Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття та особливості суб’єктів адміністративного права.

Суб’єкти адміністративного права – це учас­ники суспільних відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні (суб’єктивні) обов’язки, встановлені адміністративно-право­вими нормами.

На відміну від суб’єкта адміністративних правовідносин суб’єкт адміністративного права має лише потенційну здатність вступати у правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути їх учасни­ком. Наприклад, громадянин України, що перебуває за її межами, мо­же фактично не брати участі в жодних адміністративно-правових відносинах, тобто не бути їх суб’єктом, однак суб’єктом адміністра­тивного права він є завжди, оскільки його як громадянина адмі­ністративно-правові норми наділили комплексом прав і обов’язків.

Для того, щоб визнаватися претенден­том на участь в адміністративних правовідносинах, відповідна особа повинна бути потенційно здатним носієм суб’єктивних прав і обов’язків. Така потенційна здатність суб’єкта виз­начається як адміністративна правосуб’єктність.

Адміністративна правосуб'єктність – це потенційна можливість особи бути носієм певних суб'єктивних прав і обов'язків та їх реалізовувати.

Зміст даного поняття має два елементи:

1) здатність мати суб'єктивні права і обов'язки у сфері державного управління, передбачені нормами адміністративного права — адміністративна правоздатність. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, — то з моменту народження громадянина; якщо про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, закладу, організації. Припиняється — з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, закладу, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

2) здатність реалізовувати надані права і виконувати обов'язки у сфері державного управління — адміністративна дієздатність. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність (полягає у здатності фізич­них осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб – відповідальність адміністративного характеру).

Щодо суб’єктивних прав – це надана і гарантована державою шляхом закріплення в правових нормах міра можливої (дозволеної) по­ведінки цієї особи.

Ознаками наявності в учасників адміністративних правовідносин суб’єктивних прав є:

– можливість певної поведінки з метою задоволення своїх інте­ресів;

– наявність адміністративної правосуб’єктності;

– можливість реалізації поведінки в адміністративних пра­вовідносинах;

– обмеженість поведінки рамками адміністративно-правових норм, вихід за які є порушенням.

Протилежністю суб’єктивних прав є суб’єктивні (точніше, юри­дичні) обов’язки. Ці категорії нерозривно зв’язані й не можуть існува­ти одна без одної, оскільки право однієї особи, як правило, не може бути реалізоване поза виконанням обов’язку іншою особою.

Суб’єктивні обов’язки – це покладена державою і закріплена в пра­вових нормах міра належної поведінки якоїсь особи, їх ре­алізація забезпечена можливістю застосування державного примусу.

Відмінності між суб’єктивними правами та обов’язками полягають у тому, що: а) права реалізуються в інтересах їх власника, а обов'язки в інтересах інших осіб; б) права — це міра можливої поведінки, а обов'язки — міра належної поведінки.

Згідно з державно-правовою ієрархічною структурою, до основних суб’єктів адміністративного права у сфері державного управління взагалі і виконавчої влади зокрема треба віднести:

1) Президента України; 2) органи виконавчої влади; 3) державних службовців, як суб'єктів наділених повноваженнями державних органів управління; 4) громадян України, іноземців, осіб без громадянства; 5) органи місцевого самоврядування; 6) об'єднання громадян; 7) суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єктів адміністративного права можна поділити залежно від належності до державних структур (державні організації та їх представники і недержавні організації та їх представники); на суб'єктів колективних та індивідуальних; фізичних та юридичних осіб тощо.

Отже, підсумовуючи сказане щодо суб’єктів адміністративного права, відзначимо момент – коли йдеться про по­тенційну здатність суб’єкта адміністративного права мати певні права і виконувати обов’язки, акцентується увага на його адміністративній правосуб’єктності.