Читайте также:
|
|
Заняття починають з вправ, направлених на нормалізацію м’язового тонусу. Вправи, якими розвивають той чи інший рух, чергують з дихальними вправами. На фоні загальнозміцнюючих вправ проводять вправи, які нормалізують м’зовий тонус, нейтралізують патологічні (тонічні) рефлекси, домогаються нормалізації амплітуди рухів у всіх суглобах. Бажано, щоб дитина виконувала вправи перед дзеркалом.
Розвиток вестибюлярної функції здійснюється адекватною стимуляцією вестибюлярного аналізатора: розкачуванням у колисці, на руках, на качелях; вправами, у яких є швидка зміна положення тіла: швидке переміщеня в одній площині (зверху униз та знизу уверх, зліва направо та навпаки), перехід із однієї площини простору у другу, рухами з кутовим прискоренням. У використанні цих вправ найбільш важливий момент – їх дозування, яке розвиває тренувальний ефект і в той же час не викликає негативних вегетативних реакцій.
Вправи використовують у визначеній послідовності: починають з рухів головою, потім – згинання, розгинання, повороти тулуба, потім – рук у плечових суглобах, рук та ніг – проксимальних суглобах (плечових, тазостегнових); вправи повинні охоплювати середні суглоби (ліктьові та колінні), після цього – проміневоплюсні та гомілкові. Необхідно, щоб вправи випереджали рівень розвитку рухових можливостей дитини – відповідали наступному рівню розвитку рухової сфери.
Використовують як загальні методи фізичного виховання, так і спецефічні: внесення регламентованих змін в окремі параметри звичайного руху: виконанням вправ з незвичного вихідного положення; зміна амплітуди та швидкості рухів, часу занять за рахунок зміни кількості повторень кожної вправи; дзеркальним виконанням вправ; конструювання нових способів виконання звичайних дій; ускладнення звичайних дій: додатковими діями; комбінацією звичайних дій; змінення зовнішніх умов: розширення діапазону матеріально-технічного забеспечення; зміною (ускладненням) правил; зміненням обстановки; збільшенням кількості учасників заняття; змагальний метод; індивідуально-груповий метод; група 3-6 осіб та викладач може приділити достатньо уваги кожному, окрім цого діє позитивний фактор колективних взаємовідносин; використовується як у однородних групах, в яких приймають участь люди з подібними проявами ДЦПЮ, так і в змішаних групах, учасники яких – люди з різними фізичними можливостями; колективно-індивідуальний метод (об’єднує 7-12 осіб мета якого соціальна адаптація); ігровий метод; музично-ритмічні заняття, у тому числі танці; виконання вправ одночасно з декламуванням віршів; метод „театру фізичного виховання” (сюжетні постановки, тощо); метод предметно-практичної взаємодії (ознайомлення зі значенням предметів та засобами маніпуляції з ними).
Питання для обговорення.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |