1. Несприятлива дія процесу на навколишнє середовище, а також рухомого складу, машин, механізмів, виробництв із шкідливими технологіями.
2. Екологічні вимоги до об'єктів виробництва.
3. Основні природоохоронні заходи на виробництві.
4. Охорона навколишнього середовища на виробництві.
ТЕМА 15. ЛАКОФАРБОВІ МАТЕРІАЛИ
Лакофарбовими матеріалами називають сполуки, що наносяться в рідкому стані тонким шаром на поверхню будівельних виробів або конструкцій і утворюють після висихання тверді покривні плівки. Ці плівки повинні міцно зчіплюватися з поверхнею, що фарбується, мати достатню міцність і довговічністю, захищати основний матеріал конструкцій від впливу агресивних середовищ, надавати поверхням, що фарбуються, декоративний зовнішній вигляд, а також поліпшувати санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях. Лакофарбові матеріали поділяються на фарби, лаки й допоміжні матеріали. Їхніми основними компонентами є пігменти, наповнювачі й в'яжучі речовини,
Пігменти й наповнювачі
Пігменти й наповнювачі призначені для додання барвистим сполукам певного кольору, непрозорості, поліпшення механічних властивостей і довговічності в експлуатації.
Пігменти – тонкоподрібнені кольорові порошки, нерозчинні у воді, органічних розчинниках і сполучних матеріалах, але здатні добре з ними змішуватися, утворюючи кольорові сполуки. Пігменти поділяють на мінеральні й органічні; мінеральні, у свою чергу, - на природні й штучні.
Будь-який кольоровий пігмент повинен мати певні властивості. Так, він повинен мати гарну покривистість і забарвлюючу здатність. Покривистість характеризується витратою пігменту (у грамах) у барвній сполуці, здатній перекривати колір 1 мг поверхні. Забарвлююча здатність визначається мінімальною кількістю пігменту, необхідного для додання свого колірного тону суміші з білим пігментом. Тонкість помолу пігменту впливає як на покривистість, так і на забарвлюючу здатність: зі збільшенням тонкості помелу пігменту підвищуються його покривистість і забарвлююча здатність.
Пігменти повинні володіти певною малою ємкістю, що характеризується кількістю сполучного, котре варто додати до 100 г пігменту, щоб одержати барвну пасту необхідної консистенції. Чим менша малоємкість пігменту, тим економічніше й довговічніше фарбування.
Важливими властивостями пігментів є світло- і атмосферостійкість і хімічна стійкість, які визначають можливість їхнього застосування в різних умовах. Крім того, від багатьох пігментів потрібно певна антикорозійна стійкість, тобто здатність у сполученні зі сполучними захищати метали від корозії.
Природні мінеральні пігменти одержують шляхом помолу кольорових гірських порід. Найпоширеніший природний білий пігмент - крейда. До жовтих пігментів відносять охру - глину з невеликою кількістю оксиду заліза. Серед червоних пігментів варто назвати залізний сурик (руда з вмістом оксиду заліза більше 75 %) і мумію з кольором від ясно-червоного до коричневого (залежно від вмісту в руді оксиду заліза). Коричневим пігментом є умбра - глина, пофарбована оксидом заліза й марганцю. До природних чорних пігментів відносять графіт і марганцеву руду.
Природні мінеральні пігменти мають обмежену колірну палітру, однак завдяки світло-, луго- і атмосферостійкості, доступності й невеликій вартості вони знаходять найширше застосування в різних кольорових сполуках як для зовнішньої, так і для внутрішньої обробки будівель.
Штучні мінеральні пігменти одержують шляхом хімічної переробки мінеральної сировини. Серед білих пігментів широко поширені цинкові, літопонові й титанові білила. До жовтих пігментів відносять крон цинку і свинцю (останній має відтінки від лимонно-жовтого до жовтогарячого), до червоних - сурик свинцевий і штучна кіновар, до синіх - ультрамарин і малярську лазур, до зелених - оксид хрому, зелень цинкову й свинцеву. Газова сажа є чорним пігментом, що характеризується високою покривистістью й стійкістю до впливу кислот і лугів.
Штучні мінеральні пігменти мають досить повну колірну палітру, їх вживають для виготовлення різноманітних кольорових сполук, які використовують для зовнішньої й внутрішньої обробки будівель.
Металеві порошки у вигляді алюмінієвої (сріблистої) і бронзової (золотавої) пудри застосовують для фарбування металевих конструкцій і для декоративного фарбування.
Штучні органічні пігменти являють собою кольорові порошки, отримані осадженням анілінових органічних барвників на якому-небудь білому наповнювачі (каоліні, шпаті або тальку). Вони мають високу забарвлюючу здатність, але через порівняно низьку світлостійкість їх використовують головним чином для внутрішнього фарбування приміщень.
Наповнювачі - нерозчинні мінеральні речовини, у більшості випадків мають білий колір і, додаються в кольорові сполуки для економії пігментів і для додання їм особливих властивостей, наприклад підвищеної міцності, кислото-, вогнестійкості й т.д. Як наповнювачі для кольорових сполук застосовують каолін, мелений тальк, пилоподібний кварц, азбестовий пил, слюду й інші подрібнені матеріали.
В 'яжучі речовини
Сполучними називають речовини, що створюють із пігментами кольорові сполуки й утворюючі після висихання на пофарбованій поверхні тонку плівку декоративного або антикорозійного призначення. В’яжучі, які використовують для готування кольорових сполук, можуть бути умовно розділені на наступні основні групи: для масляних сполук, для водних сполук і емульсійні. Основні властивості кольорових сполук (зручність нанесення, міцність і стійкість) значною мірою залежать від виду сполучного й відносного вмісту в його складі.
Сполучними для масляних сполук служать висихаючі рослинні й мінеральні масла, синтетичні смоли й масляні лаки. Залежно від виду сполучної плівки кольорових сполук висихають за рахунок окислювання рослинних масел, випару летучих розчинників або полімеризації синтетичних смол. Час повного висихання плівки цих сполучних не повинне перевищувати 24 ч.
Оліфа являє собою масляну рідину, що після нанесення на поверхню висихає, утворюючи міцну еластичну плівку. Промисловість випускає натуральні, напівнатуральні й штучні оліфи.
Натуральні оліфи одержують шляхом варіння при температурі близько 200°С рослинних масел (лляного, конопельного й ін.) із введенням сикативів — окислювачів, що сприяють прискоренню висихання оліфи. Натуральні оліфи створюють міцні й довговічні плівки, їх застосовують для готування високоякісних кольорових сполук, які використовують для фарбування металевих конструкцій, дверних полотен, віконних плетінь, дощатих підлог і ін. Однак з урахуванням економії дорогих рослинних масел вживання їх у будівництві обмежено.
Напівнатуральні оліфи (ущільнені) складаються приблизно наполовину з ущільнених (згущеним нагріванням) рослинних масел і наполовину з летучих органічних розчинників (уайт- спірита або сольвентнафти), менш коштовних, ніж рослинні масла. Напівнатуральні оліфи випускають наступних видів: оліфа оксоль, оксоль-суміш, оліфа полімеризована й ін. Плівки, що утворяться після висихання напівнатуральних оліф, відрізняються від плівок натуральних оліф меншою товщиною, більш сильним глянцем і підвищеною твердістю, але трохи меншою довговічністю.
Напівнатуральні оліфи широко поширені в будівництві для розведення олійних фарб до необхідної консистенції. Отримані кольорові сполуки використовують для зовнішнього й внутрішнього фарбування металів, дерева й штукатурки.
Оліфи штучні виготовляють із нафтопродуктів без введення рослинних масел (сланцева оліфа) або із введенням їх у кількості до 35 % (гліфталева оліфа). Ці оліфи мають темний колір і володіють порівняно низкою атмосферо- і вологостійкістю. З них готують кольорові сполуки для внутрішнього фарбування металів, дерева й штукатурки.
Лаки масляні одержують розчиненням природних або штучних смол у рослинних маслах, що висихають, утримуючі сикативи й розчинники. Смола надає плівці покриття блиск і твердість, сикативи забезпечують швидке висихання, а розчинники - необхідну малярську консистенцію. Масляні лаки застосовують у якості в’яжучих для готування емалевих фарб, що характеризуються підвищеною стійкістю до атмосферних впливів.
В’яжучі для водних кольорових сполук по своєму походженню можуть бути мінеральними, тваринними, рослинними, штучними й синтетичними. Ці в’яжучі, за винятком деяких мінеральних, утворять на пофарбованій ними поверхні плівку за рахунок випару з барвистої сполуки води.
Для готування водних кольорових сполук використовують наступні мінеральні в’яжучі: портландцемент, вапно й рідке калієве скло. Портландцемент, що застосовується у якості сполучного, не повинен містити грудок. У більшості випадків доцільно вживати білий портландцемент. Будівельне вапно у водних кольорових сполуках є одночасно білим пігментом і сполучним. Звичайно в сполуки вводять високоактивне свіжо-погашене вапно. Натрієве або калієве рідке скло служить сполучним в силікатних кольорових сполуках, якими фарбують фасади будинків і поверхні внутрішніх приміщень.
Клеї. До групи сполучних, що використовують для готування водних кольорових сполук, відносять тваринні, рослинні, штучні й синтетичні клеї.
Тваринний клей буває кістковий і міздровий. Випускають плитковий і дроблений клей, а також клей-холодець. Клей не повинен мати гнильного заходу, нальотів цвілі й повинен розпливатися при зануренні в підігріту воду. Клей зберігають у сухому місці.
Казеїновий клей - порошок, що складається із суміші казеїну, гашеного вапна й мінеральних солей. При змішуванні клеячи з водою в пропорції по масі 1:2 виходить однорідний розчин. Зберігати клей рекомендується в сухому приміщенні. Застосовують його в якості в’яжучого в кольорових сполуках із лугостійкими пігментами, а також для клеєних ґрунтовок і шпаклівок.
Рослинний клей одержують шляхом заварювання в окропі крохмалю, борошна або декстрину. Він призначений для клейових кольорових сполук, ґрунтовок і шпаклівок, а також для наклейки шпалер.
Синтетичні клеї - натрій-карбоксиметилцелюлоза (КМЦ) і метилцелюлоза являють собою розчин штучних смол у воді. Ці клеї мало піддаються гниттю, здатні набухати й розчинятися у воді. Їх використовують у клейових і мінеральних фарбах і при обклеюванні стін шпалерами.
Полівінілацетатним клеєм у вигляді спирто-водяних розчинів і розведених водою емульсій приклеюють плівкові матеріали й шпалери, що миються.
Емульсії широко поширені у виробництві малярських робіт у якості сполучних кольорових сполук. Масляні емульсії виготовляють із оліфи, вапняного молока й розчину тварини клею або інших компонентів в емульгаторах. Розводити емульсію до робочої консистенції рекомендується безпосередньо перед застосуванням. Використання емульсійних кольорових сполук дозволяє заощаджувати натуральні оліфи.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |