Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття та види документів-джерел доказів

Під документом як одним із процесуальних джерел доказів розуміють спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафік­совані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які підлягають доказуванню під час кримі­нального провадження (ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 99 КПК).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КПК до даного виду доказів, за умови наявності в них вище зазначених відомостей, можуть належати такі групи документів:

матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). При вирішенні питання про залучення їх до кримінального про­вадження як доказів необхідно керуватися Рішенням КСУ у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. З ст. 62 Конституції Укра­їни від 20.10.2011 № 12-рп/2011, згідно з яким одержання фактичних даних будь-якими фізичними або юридичними особами внаслідок вчинення ними ініціативних, ціле­спрямованих, а не ситуативних (випадкових) дій із застосуванням власних (приватних) технічних засобів фіксації злочинного діяння (фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, відео-камери спостереження, розташовані як у приміщеннях, так і ззовні) розцінюється як незаконне обмеження або порушення основоположних прав і свобод людини і грома­дянина, гарантованих Конституцією України, і є підставою для визнання поданих доказів недопустимими. Виходячи з вищевикладеної позиції КСУ, такий вид документів має виходити від державних органів та їх посадових осіб, уповноважених на здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Письмові документи можуть виходити від органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування, посадових і службових осіб, підприємств, установ, організа­цій і мати офіційний характер (наприклад, довідки, характеристики, пояснення, роз­писки тощо). До офіційних документів ставляться особливі вимоги, а саме: а) їх зміст визначається компетенцією посадової чи службової особи відповідного органу, яка діє в межах наданих їй повноважень; б) форма документа має містити необхідні обов'язкові реквізити (прізвище, ім'я та по-батькові посадової чи службової особи, яка його склала, дату та місце складання, встановлений для даного документа перелік відомостей, спеціальні бланки, номер реєстрації, підписи, печатки, штампи, супрово­джувальні листи тощо). Відповідно до ч. 11 ст. 232 КПК до даного виду документів слід віднести рапорт слідчого, прокурора, складений за результатами опитування.

Письмові акти можуть мати й особистий (приватний) характер (листи, записки, рукописи та ін.). Тобто авторами відомостей, які в ньому містяться, є фізичні особи (такі документи можуть містити вказівку на автора, його анкетні дані чи бути анонім­ними тощо).

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК (ч. 2 ст. 98 КПК). Критерієм розмежування документів і документів - речових доказів є спосіб збереження та передачі відомостей про факти й обставини криміналь­ного правопорушення. Так, у документах відомості про обставини і факти викладені у вигляді описування цих обставин і фактів відповідними особами за допомогою різних способів фіксації доказової інформації, а в документах - речових доказах на­явне безпосереднє відображення на документі як предметі матеріального світу певних об'єктів, явищ і процесів, їх ознак. Таким чином, доказове значення звичайного до­кумента має його зміст, а не форма, і тому його можна замінити іншим аналогічним документом або дублікатом. Завдяки таким властивостям речового доказу, як індиві­дуальна визначеність і незамінність, він набуває доказового значення: а) особливос­тями своїх зовнішніх ознак, формою (наприклад, матеріал, з якого він виготовлений: папір, тканина, фотоплівка, кінострічка; виготовлення за допомогою телеграфних і друкарських знаків, креслень, цифр, малюнків, зображень, а також друкарські, фоно­графічні документи, диски тощо); б) місцем знаходження; в) обставинами його ви­явлення та вилучення під час проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.