Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

УЧЕБНЫЙ ПУНКТ. Процес правового регулювання характеризується як вста­новлений нормативне вплив держави на суспільні відноси­ни

Процес правового регулювання характеризується як вста­новлений нормативне вплив держави на суспільні відноси­ни. Процес правового регулювання зумовлюється певними факторами та має певний ступінь ефективності. Ефективність правового регулювання залежить від несуперечності зако­нодавства та наявності механізмів подолання колізій, що виникають між правовими приписами.

Інтерес вчених до проблеми юридичних колізій зумов­люється двома основними причинами: а) необхідністю по­кращення законодавства; б) пануванням у радянській юри­дичній науці теорії неконтрольованості радянського права, яке визнавалось ефективним несуперечним засобом упоряд­кування відносин, що, у свою чергу, теж не мають будь-яких суперечностей. Вивчення юридичних колізій та аналіз колізій правового регулювання потребує дослідження соціальних суперечнос­тей, різновидом яких є правові.

Соціальні суперечності характеризуються наявністю пев­них ознак, які притаманні і юридичним колізіям:

1.Наявність конфлікту, що супроводжується незацікав­леністю сторін у знаходженні компромісу.

2.Наявність суб'єктивного фактора, тобто сторін кон­флікту, що мають певні інтереси та мету діяльності.

3.Динамізм конфлікту, що характеризується певними стадіями розвитку.

Враховуючи те, що правові колізії визначаються змістом права, то можливо вести мову про наявність двох основних категорій причин, що їх зумовлюють:

а) оскільки право є відображенням економічних відно­син, то матеріальна сфера суспільства, яка має суперечли­вий характер, породжує наявність конфліктів у праві;

б) оскільки право має самостійне значення, то йому при­таманні суперечності, які не мають матеріальну основу, ма­ючи правову основу.

Наявність серед особливих рис права стабільності та не­змінності зумовлює дві тенденції його розвитку, з одного боку — це динамізм права, що зумовлює його відповідність змінам суспільної діяльності, з іншого — статичність, що забезпечує збереження внутрішньої структури з точки зору єдності та узгодженості.

Звичайно, що динамізм та статичність мають суперечли­вий характер, що звичайно позначається і на праві.

Таким чином, суперечності правового характеру поро­джуються, з одного боку, «старінням» норм, що не відпові­дають об'єктивним умовам, а з іншого — динамікою су­спільного життя, що регулюється правовими нормами, які приймаються у різний час.

Необхідно зазначити, що в юридичній науці відсутній єдиний підхід до визначення юридичної колізії. Енцикло­педичний словник Брокгауза і Ефрона характеризує колі­зію як зіткнення юридичних норм у процесі розгляду юри­дичної справи. Ю. Тихомиров характеризує юридичні колізії як протиріччя між правовими нормами, актами та інститу­тами, що зумовлюють складнощі на практиці. С. Алексєєв вважає, що колізії — це протиріччя та зіткнення, що мож­ливі лише між нормативно-правовими актами, а не норма­ми. Більш широко юридичні колізії визначає Н. Ласенко оскільки характеризує їх як відношення між нормами, що виникають у процесі вирішення однієї ситуації.

Юридичні колізії — це обумовлений системою об'єктив­них та суб'єктивних причин різновид протиріч у сфері пра­ва, сутність якого виявляється у наявності розбіжностей між приписами нормативно-правових актів чи нормативних та інтерпретаційних актів, що спрямовані на регулювання од­нотипних суспільних відносин чи роз'яснення правових норм.

Юридичні колізії характеризуються наявністю особливос­тей, що зумовлюються особливою сферою їх прояву. А саме:

— це виявляється у зумовленості колізій системою об'єктив­них та суб'єктивних факторів розвитку суспільства;

—належності до правової сфери суспільних відносин;

—суперечності між приписами нормативно-правових актів, що приймаються різними суб'єктами з різноманітних питань;

—суперечності між приписами нормативно-правових актів та нормами інтерпретаційних актів, що роз'яснюють їх положення;

—суперечливості норм, що регулюють однотипні суспільні відносини;

—наявності певних труднощів у процесі реалізації тих норм, які мають колізійний характер.

Багатоманітність та неоднозначність правових колізій зумовлює необхідність їх класифікації, що здійснюється за шістьма основними критеріями:

І. За характером причин, що породжують колізії, розріз­няють;

а) правові колізії, що виникають внаслідок розвитку са­мих суспільних відносин (рівень економічного розвитку, розвинутість інститутів громадянського суспільства, на­явність інститутів демократії);

б) правові колізії, що є наслідком дії суб'єктивних фак­торів (можливість знаходження соціального компромісу, боротьба за політичну владу, рівень правової культури насе­лення, наукова обґрунтованість законодавства).

II. За юридичною силою нормативних актів, що вміща­ють колізуючі норми (вертикальні колізії):

а) колізії норм національного законодавства та норм міжнародного права;

б) колізії норм національного законодавства.

В Україні колізії першого різновиду (а) породжуються самою Конституцією, що проголошує загальновизнані нор­ми та принципи міжнародного права, а також норми міжна­родних договорів. Більше того, Конституція України прого­лошує, що у випадку протиріччя між національними та міжнародними нормами верховенство належить нормам міжнародного права.

Саме це суттєво зменшує роль України як суб'єкта міжна­родного права та обмежує її державний суверенітет.

Як відомо, міжнародному праву характерні три системи принципів: проекти ідей; проекти загального характеру; основні принципи.

Саме тому згадане вище положення Конституції потре­бує тлумачення, змістом якого повинне бути уточнення, про які принципи йдеться та яким чином повинні бути укладені міжнародні договори.

Колізії між нормами національного законодавства мають місце у процесі застосування різних за юридичною силою норм, тому можливими є наступні колізії:

1)між нормами конституції та конституційних законів;

2)між нормами конституції та звичайних законів;

3)між нормами конституційних та звичайних законів;

4)між нормами кодифікаційних та некодифікаційних актів;

5)між нормами законодавства федеративної держави та її суб'єктів;

6)між нормами законодавства суб'єктів федерації;

7)між нормами законів та підзаконних актів;

8)між нормами загальних, відомчих, місцевих та локаль­них підзаконних актів;

9)між нормами законів, підзаконних актів та актів місце­вого самоврядування;

10) між нормами актів місцевого характеру. Вирішення проблем подолання колізій у національному законодавстві потребує прийняття двох законів: про нор мативно-правові акти; про загальні принципи організації місцевого самоврядування.

III. Колізії, що існують між нормами, які є рівними за юридичною силою (горизонтальні колізії). Вони виявляють­ся між приписами, які:

а) містяться в одній статті нормативного акта;

б) містяться в різних статтях одного нормативного акта-

в) містяться в різних нормативно-правових актах.

IV. Колізії між структурними елементами норм права виявляються у формі колізій між гіпотезами, диспозиціями та санкціями правової норми, підкреслюючи складну струк­туру правового припису. Такі колізії усуваються лише шля­хом внесення змін до статті нормативного акта.

V. За субстанціональним характером колізії виникають внаслідок протиріччя між нормами, що вміщуються у нор­мативно-правових актах, та нормами, що вміщуються в акті тлумачення. Як правило, ці колізії виникають внаслідок неправомірного звужувального чи розширювального тлума­чення та усуваються лише шляхом скасування інтерпретаційних норм.

VI. За суб'єктами правового регулювання поділяють:

а) колізії юридичного статусу осіб;

б) колізії компетенції юридичних органів;

в) колізії статусу громадських об'єднань;

г) колізії в нормах, що визначають повноваження поса­дових осіб.

Саме ці колізії призводять до невиправданого втручання суб'єктів, наділених владними повноваженнями, в компе­тенцію інших органів, що призводить до узурпації влади.

Таким чином, правові колізії є різновидом соціальних протиріч, які виявляються у правовій сфері та значно зни­жують ефективність правового регулювання.

Юридичні колізії, як правило, зумовлюються цілим ря­дом причин. Причини існування колізій характеризуються як сукупність умов, що мають об'єктивний та суб'єктивний характер.

Об'єктивними причинами існування колізій є супереч­ливість розвитку економічних відносин, недосконалість ви­значення статусу суб'єктів політичних відносин та невизна­ченість статусу держави як суб'єкта політичних та право­вих відносин. Більш широким є коло суб'єктивних причин, що зумов­люється рівнем удосконалення законодавства, що є резуль­татом практичної діяльності певних суб'єктів.

Серед причин такого роду називають:

1)недосконалу якість сучасного законодавства, що відоб­ражається у його суперечності та невідповідності правилам законодавчої техніки;

2)недостатню системність нормативно-правових актів, що засновується на ієрархічності, непослідовності, а також на наявності підзаконних нормативних актів, прийнятих із законодавчо нерегламентованих питань;

3)низький рівень «розчистки» законодавства, що супро­воджується дією одночасно нових та вже скасованих норма­тивних актів;

4)відсутність будь-якого вивчення проблеми делеговано­го законодавства та можливостей суб'єктів суспільних відно­син здійснювати правотворчу функцію за дорученням дер­жави. Вказаний вид колізії призводить до наявності у сис­темі законодавства нормативних актів, прийнятих поза повноваженнями суб'єктів правотворчості, які регламенту­ють важливі сфери життєдіяльності суспільства. Подолан­ня таких колізій є можливим за умови прийняття Закону «Про делеговану нормотворчість»;

5)несвоєчасне скасування застарілих нормативних актів чи внесення до чинних актів змін та доповнень. Сучасна наука має виробити принципи процесу змін до законодав­ства, основним призначенням яких є опублікування редакції нового нормативно-правового акта, що враховує прийняті, зміни та доповнення;

6)недосконалість системи інвентаризації нормативних актів, що потребує прийняття Зводу законів України як акта консолідаційного характеру, що ліквідував би застаріли норми та положення;

7)недосконалість термінології нормативного масиву, що викликає труднощі правозастосовчої практики, оскільки існування різноманітних характеристик рівнозначних пра­вових термінів зумовлює виникнення колізії;

8)наявність великої кількості нормативно-правових актів, Що регламентують рівнопорядкові суспільні відносини. До­статньо наголосити на тому, що з дня проголошення незалежності України парламентом було прийнято 609 актів вищої юридичної сили та 1200 нормативних документів підзаконного характеру. Слід також зазначити, що нині чинними у системі нормативних актів України є докумен­ти, прийняті нашою державою у 20-х, 30-х та 40-х рр.;

9) відсутність концепції правової політики, що повинна бути прийнята на рівні держави та визначати основні на­прями правового регулювання, що здійснюється лише на законодавчому рівні;

10)відсутність системи нормативно-правових актів, які визначили б процес прийняття та ознаки нормативно-пра­вового акта, що мав би законний характер (закони «Про закони», «Про нормативно-правові акти», «Про порядок введення нормативних актів в дію»);

11)наявність в сучасному законодавстві відсилочних та оціночних понять, що призводять до наявності права у влад­них суб'єктів на визначення змісту акта відповідно до влас­них інтересів;

12)відсутність повної реалізації принципу гласності у законодавчій сфері, що призводить до наявності актів, які набирають в силу з моменту отримання владними суб'єкта­ми, та призводить до незнання положень цих актів з боку суб'єктів права і довільного їх тлумачення;

13)відсутність наукових досліджень проблеми колізій­них норм як основного засобу подолання юридичних колізій;

14)невідповідність законодавства науково обґрунтованим
положенням та принципам, що зумовлює його суперечли­вий характер;

15)невизначеність повноважень суб'єктів владних відно­син, що призводить до порушення принципу розподілу вла­ди та втручання в нормотворчу діяльність інших держав­них структур;

16) низький рівень професійної культури юристів, що призводить до незнання нормативного масиву та як резуль­тат — до низької ролі доктринального тлумачення;

17) від сутність правової культури населення, що призво­дить до нігілістичного ставлення до права.

Таким чином, причини існування колізій у правовій сфері характеризують їх наявність в законодавстві будь-якої держави. Однак саме їх кількість та наявність обґрунтованих шляхів подолання колізій і свідчить про рівень ефектив­ності національного законодавства.

УЧЕБНЫЙ ПУНКТ