Читайте также:
|
|
Після проголошення І Універсалу між Києвом і Петроградом виникло напруження, яке Тимчасовий уряд спробував врегулювати шляхом переговорів з Центральною Радою. У липні 1917 р. до Києва прибула урядова делегація у складі трьох провідних міністрів – О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі. Під час нелегких переговорів були вироблені основні засади компромісу. Зміст досягнутої угоди Центральна Рада оформила як ІІ Універсал від 3 (16) липня 1917 р.: «Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик правительства до єднання… Ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономної України до Всеросійського Учредительного зібрання».
Основні положення ІІ Універсалу:
· визнання УЦР вищим органом влади в Україні;
· затвердження складу Генерального Секретаріату Тимчасовим урядом;
· відмова від самочинного проголошення автономії до Всеросійських Установчих зборів;
· формування українських військових частин під контролем російського командування;
· поповнення УЦР представниками національних меншин.
Текст Другого універсалу викликав серед членів Центральної Ради суперечки і був прийнятий тільки 2 /3 голосів. Досить драматичним виявилося затвердження цього документа в Петрограді. Четверо міністрів Тимчасового уряду і державний секретар на знак протесту подали у відставку. Українська громадськість зустріла Другий універсал зі здивуванням. Частина населення вважала цей крок української влади відходом від революційних завоювань.
Обидві сторони, підписуючи угоду, пішли на компроміс. Влада в Україні опинилася в руках Центральної Ради, проте за неї довелося сплатити переходом з опозиції в союзники Тимчасового уряду, відмовитися від нарощування революційних методів боротьби за відродження української державності. Події липня 1917 р. продемонстрували українському суспільству, що Центральна Рада виявилася не готовою до рішучих дій, до розгортання боротьби за незалежність України.
Компроміс між УЦР та Тимчасовим урядом виявився недовготривалим. Уже 4 серпня 1917 Тимчасовий уряд категорично відкинув Статут Генерального секретаріату, розроблений Центральною Радою і замінив його на Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату Тимчасового уряду на Україні, у якій зазначалось, що:
· Генеральний секретаріат – це місцевий орган Тимчасового уряду, який затверджувався за поданням Центральної Ради;
· правочинність Генерального секретаріату поширювалася відтепер лише на 5 українських губерній (раніше на 9);
· до складу Генерального секретаріату входить лише 7 міністерств (раніше 14).
Тимчасова інструкція викликала в українському суспільстві негативну реакцію. Проте більшість членів УЦР не наважувалася протистояти Тимчасовому урядові та прийняли інструкцію. Лідери УЦР виправдовувалися тим, що український народ начебто виявився на той час ще не готовим до рішучої революційної боротьби проти політики Тимчасового уряду.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 179 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |