Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Засоби масової комунікації.

Читайте также:
  1. II. Основні засоби
  2. Вербальні засоби ділового спілкування
  3. Випромінювання, його вплив на людину та засоби захисту
  4. Виражальні засоби лексики. Лексичні помилки
  5. Еволюція соціологічного бачення сутності засобів масової комунікації. Парадигми вивчення масової комунікації
  6. Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
  7. Загальні заходи та засоби регулювання параметрів мікроклімату.
  8. Засоби впливу на спортсмена в зв'язку з рівнями управління в організмі та поведінці.
  9. Засоби захисту в електроустановках.
  10. Засоби захисту від кредитного ризику
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Комунікація виникла з потреб індивідів у спільному житті, а тому суспільна за своєю природою. Це спілкування між людьми, в процесі якого вони обмінюються повідомленнями, власними і чужими думками та почуттями за допомогою мови чи інших знаків.

Рис та ознак соціального інституту масова комунікація набуває поступово. Першим мас-медіа була газета. Свою назву вона отримала, ймовірно, від дрібної монети – (газетта), яку у Венеції в 16 ст. платили за рукописне зведення про поточні події. Періодичні друковані видання – нідерландські «коранто» («сучасні події»), англійські «ньюсбукс», французька «Ла Газетт», тобто те, що ми називаємо пресою, з’явилися в Європі вже у першій половині 17 ст.

Преса відображала політичні пристрасті та соціальні інтереси груп, які домінували в суспільстві, будучи їхнім словом, трибуною, з якої вони проголошували свої ідеї і доктрини. У 30—40-ві роки ХІХ ст більшість населення отримала доступ до друкованих новин. У розвинених країнах Європи і в США набула поширення дешева «копійчана» преса. Французька газета «Ля Прес», англійська «Дейлі телеграф», американська «Сан» почали виходити масовими на той час накладами, враховуючи інформаційніі уподобання аудиторії. Незамаскована політична упередженість і гострота преси, які слугували критерієм ефективності й доцільності ідеологічного впливу, доповнилися рекламою, сенсаційністю, що задовольняли інформаційний смак читача, здатного купувати газету. У прогресі культури й освіти преса відіграла важливу роль, поширюючи зразки культури і наукові знання. У першій половині ХІХ ст. наприклад, у Харкові друкувалися кілька періодичних просвітницьких видань: «Харьковский еженедельник», «Украинский вестник», «Украинский домовод», «Харьковские известия», «Украинские известия», які сприяли становленню духовної атмосфери суспільства. Однак взаємодія преси і культури ніколи не позначалася повною гармонією.

Швидко з’ясувалося, що невеличкі яскраві газетні повідомлення маюють вражаючу здатність не тільки «висвітлювати стан» і транслювати новини суспільного життя за задумами журналістів і видавців, а й створювати соціально значущі образи дійсності за допомогою особливих літературних жанрів, мовних кліше і правил складання текстів, які значно відрізняються від властивих традиційній книжковій культурі. Крім того, мова преси поступово враховувала специфіку психологічного впливу слова на масову публіку, тобто те, що раціональне осмислення фрагментів тексту необов’язкове. Створювався новий стиль вербальної культури і спілкування. Щоб бути масовою, тобто сприйматися якнайбільшою кількістю людей, інформація повинна концентрувати смисли і набувати форм у проміжку між оригінальним і банальним, поширюючи загальнодоступні соціальні значення і символи.

Газетні тексти не завжди відтворюють причинну зумовленість подій та станів політичного, соціального й культурного світів, у них часто відсутні культурні значення та сенс. Двозначний статус преси – з одного боку – це невичерпне джерело інформації, з іншого – засіб, за допомогою якого свідомість людей стає пересічною (як у всіх), насичується стереотипами. Ці суперечності перейшли до інших мас-медіа.

Існує погляд що преса впливає на безперевну зміну відносин між соціальними спільнотами. Під впливом дії сучасних засобів масової інформації втрачає свій традиційний характер поділ за економічною, професійною ознакою, а також поділ за критерієм приватних інтересів, наприклад: на робітників та господарів, селян та комерсантів. Менш вираженими стають ознаки професійних груп, їх роль і значущість у суспільному житті, їх вплив, статус та місце в суспільстві. Під впливом преси та інших ЗМІ в суспільстві послаблюється дія закону розподілу праці. На його місці відбувається поділ відповідно до думок.

В інформаційному просторі України спостерігається збереженняя інтересу громадян до газет. Більше ніж половина населення (57,4%) у середньому втрачає на щоденне читання газет близько години. Зменшилася кількість людей, котрі зовсім не читають газет.

На початку ХХ ст. родину мас-медіа поповнило радіо, яке швидко продемонструвало унікальну здатність з’єднувати жителів територій, відокремлених та ізольованих подіями Першої світової війни. Радіохвилі істотно скоротили час доставки новин з центрів на периферію. В Україні перша радіопередача вийшла в ефір у 1924 р. і особливо популярним радіо стало в сільській місцевості. Як засвідчили проведені у 90-х роках соціологічні опитування української аудиторії, у сільській місцевості радіо слухають частіше, ніж дивляться телевізор. Характерно, що в сучасній Україні радіо має досить значну аудиторію. Майже 40% населення на щоденне прослуховування радіопередач витрачає в середньому близько години, а 12% слухають радіопередачі більше трьох годин на добу. Отже, наявні досить суттєві можливості впливу на аудиторію. Хоча за змістом радіоканали орієнтуються переважно на музику й новини.

Ще більший ефект мало телебачення. Виникнувши в тридцятих роках, вже через тридцять років воно в науковій, культурній, політичній і повсякденній реальності стало всемогутнім засобом впливу на свідомість і стиль життя. Аудіовізуальні образи, які до цього були прерогативою кіно (також специфічного медіума масової комунікації), перетворилися на першочергового за значенням, легкістю засвоєння і привабливістю носія соціальної інформації.

Водночас мільйони людей у різних регіонах світу стали свідками найважливіших подій, які відбуваються в будь-якому місці. Доступність ЗМІ, зрозумілість знань про світ забезпечили можливість відносного вирівнювання різних за соціально-статусними характеристиками груп щодо рівня інформованості про життя суспільства.

У 70-80-ті роки, так і не з’ясувавши остаточно, що таке телебачення – «чаклун», який створює реальність на наших очах, чи «монстр», що формує «одномірну» людину з невибагливим смаком і свідомістю, насиченою штампами і стереотипами. Поширення електронних засобів зв’язку, супутникового і кабельного телебачення, відеотехніки робить сучасну людину залежною від густої комунікаційної мережі.

Серед чинників, що сприяють перевагам ТБ серед інших ЗМК, дослідники посилаються на його відповідність людській природі. Людина за своєю суттю – істота переважно лінива, вона намагається все спрощувати, а не ускладнювати. Тому їй набагато простіше увімкнути телевізор і почути й побачити новини безпосередньо з нього. Тут задіяний весь набутий людством арсенал наочних засобів пропаганди й агітації, майстерне використання впливу на психіку людини голосу, міміки, тощо. Телебачення сьогодні все сильніше впливає не лише на думки людини, а й на її почуття, поведінку, бажання, потреби, уподобання, відносини з іншими людьми, формування тієї чи іншої системи цінностей, громадянської позиції. Отже, аудіовізуальні засоби комунікації мають величезну силу, яка може докорінно змінити життя планети та кожної людини зокрема. Ця сила, що робить з людей роботоподібних істот, сила, котра перетворює їхнє життя на театр і, навпаки, театр на життя, призводить до його знецінення.

Можна не поділяти такої категоричності, однак аудіовізуальна комунікація є постійним фактом життя людини, а світ, який створюється нею з претензією на реальність, здатниий конкурувати з дійсністю. Як показали дослідження американського соціолога Джорджа Гербнера, «завзяті телеглядачі схильні описувати реальність – її соціальну структуру, взаємовідносини між статусами, професійними групами, представниками різної статі, рівень злочинності – так, як подає її телебачення».

Прагнучи до монополізму у сфері інформації, могутні телемережі й телеслужби здатні пропонувати і поширювати серед масової аудиторії свій погляд на світ, культивувати власні культурні моделі і зразки поведінки. Це викликає складну взаємодію культур, яка не завжди здійснюється за принципом «діалогу». Їй властиві явища дифузії, взаємного доповнення, відторгнення, домінування і конкуренції інноваційних і традиційних зрарзків.

Складається враження, що аудіовізуальні і комп’ютеризовані мас-медіа цілком монополізували соціальну комунікацію, позбавлячи традиційні джерела можливості інформувати і спілкуватися. Хоча і сьогодні в деяких сферах громадського життя радіо і преса залишаються звичними каналами ознайомлення аудиторії з новинами та оцінками подій. У Швеції, наприклад, досить популярною є партійна преса. Відомості про внутрішньопартійні відносини, а також взаємини між партіями прийнято одержувати скоріше з газет, ніж з телепрограм. Подібна картина спостерігається і в Україні. На відміну від телебачення, яке перебуває у державному або комерційному підпорядкуванні, преса є для партій найдоступнішим засобом пропаганди поглядів та ідей.

Телебаченню належить провідне місце як за кількістю людей, які щодня дивляться телевізор, так і за часом, що приділяють цьому заняттю. Соціологічний моніторинг Інституту соціології НАН України засвідчує, що 54% дорослих громадян України проводять перед телевізором від години до трьох, а майже пята частина (19%) – більше ніж три години щодня (експеримент хотіли провести в одній з країн Зах Європи – за значну грошову винагороду рік не дивитися ТБ але ніхто не захотів).

Традиційні мас-медіа не витісняються на периферію новітніми інформаційними технологіями, Інтернетом, стільниковим телефонним зв’язком. За даними «Європейського соціологічного дослідження» 2005 р., телебачення дивиться практично все доросле населення європейських країн (97%), чотири п’ятих слухають радіо (81%), три чверті читають газети (76%), тоді як Інтернетом користується менше половини європейців (48%). Статус ЗМІ як звичних джерел знання про події та засіб розваги стабільно залишається високим.

Соціологічні дослідження засвідчують, що бурхливі нововведення в засобах масової інформації, здійснювані завдяки поступу науково-технічного прогресу, суттєво видозмінюють їх природу, розширюють функції в таких напрямах, як: 1) децентралізація – вибір програм дедалі більше залежить від індивіда; 2) збільшення обсягу інформаційних програм; 3) можливість інтерактивності – взаємодії через зворотний зв'язок для обміну інформацією.

Розширенню інтерактивності сприяють усі три інноваційні тенденції в засобах масової інформації, адже можливість ширшого індивідуального вибору програм створює можливості більшого зворотного зв'язку, надання останньому форми обміну інформацією – форми комунікації. Отже, розширення в сучасних засобах масової інформації можливостей для інтерактивності споживачів масової інформації все більше надає засобам масової інформації характеру засобів масової комунікації.

Враховучи зазначене, доцільно вживати терміни «масова комунікація» та «масова інформація» як синонімічні. Такий підхід не лише легітимізує практику їхнього використання в такому розумінні в соціологічній літературі, а й зменшує плутанину у використанні зазначених понять.

 

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав