертизы. При этом нутрицевтические препараты подвергаются полной схеме исследования на определение в них декларируемых величин пищевых веществ и показателей безопасности согласно Санитарным правилам и нормам для пищевых продуктов (1997 г.), которые включают определение:

– токсических элементов (свинец, мышьяк, кадмий, ртуть);

– пестицидов (гексахлорциклогексан, ДДТ и его метаболиты, гептахлор, алдрин);

– радионуклидов (цезий-137, стронций-90) и других радиологических показателей безопасности.

Определяются также микробиологические показатели (E. сoli, S. аureus, сальмонеллы, дрожжи, плесени).

Экспериментальные и клинические исследования эффективности нутрицевтиков не проводятся, их химический состав, как правило, хорошо изучен, и для заключения об их эффективности можно использовать литературные данные о биологической активности этих веществ и данные о физиологических потребностях в них здорового человека. Лишь в тех случаях, когда эффективность нутрицевтика не доказана, проводятся экспериментальные исследования на лабораторных животных.

При экспертизе парафармацевтических препаратов объём исследований расширен и включает обязательное проведение экспериментальных и клинических исследований, в связи с тем что нормы количественного содержания в организме действующих начал парафармацевтиков, а также физиологической потребности в них не установлены, что вызывает необходимость оценивать их действие на организм в целом и на отдельные системы. Клинические испытания БАД осуществляются в контролируемых условиях специализированных учреждений, аккредитованных на проведение подобных исследований в порядке, установленном МЗ РФ.

Необходимо также проведение токсикологических исследований и гигиенического анализа согласно СанПиНам для пищевых продуктов.

Экспертное заключение, подготовленное специалистами Института питания РАМН, передаётся на рассмотрение экспертного совета центра, где принимаются решения о выдаче или отказе в выдаче регистрационного удостоверения.

При положительном заключении экспертного совета руководством ЦГСПП выдаётся регистрационное удостоверение (до 1998 года - гигиенический сертификат) сроком действия до 3 лет. Действие регистрационного удостоверения может быть приостановлено Департаментом Госсанэпиднадзора в случае появления новых данных о ранее не известных опасных свойствах БАД к пище или нарушения условий производства и реализации. Данные о сертификации БАД к пище заносятся в государственный реестр в порядке, определённом Департаментом Госсанэпиднадзора Минздрава России.

Подводя итог, следует ещё раз отметить, что на этапе разработки и проверки эффективности и безопасности БАД принципиально отличаются от той системы, в которой изучаются лекарственные препараты, а именно не всегда изучается специфическая активность в эксперименте, не проводятся исследования острой и хронической токсичности, биодоступности; клинические испытания проводятся только в отдельных случаях. Это делается для того, чтобы снизить себестоимость БАД.

Распространение населению биологически активных добавок к пище, на которые имеются регистрационные удостоверения, осуществляется через аптеки и специализированные магазины, торгующие диетическими продуктами. В аптеки БАД принимаются к реализации при наличии регистрационного удостоверения, при этом не проводится контроль качества БАД в областных контрольно-аналитических лабораториях, тогда как в отличие от БАД все партии лекарственных препаратов подвергаются обязательному контролю качества и без регионального сертификата не допускаются к реализации. Учитывая роль БАД в регуляции здоровья людей, такой контроль целесообразно проводить для того, чтобы обеспечить эффективность и безопасность применения БАД.

Централизованная система реализации биологически активных добавок к пище позволяет осуществлять должный контроль за соответствием документации, соблюдением условий и сроков хранения и реализации продукта; наличие специально обученного персонала, осуществляющего продажу БАД, позволяет одновременно на достаточно квалифицированном уровне оказывать покупателям консультативную помощь, подробно разъяснить эффекты отдельных компонентов, входящих в состав БАД, давать рекомендации по правильному применению, предупреждать о возможных побочных реакциях.

Однако необходимо отметить, что в последнее время широкое распространение получила реализация БАД к пище по системе многоуровнего маркетинга, что подразумевает распространение БАД непосредственно среди населения людьми, далеко не всегда компетентными в вопросах медицины. К сожалению, в данной системе большую роль играет финансовая заинтересованность распространителей, в связи с чем основной их задачей является реализовать как можно больше продукции. В результате такой реализации БАД к пище возникает несколько проблем. Во-первых, это проблема правильного хранения БАД, поскольку распространители хранят продукцию, как правило, в домашних условиях, возможно, даже на протяжении длительного периода, при этом нет гарантии, что соблюдаются все условия хранения. Так, например, для того чтобы эубиотики не потеряли свою активность, хранение их должно осуществляться при низкой температуре. Во-вторых, это проблема гипертрофирования эффективности БАД к пище. Так, распространители, с целью быстрой реализации товара или вследствие низкой компетентности в вопросах медицины, приписывают некоторым продуктам эффекты, им не свойственные. Иногда распространители, просто не владея в полной мере медицинской терминологией и недопонимая смысл отдельных понятий, рекомендуют применять для лечения патологических состояний биологически активные добавки к пище, предназначенные только для профилактики. Это, без сомнения, может не только не улучшить состояние больного, но и нанести определённый вред, поскольку, поверив в эффективность БАД, больной вовремя не обратится к врачу и не получит адекватного лечения лекарственными препаратами.

Необходимо отметить, что использовать БАД без консультации с врачом могут только здоровые люди, не принимающие лекарственных препаратов, поскольку компоненты БАД могут взаимодействовать с лекарственными средствами, изменяя их активность, например, с контрацептивными препаратами. Особое значение имеет взаимодействие БАД с лекарственными препаратами, которые одновременно принимают больные люди. В данном случае, во избежание развития нежелательных эффектов, консультация с врачом является необходимой. Так, солодка увеличивает потерю калия при сочетании со слабительными и диуретиками, льняное семя может задерживать всасывание лекарств, применение одновременно препаратов, снижающих свертываемость крови, и высоких доз витамина Е или бромелайна может вызвать кровотечение.

Прежде чем начать принимать парафармацевтические средства, также необходима консультация врача для определения показаний и выявления противопоказаний у каждого конкретного человека, объяснения рекомендаций по применению в зависимости от пола, возраста, наличия сопутствующих заболеваний, дачи характеристики отдельных компонентов, входящих в состав БАД. Как правило, распространители не всегда имеют такую информацию. Более того, они могут порекомедовать БАД лишь для устранения каких-либо симптомов. Например, для избавления от лишнего веса всем тучным людям рекомендуют применять так называемые "сжигатели жира", которые не всегда приносят ожидаемые результаты, поскольку этиологические факторы ожирения включают не только избыточное питание. Ожирение может быть следствием ряда эндокринных расстройств, и в этом случае необходимо прежде всего правильно диагностировать основное заболевание и проводить его лечение.

Таким образом, всё вышеперечисленное свидетельствует о необходимости строгого соблюдения правил реализации БАД к пище через аптеки и специализированные магазины. Перед практическими врачами встают новые задачи, поскольку они должны контролировать использование больными БАД и проводить грамотную консультацию.

Учитывая тот факт, что биологически активные добавки к пище являются безрецептурными препаратами, распространение рекламы о них разрешено во всех средствах массовой информации. Реклама БАД в средствах массовой информации не должна противоречить материалам, согласованным при регистрации БАД. Не допускается реклама БАД, не прошедших государственную регистрацию в МЗ РФ.

Не допускается реклама БАД как уникального, наиболее эффективного и безопасного в плане побочных эффектов лекарственного средства.. Реклама не должна вводить в заблуждение потребителя относительно состава БАД к пище и её эффективности, создавать впечатление, что природное происхождение сырья, используемого в составе БАД, является гарантией его безопасности, подрывать веру потребителей в эффективность других средств при профилактике и вспомогательной терапии и создавать впечатление о ненужности участия врача при применении БАД, в особенности парафармацевтикоов.

Не следует полностью верить обещаниям рекламы различными биологическими добавками избавить от лишнего веса, очистить кровь, замедлить старение, защитить от онкологических заболеваний. Несомненно, многие травы, витамины, минеральные вещества оказывают благоприятное действие на организм, однако оно бесконечно далеко от того, что обещают производители биологически активных добавок. Единственный способ оградить себя от ошибки в выборе БАД - обратиться за консультацией к специалисту.

В заключение хочется отметить, что фармаконутрициология – это один из разделов валеологии, науки о действии биологически активных веществ, поступающих с пищей или в виде лекарственных средств для повышения устойчивости к различным неблагоприятным воздействиям, профилактики заболеваний и нормализации изменённых функций организма, то есть направленная на активную поддержку здоровья человека. Таким образом, фармаконутрициология открывает большие возможности для регуляции здоровья людей и по своей сути является наукой XXI века.

Интерес к БАД неуклонно возрастает, увеличивается их ассортимент, расширяется спектр показаний, что в свою очередь требует решения ряда проблем. Во-первых, необходимо более жестко ставить вопрос о повышении требований к разработке и проверке эффективности и безопасности БАД, что предполагает расширение экспериментальных и клинических испытаний как на этапе разработки, так и на этапе экспертизы и сертификации БАД и усиление контроля за применением и распространением БАД.

Вторая проблема связана с необходимостью повышения образовательного уровня населения в отношении возможности регуляции здоровья, профилактики различных заболеваний, популяризации фармаконутрициологии. В связи с этим возрастает роль образовательных программ, которые должны проводить школьные врачи, участковые терапевты, акушеры-гинекологи, распространяя информацию об истинной роли БАД, их применении и возможных осложнениях. Особое значение имеют специальные образовательные программы для врачей и провизоров. В связи с тем, что фармаконутрициология появилась около 5-10 лет назад, медицинские работники не всегда имеют чёткое представление о критериях и возможностях БАД, чем зачастую пользуются различные фирмы, привлекая врачей к распространению БАД.

Необходимо также ужесточить контроль за рекламой БАД. Реклама в средствах массовой информации приносит прибыль издательствам, которые иногда идут на поводу у фирм-распространителей и допускают рекламу, приписывающую БАД свойства и эффективность лекарственных препаратов, что в отдельных случаях может нанести существенный вред здоровью населения.

Фармацевтический рынок России оказался не готов чётко провести грань между лекарственными средствами и БАД.

Так что же говорят в отношении БАД в Европе. В Австрии, например, БАД считают отдельной категорией продуктов, нечто среднее между пищевыми продуктами и лекарственными средствами. В Бельгии, Нидерландах и Греции под БАД понимают только витамины и минеральные вещества, относят к продуктам питания, которые подлежат строгому контролю в отношении разовых и суточных доз. В Германии продукт, предназначенный к приёму вовнутрь, может быть или только лекарством, или продуктом питания. В этой стране положение об аптеке предусматривает, что в ней, вместе с лекарственными средствами могут продаваться продукты являющиеся дополнениями к питанию.

В рекламе БАД на территории Германии допустимы такие слоганы, как:

- "дополняет питание";

- "для здорового питания";

- "для покрытия суточной потребности";

- "полезно для здоровья" и т. п.

На упаковке БАД и в рекламе о них недопустимы рекомендации типа: защищает от; уменьшает содержание холестерина в крови, предназначается для нормализации кровяного давления и т. д.

Интересны критерии, которые предлагают отличать БАД от продуктов питания и от лекарственных средств. Среди них такие как: нужны для достижения оптимального физиологического рациона питания; продаются отдельно от продуктов питания в соответствующей дозировке и

виде; не проявляют фармакологического эффекта; не обладают побочным действием.

Особое внимание за рубежом уделяется восприятию клиентом продающегося БАД. Потребителю нужно понять и осознать перед применением, что такое БАД? Пищевой продукт или лекарственное средство? При этом среди факторов, оказывающих влияние на ожидание потребителя, существенными признаны: реклама, место продажи; наименование фирмы производителя (в частности, имеет ли она приставку <мед> или <фарма>); рекомендация по использованию; цена; форма и упаковка БАД и др.

За рубежом уже озадачены новыми сторонами, возникающими при интенсивном распространении и потреблении БАД из витаминов и фитодобавок. Так считается, что потребление БАД больными при одновременном применении ими лекарств, за счет взаимодействия компонентов БАД и препаратов в организме человека, может приводить к риску для здоровья. По этой причине вынуждены разрабатывать специальные информационные системы со списками нежелательных, или даже опасных, комбинаций БАД и медикаментов.

Из судебной зарубежной практики следует, что при рассмотрении дел по недобросовестной рекламе БАД или при жалобе потребителей или конкурентов судами принимаются решения, которые интересны для понимания обсуждаемой проблемы.

Один из вариантов решения: фирма представляет БАД как лекарственное средство и намеренно вводит потребителя в заблуждение с целью увеличения своих прибылей. Другой вариант решения суда сводится к тому, что БАД действительно является лекарственным средством, и в таком случае фиксируется нарушение закона о лекарствах, по причине торговли незарегистрированным лекарственным препаратом.

Следует учитывать, регистрация БАД в России отнесена к компетентности Государственной системы санитарно-эпидемиологической службы МЗ РФ, в то время как появлению в аптеках лекарственных средств предшествует рассмотрение их Фармакологическим и Фармакопейным Государственными комитетами МЗ РФ. до последнего времени на рынок БАД допускались продукты, прошедшие только гигиеническую оценку. Эти продукты должны соответствовать требованиям к содержанию предельно допустимых уровней токсических тяжелых металлов (ртуть, мышьяк, свинец и др.), пестицидов, гербицидов, фунгицидов, афлатоксинов, радионуклидов, а также обладать микробиологической чистотой. Лекарственное средство может стать предметом продажи только после оценки его эффективности и безопасности на основании клинических испытаний и изучения его биоэквивалентности, а также после проверки всех показателей качества и уровня методов контроля.

Таким образом, приходится констатировать, что пропуск на рынок России гораздо проще получали добавки к пище, в том числе БАД или, как их видимо с далеко идущей целью стали называть, парафармацевтики.

Между тем, посещая аптеку потребитель не может не видеть, что БАД продаются в аптеке без рецепта, форма и упаковка у многих из них лучше, чем у некоторых отечественных лекарств, а согласно этикеткам в составе БАД много ингредиентов из лекарственных растений. К тому же имеющаяся информация фирм говорит о том, что компоненты БАД применяются при простатите, лейкемии, различных видах рака, диабете или улучают микроциркуляцию, выводят токсины, нормализуют работу печени и почек, обладают омолаживающим действием, для укрепления иммунитета, при лечении аллергий, тромбозов, бесплодии, переломах костей и эпилепсии и т. д.

В общем, имеются все составляющие, чтобы у пациента возникло впечатление, что БАД одна из особых форм лекарственных средств. От подобного ощущения не спасает, используемое некоторыми фирмами правдивое юридически оправданное указание, что БАД - это не лекарство. Полная же информация фирмы обычно заканчивается словами о том, что для здоровья потребителя эта БАД полезна, так же как и лучшие лекарства. Более того, некоторые отечественные производители пищевых добавок настолько убеждают потребителя в лекарственных свойствах своего продукта, что под гарантию новой Панацеи помещали в рекламу своего БАД слова о том, что де, используя данную биологически активную добавку при всех заболеваниях, можно забросить лекарства вообще. Следует особо отметить, что медицинскую общественность и Минздрав, авторы БАД в этом убедить пока не смогли или не собираются этого делать это. БАД до сих пор так и не получило статус лекарственного средства.

Следует только отметить, что с 1999 года требования к контролю эффективности и безопасности биологически активных добавок к пище со стороны Главного Государственного санитарного врача РФ, стали более высокими.

В частности, к рекламе БАД установлены новые ограничения: нельзя рекламировать БАД, как уникальное, наиболее эффективное и безопасное, без побочных эффектов средство; нельзя вводить потребителя в заблуждение, что природное происхождение БАД, является гарантией его безопасности; нельзя создавать впечатления о ненужности участия врача, при

использовании БАД.

Установлено, что при производстве БАД можно использовать части определенных 50-ти растений; запрещено использовать в качестве исходного материала животное сырьё и органы растений, накапливающих психостимулирующие, сильнодействующие и ядовитые природные соединения.

В Санитарных правилах и нормах РФ, изданных в последние годы, о биологически активных добавках к пище, говорится, что они должны применяться для профилактики и поддержки физиологических границ функциональной активности органов и систем человека.

Такая характеристика позволяет понять, что БАД не могут заменить пищу и не они предназначены для лечения заболеваний.

Таким образом, можно сделать несколько выводов из сказанного выше по обсуждаемой проблеме. Первый - биологически активными добавками (БАД), которые служат по определению только добавками к неполноценной пище, рискованно заменять лекарственные препараты. Второй - если возникает желание и имеются деньги, чтобы купить БАД в аптеке, посоветуйтесь с провизором, а перед употреблением БАД проконсультируйтесь у врача.

Таким образом, в связи с широким распространением БАД целесообразны дальнейшее их изучение, повышение требований к нормативно-технической документации, внедрение образовательных программ среди медицинских работников и населения.


 

Географічне розташування, національний релігійний склад населення та природно-ресурсний потенціал РФ.

Російська Федерація (Russian Federation) – держава в східній частині Європи і північній частині Азії. Її сусідами є КНДР, КНР, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. РФ має найдовший кордон у світі.

Довжина країна з півночі на південь (від північного краю Землі – Франції у Північному Льодовитому океані до кордону з Азербайджаном) становить майже 4 тис. км, із заходу на схід (від Балтійська до Уелена) – більше ніж 9 тис. км. Росія займає восьму частину всієї суші землі.

Площа – 17,075 млн. км2.

Населення – 143 млн. осіб (2012 р.).

До складу Російської Федерації входить 89 рівноправних суб’єктів, у тому числі: 21 автономна республіка (Адигея, Алтай, Башкирія, Бурятія, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марійська, Мордовія, Північна Осетія, Татарія, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашия, Якутія), 49 областей, 6 країв, 10 автономних округів (Агінський Бурятський, Комі-Перм’яцький, Корякський, Ненецький, Таймирський (Долгано-Ненецький), Усть-Ординський Бурятський, Ханти-Мансійський, Чукотський, Евенкійський, Ямало-Ненецький), одна автономна область (Єврейська), два міста федерального значення – Москва і Санкт-Петербург.

Переважна більшість населення – православні християни; значну частину неслов’янських жителів становлять мусульмани-сунніти. Основні релігії: православ’я (Російська православна церква), іслам, католицизм, протестантство, іудаїзм, буддизм тощо.

Росія – багатонаціональна держава. У 1989 році найбільшими за чисельністю етнічними групами були: росіяни – 119,9 млн. осіб; татари – 5,5 млн.; українці – 4,4 млн.; чуваші – 1,8 млн.; башкири – 1,4 млн.; білоруси – 1,2 млн.; мордва – 1,1 млн.; чеченці – 900 тис.; німці – 840 тис; удмурти – 715 тис.; марійці – 640 тис.; казахи – 640 тис.; аварці – 544 тис.; євреї – 537 тис.; вірмени – 532 тис.; комі – 530 тис.; буряти – 417 тис.; осетини – 402 тис.; кабардинці – 386 тис.; якути – 380 тис. осіб.

Народи Росії розмовляють більше, ніж 100 мовами і діалектами, що належать до індоєвропейської, алтайської та уральської мовних сімей, кавказької і палеоазіатської мовних груп. Серед найпоширеніших мов виділяються російська, українська, білоруська і німецька (індоєвропейська сім’я), татарська і чувашська (алтайська), удмуртська і марійська (уральська сім’я), чеченська (кавказька група).

Більшість населення Росії зосереджена у головній смузі розселення – трикутнику, вершинами якого є Санкт-Петербург на півночі, Новоросійськ на півдні і Красноярськ на сході. На півночі від цього трикутника сприятливих кліматичних умов розташовується зона тайги і багаторічної мерзлоти; на південний схід від неї простягаються напівпустелі і пустелі.

У Сибіру, площа якого становить майже 3/4 території Росії, проживає менше чверті населення. Західна і центральна частина Європейської Росії найбільш щільно заселені та урбанізовані. У цьому районі розташовані найбільші міста Росії і традиційні центри культури та промисловості. На Уралі населення сконцентроване, переважно, між містами Нижній Тагіл і Магнітогорськ. У Сибіру населення зосереджене вздовж траси Транссибірської залізниці, на якій розташовані великі міста – Новосибірськ, Омськ і Красноярськ.

У 1989 році 74 % населення було міським і 26 % - сільським. Це співвідношення продовжує збільшуватися на користь міського.

Релігія. Основною релігією в Росії є православне християнство (90 % віруючих, близько 20 млн. осіб, станом на 1995 рік). Більшість неслов’янських народів Поволжя і Північного Кавказу сповідують іслам. У вересні 1990 року був ухвалений закон, який гарантує невтручання держави в діяльність релігійних організацій. Релігійні спільноти мають право володіти власністю і самостійно керувати своїми справами. Це передбачає, зокрема, створення установ релігійної освіти, кількість яких помітно збільшилася після 1990 року.

Етнічний склад. Автономні республіки Росії мають велику частку росіян у своєму населенні – від 88 % в Карелії, до 9 % у Дагестані. Етнічні росіяни становлять більшість населення в автономних республіках Хакасія, Карелія, Бурятія, Адигея, Мордовія, Гірський Алтай, Удмуртія, Якутія і Комі, а також утворюють першу за чисельністю населення групу в Башкирії, Карачаєво-Черкесії, Марі Ел і в більшості національних округів.

У країнах, які раніше входили до складу Радянського Союзу, проживає понад 25 млн. росіян (у той же час майже 35 млн. неросійських жителів колишнього СРСР перебувають за межами своєї етнічної батьківщини). Найбільше росіян – на Україні (11,3 млн. осіб, або 22 % її населення), в Казахстані (6,2 млн., або 38 %), Узбекистані (1,6 млн., або 8 %) і Білорусі (1,3 млн., або 13 %). Меншу, але все ж значну частку населення, росіяни становлять у Молдові, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані і в Азербайджані. У прибалтійських країнах – Естонії, Латвії і Литві – росіян налічується 1,4 млн. осіб; при цьому вони становлять більше ніж третину населення Латвії та Естонії.

У нинішній час у демографічній сфері Російської Федерації існує ряд негативних тенденцій. З 1992 року відбувається депопуляція населення, що обумовлена низькою народжуваністю з одного боку і високим рівнем смертності населення. Середня тривалість життя населення країни на кінець 2000 року становить 65,9 років. Різниця в очікуваній тривалості життя чоловіків і жінок становить 12 років.

Нині в Росії мешкає близько 4 млн. 300 тис. українців.

Найбільші за чисельністю українців регіони Росії: Москва і Московська область – 338 тис. осіб (2,8 % населення); Тюменська область – 260,2 тис. (8,4 %), тільки в Новому Уренгої та його околицях мешкає понад 100 тисяч українців; Курська область – 227,2 тис. осіб (1,7 %); Ростовська область – 178,8 тис. (4,2 %); Воронезька область – 122,6 тис. (5,0 %. Більше ніж по 100 тис. українців мешкає в Комі, Мурманській, Омській, Оренбурзькій, Саратовській та Челябінській областях. Кількість етнічних українців у Магаданській області становить 15,4 % всього населення, хоча чисельно їх тут близько 86 тис. осіб. Згідно з офіційними даними, на 2002 рік загальна чисельність українців, які проживали у Росії, становила 4362872 особи, тобто 3 % від всього населення РФ.

1993 рік – Перший конгрес російських українців. Створення Об’єднання українців у Росії.

1997 рік – скликаний Другий конгрес російських українців. Утворення Федеральної національно-культурної автономії „Українці Росії”.

2002 рік – Третій конгрес російських українців.

Голова Об’єднання українців у Росії і Федеральної національно-культурної автономії „Українці Росії” – Олександр Олексійович Руденко-Десняк.

Більша частина території Росії зайнята рівнинами. Російська (Східноєвропейська) рівнина простягається на захід від Уральських гір. Середні висоти поверхні – близько 100 м над рівне моря.

Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом льодовиків і річкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належать до Балтійського щита. Там переважають хвилясті рівнини з одиничним масивом низьких гір (Хібіни) і великою кількістю озер. Розташовані південніше Ладозьке та Онезьке озера знаходяться у низинній смузі, що простягається на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії сягають висот понад 300 м. Ще далі на південь знаходяться Середньоросійська і Приволзька височини, що відрізняються хвилястим рельєфом і розвинутою мережею ярів. Широкі долини річок – Волги, Дону та їхніх приток мають круті праві схили, тоді як ліві береги низинні. На півдні – Руська рівнина переходить у Причорноморську і Прикаспійську низовини.

Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою до 5642 м. Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижче рівня Світового океану. Вона простягається від північного узбережжя Каспійського моря до Волгограда. В її межах Волга тече по стародавньому дну Каспійського моря аж до Астрахані й утворює дельту з численними рукавами.

На сході Руська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, які простягаються з півночі на південь більше ніж на 2 тис. км. Їхнім північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану – Вайгач і Нова Земля, частково вкриті льодовиками. По горах Уралу проходить кордон між Європою та Азією. Це давні, дуже зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м. Найвища точка – гора Народна на півночі – сягає 1895 м. На Полярному Уралі є невеликі гірські льодовики. Північний Урал між горою Народною і 65 градусом середньої широти є одиночним хребтом. На Середньому Уралі він знижується і поділяється на окремі височини. На Південному Уралі від міста Куса на південний захід розходяться чітко виражені хребти, вершини яких іноді піднімаються до 1500-1600 м. Західні схили Уральських гір, як правило, пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західної рівнини. Урал багатий на корисні копалини.

Західносибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється пласкою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над рівнем моря. Рівнина дренується річками басейну Обі і протягається між Уральськими горами і р. Єнісей. У її середній частині знаходяться сильно заболочена Середньообська низовина і Васюганська рівнина, де відкриті та добуваються великі запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (гора Білуха).

Більшу частину Східного Сибіру займає Середньосибірське плоскогір’я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти знаходяться від 500 до 1700 м над рівнем моря. Найвища частина плоскогір’я – гори Путорана (район Норільська) висотою 1500-1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташовані Сибірська низина та гори Бірранга (півострів Таймир) висотою близько 1100 м. На крайньому півдні Середньосибірське плоскогір’я переходить у Східні Саяни висотою до 3491 м (гора Мунку-Сардик). За озером Байкал і річкою Ліна плоскогір’я переходить у хребти, що сягають висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою близько 1680 м над рівнем моря, Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір’я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (гора Перемога).

На Тихоокеанське узбережжя виходять Серединний хребет з 28 діючими вулканами на півострові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Алінь висотою близько 1906 м.

Клімат. Клімат Росії, крім крайніх північно-західних і південно-східних районів, континентальний, оскільки велика частина території знаходиться далеко від теплих океанів. Великі райони півночі Європейської частини і Сибіру непридатні для сільськогосподарського виробництва через тривалі періоди з переважанням низьких температур.

Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід у європейській частині і з південного сходу на північний захід в азійській частині країни. На рівнинах кількість опадів становить від 700 до 200 мм, у горах – до 2000 мм.

Субполярний клімат з тривалою, дуже холодною зимою і коротким прохолодним літом характерний для узбережжя Північного Льодовитого океану. Мурманськ залишається практично незамерзаючим портом завдяки притоку відносно теплих вод Північноатлантичної течії.

Північно-східна половина території Росії від Кольського півострова до Сахаліну відрізняється субарктичним кліматом з довгою і холодною зимою, коротким, але теплим літом. У межах цієї зони, в Якутії знаходиться Ойм’якон, де спостерігався абсолютний мінімум температури (-71°С) для північної півкулі Землі. Середня температура січня ту -49°С, липня 15°С. У розташованому на березі Японського моря Владивостоку набагато тепліше: середня температура січня там -12°С, липня 21°С.

Зона вологого помірно-континентального клімату з коротким теплим літом і помірно холодною зимою протягається від Фінської затоки до Уралу на південний захід від субарктичної зони в Європейській частині країни. Вона включає Москву і Санкт-Петербург. Тут знаходиться північна частина основного ареалу сільськогосподарських земель Росії. Умови в цій зоні сприятливі для тваринництва, а також вирощування жита, озимої пшениці і картоплі. Середня температура липня в Санкт-Петербурзі 17°С, січня -7°С; у Москві, розташованій в глибині континенту, відповідно 18°С і -11°С.

Центрально-Чорноземний район і Поволжя – друга найважливіша для сільського господарства кліматична зона. Літні температури тут вищі, а землі – родючіші, але обмежуючим чинником є нестача вологи. Кількість опадів тут зменшується від 500 мм у Тамбові до 250 мм у Волгограді. В Астрахані, розташованій у зоні напівпустель неподалік Каспійського моря, середня температура липня 25°С, січня - 0°С.

Моря. Росія омивається морями Північного Льодовитого Океану – Баренцовим, Білим, Карським, Лаптєвих, Східносибірським і Чукотським – на півночі; Балтійським морем – на північному сході; Чорним, Азовським і Каспійським морями – на південному заході; Беринговим, Охотським і Японським морями – на сході.

Балтійське і Чорне моря забезпечують вихід Росії до Атлантичного океану. Порти Балтійського моря мають велике значення, але проходи до портів Фінської затоки заблоковані льодом протягом кількох зимових місяців. Тихоокеанські порти Владивосток і Находка через льодову блокаду не можуть приймати судна в середньому 110 днів на рік. Для забезпечення проходу в заполярний Мурманськ доводиться використовувати криголами протягом 50 днів на рік. Навігація Північнім морським шляхом від Мурманська до Тіксі (море Лаптєвих) припиняється щорічно на дев’ять місяців, а влітку вона підтримується лише за допомогою криголамів і повітряної розвідки.

Порти Росії не мають виходу у відкритий океан. Санкт-Петербург і Калінінград розташовані на Балтійському морі, яке з’єднується з Північнім морем (протоками) Ересунн і Каттегат; чорноморські судна повинні проходити через протоки Босфор і Дарданелли у Турції; Владивосток і Находка відрізані від океану Японськими островами, а вихід із Мурманська до Атлантичного океану здійснюється уздовж берегів Скандинавії.

Озера. Каспійське море на півдні Росії є найбільшим озером у світі. Його площа – 376 тис. км2, об’єм води – 78 тис. км3, рівень – на 27 м нижче рівня Світового океану, а найбільша глибина – 1025 м. Північна частина Каспію дуже мілководна (5-8 м). Каспійське море за солоністю (12-13 г/л) поступається океанам; у ньому водиться і прісноводна, і морська риба. Протягом багатьох років це море відступало, оскільки стік впадаючих у нього річок, в основному Волги, Уралу, Кури й Тереку, був меншим, ніж випаровування з його поверхні. З 1960-х років ця тенденція посилилася у зв’язку зі створенням на Волзі водосховищ і зрошувальної системи. Відповідно через обміління нерестовищ скоротилися улови осетрової риби. У 1980-х роках рівень Каспійського моря почав підвищуватися, однак причини цієї зміни поки що не з’ясовані.

Байкал у Сибіру – найглибше в світі озеро (його максимальна глибина – 1620 м). Тут зосереджено близько 20 % всіх запасів прісної води на поверхні Землі (23 тис. км3). Повний кругообіг придонних вод займає вісім і більше років. Довжина Байкалу – 636 км, середня ширина – 48 км, площа – 31,5 тис. км2. Озеро замерзає із січня по квітень, а температура води навіть влітку не піднімається вище 13°С, за винятком мілководних ділянок. В озеро впадає більше 300 великих і малих річок, а витікає з нього тільки одна – Ангара.

Озеро Байкал тектонічного походження; воно утворилося понад 25 млн. років тому. У ньому мешкають близько 2,6 тис. видів рослин і тварин (включаючи ендемічну байкальську нерпу).

Ладозьке озеро, розташоване на північному заході Росії, є найбільшим з озер Європи. Площа його – 17,7 тис. км2, глибина – близько 230 м. Розташоване по сусідству Онезьке озеро займає площа 9,72 тис. км2, його глибина сягає 127 м.

Найбільша кількість озер і водосховищ зосереджена в північно-західній Росії і Західному Сибіру. Багато великих водосховищ створено дамбами, що перегородили великі річки. Серед них – Рибінське, Горьківське, Куйбишевське, Саратовське і Волгоградське водосховища на Волзі, Нижнєкамське – на Камі, Цимлянське – на Дону, Новосибірське – на Обі, Красноярське – на Єнісеї, Братське та Усть-Ілімське – на Ангарі.

Річки. Найбільші річки Росії (Об, Єнісей, Лена) впадають у Північній Льодовитий океан. Найбагатоводніша ріка – Єнісей (585 км3/рік), а найдовша – Об (від джерела Іртиша) – має довжину 5410 км і щорічно виносить в океан найбільшу кількість твердих речовин (16 млн. т.). Всі сибірські ріки починаються в горах і течуть з півдня на північ. Крім названих, у Північний Льодовитий океан впадають Північна Двіна, Печора, Онега і Мезень у європейській частині Росії і П’ясина, Хатанга, Анабар, Яна, Індигірка, Колима в азійській частині країни.

Серед річок, що стікають в моря Атлантичного океану – Кубань і Дон впадають в Азовське море, а також Нева і Нарва, які впадають у Балтійське море. Нева – коротка (довжина – 74 км), повноводна річка, яка витікає з Ладозького озера; у її дельті розташований Санкт-Петербург.

Річка Волга, найдовша в Європі (3694 км), впадає у Каспійське море. Вона поєднана каналами з Доном (і звідси з Азовським і Чорним морями), а також із Балтійським і Білим морями (через Неву і Північну Рухатиму).

Тихий океан приймає стік всіх річок російського Далекого Сходу, в тому числі Анадиря, Камчатки, Пенжини та Амуру. Повноводний (403 км3/рік) Амур, довжиною 2824 км, на значній своїй довжині утворює кордон з Китаєм.

Незважаючи на велику кількість річок, внутрішнім водним транспортом перевозиться менші ніж 5 % всіх вантажів. Це пояснюється тим, що більшість судноплавних річок скута льодами від чотирьох до дев’яти місяців на рік, а також широтним напрямком вантажопотоків. Росія володіє найбільшими у світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно у Сибіру. Грандіозні гідроенергетичні проекти були здійснені на ріках Ангара і Єнісей, але вони віддалені від західних районів, де існує проблема нестачі енергії.

Російська Федерація – демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління. На території республіки діє Конституція, ухвалена всенародним голосування 12 грудня 1993 року.

12 червня 1990 року проголошено державний суверенітет РРФСР і ухвалено Декларацію про державний суверенітет РРФСР. 25 грудня 1991 року республіка перестала бути радянською соціалістичною. Вона отримала офіційну назву Російська Федерація (Росія).

Глава держави – президент, який обирається громадянами Російської Федерації на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування на чотири роки не більше ніж на два строки поспіль. Президентом може бути обраний громадянин Російської Федерації, не молодший 35 років, який постійно проживає у Російській Федерації не менше 10 років. При вступі на посаду Президент складає народові присягу. Він є гарантом Конституції Російської Федерації, прав і свобод людини і громадянина, вживає заходів з охорони суверенітету Російської Федерації, її незалежності та державної цілісності, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади. Згідно з Конституцією Російської Федерації і федеральними законами визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, представляє Російську Федерацію всередині країни і в міжнародних відносинах. Президент призначає із згоди Державної Думи Голову уряду, має право головувати на засіданнях уряду, приймає рішення про відставку уряду, представляє Державній Думі кандидатуру для призначення на посаду голови Центрального банку, порушує перед Державною Думою питання про звільнення з посади голови Центрального банку.

Парламент Російської Федерації є представницьким і законодавчим органом. Постійно діючий орган. Складається з двох палат – Ради Федерації (Верхня палата) і Державної Думи (Нижня палата).

До Ради Федерації входять по 2 представника від кожного суб’єкта Російської Федерації: по одному від представницького і виконавчого органів державної влади терміном на 4 роки.

Державна Дума складається з 450 депутатів, які обираються терміном на 4 роки. Одна й та ж сама особа не може бути одночасно членом Ради Федерації і депутатом Державної Думи.

Виконавчу владу здійснює уряд Російської Федерації. Уряд складається з голови, його заступників і федеральних міністрів. Голова уряду призначається президентом із згоди Державної Думи. Перед новообраним президентом уряд складає свої повноваження. Уряд розробляє і подає Державній Думі федеральний бюджет і забезпечує його виконання, подає Державній Думі звіт про виконання федерального бюджету; забезпечує проведення єдиної фінансової, кредитної і грошової політики, забезпечує проведення єдиної державної політики в галузях культури, науки, освіти. охорони здоров’я, соціального забезпечення, екології; управління федеральною власністю, вжиття заходів щодо забезпечення оборони країни, державної безпеки, реалізації зовнішньої політики, прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Уряд може подати у відставку, яка приймається або відхиляється президентом.

Судова влада здійснюється через конституційне, цивільне, адміністративне і кримінальне судочинство.

Конституційний Суд складається з 19 суддів. На запит президента, Ради Федерації або депутатів Державної Думи, Уряду, Верховної Ради і Вищого Арбітражного Суду, органів законодавчої і виконавчої влади суб’єктів Російської Федерації вирішує справи у відповідності з Конституцією Російської Федерації.

Верховний Суд – вищий судовий орган у цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справах по підсудних судах загальної юрисдикції, здійснює у передбачених федеральним законом процесуальних формах судовий нагляд за їх діяльністю і дає роз’яснення з питань судової практики.

Економіка. У структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії найбільші у світі. Росія має також найбільші у світі розвідані запаси природного газу і другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру і на Далекому Сході. Росія також багата на залізну руду, боксити. нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих ресурсів заходиться в Сибірі, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку і транспортування сировини на місця переробки та споживання.

Росія поділяється на 11 великих економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-В’ятський, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський і Далекосхідний.

Видобуток нафти і газу зосереджений у Західному Сибіру, гідроелектростанції, кольорова металургія і лісова промисловість – у Східному Сибіру. На Далекому Сході видобувають золото, алмази, він славиться рибою та морепродуктами. У Північному районі основними галузями є добування вугілля, нафти, газу, апатитів, нікелю та інших металів, а також заготівля лісу і вилов риби. У Північно-Західному, центральному, Волго-В’ятському, Уральському і Поволзькому районах розвинуті машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість, енергетика і сфера послуг, Центрально-Чорноземний район і Північний Кавказ мають розвинуте сільське господарство і харчову промисловість.

Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п’яту валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три п’ятих орних земель засіваються пшеницею, ячменем, вівсом і житом. Основними виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний район і Західний Сибір. Вирощуються також технічні культури (особливо соняшник, цукровий буряк, льон), овочі (у середній смузі та на північному заході) і баштанні культури (на півдні).

РОСІЯ В 1991 – 2011 PОКАХ




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 62 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.026 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав