Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Рринок державних замовлень

Ринок державних замовлень - це окрема, досить специфічна частина сукуп­ного ринку готової будівельної продукції та послуг, що надаються підприємця­ми. На відміну від споживацького ринку на цьому ринку пред'яв-никами попиту на будівельну продукцію та послуги підприємця виступають різні організації уряду.

Головною відмітною рисою попиту уряду є характер споживання будівельної про­дукції і послуг та мотиви попиту. Тут йдеться не про індивідуальний попит великої кількості чиновників державних установ на будівельну продукцію (квар-тири, житло­ві будинки, котеджі, дачі тощо), а про попит із боку та від імені дер-жавних установ. У цьому випадку будівельна продукція та послуги, що вироб-ляються підприємцями, купуються урядом у процесі вирішення загально дер-жавних завдань. Наприклад, чи­новник урядової установи, який замовляє в уряду житлові будинки для армії, робить це, виконуючи свої службові обов'язки, а не з метою особистого споживання. При цьому по суті споживацький характер замов-лення не має значення, бо воно використовується для забезпечення армії житло-вими приміщеннями, створення умов її нормального функціонування і, зрештою, виконання нею головного завдан­ня - захисту держави. Тим більше це правильно відносно замовлень уряду підрядним будівельним підприємствам у сфері споруд-ження підприємств оборонної галузі.

Аналогічний характер мають замовлення уряду науковим установам і дослід­ним центрам у галузі фундаментальної та прикладної будівельної науки. І взага­лі у будь-якому випадку результатами виконання урядом своїх загальнодержав­них функцій - чи безпека країни, чи будівництво природоохоронних споруд – корис-тується все населення. У процесі реалізації загальнодержавних програм уряд створює суспільні блага, що однаково споживаються всім суспільством і кожною людиною.

Неподільний характер споживання суспільних благ є не тільки в системі на­ціональної безпеки або прогресу фундаментальної науки, а навіть при створен­ні системи безпеки руху на дорогах. Відноситься це і до так званих благ колек­тивного користування, характер споживання яких індивідуальний, але які дос­тупні всім безплатно або за символічну плату. Це, наприклад, дороги, парки, спортивні споруди тощо. Суспільні блага є наслідком діяльності уряду, знахо­дяться у власності держави (муніципалітету), використовуються всіма членами суспільства, але виробляються підприємцями за замовленням уряду.

Уряд, виступаючи від імені суспільства, розподіляє замовлення на будівни-цтво об'єктів, де виробляються суспільні блага, між будівельними підприєм-ствами на контрактній основі. Для мільйонів домашніх господарств уряд є єдиним «вироб­ником» суспільних благ, тобто по суті він є монополістом. Зокрема, для деяких бу­дівельних підприємств і фірм уряд - основний замовник і споживач їх продукції, тобто є монополістом (єдиним споживачем). Обом типам господарських відносин об'єктивно властиві негативні риси. У першому випадку уряд-монополіст буде на­магатися якнайдорожче «продати» суспільству суспільні блага. Оскільки фактично вони надаються безплатно, а необхідні кошти збира-ються через оподаткування, уряд завжди зацікавлений у підвищенні податків. У другому випадку уряд-моно­поліст намагатиметься розмістити свої замовлення якнайдешевше. Тому підпри­ємства та фірми, по-перше, прагнуть урізноманітнити свою продукцію (будувати житлові будинки, котеджі, дачі, торговельні підприємства тощо), щоб мати й інші джерела доходу, по-друге, об'єднуються у різні асоціації, щоб через своїх представ­ників захищати свої інтереси в організаціях уряду. Якщо вони досить багато-численні та мають велику фінансову потужність, то у них це виходить успішно - монопольна поведінка асоціації виявляється сильнішою від монопольної поведін­ки уряду. У будь-якому випадку замовлення уряду зручні для підрядних будівель­них підприємств і фірм не стільки за ціною, скільки за гарантованістю фінансуван­ня й тривалістю контрактів.

Урядовий контроль над попитом у суспільному секторі здійснюється як непря­мими методами, так і безпосередньо через будівництво, що ведеться підрядниками. Уряд, як правило, фінансує визначений обсяг капітальних витрат на різні цілі з дер­жавного бюджету. Він може здійснювати контроль над витра-тами комунальних ор­ганізацій за допомогою лімітування обсягів позичок, що надаються цим організаці­ям державними організаціями, та грошовим ринком, а також обмеженням капіталь­них витрат у різних галузях. Наприклад, контроль над будівництвом доріг, підпри­ємств комунальних послуг, шкіл і житлових бу-динків здійснюється наданням капі­тальних та інших субсидій на умовах отри-мання прибутку, що необхідно для таких організацій, як органи місцевої влади з метою фінансування виплати заборгованос­тей, а також для експлуатації зведених споруд. Уряд здійснює й інші методи кон­тролю над будівництвом залежно від типу споруд. Наприклад, урядовий контроль впливає на будівельні норми та стандарти так, як і на обсяг будівельних робіт.

Державні органи встановлюють умови та вимоги щодо будівництва, які по­винні виконуватися проектувальником і підрядником. У багатьох країнах уряди сплачують або субсидують значну частину замовлень на будівництво, що вида­ються іншими органами. Наприклад, у Великобританії уряд субсидує муніци­пальне житлове будівництво (будівництво шкіл, лікарень та інших будинків), що здійснюється місцевою владою. Хоча уряд не обмежує місцеві органи у виборі проекту й укладанні підряду на будівництво, він встановлює правила відносно норм і лімітів витрат, яких необхідно дотримуватися для отримання субсидій.

На додаток до контролю, що здійснюється урядом, та з метою впливу на рі­вень замовлень громадських організацій на будівництво спроможність цих організа-цій до розміщення замовлень на будівництво залежить також і від інших ас­пектів урядової політики. Так, наприклад, дії, які вживає уряд із метою обме­ження дос-тупних на ринку фінансових коштів або зміни їх ціни, стимулювання або обме-ження зростання інфляції, контролю цін на товари чи послуги, що на­даються ци-ми організаціями, а також контролю можливості компаній і приват­них осіб опла-чувати вартість будівництва та місцеві податки - все це впливає на обсяг будів-ництва, яке можуть здійснити громадські організації.