Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сутність та вектори розвитку сучасної світової системи

Читайте также:
  1. GPS-системи
  2. V. ЕТАП САМОАНАЛІЗУ, ГРУПОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ ТА САМОРОЗВИТКУ
  3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  4. Адаптація нервово-м’язової системи до аеробних навантажень
  5. АКТИВІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НАРОДІВ АЗІЇ ТА АФРИКИ ЯК НОВА ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ
  6. Актуальність соціальної роботи у світлі реформування пенітенціарної системи України.
  7. Аналіз сучасної економічної ситуації
  8. Аналіз тексту на уроках розвитку зв'язного мовлення
  9. Асиметрії інноваційного розвитку
  10. Асиметрії соціального розвитку

 

Дисциплина: ООDОO5 Inf 1105 ИНФОРМАТИКА

Специальность: 5В130100 «Общая медицина»

Курс: 1

Объем учебных часов: 3/45

Составители: Омарбекова Н.К.

Мухаметова Е.Л.

 

Караганда 2014 г.


Обсуждена на заседании кафедры.

Протокол №_____ от «____»______ 20__ г.

Утверждена зав. кафедрой

__________________ Койчубеков Б. К.


ТЕМА: Создание электронного «Портфолио». Знакомство с программой электронного обучения Moodle.

ЦЕЛЬ: Знать о принципах работы в среде. Уметь уверенно использовать интерфейс системы Moodle и пользоваться средствами навигации в дистанционном курсе, опубликованном на сайте http://moodle.kgmu.kz.

Задание: Создать электронное «Портфолио» в программе.

Форма выполнения: «Портфолио»

Требования к выполнению задания:

Задание:

Для создания электронного «Портфолио» необходимо зарегистрироваться в программе Moodle.

Для входа в систему

Запустите Internet Explorer, напишите в адресной строке

http://moodle.kgmu.kz и нажмите на клавиатуре клавишу Enter.

На экране появится страница следующего вида:

Нажимаем клавишу:

На экране появится страница следующего вида:

В правом верхнем углу выберете язык интерфейса: русский

Введите логин и пароль и нажмите на кнопку .

На экране Вы увидите доступные Вам сейчас учебные курсы:

Щелкните по названию нужного Вам курса – увидите его содержание:

Выполните задание СРС

Сроки сдачи Задание сдается в срок указанный в силлабусе.

Критерии оценка

Критерии оценивания указаны в программе Moodle

ЛИТЕРАТУРА:

1. http://sdo.tsutmb.ru/files/met2.pdf

2. Информатика: учебник для 10 – 11 классов общеобразовательной школы. Базовый курс / Н. Ермеков, Н. Стифутина, В. Криворучко, Л. Кафтункина. Алматы: Атамұра, 2003 – 432 с.

3. Гельман В.Я. Медицинская информатика: практикум (2-е изд.). – СПб: Питер, 2002. – 480 с.

4. 30 уроков по информатике. Экспериментальный учебник для старших классов общеобразовательных школ / Балафанов Е.К., Бурибаев Б., Даулеткулов А.Б. – Алматы: 1999 – 443с.: ил.

5. Информатика. Базовый курс / Симонович В.Б. и др. – СПб: Пит2001- 640с.

6. Вялков А.И. Информационные технологии в системе управления здравоохранением Российской Федерации: Учеб. пособие /. - М.: ГЭОТАР - Медиа, 2006. - 128 с.

КОНТРОЛЬ

1. Способы выполнять вставку ресурсов разного вида в Moodle

2. Использовать медиаресурсы в Moodle

3. создавать элементы активной деятельности Moodle: форумы, чаты, словари, задания, анкеты.

4. вносить изменения в личные данные

5. Дать сведения о языке разметки гипертекста

6. Что такое структура HTML-документа?

7. Какие есть теги языка HTML?

8. Форматирование HTML-документа?

9. Какие есть дополнительные возможности по форматированию?

10. Что такое графика в HTML-документах?

11. Гиперссылки в HTML-документах

12. Списки в HTML-документах

13. Таблицы в HTML-документах

14. Ресурсы глобальной сети Интернет

15. Классификация медицинских ресурсов и служб Internet

16. Поиск профильных медицинских ресурсов

17. Каталог медицинских сайтов Республики Казахстан и Российской Федерации

18. Медицинские ресурсы Internet

19. Простые приемы поиска информации в сети Internet.

20. Поисковые системы сети Internet

21. Правила выполнения запросов в поисковых системах

22. Примеры простых запросов в поисковой системе yandex.

Сутність та вектори розвитку сучасної світової системи

Поняття “сучасна світова система” дозволяє розглядати світ як сукупність взаємодіючих структурних елементів - міжнародних акторів, що діють у геополітичному просторі різних рівнів. Ця система має поліструктурний характер: так як зв’язки між компонентами та елементами у системах реалізуються через різні відносини, то системи вміщують в себе деяку численність тих чи інших структур.

У різних структурах сучасної світової системи реалізуються притаманні ній різнорідні елементи та відносини. Порівняння змісту вказаних понять без усвідомлення цієї різниці у рівні абстрагування втрачає пізнавальну цінність.

Поняття “світова система” активно використовується у світ-системному аналізі. Намітилось два підходи світосистемників до історії людства. Згідно першого підходу, світ в цілому завжди представляв собою єдину світосистему, глибу, в якій не було тріщин. Чейз-Данн назвав його прибічників “глибниками” (lumpers). Згідно другого підходу, світ в цілому був розколотий, розщеплений (splіt) на декілька світосистем. Прибічників цієї точки зору Чейз-Данн охарактеризував як “дробителів” (splіtters).

Згідно погляду “глибників”, протягом останніх 5 тисяч років (час існування класового суспільства на Землі) весь Старий Світ представляв собою одну світосистему. Новий Світ до кінця XV ст. був другою світосистемою, але відкриття Америки ліквідувало цю єдину тріщину. Історія при цьому зволиться до географічного переміщення центру. На такій позиції стоїть А. Г.Франк, не менш відомий на Заході, ніж головний представник другого підходу - І. Валлерстайн.

Він вважав, що "світова система почала складатись, по крайній мірі, п`ять тисячоліть тому", розглядаючи зниження інтенсивності та дезорганізацію традиційних зв`язків між Заходом і Сходом як реорганізацію або як зрушення пануючого "центру мас" світової системи зі Сходу на Захід в умовах занепаду, що почався у середині XІV ст.

Підтвердженням глибокої кризи світової системи в цей період він вважає колапс Монгольської імперії, який перервав традиційні сухопутні комунікації через Центральну Азію. Ця криза стала одним з факторів трансформації світової системи у сучасний стан, який визначається глобалізацією світу в умовах домінації талассократичного Заходу.

Саме ця ознака визначає зміст поняття "сучасна світова система", що вона формується та розвивається у геополітичну епоху модерну, адже, як відзначає Б. Льюіс, "у будь-яку еру людської історії сучасність означає образ життя, норми і стандарти цивілізації, що панує та розширюється. Будь-яка домінуюча цивілізація нав`язує свої власні стандарти сучасності".

А. Дж. Тойнбі також називає геополітичні зміни карти світу, що відбулись чотири - п`ять століть тому, "сучасними", посилаючись на те, що ці століття - "лише мить на часовій шкалі, що розкрили перед нами геологи та астрономи нашого часу". Він наголошує, що починаючи з 1500 р. "людство об`єдналось у єдине всесвітнє суспільство".

Однак для історичної та політичної наук дуже характерним є уявлення, що нібито системність у міжнародних відносинах існувала не завжди. Зокрема, на думку О.С. Маникіна, на міжнародній арені перші ознаки системності проявляються лише у XVІІ ст.. Такі уявлення пов`язані насамперед з принциповою відмінністю у характері міжнародних відносин до та після великого рубежу, відзначеного Великими географічними відкриттями, формуванням капіталістичних відносин, національних держав та міжнародного права у близькому до сучасного вигляді.

Та при ґрунтовному міркуванні виявляється, що підстави для заперечення існування системності у міжнародних відносинах до Нового часу мають здебільшого суб`єктивний характер, визначаються особливостями світогляду вчених, що їх дотримуються. Дійсно, ми мусимо визнати більш низький рівень впорядкованості, організованості, інший характер внутрішніх зв`язків у міжнародних відносинах до Нового часу. Вони дійсно не мають цілісного характеру, а відносини між державами мають переважно зовнішній, випадковий характер, але це не здається перешкодою для їх розуміння як системи у звичайному її визначенні як сукупності елементів та відносин між ними.

Світова система - це людство в динамічному розвитку, взаємодії його складових елементів. Світова система існувала завжди на всьому протязі історії людської цивілізації. Розвиток світової системи завжди був спрямований на досягнення цілісності, космічної універсальності, і переломним моментом в цьому напрямку можна вважати перехід від епохи розвитку світової системи у рамках локальних цивілізацій до сучасної світової системи як системи глобальної цілісності.

Передумовами виникнення сучасної світової системи можна вважати:

- науковий прогрес, наслідком якого стало, зокрема, визнання того, що Земля має форму кулі;

- перехід частини людства до морського існування та зроблені нею Великі географічні відкриття;

- створення засобів комунікації, що забезпечили зв’язки між окремими частинами планети;

- перетворення Заходу на єдиний світовий центр, який організовує навколо себе периферійні та напівпериферійні регіони.

Основними рисами сучасної світової системи є:

- встановлення та підтримання світового лідерства і панування західної цивілізації, яка поступово стає глобальною, поширюючи в світі свої норми, цінності, інститути і образ життя в цілому;

- державоцентристський характер системи - перетворення держави-нації європейського зразку в основного суб’єкта міжнародних відносин, єдиного законного агенту застосування легітимного насильства, та поділ території планети між державами-націями, основоположна роль держави в реалізації національних інтересів;

- визначення конфігурації співвідношення сил конкурентною грою взаємодіючих між собою незалежних суб’єктів міжнародних відносин, що прагнуть збільшити свою могутність і вплив за рахунок інших, або інакше - отримати контроль над поведінкою інших міжнародних акторів;

- формування міжнародного права та дипломатичних правил міждержавних відносин, в основі яких лежать баланс сил і баланс інтересів та які розвиваються в напрямку все більшої регламентації та універсалізації;

- наявність взаємодіючих світів-економік з власними центрами і периферіями, що охоплюють території однієї чи кількох держав з поступовим перетворенням західного світу-економіки у глобальний, формування та розвиток світового ринку як матеріальної основи сучасної світової системи;

- формування центрів світового простору, у вигляді “архіпелагу великих метрополій”, що відділені одна від одної тисячами кілометрів, але пов’язані інтенсивними обмінами. Острови цього архіпелагу концентрують у собі владу політичних, економічних та воєнних олігополій, що мають світову стратегію;

- формування та розвиток мережі транснаціональних відносин, які охоплюють світ майже невидимими нитями й створюють альтернативу державній ідентичності та лояльності;

- процес модернізації=вестернізації як універсалізуючий механізм регулювання внутрісистемних відносин та наявність зони “обмеженого хаосу”, глибокої периферії, де не діють загальносистемні механізми регулювання.

Сучасна світова система складається з взаємодії двох полів - міжнародного і транснаціонального. Міжнародне поле утворюється відносинами між окремими елементами системи - державами. Його перетинають різноманітні потоки, що регулюються і контролюються. Транснаціональне поле утворюється відносинами, незалежними від державних кордонів, для яких ці кордони нібито не існують. Потоки, що його перетинають, значно складніше вимірювати, регулювати й контролювати. Багато важливих елементів сучасної світової системи діють одночасно у двох цих полях.

Сучасна світова система має європейське походження. Історично вона склалася як олігополістична система. Вона почала формуватися в декількох конкуруючих центрах, звідки виходили ініціативи й накази, де розроблялася стратегія та узагальнювалася інформація, що надходила з усіх частин світу. Центри сучасної світової системи вступають у відносини конфлікту та співробітництва, об’єднуються в союзи і коаліції. Конфлікти й конкуренція, предметом яких стають боротьба за території та ринки, розгортаються на території противника.

Динамізм системи, що він оснований на конкуренції між олігополіями, стимулює економічний рух. Олігополії поширюють свою стратегію або на всю планету, або на окремі, найважливі райони. В світовій системі поєднуються та взаємодіють різні за своєю природою та завданнями олігополії: політичні, ідеологічні, економічні, - такі як США, Католицька церква, корпорації ”Сіменс” та “Майкрософт” тощо.

Політична олігополія утворена великими державами, що відіграють вирішальну роль у світовій політиці. Вихід будь-кого з учасників цієї олігополії веде до порушення силової рівноваги в сучасній світовій системі. Учасники політичної олігополії здійснюють вплив на стан сучасної світової системи у взаємодії з учасниками економічної, ідеологічної та інших олігополій. Для збереження свого впливу вони мають контролювати поширення інформації й технологій або володіти новою військовою технікою.

Якщо в період становлення системи вирішальну роль мали наявність значної території, чисельного населення, то зараз могутність світових центрів визначається здатністю мобілізовувати знання й багатство на цілі світової стратегії. Епоха деколонізації, що наступила в другій половині ХХ ст., певною мірою змінила стратегію світових центрів: вони все більше стають регуляторами потоків інформації, “віддають накази”, які забезпечують їм панування на світових ринках і контроль над клієнтурою, визначають технологічний прогрес. Могутність центрів сучасної світової системи також вимагає стабільних внутрісуспільних відносин, з налагодженим механізмом регулювання внутрішніх суперечностей, який дозволяє долати кризові ситуації, викликані змінами у процесі розвитку.

В основі сучасної світової системи лежить капіталістична організація суспільства. Процес мондіалізації визначається змінами капіталістичної системи, одним з джерел яких є кризи. Криза є так саме природним явищем у функціонуванні системи, як і експансія. Капіталізм може розвиватися лише завдяки постійному розширенню сфери свого впливу. Це супроводжується все більшим поширенням універсальних норм і цінностей, уніфікацією усіх сфер суспільного життя, нівелюванням особливостей, зменшенням технологічних, мовних та інших відмінностей.

З іншого боку, відбувається поглиблення відмінностей у демографічній політиці, в рівні та образі життя. У центрах світової системи зосереджуються багатство, інновації, стабільне, але старіюче населення, тоді як на периферії - незаможне, постійно зростаюче населення.

Сучасна світова система функціонувала в рамках трьох основних геополітичних моделей - однополярної, біполярної та мультиполярної.

Багатополярний світ - це геополітична модель сучасної світової системи, що характеризується наявністю декількох (не менше п’яти) глобальних центрів сили, конкуренція та співробітництво яких визначає характер світового порядку.

Історичні типи багатополярної моделі пов’язані з періодом формування, структурування сучасної світової системи в умовах боротьби за гегемонію між провідними європейськими державами: це Вестфальська, Віденська, Берлінська, Версальсько-Вашингтонська системи, існування яких охоплює другу половину XVІІ - першу половину ХХ ст.

Основні риси багатополярного світу:

- наявність єдиних учасників – національних держав, які розділені конфліктними амбіціями, але не знаходяться у постійній ворожнечі та навіть пов’язані почуттям спільного інтересу;

- цільова орієнтація основних акторів на досягнення оптимальної безпеки шляхом приборкання амбіцій та можливостей одна одної;

- дія принципу силової рівноваги, тобто здійснення стримуючого впливу відносно реальних або потенційних гегемоністських зазіхань окремих держав;

- коаліції утворюються на основі конкретних інтересів і мають нетривалий характер;

- потреба для кожного актора у союзниках та прагнення підтримувати існування потенційних партнерів по коаліції;

- знаходження малих держав під свого роду колективною опікою з боку великих держав;

- наявність “кодексу міжнародної законності” (хоча б у вигляді узгоджених правил суперництва), в тому числі принципів суверенної рівності держав, невтручання у внутрішні справи іншої держави.

Біполярний світ - це геополітична модель сучасної світової системи, що характеризується наявністю двох глобальних центрів сили, конкуренція та співробітництво яких визначає характер світового порядку.

Біполярна система відповідає міжнародній ситуації періоду “холодної війни”, але біполярність є фундаментальним принципом розвитку світової системи на всіх його попередніх етапах.

Основні риси біполярного світу:

- система містить два блоки, що їх очолюють лідируючі актори, та які засновані на постійних незмінних інтересах, включають ідеологічні компоненти й мають тривалий характер;

- диференціація ролей, коли окрім блоків і членів блоків система включає держави, що не увійшли до них та міжнародні організації, в тому числі можливість існування універсального актора (ООН), який схильний підтримувати посередницьку та коніфліктознижуючу діяльність;

- наявність ядерної зброї, що здійснює стримуючий та стабілізуючий вплив на відносини всередині системи, коли страх перед ядерною війною пом’якшуюче діє на збройні конфлікти, сприяючи їх мирному регулюванню;

- прагнення блоків змінити співвідношення бойових потенціалів на свою користь, яке породжує гонку озброєнь;

- мовчазна згода двох наддержав не посягати на зони впливу кожної зі сторін та співробітництво між ними у здійсненні контролю над периферійними зонами обох таборів;

- готовність блоків скоріше вступити у ядерний конфлікт, ніж дати супернику зайняти пануюче положення;

- схильність акторів, що не приєднались, діяти на користь зменшення небезпеки військового зіткнення між блоками.

Структура біполярного світу містить “перший світ” - провідний блок, який надає імпульсу розвитку системи, “другий світ” - блок, який представляє собою системну опозицію, і “третій світ” - велику групу країн, що не приєдналися до жодного з блоків і простір яких становить собою арену взаємодії двох наддержав та їх союзників. З розпадом біполярності такий поділ зникає, “другий світ” поступово вповзає основною своєю частиною в “третій світ”, посилюючи тим самим прірву між центром та периферією в сучасній світовій системі.

Однополярний світ - це геополітична модель сучасної світової системи, що характеризується наявністю одного глобального центру сили, який визначає характер світового порядку. В глобальному масштабі однополярна модель ніколи не знаходила свого втілення, але прикладами її реалізації в доглобальну еру можуть слугувати недовговічна імперія Олександра Македонського, Pax Romana (після Пунічних війн) або держава Карла Великого. Завжди однополярний світ прагнув до відновлення біполярності або мультиполярності.

Основні риси однополярного світу, що його намагаються встановити:

- наявність єдиного світового лідера, що очолює коаліцію своїх сателітів, при відсутності будь-якої глобальної сили, здатної протистояти йому;

- розкол світу на єдиний глобальний “уніполь” і глобальну периферію;

- наявність єдиної еталонної системи цінностей та образів життя, яка розповсюджується в усьому світі;

- наявність універсального механізму світового владарювання, який виключає будь-які форми справжнього державного суверенітету та права народів;

- силове придушення роздроблених та атомізованих державних утворень, які можуть становити опозицію мондіалізму.

Сьогодні сучасна світова система знаходиться у стані глибокої трансформації, напрямки якої вже визначилися, але вибір їх ще не можна вважати незворотнім. Все ж навряд чи можна казати, що нині кожен народ може вільно обрати власний шлях розвитку. Теперішній стан сучасної світової системи можна характеризувати як поєднання рис трьох згаданих моделей:

- на політичному рівні встановлена однополярність у вигляді глобальної політичної домінації США, які реалізують власну світову стратегію як безпосередньо, так і через міжнародні інститути (ООН, НАТО, ВТО, МВФ, МБРР тощо);

- на військово-стратегічному рівні зберігається біполярність, яка виражається у ядерному паритеті між США та РФ;

- на економічному рівні посилюється мультиполярність, в основі якої лежить техноекономічна конкуренція глобальних економічних лідерів - США, ЄС та Японії.

Глобальна стратегія США полягає у збереженні та посиленні тенденцій однополярності не лише у політичній, але й в інших сферах міжнародного життя. Це викликає зростаючий опір з боку континентальних великих держав, насамперед Китаю і Росії, які офіційно проголосили про дотримання принципу багатополярності в світовому устрої.

Багатополярність дійсно здатна звузити можливості збереження або висунення певної держави в якості наддержави, здатної одноосібно контролювати стан справ у світі. Вона також сприятиме збереженню й розвитку державного, етнічного, релігійного, соціально-економічного, культурного, політичного та інших форм плюралізму.

Але насправді в ядерну еру мультиполярний світ був би не менш небезпечним, ніж однополярний, оскільки неминуче призвів би з часом до спалаху глобальних та регіональних конфліктів. Тому єдино можливою альтернативою однополярності, здатною забезпечити як цивілізаційну безпеку всіх народів, так і глобальну стабільність, є відновлення біполярності.

Розвиток сучасної світової системи - це рух у напрямку все більшої цілісності, поступової експансії західної цивілізації, яка і сформувала образ сучасності. Цей рух на Заході намагаються представити як рух до однополярного світу. Сьогодні ми маємо унікальну картину єдиного світового політичного, економічного і культурно-інформаційного простору, в умовах якого виклик вестернізації трансформувався у виклик мондіалізації світу. Носієм цього виклику сьогодні є Сполучені Штати Америки - єдина наддержава, яка визначає напрямок світової політики. Цей виклик сьогодні загрожує самому існуванню людської цивілізації, оскільки саме цивілізаційне розмаїття завжди було умовою розвитку людства.

Саме зі Сполучених Штатів лунають сьогодні голоси про “кінець Історії“, що насправді означає намір відмінити будь-яку альтернативу сучасному світоустрою, закріпити остаточну уніфікацію світу на засадах космополітизму. Символом цього ідеального космополітизму є миша - алегоричний приклад того, якою мусить бути людина в умовах “мультикультурного суспільства”: тварина, яка має ще більший потенціал пристосування до середовища, ніж людина, тому що не знаходиться під впливом духовної гравітації, абсолютно вільна від “комплексу” під назвою “вітчизна”, повністю готова до змішання з будь-яким типом або класом, расою або нацією, за виключенням тих, хто може їй загрожувати знищенням.

Сучасна світова система сформувалася та розвивалася в атмосфері наявності внутрішньої та зовнішньої опозиції світовому порядку, який нав’язувався світовими гегемонами. Лише альтернативність історичного процесу була умовою розвитку людства. Зараз зникнення такої альтернативності загрожує йому історичним тупиком.

Сподівання на те, що світ знайде гідну альтернативу одно полярному гегемонізму дає усвідомлення циклічного характеру світового розвитку. Світовий розвиток - це складна спіраль, що розкручується у часі, фізичному і соціальному просторі, “ріг достатку”, нижчий кінець якого жорстко фіксований у минулому, а верхній - відчинений і здійснює разом з усією спіраллю широкі коливальні рухи у рамках реально доступних людині й бачимих нею альтернатив.

Світова система містить складні підсистеми - держави, регіони, інші утворення, які змінюються у процесі й під впливом світового розвитку. Процеси таких змін мають ясно виражений циклічний характер. Як їх наслідок, складається живий, пульсуючий, все більш цілісний комплекс - світове співтовариство.

Здійснивши порівняльно-історичний аналіз Франції XІV ст. та США ХХ ст., Ж. Гімпел визначив 1971 р. як рік вступу США у еру старіння та занепаду, яка характеризується вкладанням значних коштів у озброєння при одночасній втраті бойового духу, втратою стабільності грошової системи, технічного лідерства і духу підприємництва, ослабленням інтересу до інновацій, “національним склерозом”, сплеском містицизму та окультизму, чужорідних традиційним релігійним основам. Він звертає увагу на те, що старіючі суспільства, як би впадаючи у дитинство, захоплюються різними хитромудрими пристроями та автоматичними іграшками. Знадобилася катастрофа “Челенджера”, щоб почалось використання ракет більш низького технічного рівня.

Гімпел відзначає тенденцію повернення до техніки минулого, хоча й покрашеної у сучасному дусі, наводячи приклади повернення до використання вітряків, парусів, пропелерів. Ще один показник старіння - повернення середньовічних форм господарчої практики, таких як безготівковий розрахунок, бартер. Останній становить близько 15% обсягу світової торгівлі, і ця цифра неухильно зростає.

Французький дослідник створює, таким чином, достатньо песимістичну картину майбутнього Заходу. Новий динамічний центр сучасного світу - це АТР. За Японією він бачить Китай, який підіймається та вступає у новий цикл як раз тоді, коли Захід та його останній лідер - США знаходяться в самому кінці циклу, який тривав тисячоліття - від “фантастичного Середньовіччя” до наших днів.

Циклічні процеси дійсно характеризують значну частину багатоаспектного світового розвитку. Цю сторону об’єктивної динаміки світового розвитку відбивають різні циклічні теорії світового розвитку.

Французький історик Франсуа Сіміанд виділяв два цикли європейського розвитку, які охоплюють феодальний період: перший - 1000-1450(1500) рр.; другий - 1450(1500)-1750 рр., виходячи в основному з оцінкових суджень. В кожному з них він виділів фази підйому та кризи. Відповідно для першого циклу фаза підйому припадає на X - XІІІ ст., фаза кризи - на 1300-1459(1500) рр., а для другого - відповідно 1450(1500)-1650 рр. та 1650-1750 рр.

Як відзначав Фернан Бродель, подія - це пил, головне - це цикли (циклічні ритми) та вікові тренди. Згідно визнаним даним, розрізняють стосовно Європи чотири послідовних вікових цикли: 1250[1350] - 1507-1510 рр.; 1507-1510[1650] - 1733-1743рр.; 1733-1743[1817] - 1896 рр.; 1896[1974?]..., де 1350, 1650, 1817 - точки кризи.

Інший французький дослідник А.Бергесен висунув свою концепцію “довгих хвиль”, аналіз яких, на його думку, буде сприяти розкриттю “генетичного коду” внутрішньої логіки світового розвитку. “Хвилі” колоніалізму і неоколоніалізму в нього накладаються на періоди посиленої конфронтації між державами центру та посилення протекціонізму. Час гегемонії Англії (1815-1870) та США (1945-1973), згідно Бергесену, співпадають з розквітом вільної торгівлі та деколонізацією.

 

Період Ситуація в центрах Ситуація на периферії
1500-1815 Мультицентризм - нестабільність, династичні та торгівельні війни Посилення політичного контролю, “перша хвиля” колонізації, яку очолювали Іспанія та Португалія та яка була сконцентрована у Америці, панування меркантилізму
1815-1870 Моноцентризм - стабільність Послаблення політичного контролю, деколонізація Латинської Америки, ріст вільної торгівлі
1870-1945 Мультицентризм - нестабільність, міждержавна конкуренція Посилення політичного контролю, “друга хвиля” колонізації на чолі з Великобританією та Францією, що була сконцентрована в Африці та Азії, ріст меркантилізму
1945-1973 Моноцентризм - стабільність Послаблення політичного контролю, деколонізація, створення ГАТТ
з 1973 Мультицентризм Посилення політичного контролю, нові форми залежності (продовольча, технологічна, фінансова), зростання протекціонізму

 

Дуже цікавим є аналіз закономірностей світового розвитку на основі концепції “довгих хвиль” російського економіста М. Д. Кондратьєва. У досліджених ним хвилях він виділив фази депресії, пожвавлення, підйому, процвітання та нестабільності. У фазі депресії відбувається розпад старих та формування нових політичних структур. У фазі пожвавлення політичні структури виконують спеціальну активну роль у розвитку економіки. Фаза підйому характеризується поворотом політичної системи до питань реалізації соціальних та інших невиробничих програм та глобальних проектів. У фазі процвітання неухильно зростає корупція, відбувається внутрішній розклад політичної системи, а у фазі нестабільності в умовах кризи влади активізуються масові антисоціальні дії.

Найбільш сильні потрясіння відбуваються на початку фази нестабільності. На думку вченого, політична хвиля йде з деяким запізненням за економічною хвилею і ніколи не відбувається спочатку політичні зміни, а потім - економічні.

 

Фаза І хвиля ІІ хвиля ІІІ хвиля ІV хвиля V хвиля
Депресія 1772-1783 1825-1838 1873-1885 1929-1938 1974-1982
Пожвавлення 1783-1793 1838-1848 1885-1892 1938-1949 1982-1993
Підйом 1793-1803 1848-1858 1892-1903 1949-1958 1993-2003
Процвітання 1803-1812 1858-1866 1903-1913 1958-1966 2003-2013
Нестабіль-ність 1812-1825 1866-1873 1913-1929 1966-1974 2013-

 

Можна спостерігати, що вступ у фазу пожвавлення призводить глибоких змін у конфігурації співвідношення сил, що закладають основу для широкого експансіонізму у наступній фазі підйому - Велика Французька революція та початок революційних війн (1789-1799), початок “ери націоналізму” (революція 1848-1849 рр.), Берлінський конгрес 1888 р. та “друга хвиля” колоніалізму 80-90 рр. XІX ст., Друга світова війна (1939-1945) та формування Ялтинської системи, розпад “соціалістичної співдружності” і СРСР та експансія НАТО (з 1989). Саме на періоди нестабільності припадають найгостріші соціальні конфлікти світового масштабу - рух луддитів (1810-1820), “епоха Паризької Комуни” та перші виступи пролетаріату (1866-1877), епоха соціальних революцій (1911-1922), “гаряча весна” (1967-1974).

Концепція Кондратьєва дає підстави для недвозначних висновків щодо перспектив збереження існуючої моделі світового порядку. Особливі сподівання вона викликає в сучасних революціонерів, як “зліва, так і “зправа”, які з нетерпінням очікують настання 2013 року, який має принести з собою глобальну дестабілізацію та нове революційне піднесення. В цілому, циклічність світового розвитку передвизначає можливість альтернативного розвитку сучасної світової системи і підтверджує зворотній характер нинішніх “глобалізацій них” процесів, які спрямовують світовий розвиток в напрямку одно полярного гегемонізму.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 62 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав