Читайте также:
|
Більшість людей не вбачають відмінності між поняттями керівництва, влади та лідерства, вважаючи, що перебуваючи на керівній посаді, певна особа автоматично має владу над підлеглими і є лідером колективу. Формально це так. Однак на практиці співвідношення цих трьох складових частин управлінського впливу надзвичайно різноманітне, оскільки воно складається під впливом багатьох чинників.
Кожен керівник відрізняється своєю індивідуальністю, тобто наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями. Однак всю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до певних типів, користуючись такою класифікаційною ознакою, як відносини керівника з підлеглими.
Керівництво – це право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їхнього виконання. Це право витікає з повноважень керівника.
Для того, щоб виконувати функції керівника, йому потрібно мати владу, тобто можливість впливати на поведінку інших. Керівний вплив і влада залежать як від особистості, на яку спрямований цей вплив, так і від ситуації, в якій він перебуває, та якостей керівника. Влада молодого керівник, як правило нерівнозначна владі досвідченого керівника. Влада керівника над підлеглим залежить, насамперед, від вміння знайти ефективні важелі впливу на людей. Не існує абсолютної влади, оскільки ніхто не може однаково впливати на всіх людей у будь-яких ситуаціях.
Розрізняють 6 форм влади:
1. Влада примушування – наявність у керівника засобів покарання підлеглого, які можуть зашкодити задоволенню потреб, або створити інші неприємності.
2. Влада винагороди – в центр впливу ставить винагороду, тобто можливість задовольнити суттєві потреби підлеглого.
3. Експертна влада ґрунтується на впевненості підлеглого, що в керівника є такі суттєві спеціальні знання, які дають йому змогу ефективно управляти підлеглими, і тим самим задовольняти їхні потреби.
4. Еталонна влада (влада прикладу) – особисті якості керівника на стільки привабливі для підлеглого, що останній хоче набути їх, виконуючи завдання, доручені керівником.
5. Законна влада (традиційна) базується на переконанні підлеглого щодо права керівника віддавати вказівки для виконання. Ця влада витікає з ієрархії організації.
6. Харизма – влада побудована не на логіці, не на силі традицій, а на особистих якостей лідера.
Керівник повинен відчувати на якому рівні розвитку знаходиться підлеглий і на який тип влади ін орієнтований.
Нове управлінське мислення потребує, щоб керівництво людьми здійснювали не формальні начальники, а лідери, які користуються в колективі неформальним авторитетом.
Лідерство характеризується рядом особливостей:
1) спосіб життя, в якому переплітається кар’єра з особистим життям, взаємодоповнюючи одне одного;
2) лідерство – це покликання;
3) л-во вимагає сили волі, чіткої мети і незгасаючої енергії;
4) сила лідера в тому, що він вміє пробудити в людях уяву, розкутість думок, мобілізувати людей як на реалізацію власних задумів, так і задумів кожного члена команди
Лідер надає кожному співробітнику право на прийняття рішень. Лідер генерує ідеї, кристалізує власні задуми, відточуючи їх у контактах зі співробітниками, сприймає задуми членів команди як свої власні та допомагає у їх реалізації. Його основне завдання – не приймати рішення, а допомагати іншим членам команди в пошуку проблем, які потрібно вирішити, в формуванні цілей і завдань колективної діяльності.
Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет керівника.
Підсумовуючи. слід наголосити, що високих особистих та загальних результатів організації здатний досягти нині лише той керівник, який є лідером серед підлеглих.
Таблиця 2
Взаємозв’язок понять „керівництво”, „влада” та „лідерство”
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |