Читайте также:
|
Процессы глобализации в различных сферах протекают с различной интенсивностью:
1. Наиболее интенсивно в сфере финансирования – финансовая глобализация: 1) формирование рынка финансов) торговля ценными бумагами; кредитные отношения); 2) появление глобальных центров финансовых ресурсов (международные валютные и фондовые биржы: Лондонская, Нью-йоркская); 3) появление глобальных информационных систем, обслуживающих финансовые потоки на основе или параллельно с Интернетом.
2. Информационная сфера – информационная глобализация: глобальные информационные сети, глобальные сети поиска, выбора информации; обеспечение глобального доступа к информационным ресурсам международных организаций.
3. Сфера научных знаний, инноваций и технологий: 1) новые знания обладают более свободным характером распространения по миру в рамках коммерческих и некоммерческих форм международного научно-технического обмена; 2) инновации технологии, распространяемые в рамках соответствующей международной торговли, которые относятся к коммерческим формам научно-технического обмена.
4. Сфера торговли неинновационной продукцией, иностранные инвестиции и т.д.
Инновационную глобализацию можно представить в нескольких интерпретациях:
1. Возникновение глобального пространства; возникновение, распределение разработок новых знаний и человечества.
2. Появление глобального рынка информационных продуктов (в завершенном (оборудование, товар) и не в завершенном виде (патент)).
3. Появление глобальных систем регулирования международного научно-технического обмена.
4. Возникновение глобальных сетей по разработке, распространению и использованию новых знаний и инноваций.
5. Инновационная глобализация связана с деятельностью международных компаний.
Международные компании – международные по составу и характеру деятельности субъекты хозяйственной жизни, которые размещают производственные, научно-исследовательские, сбытовые и другие операции за пределами страны базирования (транснационализация).
Виды международных компаний
- Транснациональные корпорации: акционерный капитал принадлежит инвесторам из одной страны; сфера деятельности интернациональная;
- Многонациональные корпорации: предприятием управляют менеджеры, а не акционеры; акционерный капитал принадлежит инвесторам из различных стран; сфера деятельности – интернациональная;
- Международные корпоративные союзы: объединение международных компаний в различных формах и для решения различных задач.
Все международные корпорации имеют сеть производственных и других подразделений в нескольких странах, ими создаются соответствующие сети и они способствуют международной торговле. Перемещению капитала, технологий и т.п.
Учитывая, с одной стороны, прогресс инновационной глобализации, а с другой стороны, возможности поставки инновационных товаров на мировой рынок ввели новый признак классификации инноваций.
В зависимости от ограниченности инноваций определенным пространством выделяют:
1. Глобальные инновации - влияют на определенную сферу деятельности одновременно в нескольких государствах, которые отличаются по экономическому и политическому устройству (общественные институты, уровни экономического развития, технические уклады и т.п.).
2. Национальные инновации – имеют существенное значение в рамках определенной страны.
3. Региональные инновации – не выходят за пределы национального региона в связи с его природно-климатическими, социально-культурными и другими особенностями.
4. Точечные инновации – предназначены и разрабатываются для определенного места их применения, т.е. имеют исключительный характер.
Одним из проявлений инновационной глобализации стало развитие международной торговли инновационными продуктами (продукты в завершенном и незавершенном виде).
Для обеспечения международной торговли разработаны специальные классификации отраслей и их продукции.
Согласно классификации ОЭСР, отрасли промышленности по показателю наукоемкости и принадлежности к сфере высоких технологий разделены на:
а) высокотехнологические отрасли: воздушно-космические летательные аппараты; производство компьютеров и офисного оборудования, радиотелевизионное и другое оборудование; медицинские, оптические инструменты; фармацевтическое производство;
б) средне высокотехнологические отрасли: электрические машины и аппараты, моторные средства передвижения; химикаты (за исключением фармацевтических); железнодорожное и транспортное оборудование;
в) средне низкотехнологические: очищенные нефтепродукты и ядерное топливо, изделия из пластмассы и резины, другие минеральные нематериальные продукты; строительство и восстановление суден и теплоходов; базовые металл, изготовлением металла;
г) низкотехнологические отрасли: производство и переработка продукции из древесины и пробки; бумажные изделия и целлюлоза; полиграфия; продукты питания, напитки, табак; текстиль, текстильные изделия и изделия из кожи.
Данная классификация достаточно условна, потому что и в средне- и в низкотехнологических отраслях используются наукоемкие сегменты, высокие технологии.
Термин «наукоемкость» применяется к отраслям производства, технологиям, а также к отдельным компаниям.
Наукоемкость рассчитывается путем отношения объема затрат на НИОКР к общим затратам на производство (если речь идет об отрасли, продукте, технологии) или к общему обороту (если речь идет о компании или фирме).
Для отраслей производства рассчитываются средний уровень наукоемкости по обрабатывающей промышленности (около 3%).
К наукоемким отраслям относятся те отрасли, где данный показатель не менее чем в 2 раза выше (от 6%).
Высокие технологии – технологии (и соответственно продукты с помощью которых они производятся), которые разработаны на основе последних достижений науки и техники и предполагают значительное усиление существующего технического уклада.
Термин «технология» может пониматься в 2-х смыслах:
а) технология (в широком смысле) – знания, которые можно использовать для налаживания производства товаров или предоставления услуг с использованием имеющихся материальных, технических и трудовых ресурсов;
б) технология (в узком смысле) - способ преобразования вещества, энергии, информации в процессе изготовления продукции; переработка и обработка сырья и материалов, сборка готовых изделий; контроль за процессом производства (в том числе за качеством продукции); управление техническими процессами производства.
Технологии рассматриваются с определения технологического клада.
Технологический уклад – способ организации производства большинства производителей в рамках производственной системы страны, основанный на использовании определенных технологий.
Согласно международной торговой классификации (SITC), в группу едущих технологий были включены производство таких наукоемких продуктов:
- прогрессивные продукты органической химии и пластик;
- фармацевтическая промышленность;
- химикаты для с/х;
- радиоактивные материалы;
- турбины, оборудованные реакторы;
- генераторы для ядерных и ветровых электростанции;
- оборудование для автоматической обработки информации;
- телекоммуникационное оборудование;
- электронные устройства;
- полупроводниковые устройства;
- прогрессивная продукция электромашиностроения;
- авиационная и космическая техника;
- прогрессивные оптические приборы;
- измерительные приборы;
- оружие и система вооружения.
Всего выделяют 41 наименование наукоемкой продукции.
В странах ЕС для международной торговли разработана классификация высокотехнологической продукции:
1) автоматизированные верстаты;
2) системы обработки информации и телекомунникационные системы;
3) электронные потребительские товары;
4) электронные компоненты;
5) продукция авиакосмической промышленности;
6) электрические и электронные устройства и оборудования.
Наиболее прогрессивной считается классификация, которая используется в США. Она предполагает деление высокотехнологических товаров на группы: 1) Биотехнологии. 2) Технологии на основе достижений науки. 3) Оптикоэлектроника. 4) Компоненты и телекоммуникации. 5) Электроника. 6) Компьютеризированное производство. 7) Новые материалы. 8) Авиакосмические технологии. 9) Вооружение. 10) Ядерные технологии.
Все отрасли, которые производят высокотехнологические изделия относятся к высокотехнологическому комплексу (ВТК).
Тема 1. Поняття ризику та теоретичні аспекти управління ризиком
Корисні джерела:
1. Митний кодекс України (2012 р.)
2. «Міжнародна конвенція про гармонізацію і спрощення митних процедур» від18 травня 1973р.
3. Наказ Державної митної служби України від 27 травня 2005р. № 435 “ Про затвердження Концепції створення упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками та Положення про систему аналізу і селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю”.
4. Наказ Державної митної служби від 14.08.2009 №754 «Про затвердження Порядку взаємодії структурних підрозділів Держмитслужби, митних органів, з Департаментом аналітичної роботи управління ризиками та аудиту при підготовці та опрацюванні пропозицій щодо розробки профілів ризику»
5. Наказ ДМСУ від 13.12.2010 № 1467 “Про затвердження Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації”
6. Наказ МФУ від 24.05.2012 № 597 “Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України”
7. Наказ ДМСУ від 13.06.2012 № 362 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон Україн”
Згідно з вимогами Кіотської конвенції, управління ризиком – основний базисний принцип сучасних методів митного контролю, який дає можливість оптимально використовувати ресурси митних органів, не зменшуючи ефективності митного контролю, звільняє більшість зовнішньоторгових операторів від надлишкового бюрократичного контролю.
Процедури, що ґрунтуються на управлінні ризиком, концентрують митний контроль на ділянках, де існує найбільший ризик, даючи змогу основній масі товарів і фізичних осіб порівняно вільно проходити пункти пропуску на митному кордоні.
Відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, Митного кодексу України, форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками.
Управління ризиками (МКУ) – це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів
Таким чином, управління ризиками – циклічний процес із наявністю так званого зворотного зв’язку. Митні органи здійснюють оцінку ефективності та контроль застосування заходів з мінімізації ризиків. Метою контролю заходів з мінімізації ризиків є коригування таких заходів для підвищення ефективності їх застосування.
Система управління ризиками використовується митними органами для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Тобто система управління ризиками використовується з метою забезпечення вибірковості митного контролю.
Застосування системи управління ризиками митними органами дає можливість ефективного розподілу наявних обмежених ресурсів з метою зосередження на товарах, транспортних засобах, документах і особах, які відповідно до результатів системи управління ризиками, представляють підвищений ризик.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;
2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об’єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Діяльність митних органів з оцінки та управління ризиками полягає у виконанні таких завдань:
1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів;
2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, у тому числі з використанням інформаційних технологій;
4) аналіз результатів та коригування вжитих заходів з управління ризиками.
3) розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками
автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) – сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (СУР) під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів;
випадковий відбір – це спосіб відбору об’єктів для митного контролю, коли кожен об’єкт має однакову імовірність бути відібраним;
виявлений ризик – ризик, щодо якого в органів доходів і зборів наявна інформація про порушення законодавства України з питань державної митної справи;
індикатори ризику – критерії із заданими наперед параметрами, використання яких дає можливість здійснювати вибір об’єкта контролю, що становить ризик;
модуль АСАУР – одна з підсистем АСАУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (АСМО) і забезпечує роботу АСАУР під час митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;
негативна історія профілю ризику – показник, який кількісно характеризує наявність у певний період порушень законодавства України
з питань державної митної справи, описаних у профілі ризику, і враховується при визначенні ступеня ризику за профілем ризику (у бік підвищення ступеня ризику), якщо такий показник передбачений профілем ризику;
область ризику – згруповані об’єкти аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю;
оцінка ризику – визначення ймовірності виникнення ризику і наслідків порушень законодавства України з питань державної митної справи у разі проявлення ризику;
позитивна історія профілю ризику – показник, який кількісно характеризує наявність у певний період фактів митного оформлення після спрацювання профілю ризику, які підтвердили відсутність порушень законодавства України з питань державної митної справи, і враховується при визначенні ступеня ризику за профілем ризику (у бік зниження ступеня ризику), якщо такий показник передбачений профілем ризику;
потенційний ризик – ризик, який не був виявлений, але умови для його виникнення існують;
профіль ризику – опис будь-якого набору ризиків, у тому числі визначених комбінацій індикаторів ризику, що є результатом збору, аналізу та систематизації інформації;
селективність профілю ризику – показник профілю ризику, який кількісно характеризує його вибіркову здатність (числове значення від 0 до 100, що показує відсоток митних оформлень, який профіль ризику дає можливість відбирати із загальної кількості митних оформлень);
ступінь ризику – результат кількісної оцінки ризику.
Якщо товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються підприємством через митний кордон України, у 25 і більше відсотках випадків такого переміщення протягом року піддавалися митному контролю внаслідок застосування системи управління ризиками, що спричинило затримку митного оформлення понад 4 робочі години, і при цьому фактів порушення митних правил виявлено не було, це підприємство має право знати причини та підстави застосування до зазначених товарів, транспортних засобів відповідних форм митного контролю.
ДФСУ: Департаменту аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням
Основні завдання
- участь у реалізації державної політики України у сфері державної митної справи шляхом здійснення заходів з управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю, проведення документальних перевірок, здійснення аналітичної роботи, контролю за проведенням митного оформлення;
- забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання вчиненню порушень вимог законодавства України з питань державної митної справи;
- контроль за діяльністю митних органів з питань проведення документальних перевірок, управління ризиками, аналітичної роботи;
- надання методичної й практичної допомоги органам доходів і зборів з питань, що належать до компетенції Відділу;
- проведення аналізу статистичної та іншої інформації, яка надходить до Відділу від органів ДФСУ про результати аналітичної роботи, управління ризиками, проведення документальних перевірок;
- розробка проектів нормативно-правових актів з питань проведення документальних перевірок, аналітичної роботи, управління ризиками;
- здійснення митного контролю шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
- контроль та координація здійснення таких заходів митними органами;
- забезпечення підготовки та затвердження квартальних планів проведення митними органами документальних планових виїзних перевірок платників податків. Організація заходів щодо підвищення ефективності та якості роботи органів доходів та зборів в цьому напрямі;
- організація та координація застосування системи управління ризиками при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів;
- підготовка узагальнених пропозицій щодо пріоритетних напрямів реалізації заходів з управління ризиками під час митного контролю та оформлення;
- участь, в межах компетенції, у здійсненні аналізу та оцінки ризиків, розробленні і реалізації заходів з управління ризиками під час митного контролю та оформлення;
та інші завдання визначені керівництвом….
Перелічене не є вичерпним переліком…
До плану заходів щодо виконання Стратегічного плану розвитку на 2013-2018 роки серед інших включено також наступні цілі:
1. Посилення функції оцінки та управління ризиками як основи контролю за повнотою сплати податків, зборів та митних платежів.
Для реалізації даної цілі заплановано здійснення наступних заходів:
* розроблення методик роботи з платниками податків різних категорій ризиків
* створення системи контролю на всіх етапах переміщення товарів на території України
* впровадження проактивного адміністрування податків (Проактивне адміністрування податків передбачає: підвищення якості надання послуг платникам податків, підвищення добровільності сплати податків, використання нового механізму проведення камеральних перевірок, виявлення прихованих резервів наповнення бюджету або підвищення добровільності сплати платежів, якості надання послуг платникам податків, забезпечення повноти проведення камеральних перевірок. Усе це приведе до бездефіцитності бюджету і, як наслідок, стабілізації економіки, сприятиме впровадженню державних інноваційних програм, покращенню інвестиційної привабливості та виконанню соціальних програм.
2. Посилення централізованої аналітичної функції
Для реалізації даної цілі заплановано здійснення наступних заходів:
* проведення аналізу та опрацювання оперативної інформації про податкові та митні ризики, характерні для певних регіонів
* удосконалення системи запобігання виникненню ризиків несплати податків та зборів
* комплексна автоматизація процесів управління ризиками, що пов’язані з платниками податків, зборів та митних платежів
Здійснення структурними підрозділами ДФСУ (Державної фіскальної служби України), Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень та митницями (митниці, митні пости, пункти пропуску, пункти контролю) аналізу, виявлення та оцінки ризиків, у тому числі з використанням інформаційних технологій, для визначення форм та обсягів митного контролю, включають:
а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків;
б) визначення областей ризику;
в) визначення індикаторів ризику;
г) здійснення оцінки імовірності виникнення ризиків та можливої шкоди у разі їх проявлення.
Аналіз, виявлення та оцінка ризиків, розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками, аналіз результатів та коригування вжитих заходів здійснюються структурними підрозділами органами ДФСУ в межах компетенції.
Здійснюють аналіз та оцінку ризиків, в тому числі з урахуванням результатів застосування системи управління ризиками, виключно після завершення митного оформлення товарів та транспортних засобів з метою планування проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Координацію застосування СУР під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів здійснює Департамент митної справи.
Управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю здійснюється на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях.
На стратегічному рівні управління ризиками за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків ДФСУ визначає пріоритетні напрями реалізації заходів з управління ризиками та формує Реєстр ризиків.
Реєстр ризиків повинен містити, зокрема:
а) пріоритетні напрями розробки та реалізації заходів з управління ризиками;
б) структурні підрозділи ДФСУ, Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень, митниці, відповідальні за реалізацію відповідного напряму.
На тактичному рівні управління ризиками структурними підрозділами ДФСУ, митницями в межах компетенції за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків та відповідно до Реєстру ризиків розробляються заходи з управління ризиками. Для цього використовуються такі інструменти:
а) індикатори ризику;
б) профілі ризику;
в) методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митниць з аналізу, виявлення та оцінки ризиків за певними напрямами контролю під час митного контролю та оформлення;
г) випадковий відбір.
На оперативному рівні управління ризиками митниці застосовують вищеперелічені інструменти з управління ризиками у конкретних випадках переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, зокрема при здійсненні контролю із застосуванням СУР, для визначення форм та обсягів митного контролю.
Контроль із застосуванням СУР може бути:
– автоматизованим, – неавтоматизованим та – комбінованим способами з використанням вищеперелічених інструментів
Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про:
а) назву митної формальності;
б) підрозділ / посадову особу – ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік;
в) підстави включення митної формальності до переліку;
г) вид митної формальності (обов’язкова, обов’язкова за умови, у разі потреби);
ґ) повідомлення до митної формальності.
Форми та обсяг контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами органів доходів і зборів при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності та відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.
Посадові особи органу доходів і зборів, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в обов’язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції, а також доповнюють/коригують перелік за результатами неавтоматизованого або комбінованого контролю із застосуванням СУР, оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.
Після виконання митних формальностей з Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР дані про результати їх виконання заносяться за допомогою АСМО (автоматизована система митного оформлення) до бази даних органу ДФСУ (крім митних формальностей, які можуть бути здійснені після завершення митного оформлення чи відмови в митному оформленні).
Автоматизований спосіб контролю із застосуванням СУР полягає у використані інформаційних технологій, у тому числі АСАУР.
Неавтоматизований спосіб контролю із застосуванням СУР використовується у випадках, коли оцінка ризику у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України не може бути здійснена автоматизовано.
Комбінований спосіб контролю із застосуванням СУР полягає у поєднанні автоматизованого та неавтоматизованого способів.
При розробленні заходів з управління ризиками перевага надається автоматизованому способу контролю із застосуванням СУР.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 73 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |