Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Акт проголошення незалежності України (24.08.1991 року).

Читайте также:
  1. VII. Антропологічний склад народів України
  2. Аварійно - рятувальні служби України.
  3. Автоматизація оброблення інформації у податковій системі України
  4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  5. Адвокатура України у радянський період.
  6. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
  7. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України у системі органів державної влади та його завдання.
  8. Адміністративно-правовий статус Президента України
  9. Адміністративно-правовий статус Президента України.
  10. Адміністративно-територіальними одиницями України мали б стати: область (земля), район, місто, селище і село.

Важливе значення в новітній історії українського народу, зокрема в процесі відновлення його державної незалежності, мало прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. В цьому доленосному для українського народу документі, зокрема, говорилось, що “виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення”.

А окремою Постановою Верховної Ради Української РСР “Про проголошення незалежності України” було визначено також, що з моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки, а 1 грудня 1991 року необхідно провести республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності.

Проголошення державної незалежності України привело до потреби негайного оновлення (зміни) чинного радянського законодавства.

В плані утвердження національної державності, закладення нових основ для розвитку нормативно-правової бази законодавства України, а також, частково, і для визначення певних контурів (шляхів) дальшого розвитку, розпочатого до проголошення державної незалежності України, конституційного процесу в Україні, важливе значення мала також і поява Закону України “Про правонаступництво України” (12.09.91 р.).

Серед найважливіших положень Закону “Про правонаступництво України”, з огляду на перспективи дальшого розвитку конституційного процесу в Україні, варто пригадати таке:

- з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР;

- до ухвалення нової Конституції на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР;

- Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України;

- органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України;

- державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України;

- Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України;

- Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки;

- всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України;

- Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

 

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР “Про проголошення незалежності України”, 1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, на якому “ Акт проголошення незалежності України” підтримали 28,8 мільйона громадян України, що становило рекордну в подібних ситуаціях цифру – 90,32% з тих, хто взяв участь у голосуванні.

На жаль, тодішній (зрештою як і сьогоднішній) правлячій політичній еліті в Україні не вистачило громадянської мужності назвати вищезгадані події своїми іменами, як це, наприклад, було зроблено в прибалтійських республіках. Адже тоді, в серпні 1991 року, фактично відбулося відновлення української національної державності.

Український народ, подібно до багатьох інших європейських народів (австрійського, білоруського, естонського, латвійського, німецького, польського, угорського, фінського та інших) після закінчення Першої світової війни, реалізуючи своє невід’ємне право на самовизначення, створив власну державу – Українську Народну Республіку, значну частину території якої в 1919-20 рр. було окуповано більшовицькою Росією.

На великих просторах євроазійського порубіжжя, заселеного більш як 50 мільйонами осіб – вчорашніх радянських громадян, з величезним військово-промисловим комплексом (у тому числі й третім у світі ядерним арсеналом), виникла держава, автохтонний народ якої (українці) століттями виборював свою незалежність та бачив її виключно як “суверенну національну державу, що розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення”, де народ є єдиним джерелом влади, яка здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову, забезпечується верховенство Конституції і законів, гарантуються права і свободи людини, забезпечується захист усіх форм власності, визнається перевага загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права тощо.

Однак в цьому місці не можна не погодитись з думкою американських дипломатів Стівена Пайфера та Карлоса Паскуаля про те, що “/.../ Радянська Україна була тільки пригнобленою частиною авторитарної імперії, де держава контролювала кожну економічну структуру, починаючи з військових заводів-велетнів і закінчуючи пекарнями; що корупція була способом існування: дрібна – щоб якось вижити, масштабна – для збагачення купки привілейованих; не існувало вільної преси, діяла лише одна партія, не було навіть натяку на громадянське суспільство, а права людини і свобода віросповідування утискались; при цьому політичне й економічне життя визначалось Москвою /.../ Будівництво сучасної української держави з такої відправної точки стало монументальним викликом”.

 

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 59 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав