Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Біохімічна характеристика тренованого організму

Читайте также:
  1. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  2. I. Доказывание, понятие и общая характеристика
  3. II. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИЗНИ
  4. II. Характеристика отдельных типов половых гормонов.
  5. II. Характеристика распределения населения по доходу.
  6. III. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНДАРТОВ ВТОРОГО ПОКОЛЕНИЯ ПО ИНФОРМАТИКЕ
  7. III. Характеристика стандартов второго поколения по физике
  8. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  9. IV. Характеристика профессиональной деятельности бакалавров
  10. Аварії, катастрофи, їх характеристика, правила поведінки і дії населення

Підвищення працездатності організму людини в процесі спортивного тренування супроводжується різними змінами діяльності органів і змінами біохімічного складу тканин. Все це свідчить про адаптацію організму до впливу фізичних навантажень. З усіх органів і тканин організму людини найбільш швидко і чітко відбувається пристосування біохімічного потенціалу м’язів.

М’язова тканина під впливом систематичних тренувань значно змінює свій хімічний склад і морфологічну будову. Виконання фізичних вправ призводить до посилення біосинтезу м’язових білків, насамперед міозину, який має скорочувальну і каталітичну властивість. Крім того, у тренованих м’язах підвищується рівень анаеробного і аеробного ресинтезу АТФ, збільшуються запаси резервних джерел енергії (креатинфосфату, глікогену), підвищується активність ферментів енергетичного обміну.

Отже, спортивне тренування значно підвищує здатність м’язової тканини виконувати велику роботу, незважаючи на те, що вміст у ній АТФ залишається на рівні нетренованих м’язів.

У результаті спортивного тренування в м’язах зростає також концентрація міоглобіну, здатного (як і гемоглобін крові) приєднувати кисень, через що значно збільшується киснева ємність організму. При цьому високий рівень кисню в м’язах може бути використаний в умовах зниженого забезпечення організму киснем (гіпоксії), що виникає при виконанні навантажень анаеробного характеру.

М’язи тренованого організму збагачуються білками строми (міостроміном), які покращують процес м’язового розслаблення. У них також підвищується ферментативна активність за рахунок більш активної перебудови нервової регуляції. Посилення процесів біосинтезу білків і інших речовин у тренованому м’язі викликає морфологічні зміни в мязових волокнах: збільшення кількості міофібрил, розмірів і кількість ядер, а також числа нервових контактів (нервових закінчень) із сарколемою.

Кров, незважаючи на стійкий гомеостаз (сталість хімічного складу), під впливом тренування змінює деякі властивості: у ній підвищуються вміст гемоглобіну (кисневий резерв), буферні властивості (резервна лужність), за рахунок чого забезпечується киснева потреба організму, а також здатність крові підтримувати нормальну реакцію середовища при надходженні з працюючих тканин великих кількостей продуктів (молочної, піровиноградної кислот, кетонових тіл і ін.).

Міокард (м’яз серця), подібно тканині скелетних м’язів, під впливом систематичного виконання фізичних вправ, які сприяють посиленню білоксинтезуючих процесів, збільшується в розмірах, що підвищує функціональні можливості серця. Проте за умови систематичного виконання організмом тривалих навантажень великої потужності (марафон, шосейні велогонки, веслування) може наступити надмірна гіпертрофія міокарду (“биче серце”), що знижує функціональні можливості цього органу.

В серцевих м’язах тренованого організму збільшується вміст міозину, який забезпечує скорочувальну і ферментативну функції міокарду, а також міоглобіну, який сприяє підтримці високих функціональних можливостей серця навіть в умовах недостатнього постачання організму киснем. У тренованому міокарді значно підвищується активність ферментів, які каталізують реакції окиснення глюкози і молочної кислоти, що сприяє затримці цих сполук у серцевому м’язі і відповідно збільшує ресинтез енерговмісних сполук, навіть в умовах гіпоксії.

У печінці, підшкірній жировій тканині і легенях під впливом спортивного тренування підвищується активність ферменту ліпази, яка каталізує реакції розщеплення ліпідів і тим самим запобігає надмірному накопиченню жиру в цих тканинах і органах, а також забезпечує організм великою кількістю енергетичних сполук. При систематичних заняттях спортом у печінці збільшується вміст глікогену, підвищується активність ферментів білкового, вуглеводного і ліпідного обмінів.

Кісткова система організму під впливом тренування збільшується в масі за рахунок підвищеного вмісту в ній білка осеїну і мінеральних речовин. Більш виражені гіпертрофічні зміни відбуваються в кістках, що несуть у процесі виконання фізичної роботи великі навантаження.

Центральна нервова система під впливом тренування також зазнає біохімічних змін. У процесі інтенсивних тренувальних занять у головному мозку підвищується буферна ємкість мозкової тканини, активність багатьох ферментів, насамперед оксидоредуктази. Це забезпечує високий рівень ресинтезу енерговмісних сполук у центральній нервовій системі, що є запорукою її нормального функціонування при виконанні роботи протягом більш тривалого часу.

Під час спортивного тренування підвищується питома маса тіла спортсменів, що відбувається переважно за рахунок збільшення маси м’язової і кісткової тканин, великого накопичення в організмі глікогену й одночасного зменшення кількості води і жиру.

Нарешті, систематичні заняття фізичними вправами призводять до значного підвищення функціональних можливостей організму людини. У тренованому організмі більш активно функціонують ендокринні залози, органи дихання, кровообігу, окисні системи та ін., що сприяє кращому забезпеченню організму киснем, більш повному і швидкому окисненню джерел енергії, їх ощадливому використанню і підтримці високої концентрації окремих енерговмісних сполук (креатинфосфату). Під впливом тренування в організмі підвищуються можливості анаеробного ресинтезу АТФ. Тому тренований організм може не тільки витрачати енергію при виконанні роботи, але і більш інтенсивно використовувати її, забезпечуючи тим самим високу працездатність.

Перебудова функціонального стану організму в процесі спортивного тренування приводить до зміни його реакції на стандартну і максимальну роботу. При виконанні стандартної, строго дозованої роботи у тренованому організмі спостерігаються менш виражені біохімічні зміни, ніж у нетренованому. Це пояснюється більшою пристосованістю тренованого організму, ощадливим використанням енергетичних джерел, більш інтенсивним аеробним ресинтезом АТФ і накопиченням більшої кількості енерговмісних сполук.

При максимальній роботі у тренованому організмі біохімічні зміни більш виражені, ніж у нетренованому, оскільки в цьому повніше і енергійніше використовуються енергетичні ресурси, більш активно включаються реакції відновлення АТФ.


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 55 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав