Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Специальность: экономика, русский сектор 1 страница

Читайте также:
  1. B) созылмалыгастритте 1 страница
  2. B) созылмалыгастритте 1 страница
  3. B) созылмалыгастритте 2 страница
  4. B) созылмалыгастритте 2 страница
  5. B) созылмалыгастритте 3 страница
  6. B) созылмалыгастритте 3 страница
  7. B) созылмалыгастритте 4 страница
  8. B) созылмалыгастритте 4 страница
  9. CONTRATO DE LICENÇA E SERVIÇOS 2 страница
  10. CONTRATO DE LICENÇA E SERVIÇOS 3 страница

Аналіз існуючих публікацій показав, що всі методи й інструмен­ти, які можуть бути використані для забезпечення фінансової безпеки банку, можуть бути поділені на дві великі групи: внутрішні й зовніш­ні. Даний розподіл базується на двох передумовах. З одного боку, банк, як і будь-який інший господарюючий суб'єкт, має економічну самостійність і, отже, він може сам вживати певних заходів, спрямо­ваних на досягнення фінансової безпеки. З іншого боку, його діяль­ність підлягає втручанню з боку держави, в якої є свої інструменти впливу на стан банківських установ.

Розглянемо наявні у банків внутрішні інструменти й методи за­безпечення фінансової безпеки. Для цього скористаємося насамперед підходами фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент банку має цілий ряд особливостей, обу­мовлених самою природою банківської діяльності. На відміну від під­приємств, які займаються виробництвом товарів та послуг, торгівлею, банки є фінансово-кредитними установами, а основне поле їх діяльно­сті - це робота на фінансових ринках. Отже, фінансові операції є ос­новою діяльності банків.

Виходячи із цього управління фінансами банку являє собою, з одного боку, управління його операціями, а з іншого - це взаємозале­жний процес, в якому виділяють управління ліквідністю, частина управління фінансовими ризиками, управління прибутковістю й ефек­тивністю виконання окремих видів банківських операцій.

Як система економічного управління фінансовий менеджмент - це сукупність організаційно-структурної підсистеми (об'єкта й суб'єк­та управління), функціональної підсистеми (інструменти управління) та підсистеми забезпечення.

Об'єктами управління є безпосередньо банк із усіма аспектами його фінансової діяльності, включаючи капітал, залучені й позикові ресурси, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність і платоспро­можність, банківські продукти й операції, фінансові результати й по­датки.

Суб'єктами управління можна визначити відповідальну особу або групу осіб, які мають право ухвалювати рішення й відповідають за ефективність процесу управління банківською установою.

Окремо виділяють блок забезпечення процесу управління фінан­сами. До його складу входять такі підсистеми:

• нормативне забезпечення, яке підрозділяється на зовнішнє (закони, постанови, накази та ін.) та внутрішнє (інструкції, методичні вказі­вки, нормативи, норми, які розробляються банком і регулюють йо­го фінансову діяльність);

• інформаційне забезпечення (економічна, комерційна, фінансова й інша звітність);

• технологічне забезпечення;

• кадрове забезпечення.

Стосовно інструментів управління банком, то, на думку більшос­ті авторів, інструментами є функції фінансового менеджменту. Відповідно до процесного підходу виділяються чотири вза­ємозалежні функції:

1) фінансове планування;

2) фінансовий аналіз;

3) фінансове регулювання;

4) фінансовий контроль.

Розглянемо докладніше сутність кожного інструмента.

Фінансове планування - це управління процесами створення, ро­зподілу й використання фінансових ресурсів банку, яке реалізується за допомогою розробки фінансових планів. Воно базується на стратегічному плані банку (визначення місії, мети, концепції його розвитку) і на тактичному плані (бізнес-плані, що визначає конкретні заходи, необхідні для досягнення стратегічних цілей). Фінансовий план містить:

• розробку фінансової моделі банку;

• формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капі­талу, плану банківських операцій, плану розробки й впроваджен­ня нових банківських продуктів і послуг;

• формування бюджету банку на рік у його видатковій і дохідній час­тинах;

• встановлення лімітів видатків на утримання банку, визначення мі­німальної маржі й прибуткової частини бюджету, розрахунок пода­ткових платежів і обов'язкових відрахувань;

• розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Фінансовий аналіз є однією з основних функцій фінансового ме­неджменту. Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності банку з метою ви­явлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку [38]. Його важливість пояснюється тим, що дані аналізу використовуються як база для інших інструментів фінансового менеджменту банку.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

• визначення показників і нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулювальними органами;

• визначення й аналіз показників, які характеризують процес управ­ління активами й зобов'язаннями банку в цілому й управління окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпе­чення ліквідності вкладених у них коштів;

• визначення й аналіз показників, які характеризують процес управ­ління комісійними й торговельними операціями банку;

• визначення внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь ризику (зокрема ризику ліквідності) банківських операцій;

• визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку й ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку;

• визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів банку й окремих видів операцій, аналіз факторів, які впливають на показники ефективності.

Наступним інструментом є управління. Це об'єктивний процес, основою якого є визначення меж, яке здійснюється за допомогою різ­номанітних методів і відповідних їм інструментів для досягнення пев­ної мети, що передбачає вплив на об'єкт управління для усунення від­хилень від заданих параметрів (графіків, планів, установлених норм і нормативів).

Специфіка банківської діяльності обумовлює доцільність виділення в складі фі­нансового управління таких функцій: оперативне управління прибут­ковістю банку; оперативне управління фінансовими ризиками банку; оперативне управління коштами з метою підтримки необхідного рівня ліквідності.

Фінансовий контроль - система контролю, яка забезпечує конце­нтрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку, своєчасне виявлення відхилень фактичних її ре­зультатів від передбачених бюджетами й прийняття оперативних управлінських рішень, які забезпечують нормалізацію стану банківсь­кої установи.

Фінансовий контроль зводиться до перевірки відповідності ре­зультатів діяльності банку заданим параметрам і включає контроль дотримання нормативів ліквідності банку; контроль дотримання лімі­тів і показників, установлених з обліком різноманітних фінансових ризиків; контроль виконання планових завдань, які відображають не­обхідні обсяги й ефективність операцій банку.

Інформаційною базою фінансового менеджменту є внутрішня ін­формація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, стати­стичного), внутрішньобанківська правова й нормативна бази, зовнішня економічна інформація (фінансова, макроекономічна й статистична), правова й нормативна бази законодавчих і регулюючих органів.

Виділяють:

• оперативний контроль - це насамперед контроль виконання затвер­джених бюджетів;

• поточний контроль - контроль поточних фінансових планів;

• стратегічний контроль - контроль фінансової політики та її цільо­вих показників.

Методи забезпечення фінансової стабільності поділя­ють на внутрішні й зов­нішні. Внутрішні методи забезпе­чення фінансової стабільності можуть бути поділені на:

регулюючі (управління активами й пасивами; оптимізація ресурсів; диверсифіка­ція діяльності; оптимізація організаційно-функціональної структури банку);

стабілізуючі (капіталізація банку; формування страхових ре­зервів; ефективність менеджменту; підвищення прибутковості; зни­ження рівня ризиків та ін.).

Група регулюючих факторів містить у собі такі інструменти:

• грошово-кредитні;

• правові;

• економічні (нормативні й податкові).

Стабілізуючі фактори складаються з:

• адміністративних методів, що містять у собі реєстрацію й ліцензу­вання, а також методи впливу на банки;

• звітності банків і оцінки їх діяльності;

• реорганізації й реструктуризації банків.

Ще однією важливою групою інструментів забезпечення фінан­сової безпеки банків є зовнішні інструменти, до яких можна віднести:

1)банківське регулювання;

2)банківський нагляд;

3)банківський контроль.

Використання зовнішніх інструментів забезпечення фінансової безпеки банків спрямоване на:

• створення законодавчих та інших умов, які дозволяють, з одного боку, реалізувати банкам свої економічні інтереси, а з іншого - створюють умови для недопущення перевищення певного критич­ного рівня ризикованості їх діяльності;

• вплив на операції комерційних банків шляхом грошово-кредитного регулювання, яке, у свою чергу, впливає на обсяг і структуру гро­шової маси в обігу, а також на обсяг ресурсів банків;

• забезпечення ефективного банківського нагляду згідно з базовими принципами Базельського комітету й чинного законодавства Укра­їни шляхом інтеграції початкового контролю, безвиїзного нагляду, виїзного контролю й системного аналізу діяльності банку.

Розглянемо більш детально кожну із запропонованих нами груп зовнішніх інструментів забезпечення фінансової безпеки банків.

Одним з базових елементів впливу на фінансову безпеку банків є банківське регулювання. Банківське регулювання є системою заходів, за допомогою яких держава через центральний банк забезпечує стабільне і безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізаційним процесам в банківському секторі, створюючи необхідні умови для формування достатнього рівня фінансової безпеки банків і банківської системи загалом.

Основні завдання банківського регулювання:

- підтримка стабільності і довіри до банківської системи через забезпечення платоспроможності банківських структур, попередження системного ризику (коли банкрутство одного або декількох банків спричинить кризу банківської системи);

- захист вкладників та інших клієнтів банківської системи від надмірного ризику збитку й інших видів шкоди, яка може бути завдана внаслідок банкрутства, шахрайства, зловживань, маніпуляцій та інших видів посадових правопорушень з боку постачальників фінансових послуг;

- забезпечення ефективного, надійного й результативного функціонування фінансового ринку.

Методи банківського регулювання реалізуються через систему заходів, які поділяють на превентивні (для попередження можливих негативних наслідків економічної ситуації) і протекційні (для захисту від існуючих загроз).

Превентивні заходи:

- вимоги щодо розміру й структури власного капіталу банку;

- вимоги щодо ліквідності;

- диверсифікованість банківських ризиків;

- обмеження переліку дозволених операцій.

Протекційні заходи:

- створення системи гарантування вкладів;

- формування банком резервів на покриття кредитних та інших ризиків;

- рефінансування центральним банком комерційних банків;

- допомога інших державних органів.

Одним з найважливіших зовнішніх методів забезпечення необхід­ного рівня фінансової безпеки банків є здійснення банківського нагляду.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" банківський нагляд - це система контролю й активних дій Національ­ного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками й ін­шими фінансово-кредитними установами в процесі їх діяльності зако­нодавства України й установлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи й захисту інтересів вкладників.

Завдання банківського нагляду:

• гарантія здоров'я банківського сектора для підвищення економіч­ного зростання країни;

• захист вкладників, які розміщують свої кошти в банках. Це завдан­ня пов'язане з підтримкою довіри громадськості до банківської си­стеми, втрата якої зумовлює ослаблення останньої й таких макроекономічних наслідків, як скорочення грошової пропозиції, розпад системи платежів, економічна нестабільність у державі;

• підвищення конкуренції в банківському секторі: банківські закони й положення повинні бути спрямовані на заохочення конкуренції й попередження монополії й дій, які перешкоджають конкуренції;

• підвищення ефективності банківської справи й справедливий роз­поділ кредиту в економіці: банківська система повинна відповідати вимогам суспільства високою якістю фінансових послуг, які нада­ються за прийнятною ціною. Кошти повинні надходити в економі­чні сектори, які можуть використовувати їх найбільш продуктивно й ефективно.

До системи наглядової діяльності в Україні відносять:

• державний нагляд, який здійснюється Національним банком;

• внутрішній банківський контроль (внутрішній аудит), що прово­диться відповідною службою банківської установи;

• зовнішній аудит проводиться незалежними недержавними аудитор­ськими компаніями.

Існує кілька різних моделей здійснення нагляду за банківськи­ми установами в процесі їх роботи. Основними моделями банківсь­кого нагляду є моделі, засновані на:

1) виїзному інспектуванні банків співробітниками органів банківсько­го нагляду (така модель нагляду переважає в Італії, Франції, Японії й США);

2) аналізі матеріалів зовнішнього аудиту банку (на таку модель на­гляду спираються у Великобританії й Німеччині);

3) використанні матеріалів як власного виїзного інспектування, так і зовнішнього аудиту (Канада);

4) встановленні твердих вимог до публічної звітності, так званої моделі "ринкової дисципліни" (ця модель нагляду в 1996 році була вперше введена в Новій Зеландії).

Законодавство України передбачає два види банківського нагляду:

• виїзне інспектування;

• безвиїзний контроль.

Завдання виїзного інспектування: оцінка адекватності капіталу, якості активів, менеджменту, рівня прибутковості й ліквідності.

Ін­спектори при проведенні виїзного інспектування вивчають внутрішньобанківську документацію, проводять зустрічі з персоналом банку для того, щоб одержати більш широке уявлення про систему прове­дення операцій та управління. Також вони вивчають матеріали внут­рішнього й зовнішнього аудиту. Узагальнюючи отриману інформацію, вони оцінюють загальний стан фінансово-кредитної установи.

Частиною функцій виїзного інспектування є обговорення виявле­них проблем з керівництвом банку, оцінка шляхів їх вирішення й оці­нка ступеня усвідомлення керівництвом банку певних ризиків.

Для того, щоб одержати динамічну картину стану банку між виїз­ними перевірками, органи нагляду покладаються на регулярну статисти­чну звітність, а також на безвиїзний нагляд і моніторинг. Так, кожний квартал банк надає розширений звіт, в якому відображає інформа­цію про структуру й строки погашення активів, пасивів і капіталу, а також про джерела доходів і видатків. Звіт містить у собі інформацію про проблемні й непрацюючі активи, про позабалансові операції й умовні зобов'язання.

Завдяки такому звіту, а також таким регулярним звітам, як, на­приклад, звіт про керування ризиками, банківський нагляд має доступ до великого обсягу інформації, яка дозволяє проводити безперервний аналіз і моніторинг динаміки фінансового стану банку. Такий моніто­ринг та аналіз дозволяють органам нагляду визначити, з якими про­блемами може зіткнутися дана установа в найближчому майбутньому. Також такий нагляд дозволяє бачити загальні негативні тенденції бан­ківської системи й вжити заходів щодо запобігання кризових ситуацій.

Основні (базові) принципи ефективного банківського нагляду сформулював Базельський комітет з банківського регулювання у квіт­ні 1997 р.:

• основною метою нагляду є зменшення ризику втрат для вкладників й інших кредиторів, а також підтримка довіри до фінансово-банків­ської системи;

• органам нагляду необхідно сприяти організації ринкової дисциплі­ни за рахунок встановлення ефективного корпоративного керівниц­тва, а також сприяти збільшенню прозорості ринку для полегшення контролю;

• для ефективного виконання своїх обов'язків співробітники нагля­дових органів повинні мати операційну незалежність, кошти й пов­новаження для одержання інформації як на місці, так і дистанційно, а також повноваження для застосування прийнятих ними рішень;

• органи нагляду повинні повністю розуміти природу банківських операцій і контролювати, наскільки це можливо, ризики, з якими зустрічаються банки у процесі діяльності;

• ефективний банківський нагляд вимагає оцінки рівня ризику окре­мих банків і відповідного розподілу ресурсів;

• органи нагляду повинні бути впевнені в тому, що ресурси банків (включаючи статутний капітал, кваліфіковане керівництво, ефекти­вну систему внутрішнього контролю й бухгалтерської звітності) достатні для того, щоб брати на себе той або інший ризик;

• необхідним є тісне співробітництво з органами нагляду інших кра­їн, особливо при міжнародних банківських операціях [24, с. 263].

Останньою групою зовнішніх інструментів забезпечення фінан­сової безпеки банків, згідно з базовою класифікацією, є банківський контроль.

Банків­ський контроль - контроль з боку центрального банку за діяльністю комерційних банків.

Специфіка контролю над банками й банківською діяльністю з бо­ку держави обумовлена низкою особливостей, властивих банківському сектору, а також його ролі в безпеці країни:

• банківська система опосередковує проходження платежів практич­но всіх економічних суб'єктів;

• банківській системі властивий високий рівень системного ризику, що поширюється не тільки на саму банківську систему, але й на всю економіку країни;

• банківський сектор через цілий ряд причин є одним із найбільш криміналізованих економічних сегментів;

• грошові потоки, що проходять через банківські канали, підлягають контролю з боку органів фінансового контролю й правоохоронних органів.

Таким чином, від ефективності організації зовнішнього контролю над банками залежить фінансова безпека не тільки банків і банківської системи, але й національна безпека.

Усе це обумовлює різноманітність форм державного контролю за банківською діяльністю. Залежно від часу здійснення банківський ко­нтроль поділяють на попередній і наступний.

Попередній контроль передує виконанню певних грошово-розрахункових операцій. Насту­пний контроль полягає у вивченні результатів здійснення банківських операцій

Можна виділити такі напрямки банківського контролю:

• контроль над веденням касових операцій на підприємствах;

• контроль при проведенні кредитних операцій;

• контроль при проведенні гарантійних операцій;

• валютний контроль - здійснюється уповноваженими банками, що є агентами валютного контролю.

Таким чином, були розглянуті зовнішні й внутрішні методи й ін­струменти забезпечення фінансової безпеки банків і банківської сис­теми в цілому. Як бачимо, є досить великий інструментарій, який до­зволяє забезпечити фінансову безпеку банків. У той же час проведене дослідження показало, що наявні наукові праці в даній сфері розріз­нені й розглядають лише окремі аспекти проблеми.

 

Специальность: экономика, русский сектор

1.Часть экономической теории, которая изучает использование ограниченных ресурсов в производстве, переработке, реализации и потреблении продовольствия – это:

a) макроэкономика

b) экономика сельского хозяйства

c) аграрная экономика

d) микроэкономика

e) экономикс

2. В сельском хозяйстве, как и в других секторах, действуют основные закономерности:

a) развития государства

b) политического развития

c) экономического развития

d) демографического развития

e) социального развития

3.Какое высказывание неверно:

a) Сельское хозяйство совершенно конкурентная отрасль

b) сильная зависимость сельхозпроизводства от природных условий

c) Спрос на аграрные продукты эластичен

d) Конечным продуктом аграрного сектора является продовольствие

e) Иммобильность ресурсов в сельском хозяйстве

4.Какое высказывание неверно:

a) в долгосрочной перспективе фермерские доходы всегда отстают от доходов в нефермерских секторах экономики

b) наиболее распространенной формой сельскохозяйственного предприятия является семейное крестьянское хозяйство

c) совокупный спрос на сельскохозяйственную продукцию в обществе растет медленнее, чем ее предложение

d) ресурсы в сельском хозяйстве мобильны

e) спрос на сельхозпродукты неэластичен

5. Мы можем утверждать, что сельское хозяйство — это отрасль с совершенной конкуренцией, которая в других отраслях экономики достаточно редка, так как:

a) на рынке большое количество продавцов, каждый из которых не обладает достаточным объемом предложения для влияния на цены и продавцы свободны вступать на рынок и покидать его.

b) на рынке ограниченное количество продавцов и неограниченное количество покупателей сельскохозяйственной продукции

c) на рынке большое количество продавцов и ограниченное количество покупателей сельскохозяйственной продукции

d) на рынке ограниченное количество продавцов и покупателей, которые свободны вступать на рынок и покидать его

e) на рынке неограниченное количество продавцов и покпателей, которые ограничены в праве входа и выхода на рынок

6.Закон "Об основах аграрной реформы" был принят

a) 18 февраля 1992 года

b) 15 марта 1995 года

c) 8 февраля 1995-го

d) 14 сентября 1994 года

e) 18 августа 1996 года

7. Закон "О земельной реформе" был принят:

a) 18 февраля 1992 года

b) 16 июля 1996 года

c) 6 февраля 1995-го

d) 15 марта 1996 года

e) 14 сентября 1994 года

8.В результате аграрной реформы в Азербайджане не произошло:

a) В аграрном секторе отношения собственности были основательно изменены,

b) Собственникам земли были переданы широкие права.

c) В результате реформы были сохранены совхозы и колхозы

d) в частную собственность всех граждан Азербайджана, постоянно проживавших в деревне, независимо от возраста и места работы, безвозмездно были отданы земельные участки

e) Нет правильного ответа

9. В структуру Министерства сельского хозяйства не входит

a) Государственное Агентство по Мелиорации и Водному Хозяйству,

b) Государственная Ветеринарная Служба,

c) Государственная Таможенная Служба

d) Государственная Служба по Фитосанитарному Контролю

e) Государственное Агентство по Сельскохозяйственным Кредитам.

10. Министерство сельского хозяйства было заново организовано:

a) 23 октября 2005

b) 20 октября 2004

c) 23 сентября 2004

d) 23 октября 2004

e) 25 октября 2003

11. Стратегическая концепция государства, направленная на повышение эффективности сельскохозяйственного производства и защиту экономических интересов представителей аграрного сектора – это:

a) Аграрная политика

b) Аграрная стратегия

c) Экономическая стратегия

d) Аграрная политика государства

e) Экономическая политика

12. Политика, направленная на динамичное и эффективное развитие не только сельскохозяйственного производства и других отраслей агробизнеса, но и обеспечения на этой основе роста жизненного уровня населения и общественного прогресса в стране – это:

a) Аграрная стратегия

b) Экономическая стратегия

c) Аграрная политика государства

d) Аграрная политика

e) Экономическая политика

13. В результате аграрных реформ в аграрной сфере не произошло следующее:

a) были созданы совхозы и колхозы

b) сформировались новые отношения собственности в аграрном секторе;

c) произошла земельная реформа, реформа мелиоративного и водного хозяйства;

d) были созданы различные виды хозяйств;

e) произошло государственное обеспечение аграрного сектора.

14. научно-исследовательские учреждения и их опытные базы; объекты ветеринарии и защиты растений; сортосеменоводческие и племенные хозяйства, рыбоводческие предприятия; природоохранные объекты, заповедники, важные животноводческие и птицеводческие комплексы, перерабатывающие предприятия, мелиоративные и водохозяйственные объекты, предприятия по производству и ремонту сельхозмашин, машиноиспытательные станции в результате реформы были переданы:

a) министерству сельского хозяйства

b) в государственную собственность

c) в муниципальную собственность

d) в частную собственность

e) министерству экологии и природных ресурсов

15. В зависимости от отношений собственности и форм хозяйствования не были созданы следующие виды хозяйств:

a) совхозы и колхозы, основывающиеся на государственной собственности на землю и имущество

b) крестьянские (фермерские), личные подсобные и другие хозяйства, основанные на частной собственности на землю и имущество;

c) совместные хозяйства, кооперативы, товарищества и другие, основанные на частной собственности на землю и имущество;

d) акционерные общества;

e) государственные сельскохозяйственные предприятия, акционерные общества и другие, основанные на государственной собственности на землю и имущество.

16.Стимулирование инвестиций в аграрный сектор; выделение государственных средств на проведение карантинных и лечебных мероприятий против заразных болезней и вредителей; применение дифференцированного кредитования и налогообложения; обеспечение пропорциональности между ценами на важнейшие виды сельхозпродукции и используемых в их производстве – это:

a) пути регулирования аграрного рынка

b) аграрная политика государства

c) экономическая политика государства

d) направления Государственной протекции над аграрным сектором

e) направления аграрной реформы

17. Стимулирование производства важнейших видов сельхозпродукции; защита товаропроизводителей от вредного влияния внешнего рынка и создание гарантированного внутреннего рынка; приведение работы финансово-кредитных учреждений в соответствие с требованиями аграрного рынка; регулирование страховой работы – это:

a) аграрная политика государства

b) направления Государственной протекции над аграрным сектором

c) пути регулирования аграрного рынка

d) экономическая политика государства

e) направления аграрной реформы

18. Система отношений между производителем и потребителем – это:

a) производство

b) рынок

c) потребление

d) предприятие

e) экономика

19. Рынок - это совокупность покупателей и продавцов, взаимодействие которых приводит к возможности обмена товаром, если рассматривать рынок как:

a) субъект рыночных отношений

b) элемент рыночных отношений

c) систему рыночных отношений

d) экономическую категорию

e) сферу обмена

20. В соответствии с каким законом денежный объем товаров и услуг, предложенных к реализации на рынке дол­жен уравниваться соответствующим размером платежеспособного проса:

a) закон стоимости

b) закон равновесия

c) закон экономии ресурсов

d) закон спроса и предложения

e) закон перераспределения ресурсов

21. Какой закон проявля­ется в рыночных отношениях как тенденция эквивалентности — то есть равной взаимовыгодности всех субъектов процесса товарооборота:

a) закон экономии ресурсов

b) закон стоимости

c) закон равновесия.

d) закон спроса и предложения

e) закон перераспределения ресурсов

22. Какой закон воздействует на товаропроизводителей через движение цен как фактор, стимулирующий эффек­тность производства и предполагает постоянное улучшение естественных характеристик производимых товаров и услуг:

a) закон стоимости

b) закон равновесия.

c) закон экономии ресурсов

d) закон спроса и предложения

e) закон перераспределения ресурсов

23. Самостоятельная, осуществляемая на свой риск деятельность, направленная на систематическое получение прибыли от пользования имуществом, продажи товаров, выполнения работ или оказания услуг лицами, зарегистрированными в этом качестве в установленном законом порядке – это:

a) управление

b) производство

c) коммерция

d) предпринимательство

e) инжиниринг

24. Индивидуальное и коллективное предпринимательство – это

a) типы предпринимательства

b) части предпринимательства

c) структуры предпринимательства

d) формы предпринимательства

e) виды предпринимательства

25. Производственное, промышленное, аграрное, торгово-посредническое, финансовое, страховое предпринимательство – это:

a) типы предпринимательства

b) формы предпринимательства

c) структуры предпринимательства

d) части предпринимательства

e) виды предпринимательства

26. Деятельность, связанная с производством продуктов питания и некоторых видов сырья для перерабатывающих отраслей, деятельность во всех отраслях аграрного сектора, занятых не только производством, но и хранением, переработкой, и доведением продукции до потребителя – это:

a) аграрное предпринимательство

b) малое предпринимательство

c) промышленное предпринимательство

d) среднее предпринимательство


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 9 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2020 год. (0.069 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав