Читайте также:
|
Усі біохімічні зміни, що виникають в організмі людини в процесі спортивного тренування і спрямовані на його швидке пристосування до умов підвищеної м’язової діяльності, наступають у різний час і у певній послідовності.
Під час систематичних занять фізичними вправами організм швидше всього адаптується до тривалої роботи (аеробні процеси, які супроводжуються накопиченням глікогену). Потім відбувається збільшення в’язової маси за рахунок інтенсивного синтезу структурних в’язових білків (переважно міозину) і активація анаеробних процесів гліколізу. І, нарешті, у м’язах накопичується підвищений вміст креатинфосфату.
Розтренування – такий стан тренованого організму, при якому його підвищені біохімічні і фізіологічні можливості повертаються до вихідного рівня. Цей обернений процес спостерігається при повному припиненні занять фізичними вправами.
Біохімічні зміни, що наступають в організмі спортсменів при розтренуванні, за послідовністю повністю протилежні тренувальним біохімічним змінам. Після припинення спортивного тренування в організмі найбільш швидко повертається до вихідного рівня вміст креатинфосфату, потім інтенсивність реакцій гліколізу, вміст глікогену і структурних білків м’язів і в останню чергу знижується інтенсивність аеробних процесів.
Отже, в організмі під час тренування швидше розвиваються і більш тривалий час зберігаються біохімічні зміни, характерні для такої якості рухової діяльності, як витривалість до довгочасної роботи. Найбільш повільно розвиваються і зберігаються протягом найбільш короткого проміжку часу біохімічні основи швидкості і швидкісної витривалості. Сила на якість рухової діяльності займає при цьому проміжне місце.
Перетренування – такий стан організму спортсменів, при якому відбуваються глибокі біохімічні зміни, що супроводжуються порушенням діяльності центральної нервової системи, органів кровообігу, частково органів дихання, травлення і різким зниженням рухової якості – витривалості.
Стан перетренованості розвивається найчастіше усього у висококваліфікованих або юних спортсменів із нервовою системою слабкого типу за умови неправильної організації тренувальних занять: недотриманні поступовості підвищення обсягу й інтенсивності навантажень, відсутності достатнього відпочинку після максимальної роботи.
Перетренування спортсменів часто спостерігається перед відповідальними змаганнями в період форсованого тренування.
Біохімічні зміни, що відбуваються в перетренованому організмі, відрізняються від змін, викликаних розтренуванням, як за послідовністю їх появи, так і за глибиною. З розвитком стану перетренування в організмі насамперед відбуваються порушення процесів аеробного окиснення, через що значно пригнічується функціонування нервової системи, яке супроводжується порушенням сну і реакцій організму на фізичні навантаження.
Біохімічні основи раціонального харчування спортсменів
Під харчуванням розуміють надходження їжі в організм, перетворення її в системі травлення, всмоктування в кров складових компонентів в їжі та засвоєння їх тканинами організму. Завдяки харчуванню задовольняються енергетичні та пластичні потреби людини. Знання наукових основ раціонального харчування необхідні кожній людині, особливо спортсменам, діяльність яких пов’язана з підтримкою високої фізичної працездатності, необхідністю швидкого відновлення. харчування є невід’ємною частиною програми тренування.
Енергетичну цінність харчування виражають у кілоджоулях (кДж) або калоріях (кал). Вона забезпечується в основному за рахунок таких поживних речовин, як вуглеводи і жири, які відкладаються у вигляді полісахариду глікогену (у печінці та м’язах) та резервного жиру (у підшкірній жировій тканині, сальнику, в області нирок) і служать запасним джерелом енергії.
Біологічна цінність харчування визначається наявністю в їжі всіх необхідних повноцінних за складом поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів), біологічно активних і неорганічних речовин.
Потреба людини в їжі залежить від фізичного стану її організму, виконуваної роботи і умов навколишнього середовища. Встановлено, що в харчуванні людини співвідношення кількостей білків, жирів і вуглеводів має становити 1:1:4.
Таблиця 1. Вміст харчових речовин у добовому раціоні різної енергетичної цінності
| Енергетична цінність, кДж (ккал) | Кількість харчових речовин, г, при їх співвідношенні 1:1:4 | ||
| Білки | Жири | Вуглеводи | |
| 12540 (3000) | |||
| 16720 (4000) | |||
| 20900 (5000) |
У середньому, енерговитрати спортсменів дорівнюють енерговитратам людей, які виконують важку фізичну роботу. Різні види спорту характеризуються неоднаковими витратами енергії, тому потребують для спортсменів різних за енергетичною цінністю і складом харчових раціонів. Харчування спортсменів включає загальні принципи раціонального харчування та має свою специфіку у зв’язку з особливостями виконуваної фізичної роботи. Харчування спортсменів повинно бути спеціалізованим, тому що необхідно враховувати специфіку виду спорту, режим та етапи тренувань, індивідуальні й інші особливості (стать, вік, маса тіла, специфічність основного обміну речовин).
Основні принципи раціонального харчування включають:
1) рівновагу між енергією, яка поступає з їжею, і енергією, яка витрачається організмом в процесі життєдіяльності;
2) задоволення потреб людини в певній кількості і збалансованому співвідношенні окремих харчових речовин;
3) додержання режиму харчування (певний час приймання і кількості їжі при кожному прийманні), тому що робота організму підкоряється біоритмам;
4) збалансування поживних речовин, яка досягається шляхом систематичного надходження в організм продуктів тваринного та рослинного походження;
5) забезпечення біологічно повноцінної, доброякісної їжі, яка приготовляється згідно санітарно-гігієнічним правилам;
6) добра засвоюваність речовин в їжі, наявність баластних речовин (клітковина).
При виконанні великих фізичних навантажень організм спортсмена потребує прискорення процесів відновлення працездатності. З цією метою застосовуються додаткові чинники харчування вуглеводного, мінерального, вітамінного характеру, деякі органічні сполуки, а також харчові препарати, що прискорюють відновні процеси в організмі.
Підвищувати працездатність спортсменів можна шляхом додаткового введення в їх раціон глюкози і сахарози, амінокислот (глютамін, метіонін), вітаміни групи В, Е, С, А.
Останнім часом з метою ефективного харчування спортсменів застосовуються хімічні сполуки – анаболізатори. Зараз відомі десятки анаболіків, які впливають на білковий обмін, затримуючи азот в клітинах, і тим самим стимулюють синтез білку. Анаболічні гормони впливають на всі види обміну, особливо на мінеральний обмін: затримують в організмі калій, фосфор і сірку в необхідних для синтезу білка співвідношеннях.
Механізм дії цих препаратів вивчений недостатньо. Вони негативно впливають на здоров’я спортсменів. Світова спортивна громадськість закликає заборонити стероїдні гормони в спорті, внести їх у допінгові списки, поряд з ефедрином, морфіном та ін.
Допінги порушують функції багатьох систем: серцево-судинної, ендокринної, імунної, кісткової та печінки. Їх негативний вплив виявляється не миттєво, а через 10-20 років чи в генетичній спадковості.
Допінг-контроль проводиться взяттям аналізів крові і сечі двома методами на один препарат. Є правові норми взяття у спортсменів біологічних рідин на аналіз та його проведення.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 90 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |