Читайте также:
|
|
Етап | Часовий проміжок | Характеристика |
I | сер.IX - поч.XXст. | Успіху досягає підприємець – автор товарної ідеї, який вміє реалізувати її. Менеджер – технократ. |
II | 30 – 40 ві рр.. ХХст. | У зв’язку з ущільненням ринку на перший план виходить вивчення попиту та формування на базі цих досліджень товарних ідей. Поява теорії маркетингу та відповідних служб організацій. |
III | 50-70 ті рр..ХХст. | Ринок став суперщільним, тобто успіху досягав той, хто пропонував принципово новий товар, або традиційний товар традиційної якості, але з сервісним супроводом і значною післяпродажною відпові-дальністю. Завданням менеджменту стало формування попиту, створення власної ринкової ніші.Для цього потрібно було вміти сформувати команду, здатну до активного пошуку, до реалізації нового. В менеджменті з’явилися персонал-орієнтовані технології, які стали фундаментом сучасної культури організацій. |
IV | 80-ті рр.. до сьогодення | Менеджмент залежать від громадської думки. Споживач реагує не лише на товар, а й на його марку, репутацію організації, а інколи і її перших осіб. В менеджменті стали використовуватись соціально-орієнтовані технології.На перший план виходить позиція організації в суспільстві. |
Підсумовуючи розгляд першого питання, слід відмітити, що культуру організації формують дві групи елементів: матеріальні і духовно-світоглядні, виділяють 3 рівні культури організації: рівень поверхневої культури, смисловий рівень, рівень свтоісприйнятних цінностей.
Невід’ємною складовою культури організацій є культура менеджменту, оскільки сам менеджмент є складовою організації, отже переходимо до розгляду другого питання:
Культура менеджменту, її елементи
Культура менеджменту є складовою частиною людської культури і являє собою форму використання загальнолюдських культурних надбань сфері управління.
Культура менеджменту — сукупність досягнень в організації та здійсненні процесу менеджменту, налагодженні управлінської праці, використанні техніки в менеджменті, а також вимог, які висуваються до систем менеджменту і працівників, зумовлених нормами й принципами суспільної моралі, етики, естетики, права.
Культура менеджменту формується з культури працівників менеджменту, культури процесу менеджменту, культури умов праці, культури документації, які є взаємопов'язаними і взаємозалежними.
Виділяють 4 складові елементи КМ (малюнок 2.1 - проілюстровано взаємозв’язок між елементами культури менеджменту та чинниками впливу на неї):
1. К працівників менеджменту – це загальний рівень культури, наявність ділових якостей, знання науки менеджменту.
2. К процесу менеджменту означає, що в організації упорядковані інформаційні потоки, використовуються технічні засоби, раціонально організована управлінська праця.
3. К умов праці – це рівень зручності приміщень, робочих місць, якість обладнання, дотримання санітарно-гігієнічних норм і т.д.
4. К документації – оформлення документів, їх рух та зберігання, зручність користування, надійність та довговічність.
Визначальним елементом культури менеджменту є культура його працівників. її зумовлюють рівень загальної культури, ділові якості, необхідні для виконання роботи відповідно до посади працівника, глибокі та всебічні знання науки менеджменту, вміння використовувати їх (мистецтво управління), стиль роботи працівника.
Кожний менеджер, працюючи і спілкуючись у процесі діяльності зі співробітниками, керується правилами поведінки, які відображають суть взаємовідносин між людьми в суспільстві. Однак особливості діяльності працівників менеджменту визначають і специфічні вимоги до їх культури. Вони передбачають уважне, зацікавлене ставлення до потреб і запитів інших працівників колективу, повагу до людини, ефективне володіння різноманітними комунікативними засобами, в тому числі й державною мовою.
На культурі менеджменту позначається рівень культури організації процесу менеджменту, тобто використання сучасних прогресивних процесів менеджменту. Збирання і оброблення інформації повинні відбуватися відповідно до спеціальної послідовності операцій і процедур, переважно з використанням технічних засобів управління. Не менш важливим є і те, щоб кожний працівник менеджменту чітко знав свою мету, зміст, організацію, складові своєї роботи, порядок і методи її виконання.
Суттєвим компонентом культури процесу менеджменту є раціональна організація управлінської праці. Вона передбачає обґрунтований поділ, кооперацію й регламентацію праці в менеджменті, нормування складу, чисельності працівників, правильну розстановку й використання кадрів, застосування прогресивних методів і засобів праці. Основою раціональної організації управлінської праці повинно бути чітке визначення обсягу і складу робіт з управління. Усе це забезпечує значно кращі економічні показники. Водночас потрібно подбати про забезпечення управлінців необхідними технічними засобами (їх склад, можливості, сфери й напрями використання), оскільки комплексна автоматизація й механізація процесу менеджменту безпосередньо впливає на рівень його культури. Уважного ставлення потребують такі елементи культури менеджменту, як уміння приймати відвідувачів, вести телефонні розмови, наради, засідання, збори та ін.
Культура умов праці теж належить до елементів культури менеджменту, оскільки зручне приміщення і робоче місце працівника, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, поліпшують продуктивність праці.
Рівень культури менеджменту залежить і від культури документації (оформлення, руху й зберігання документів, зручності користування, надійності й довговічності). Це сприяє економії засобів, оскільки використання інформації, яка міститься в документах, пов'язане з великим обсягом робіт і операцій.
Загальна культура менеджменту поліпшує його організацію, спрощує і здешевлює його процес, забезпечує злагодженість і чіткість роботи працівників, підвищує трудову дисципліну в організації.
Культура менеджменту є визначальним чинником формування загальної культури організації, безпосередньо впливає на результати її діяльності. Символьні елементи культури визначає і запроваджує в організації її менеджмент. Система цінностей, якими керуються працівники менеджменту, формується, з одного боку, в руслі самозародження основних загальних цінностей організації іншого — впливає на їх склад і суть.
Культура менеджменту за особливостями відрізняє ся від інших видів і форм культури. Це проілюструють вимоги до неї та показників оцінки її стану.
Рівень культури менеджменту оцінюють, орієнтуючі на загальносистемні показники, найважливішими з яких є:
— цілеспрямованість (здатність системи досягати ціле
— цілісність (наявність і використання системою властивостей, відсутніх у компонентів системи);
— зв'язність (наявність оптимальних технологічних, інформаційних, виробничих та інших зв'язків);
— відкритість (взаємодія з іншими системами і сприйняття зовнішньої інформації);
— динамізм (швидкість змін системи під впливом буд: яких факторів);
— прагнення до розвитку (ускладнення змісту системі зв'язків, продукції, зростання обсягів виробництва та ін.),
Однак на практиці оцінити культуру менеджменту з цими показниками проблематично через недостатню розвинутість кількісних методів їх вимірювання. Рівень куль тури менеджменту можна оцінити показниками для окремих елементів системи. До них належать показники, які характеризують дотримання системою та її частинами моральних, юридичних, економічних, організаційних, технічних, естетичних норм.
Моральні норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в суспільстві, в тому числі відносини управління.
Юридичні норми, якими керується менеджмент, містяться в державно-правових і організаційно-правових нормативних актах. Державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце організації в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різних формах діяльності з управління.
Організаційно-правові нормативні акти розроблюються безпосередньо в організаціях і містять регламенти поведінки менеджменту всередині і поза їх межами.
Економічні норми встановлюють значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарської діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартісно-калькуляційні норми, норми рентабельності й взаємовідносин із бюджетом, норми економічного стимулювання.
Організаційні норми стосуються структури організації, складу і порядку діяльності окремих підрозділів і осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії, правил внутрішнього розпорядку, послідовності й періодичності виконання різноманітних операцій та різних видів діяльності у менеджменті. У процесі розроблення та використання організаційних норм повинні чітко встановлюватися та фіксуватися обов'язки працівників, обсяг, напрями, періодичність і місця формування інформації, процеси її перероблення та використання.
Технічні норми регулюють пропорції між живою та уречевленою працею. У системі менеджменту застосовують обґрунтовані науковими рекомендаціями норми оснащення підрозділів організації, які виконують управлінські функції, відповідними технічними засобами.
Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників менеджменту. Цими проблемами переймається технічна естетика. Дотримання вимог культури менеджменту в процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлінської праці, спростити різні управлінські операції і сам процес менеджменту, поліпшити умови праці управлінських кадрів, забезпечити узгоджену роботу персоналу, підвищити загальну ефективність організації.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |