Читайте также:
|
Сучасна Молдова займає більшу частину території, що має історичну назву Бессарабія, та землі на лівому березі Дністра, на яких у 1924 р. було утворено Автономну Молдавську Соціалістичну Радянську Республіку (АМСРР) у складі УСРР. Загалом територія сучасної Молдови становить менше половини її історичної території. Впродовж багатьох століть Молдова потерпала він численних війн, головною причиною яких було її важливе розташування – на історичному шляху між Європою і Азією. Римляни, гунни, татари, турки, угорці, німці та ін. народи проходили через цю землю, як через “ворота” між Карпатами і Чорним морем.
Від Х ст. землі історичної Молдови перебували під впливом Київської Русі, на рубежі ХІІ – ХІІІ ст. – входили до складу Галицько-Волинського князівства, після столітнього панування татар (середина ХІІІ - перша половина ХІV ст.) молдавські землі захопили угорці, але 1359 р. було створено самостійне Молдавське князівство, що об’єднувало східну частину сучасної Румунії – Мунтенію та історико-географічні землі Бессарабію і Буковину. Державу очолював господар, який правив за допомогою ради феодалів (бояр). Як вважають дослідники, тоді ж, у ХІV ст., сформувалася молдавська народність, оскільки перша згадка про молдаван, як етнічну групу, датується 1391 р. Найбільшого розквіту середньовічне Молдавське князівство досягло за правління Стефана ІІІ (1457-1504 рр.).
Від початку ХVІ ст. (1516 р.) Молдавське князівство опинилося під протекторатом Туреччини. 1711 р. під час Прутського походу московського царя Петра І проти Туреччини Молдова попросила Росію взяти її під свій протекторат, однак невдалий похід Петра І не дав змоги здійснити цей задум. У результаті. Османська імперія посилила свій протекторат над Молдовою.
У 1774 р., в результаті укладення Кючук-Кайнарджійського мирного договору між Росією й Туреччиною, Росія отримала право виступати на захист населення Молдавії і Валахії. За Ясським мирним договором Росії і Туреччини 1791 р. кордони Росії впритул наблизилися до території Молдавії. 1812 р., за Бухарестським мирним договором між Росією й Туреччиною, Бессарабію було включено до складу Росії.
Після падіння монархії в Росії в лютому 1917 р. національний рух в Молдові очолила Молдавська національна партія. На скликаному за її ініціативою Військово-молдавському з'їзді в жовтні 1917 р. було утворено Сфатул Церій (Крайову раду), що ввійшла в тісні контакти з лідерами Української Центральної Ради, Румчероду та командуванням Румунського фронту (а через нього – з державами Антанти). 2 грудня 1917 р. Сфатул Церій проголосив Бессарабію Молдавською Народною Республікою (МНР) та утворив виконавчий орган – Раду Генеральних Директорів.
З самого початку свого існування територія МНР стала об'єктом військового протиборства Фронтвідділу Румчероду, підтриманого радянсько-більшовицькою Росією, та румунських військ. Скориставшись німецько-австрійською окупацією України, північної Бессарабії та лівобережної Молдови, Сфатул Церій, за сприяння країн Антанти, 27 березня 1918 р. ухвалив рішення про "умовне", а в грудні 1918 р. – про "безумовне" приєднання Бессарабії разом з Північною Буковиною (населеною переважно українцями) і Трансільванією (де переважали угорці) до складу Румунії. Лівобережна Молдова наприкінці 1918 – 1919 рр. почергово перебувала під управлінням Української Директорії, військ Антанти, денікінців, Червоної Армії. В лютому 1920 р. тут остаточно було встановлено радянську владу. Спочатку ця молдавська територія входила до складу Одеської і Подільської губерній, а 12 жовтня 1924 р. на цій території було утворено Молдавську АСРР у складі Української СРР (столиця м. Балта, потім – м. Тирасполь).
29 червня 1940 р., за умовами таємних додатків до радянсько-німецького договору від 23 серпня 1939 р., Бессарабія була анексована СРСР. Аккерманський, Ізмаїльський та Хотинський повіти Бессарабії, населені переважно українцями, ввійшли до складу Української РСР, решта – до складу створеної на базі АМРСР Молдавської РСР.
Під час Другої світової війни територія Молдавської РСР перебувала в зоні окупації румунських військ, а 1944 р. знову повернулася до складу СРСР.
Під впливом політики перебудови в СРСР у Молдові в другій половині 1980-х рр. розпочалося національно-державне відродження. Наприкінці 1980-х років політична ситуація в Модавській РСР стала вкрай напруженою. Першим кроком до дестабілізації ситуації в Молдові стало створенння в липні 1988 р. Народного фронту Молдови, що практично став виразником антирадянських ідей та прорумунських настроїв. Саме під впливом цих настроїв Верховна Рада Молдавської РСР у червні 1990 р. прийняла постанову про засудження і скасування дії “пакту Молотова-Ріббентопа”, вірніше, його таємної статті, що передбачала передачу Радянському Союзу території між Дністром і Прутом (тобто Бессарабії), окупованої Румунією ще 1918 р. Внаслідок цієї передачі, як відомо, в серпні 1940 р. була утворена Молдавська РСР. Таким чином, рішення депутатів означало, що вони скасовують акт передачі Радянському Союзу, тобто де-юре повертають її до складу Румунії і тим самим ліквідують Молдавську РСР. Виходило, що законодавці Молдови хотіли ж своїми руками ліквідувати власну державу. Перетворитися на румунську провінцію Молдавській РСР завадило існування СРСР.
“Великого об’єднання” № 2 (перше датується 1918 р.) у “Великій Румунії” не сталося, зате сталося інше. В серпні і вересні 1990 р. були утворені, відповідно, Гагаузія і Придністровська Молдавська республіка (ПМР), що виникли як протест проти намірів об’єднання Молдови з Румунією. 27 серпня 1991 р. Молдова проголосила незалежність, яку того ж дня визнала Румунія. Проте існування ПМР і Гагаузії утримало політичне керівництво Молдови від спроб об'єднання з Румунією.
1992 року Республіка Молдова налагодила дипломатичні стосунки з Україною. Щодо ПМР, то її не визнала жодна держава. Молдова, застосувавши силу, зробила спробу ліквідувати цей сепаратистський осередок та намагалась утвердити суверенітет Республіки Молдови на Лівобережжі. Однак силове вирішення проблеми наштовхнулося на збройний опір з боку придністровців. Збройний конфлікт між Придністров’ям і центральною владою тривав протягом всього 1992 року. За міжнародного посередництва воєнні дії вдалося припинити, однак сепаратистський режим прорадянського типу на лівобережжі Дністра існує й донині. Іншим вогнищем напруження продовжували бути райони компактного проживання гагаузів, які вимагали для себе автономії та навіть незалежності. 1994 року було досягнуто угоди про надання гагаузам автономії.
Впродовж останнього десятиліття в Молдові точилася боротьба між правоцентристськими і лівими силами. Економічне становище країни залишається надзвичайно складним.
Українське населення в Молдові становить 600 тис. – майже 14 % усіх жителів республіки (2012). В умовах радянського режиму в Молдові не існувало ні шкільництва, ні друкованих органів чи теле-, радіопередач українською мовою. Наразі робляться лише деякі кроки в напрямку національного культурного відродження українців у Молдові.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 154 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |