Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Документів-джерел доказів

Документ набуває доказового значення в тому випадку, якщо він одержаний з дотриманням встановленої законом процесуальної форми, - у мате­ріалах кримінального провадження обов'язково повинні міститися дані про те, яким чином інформація потрапила до сфери кримінального судочинства, має бути відомо джерело її походження з метою забезпечення можливості його перевірки (критерій допустимості). До того ж, якщо долучений до матеріалів провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення до­кумент викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа (ч. З ст. 358 КПК).

Залучення документів як доказів до кримінального провадження можливе різними способами в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, а саме: 1) подання за власною ініціативою учасниками провадження, а також будь-якими іншими фізичними та юридичними особами; 2) витребування та отримання від орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб документів, їх копій, висновків ревізій, актів перевірок на вимогу сторони кримінального провадження та потерпілого (ст. 93 КПК). Документи складаються як у зв'язку з кримінальним провадженням, так і поза його межами, незалежно від нього (свідоцтво про народження, лікарняний лист тощо). Документи приєднуються до матеріалів кримінального провадження, факт їх отри­мання оформлюється протоколом відповідної процесуальної дії;

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Зокрема, ч. 5 ст. 548, ч. 1 ст. 555, части­нами 4—6 ст. 558, ч. З ст. 560, ст. 564 КПК визначена процедура направлення органом, Уповноваженим здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави, або передання центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги компетентному органу іноземної держави матеріалів, одержаних у результаті вико­нання запиту (доручення, клопотання) про міжнародну правову допомогу. При цьому документи, які направляються у зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компе­тентного органу, який проводив процесуальні дії, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України (ч. 1 ст. 550, ч. 2 ст. 560 КПК). Відомості, які містяться в матеріа­лах, отриманих у результаті виконання визначених у запиті дій органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими доказами, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і осно­воположні свободи (ч. 2 ст. 550 КПК). Складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або суддею документи для забезпечення виконання запиту про міжнародну правову допомогу підписуються зазначеними посадовими особами та скріплюються печаткою відповідного органу. Отримані за результатами виконання запиту від інших відомств, установ чи підприємств (незалежно від форми власності) документи повинні бути підписані їхніми керівниками та засвідчені печаткою відпо­відного відомства, установи чи підприємства (ч. З ст. 558 КПК);

3) складені в порядку та випадках, передбачених КПК, протоколи про хід і резуль­тати проведення процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії. Загальні вимоги щодо змісту та форми цих процесуальних документів установлені у статтях 104-108 КПК. Зокрема, протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосу­вання технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в процесі доказування в кримінальному провадженні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 256 КПК). При цьому додатки до протоколів процесуальних дій: а) є складовою та невід'ємною частиною таких протоколів;

б) пояснюють і конкретизують фактичні дані, що викладені та засвідчені в протоколах;

в) можуть бути засобом фіксації додаткової доказової інформації, що не відображена в змісті протоколу; г) в окремих випадках можуть мати самостійне доказове значення.

До даного виду доказів слід віднести і журнал судового засідання. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК одним із істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції;

4) висновки ревізій та акти перевірок;

5) матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність».

Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа, а не його копію (ч. З ст. 99 КПК). Зазначені учасники мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов'язані надати документи у повному обсязі (ч. 6 ст. 99 КПК). Водночас дублікат документа може бути визнаний судом як оригінал докумен­та (ч. 4 ст. 99 КПК). Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані до­пустимими й інші відомості, якщо оригінал документа: 1) втрачений або знищений, крім випадків, якщо це відбулося з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) знахо­диться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони (ч. 5 ст. 99 КПК). Окрім цього сторона провадження зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або з використанням копіювальної техніки, електронних засобів скопіювати оригінали необхідних документів, зміст яких дово­дився у передбаченому даною статтею порядку (ч. 7 ст. 99 КПК).

Зберігання та вирішення питання про