Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права.

Читайте также:
  1. I. Понятие и виды источников (форм) права.
  2. I. Поняття зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність.
  3. II. Методология теории государства и права.
  4. III. Поняття комунікації, комунікаційного процесу, методи його удосконалення
  5. Internet и система права.
  6. Jus Gentium как прообраз международного права.
  7. А 119. Значение толкования норм права...
  8. А) Общие принципы и подходы к изучению истории отечественного государства и права.
  9. А146. Предприятие с точки зрения гражданского права...
  10. Авторское право и смежные права.

Суб’єкти адміністративного права – це учас­ники суспільних відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні (суб’єктивні) обов’язки, встановлені адміністративно-право­вими нормами.

На відміну від суб’єкта адміністративних правовідносин суб’єкт адміністративного права має лише потенційну здатність вступати у правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути їх учасни­ком. Наприклад, громадянин України, що перебуває за її межами, мо­же фактично не брати участі в жодних адміністративно-правових відносинах, тобто не бути їх суб’єктом, однак суб’єктом адміністра­тивного права він є завжди, оскільки його як громадянина адмі­ністративно-правові норми наділили комплексом прав і обов’язків.

Для того, щоб визнаватися претенден­том на участь в адміністративних правовідносинах, відповідна особа повинна бути потенційно здатним носієм суб’єктивних прав і обов’язків. Така потенційна здатність суб’єкта виз­начається як адміністративна правосуб’єктність.

Адміністративна правосуб'єктність – це потенційна можливість особи бути носієм певних суб'єктивних прав і обов'язків та їх реалізовувати.

Зміст даного поняття має два елементи:

1) здатність мати суб'єктивні права і обов'язки у сфері державного управління, передбачені нормами адміністративного права — адміністративна правоздатність. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, — то з моменту народження громадянина; якщо про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, закладу, організації. Припиняється — з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, закладу, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

2) здатність реалізовувати надані права і виконувати обов'язки у сфері державного управління — адміністративна дієздатність. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність (полягає у здатності фізич­них осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб – відповідальність адміністративного характеру).

Щодо суб’єктивних правце надана і гарантована державою шляхом закріплення в правових нормах міра можливої (дозволеної) по­ведінки цієї особи.

Ознаками наявності в учасників адміністративних правовідносин суб’єктивних прав є:

– можливість певної поведінки з метою задоволення своїх інте­ресів;

– наявність адміністративної правосуб’єктності;

– можливість реалізації поведінки в адміністративних пра­вовідносинах;

– обмеженість поведінки рамками адміністративно-правових норм, вихід за які є порушенням.

Протилежністю суб’єктивних прав є суб’єктивні (точніше, юри­дичні) обов’язки. Ці категорії нерозривно зв’язані й не можуть існува­ти одна без одної, оскільки право однієї особи, як правило, не може бути реалізоване поза виконанням обов’язку іншою особою.

Суб’єктивні обов’язкице покладена державою і закріплена в пра­вових нормах міра належної поведінки якоїсь особи, їх ре­алізація забезпечена можливістю застосування державного примусу.

Відмінності між суб’єктивними правами та обов’язками полягають у тому, що: а) права реалізуються в інтересах їх власника, а обов'язки в інтересах інших осіб; б) права — це міра можливої поведінки, а обов'язки — міра належної поведінки.

Згідно з державно-правовою ієрархічною структурою, до основних суб’єктів адміністративного права у сфері державного управління взагалі і виконавчої влади зокрема треба віднести:

1) Президента України; 2) органи виконавчої влади; 3) державних службовців, як суб'єктів наділених повноваженнями державних органів управління; 4) громадян України, іноземців, осіб без громадянства; 5) органи місцевого самоврядування; 6) об'єднання громадян; 7) суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єктів адміністративного права можна поділити залежно від належності до державних структур (державні організації та їх представники і недержавні організації та їх представники); на суб'єктів колективних та індивідуальних; фізичних та юридичних осіб тощо.

Отже, підсумовуючи сказане щодо суб’єктів адміністративного права, відзначимо момент – коли йдеться про по­тенційну здатність суб’єкта адміністративного права мати певні права і виконувати обов’язки, акцентується увага на його адміністративній правосуб’єктності.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав