Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТУПКУ

Склад адміністративного проступку – це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як правопорушення.

До цих ознак належать:

а) об'єкт;

б) об'єктивна сторона;

в) суб'єкт;

г) суб'єктивна сторона.

Об'єкт адміністративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення.

Загальний об’єкт – це всі суспільні відносини, що:

1) регулюються різними галузями права;

2) охороняються адміністративними санкціями.

Такий об’єкт є спільним для усіх видів АП.

Родовий об'єкт адміністративного проступку — це група тотожних, однорідних суспільних відносин, що охороняються адміністративним законодавством (власність, громадський порядок, громадська безпека, здоров’я населення, порядок управління).

Видовий об’єкт — відокремлена група суспільних відносин, що охороняються адміністративним законодавством (н-д, родовий об’єкт – власність, видовий – власність приватна, комунальна та державна).

Безпосередній об'єкт адміністративного проступку — це конкретні суспільні відносини, яким спричиняється шкода певним правопорушенням. Кожне правопорушення має безпосередній об'єкт посягання.

Для складів деяких адміністративних проступків обов’язковим є предмет посягання. Під предметом адміністративного правопорушення прийнято вважати речі, предмети матеріального світу, гроші, цінні папери, з приводу яких виникають суспільні відносини (мисливська холодна або вогнепальна зброя, наркотичні засоби).

Об'єктивна сторона адміністративного проступку — це система передбачених АПН ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

Головна ознака – протиправне діяння (дія або бездіяльність).

Адміністративно-правова дія – це протиправна, активна, свідома і вольова поведінка особи, яка завдає або може завдати реальну шкоду об’єкту, що охороняється адміністративно-правовими нормами (незаконна торгівельна діяльність (ст.160² КУпАП), дрібне хуліганство (ст.173 КУпАП).

Бездіяльність – пасивна, свідома і вольова поведінка особи, що полягає у нездійсненні нею позитивних дій (невиконання законних вимог працівника міліції щодо припинення несанкціонованого мітингу, неявка громадянина на виклик у військовий комісаріат без поважних причин).

Протиправне діяння може характеризуватись як просте і складне.

Просте являє собою єдину дію або короткочасову бездіяльність, єдиний короткочасний акт протиправної поведінки. Наприклад, крадіжка, безквитковий проїзд в громадському транспорті.

Складне діяння або складається з декількох самостійних дій, або розтягнуте в часі. Розрізняють такі види складних протиправних діянь:

- з двома різними діями (скупка і перепродаж при вчиненні дрібної спекуляції – ст.157 КУпАП)

- які складаються з альтернативних дій (розпивання спиртних напоїв в громадських місцях або поява в громадських місцях в п’яному вигляді, що ображає честь і гідність людини та громадську мораль – ст.178 КУпАП). Однак особа не скоює нового складу П, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспозиції норми права заборонені дії;

- які тривають (тривалі П), тобто почавшись з якогось протиправного діяння, здійснюється потім безперервно шляхом невиконання обов’язку (проживання без паспорта – ст.197 КУпАП);

- які продовжуються (продовжувані П) – складаються з ряду тотожних, тісно пов’язаних між собою протиправних дій, їх сукупність утворює єдине правопорушення (багаторазовий випуск річкового судна в плавання без документів – ст. 116-1 КУпАП).

Всі інші ознаки об’єктивної сторони є факультативними:

1. Шкідливі наслідки діяння – негативні зміни, що мають місце в результаті вчинення правопорушення.

Залежно від наявності шкідливих наслідків розрізняють два види адміністративних правопору­шень:

- з матеріальним складом - для яких обов'язковим елементом є настання матеріальних шкідливих наслідків (наприклад, пошко­дження газопроводів під час провадження робіт (ст. 103-2 КУпАП),

- з формальним складом - правопору­шення, для яких факт настання матеріальних шкідливих наслідків не є обов'язковим; для них сам факт учинення правопорушення свідчить про настання шкідливих наслідків (наприклад, пору­шення порядку провадження господарської діяльності, передба­чене ст. 164 КУпАП, оскільки шкідливі наслідки формально полягають у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації чи ліцензії).

2. Причинний зв'язок між діянням і шкідливими наслідками. Насамперед стосується до адміністративних правопорушень із матеріальним складом, де необхідно чітко встановити, що діяння передувало настанню шкідливих наслідків і між ними є причинний зв'язок..

3. Місце вчинення правопорушення:

а) території, де діють особливі правила поводження: громадське місце, невідведене місце;

б) споруд: аеродром, вантажний двір;

в) установ: суд, військкомат;

г) транспортних засобів: трамвай, тролейбус, метрополітен тощо.

4. Час учинення правопорушення - певний відрізок (проміжок) часу, протягом якого відбувається протиправне діяння. Важлива ознака у випадках, скажімо, порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків (ст. 184-2 КУпАП), де важлива обставина - строки (час) подання такої інформації.

5. Способивчинення адміністративного правопорушення необхідно розуміти прийоми, порядок, метод, послідовність дій, які використовує правопорушник при вчиненні протиправного діяння. Спосіб — це форма, в якій виражаються дії. Наприклад, поширення неправдивих чуток, при вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 ¹ КпАП, може здійснюватись будь-яким способом: усно, письмово, по радіо, телебаченню.

Так, дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ст. 51), але не шляхом грабіжництва або розбою (у цьому випадку настає кримінальна відповідальність).

6.Засоби вчинення адміністративного правопорушення - це предмети матеріального світу, що застосовуються при вчиненні правопорушення.

Вони поділяються на знаряддя та інші засоби вчинення. Знаряддя вчинення проступку– різні предмети, речі, пристрої, за допомогою яких правопорушення було вчинено або які використовувались для полегшення його вчинення – гирі, ваги, касові апарати, заборонені знаряддя полювання та ін. Інші засоби вчинення – є об­ставиною, яку важливо встановити у таких випадках, як, напри­клад, порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту – ст. 119 КУпАП, використання засобів зв’язку з метою порушення громадського порядку – ст. 148-3 КУпАП).

7. Обстановка вчинення злочину — це конкретні об'єктив­но-предметні умови, за яких вчиняється злочин (наприклад, вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин обтяжує адміністративну відповідальність).

Суб’єкт АП – фізичні особи (осудні фізичні особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли 16 віку) та юридичні особи.

Особа у віці 16-18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до відповідальності на загальних підставах.

В законодавстві про адміністративні правопорушення не розкривається поняття осудності, воно випливає з визначення неосудності. Як зазначено в ст.20 КУпАП України, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними в наслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що осудність – це здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а значить, і нести за них відповідальність.

Вік, з якого може наставати АВ, визначається з нуля годин наступної за днем народженням доби.

Види суб'єктів адміністративного правопорушення:

- загальні (яким притаманні всі ознаки суб'єкта). Приклад учи­нення адміністративного правопорушення загальним суб'єктом - ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство), де до відповідальності буде притягатися будь-яка деліктоздатна фізична особа, яка вчинила протиправні дії;

- спеціальні (яким притаманні, крім загальних ознак, певні додаткові - іноземці та особи без громадянства, посадові особи, військовослужбовці, неповнолітні, особи, які притягались до АВ та деякі інші). Як приклад, незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу (ст. 201 КУпАП), де спеціальні суб'єкти правопорушення - поса­дові особи.

Суб’єктом АП є і юридична особа, хоча це не закріплено в КУпАП, але в окремих НПА визначаються засади АВ юридичних осіб (ст. 35 Закону України «Про пожежну безпеку» передбачає, що за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду, підприємства, установи та організації можуть притягатися до сплати штрафу, який не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації).

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до вчиненого діяння.

Ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є:

1. Вина - основна і обов’язкова ознака адміністративного проступку і суб’єктивної сторони, виражається у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його наслідків. Виявляється вина у формі умислу й необережності.

Згідно зі ст.10 КУпАП України, адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел) (дрібне викрадення).

При виконанні формальних складів умисел полягає в усвідомленні протиправності дій і бажанні їх вчинити.

Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (адміністративна самовпевненість) або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити (адміністративна недбалість) (порушення санітарно-гігієнічних правил).

2. Факультативні ознаки:

Мотив – це усвідомлювана причина, яка спонукає особу до скоєння правопорушення. Мотивами вчинення адміністративного проступку можуть бути корисливість (самовільне використання транспортних засобів, що належать підприємствам з корисливою метою – ст.132 КпАП; дрібне розкрадання державного чи колективного майна – ст.51 КпАП), хуліганські спонукання (висловлювання нецензурною лайкою в громадських місцях – ст.173 КпАП).

Мета вчинення правопорушення – певний результат, до якого прагне правопорушник (ст. 42-2 КУпАП заготівля, переробка з метою збуту або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції). Якщо метою виступає конкретна річ, то мотивом протиправних дій – жадоба, бажання збагатитись.

Отже, склад АП – це логічна конструкція, правове поняття про проступок. Як і будь-яке поняття, воно відображає лише істотні ознаки реальних явищ, тобто конкретних протиправних діянь.