Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Діапазон радіохвиль, що використовується для телевізійного мовлення

Читайте также:
  1. Аналіз тексту на уроках розвитку зв'язного мовлення
  2. Багатство мовлення
  3. Документація та діловодство. Класифікація інформації, що використовується в управлінні. Джерела інформації. Бар’єри комунікацій.
  4. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.
  5. Етапи навчання писемного мовлення. Система вправ.
  6. Завдання спеціального навчання мови і мовлення дітей із ПМР
  7. Загальні уявлення про порушення мовлення та їх причини
  8. Закономірності розвитку мовлення у дітей
  9. Класифікація порушень мовлення

 

От составителя..................................................................................…..  
Структура курса “Отечественная история”....................……………...  
Программа курса “Отечественная история” ……………..................... 5 – 15
Семинарские занятия: планы, литература и методические рекомендации...................................................................................................…..   16 – 30
Контрольная работа по отечественной истории: рекомендации, оформление, перечень тем.......................................................…………   31 – 34
Литература ……….......................................................................…….. 35 – 36
Контрольные вопросы............................................……………………. 37 – 40

 

ТЕЛЕВІЗІЙНЕ МОВЛЕННЯ

Діапазон радіохвиль, що використовується для телевізійного мовлення

 

Повний телевізійний сигнал чорно-білого або кольорового телебачення передається шляхом амплітудної модуляції піднесучої частоти, тобто у вигляді амплітудно-модульованого радіосигналу зображення.

Окрім радіосигналу зображення при телевізійному мовленні одночасно передається радіосигнал звукового супроводу, що є коливанням несучої частоти, що модулюється по частоті сигналом звукового супроводу.

Різні види модуляції радіосигналів полегшують їх розподіл в телевізійному приймачі.

Діапазон радіохвиль, використовуваний для телевізійного віщання, визначається умовами передачі радіосигналу зображення.

Відомо, що при амплітудній модуляції частота, що несе, повинна у декілька разів перевищувати максимальну частоту спектру модулюючого сигналу. Оскільки вища частота сигналу зображення при чересстрочной розгортці 6 Мгц, то частота радіосигналу зображення, що несе, повинна бути не менше 12... 18 Мгц, що відповідає короткохвильовому діапазону (6...30 Мгц).

Проте розповсюдження коротких хвиль володіє значною нерівномірністю, що робить їх непридатними для телевізійного віщання. Крім того, в короткохвильовому діапазоні неможливо розмістити більше 1...2 радіоканалів телебачення. Тому телевізійне віщання здійснюється на ультракоротких хвилях, що включають: метрові (10... 1м або 30...300МГц); дециметрові (100...10см або 300...3000 Мгц); сантиметрові (10...1см або 3000.30000МГц) і міліметрові (10...1мм або 30 000... 300000МГц).

В даний час для телевізійного віщання відведено п'ять піддіапазонів в метровому і дециметровому діапазонах ультракоротких хвиль, що дозволяють розмістити не менше 73 радіоканалів. Шкала розподілу радіочастот між піддіапазонами дана в табл. 2.

Таблиця 2

 

Радіочастоти Мгц   48,5                
                   
Номери піддіапазонів   I     II     III     IV     V  
  метрові хвилі дециметрові хвилі
                     

 

Слід відмітити, що частота радіосигналу звукового супроводу, що несе, може бути частоти радіосигналу зображення, що значно нижче несе. Проте для використання однієї і тієї ж антени на передачу (прийом) телепередачі частоту радіосигналу звукового супроводу, що несе, вибирають в тому ж діапазоні, що і частоту радіосигналу зображення, що несе.

Ультракороткі хвилі не заломлюється іоносферою. Дальність їх розповсюдження в порівнянні з короткими хвилями невелика і обмежується відстанню прямої видимості: r=(3,75(4,12) х((h1 -(h2, де h1 і h2 — висоти передавальної і приймальної антен в метрах; г — відстань між ними в кілометрах. Звичайна ця відстань не перевищує 100...150км. Збільшення дальності телепередач досягається ретрансляцією за допомогою радіорелейних ліній (ланцюжки приемопередающих пристроїв, розташованих на відстанях в декілька десятків кілометрів один від одного), кабельних магістралей (з системою підсилювальних пунктів) і космічних ліній, що використовують штучні супутники Землі. Для радіорелейних і космічних ліній зв'язку використовуються хвилі 30...3см (1000... 10000Мгц).

 

6.2 Смуга частот радіоканалу телевізійного віщання

 

Частотний спектр амплітудно-модульованого сигналу містить частоту, що несе, і дві бічні смуги частот - верхню і нижнюю. Ширина спектру визначається подвоєною найвищою частотою модулюючого сигналу.

При передачі сигналів зображення, вища гранична частота яких 6Мгц, радіосигнал зображення займатиме смугу частот в 2 рази більше, тобто 12Мгц.

Проте передача обох бічних смуг амплітудно-модульованого сигналу не обов'язкова, оскільки кожна з них містить; повну інформацію про сигнал зображення, тобто досить передавати частоту, що тільки несе, і одну з бічних смуг, а другу повністю або частково (для збереження частоти, що несе) пригнічувати. Це дозволяє збільшити число радіоканалів телевізійного віщання, розміщуваних у відведеному діапазоні радіохвиль, і спростити радіочастотні ланцюги приймачів, призначені для посилення складових спектру радіосигналу.

Після детектування односмугового радіосигналу виділяється повний телевізійний сигнал, переданий телецентром, але з меншою амплітудою, чим при двосмуговій передачі, що не має істотного значення в порівнянні з виграшем від звуження смуги частот радіоканалу.

Згідно вітчизняному стандарту (ГОСТ 7845—79) радіосигнал зображення передається з частковим придушенням нижньої бічної смуги, від якої Залишається лише невелика ділянка ши­риной 1,25Мгц (мал. 6.1). Верхня бічна смуга передається повністю і має ширину 6,375Мгц. На частотах, лежачих поблизу f0и, що несе, створюється деякий надлишок енергії, що може привести до спотворення відтворення яскравості крупних деталей зображення. Проте шляхом вибору певної форми частотної характеристики тракту посилення приймача надлишок енергії легко компенсується.

 

Мал. 6.1 Номінальна радіочастотна характеристика каналу телевізійного віщання

 

Радіоканал звукового супроводу займає смугу частот 0,25Мгц і забезпечує передачу звукових частот від 30 до 15000Гц.

 

Частотно-модульована (з максимальною девіацією ±50кГц) частота радіосигналу звукового супроводу /0з, що несе, вибирається на 6,5Мгц частоти радіосигналу зображення, що вище несе.

До модуляції для підвищення перешкодостійкості сигнали звукового супроводу піддаються низькочастотним предыскажениям, тобто штучному підйому рівня їх високочастотних складових в порівнянні з рівнем низькочастотних.

При передачі кольорового телебачення до складу спектру сигналу зображення (сигналу яскравості) за допомогою частотно-модульованих f0/, що піднесуть? і fов, наступних через рядок, вводиться інформація про колір об'єкту (див. § 5.6). Загальна смуга частот, займана радіоканалом телевізійного віщання з урахуванням захисного частотного проміжку шириною 0,125Мгц, складає 8Мгц.

У табл. 3 приведений розподіл радіочастот I...IV піддіапазонів між радіоканалами телевізійного віщання (V піддіапазон, призначений для розміщення радіоканалів з 40 по 81, ще не використовується).


Таблиця 3

Радіоканали телевізійного мовлення

Номер каналу   Г0і.№   Гоз- Мг^   Смуга частот Мгц   Номер каналу   /ои* Мгц   Гоз- мг*   Смуга частот Мгц  
  I піддіапазон   IV піддіапазон
  49,75 56,25 48.5—56,5   471,25 477,75 470-478
  59,25 65,75 58—66   479,25 485,75 478-486
  II піддіапазон   487,25 493,75 486-494
  77,25 83,75 76—84   495,25 501,75 494-502
  85,25 91,75 84—92   503,25 509,75 502-510
  93.25 99,75 92—100   511,25 517,75 510-518
  III піддіапазон   519,25 525,75 518-526
  175,25 181,75 174—182   527,25 533,75 526-534
  183,25 189,75 182—190   535,25 541,75 534-542
  191,25 197,75 190—198   543,25 549,75 542-550
  199,25 205,75 198—206   551,25 557,75 550-558
  207,25 213,75 206—214   559,25 565,75 558-566
  215,25 221,75 214—222   567,25 573,75 566-574
  223,25 229,75 222—230   575,25 581,75 574-582
          583,25 589,75 582-590
          591,25 597,75 590-598
          599,25 605,75 598-606
          607,25 613,75 606-614
          615,25 621,75 614-622

 

 

6.3 Структурна схема телевізійного центру

 

Телевізійним центром називається комплекс радіотехнічних засобів, призначених для телевізійного віщання. За призначенням телецентри діляться на програмних і ретрансляційних.

Програмний телецентр здійснює підготовку і передачу власних програм телевізійному віщанню, передачу програм, що ретранслюються в порядку обміну з інших телецентрів, і консервацию програм шляхом їх запису на магнітну або кино-, плівку.

Ретрансляційні телецентри власних програм не створюють, а служать для ретрансляції програм, що отримуються по радіорелейних, кабельних або космічних лініях звязку (наприклад, системам «Орбіта», «Москва», «Екран»)

Спрощена структурна схема телецентру показана на мал. 6.2.

До складу телецентру входять: апаратно-студійний блок АСБ, блоки позастудійного віщання і міжміських (міжнародних) програм, центральна апаратна і передавальна станція.

Апаратно-студійний блок включає студії, в яких розміщені передавальні телевізійні камери і звукова апаратура, а також телекинопроекционную, відеомагнітофонну і технічну апаратні.

Камери окрім передавальних трубок містять попередні підсилювачі сигналів зображення, генератори розгорток, керовані синхронізуючими (ведучими) імпульсами, і відеоконтрольні пристрої.

З технічної апаратної сигнали зображення і звукового супроводу поступають в центральну апаратну. Крім того, в неї поступають сигнали від блоку міжміських (міжнародних) програм і блоку позастудійного віщання. Останній зв'язаний радіорелейними або кабельними лініями з пересувними телевізійними станціями (ПТС), що розміщуються в автобусах, і стаціонарними пунктами (СТП) трансляцій, які обладналися в концертних залах, театрах, на стадіонах і тому подібне

Пересувними станціями і стаціонарними пунктами є мініатюрні телецентри. У їх склад входять: декілька передавальних камер, звукове устаткування, апаратні з пристроями формування повного телевізійного сигналу і радіопередавачі, що працюють в дециметровому або сантиметровому діапазоні хвиль.

У ПТС передавальні камери і мікрофони можуть виноситися з автобуса на відстань до 300м.

Центральна апаратна є основним диспетчерським і контрольним пунктом телецентру, де остаточно формуються програми віщання з окремих фрагментів. У центральній апаратній розміщуються синхрогенератори, підсилювальні пристрої, режисерські пульти управління і інше устаткування.

Повний телевізійний сигнал сформованої програми з центральної апаратної поступає на радіопередавальну станцію.

Передавач радіосигналу звукового супроводу працює на загальну з передавачем радіосигналу изображения-антенну, але має в 10 разів меншу потужність.

Оскільки телевізійний сигнал униполярен, то можливі два варіанти модуляції: негативна, при якій максимальному рівню несе відповідає передача рівня сигналів синхронізації (мал. 6.3,а), і позитивна, коли передавач випромінює максимальну потужність при передачі рівня білого (мал. 6.3,6).

Вітчизняним стандартом (ГОСТ 7845—79) встановлена негативна модуляція, що володіє рядом достоїнств. При негативній модуляції середня випромінювана потужність значно менша, ніж при позитивній, оскільки на зображеннях зазвичай переважають світлі тони. Перешкоди при негативній модуляції виявляються на зображенні у вигляді чорних крапок, які менш помітні. Рівень синхроімпульсів при негативній модуляції, незалежно від змісту зображення, завжди відповідає максимальній випромінюваній потужності, що підвищує перешкодостійкість синхронізації і полегшує побудову ряду схем телевізійних приймачів.

 

Мал. 6.2. Структурна схема телецентру

 

 

Мал. 6.3. Полярність модуляції: а — негативна; б — позитивна

 


6.4 Структурна схема синхрогенератора

 

Синхрогенератор, що є одним з основних пристроїв устаткування центральної апаратної телецентру, служить для формування синхронізуючих і гасячих імпульсів всіх видів.

Структурна схема синхрогенератора показана на мал. 6.4. Її можна представити у вигляді трьох основних частин: задаючого пристрою ЗУ, пристрої формуючий ФЕ і. Підсилювача-розподільника імпульсів УРІ.

Задаючий пристрій здійснює жорсткий зв'язок між частотами рядків і кадрів.

Відомо, що при чересстрочной розгортці число рядків в кадрі непарне і кожен кадр складається з двох полів. Щоб зв'язати частоти рядків [г і полів /К) необхідно рядкову частоту раз­делить на 2/2, т. Е. На число рядків в одному полі. Проте число г/2 дріб. Тому для діставання можливості ділення частоти в ціле число разів частота задаючого генератора ЗГ подвоюється і робиться рівною 2 [р. Потім ця частота ділиться на два і на 2. У результате на виході ЗУ утворюються коливання частот 2 (г [г і /к-

Частота полів fк = 50Гц на багатьох телецентрах синхронізується частотою живлячої мережі. Це значно знижує помітність перешкод від нестабільності частоти живлячої мережі, які виявляються у вигляді повільних різнояскравих горизонтальних смуг, що переміщаються по екрану. В результаті синхронізації вказані перешкоди стають нерухомими і тому малопомітними.

 

 

Мал. 6.4. Структурна схема синхрогенератора

 

Для здійснення такої синхронізації в синхрогенератор вводяться реактивний елемент РЕ і фазозсувний пристрій ФСУ. На вхід фазозсувного пристрою поступає напруга частоти полів fк і частоти мережі живлення fз, а на виході виробляється поправочна напруга АС, пропорційне по величині і знаку зрушенню фаз між вхідною напругою. Поправочна напруга через реактивний елемент управляє частотою задаючого генератора.

Проте при обміні телепередачами між містами і країнами синхронізація частотою живлячої мережі не має сенсу, оскільки в місцях передачі і прийому вона може бути різною. У цих випадках елементи РЕ і ФСУ відключаються, а в задаючому генераторі формуються сигнали високостабільних частот.

Із задаючого пристрою сигнали частот 2 [г [г і [до поступають у формуючий пристрій, що є найбільш складною і багатокаскадною частиною синхрогенератора. У блоці Ф2 цього пристрою формуються синхронізуючі і гасячі імпульси рядкової частоти, в блоці Фк — аналогічні імпульси з частотою полів, в блоці Фв — зрівнюючі імпульси і імпульси врізань.

Сформовані імпульси поступають на підсилювач-розподільник, де після попереднього посилення і обмеження в блоці УО вони подаються на вихідні каскади ВК і розподіляються між споживачами.

Число виходів кожного виду імпульсів залежить від складу апаратури телецентру.

 

6.5. Структурна схема чорно-білого телевізора

 

Сучасні телевізійні приймачі як чорно-білого, так і кольорового телебачення будуються по супергетеродйнной.схеме з двократним перетворенням частоти радіосигналу звукового супроводу, що несе (мал. 6.5,а).

Прийняті антеною А телевізійні сигнали поступає на радіочастотний блок телевізора, званий перемикачем телевізійних каналів ПТ До, який виконується переважно на радіолампах і розрахований для прийому дванадцяти каналів метрового діапазону хвиль, або селектором каналів СК, що виконується на транзисторах. Селектори каналів бувають метрового діапазону (СК-М), дециметрового (СК-Д) і всехвилеві, т. Е. Предназначенниє для метрового і дециметрового діапазонів (СК-В).

Використовувані в телевізорах радіочастотні блоки мають коефіцієнт підсилення 6... 10 і смугу пропускання 8... 14Мгц. З їх допомогою зі всього спектру частот, що поступають на вхід телевізора, виділяються і посилюються радіосигнали зображення і звукового супроводу прийнятого каналу і перетворяться частоти цих радіосигналів (f0.и і f0.3), що несуть, в єдині для будь-якого каналу проміжні частоти fп.з=38Мгц і fп.з.с=31,5Мгц.

 

 

Мал. 6.5. Побудова схем телевізорів:
а — структурна схема чорно-білого телевізора; б — структурна схема вузлів кольорового телевізора при модуляції струмів променів кінескопа цветоразностными сигналами, б — модуляція струмів променів кольорового кінескопа первинними сигналами основных квітів.

 

До складу радіочастотного блоку входять підсилювач радіочастоти УРЧ, гетеродин Г і змішувач Див.

Підсилювач радіочастоти — широкосмуговий резонансний. Опір його вхідному ланцюгу узгоджується з хвилевим опором фідера антени. З виходу УРЧ радіосигнали зображення і звукового супроводу подаються на змішувач. Сюди ж поступає синусоїдальна напруга, вироблена гетеродином. Частота цієї напруги /г на будь-якому каналі вибирається частот, що вище несуть, так, щоб в результаті биття на виході змішувача виходили різницеві (проміжні) частоти fг — fои = fп.з = 38 Мгц; fг —f0.з = fп.з=31,5 Мгц.

Слід зазначити, що при виборі частоти гетеродина що вище несуть проміжні частоти в порівнянні з тими, що несуть як би міняються місцями, т. Е. Промежуточная частота /п.3 виявляється нижчою /п.и на 6,5 Мгц, тоді як частота /0.3 будь-якого каналу частоти /0.и, що вище несе, що несе, на 6,5 Мгц.

Перемикання (перебудова) радіочастотного блоку з каналу на канал може здійснюватися ручним або електронним способом. У останньому випадку радіочастотний блок доповнюється спеціальним пристроєм сенсорного СВП або кнопкового (псевдосенсорного) вибору програм.

Для підвищення стабільності проміжних частот в телевізорі передбачається система автоматичного підстроювання частоти гетеродина АПЧГ, яка при відхиленні від номінального значення однієї з проміжних частот (зазвичай /„.„) виробляє певну напругу, що управляє, коректує частоту гетеродина.

З виходу блоку амплітудно-модульований сигнал проміжної частоти зображення /п.и і частотно-модульований сигнал проміжної частоти звукового супроводу /г.3 поступають в загальний (трьох-четирьохкаскадний) підсилювач проміжних частот УПЧИ, де радіосигнал зображення підсилюється в декілька тисяч разів, а радіосигнал звукового супроводу в 300...400 раз. Таке співвідношення рівнів радіосигналів сприяє усуненню взаємних перешкод між ними і в той же час забезпечує оптимальні умови для отримання другої проміжної частоти звукового супроводу, як яка використовується як різнецева частота биття /р= /„.и — 1п.з — 1о.э — /«.и = 6,5 Мгц.

Наступний за УПЧИ каскад — амплітудний відеодетектор ВД — виділяє з амплітудно-модульованого радіосигналу зображення повний телевізійний сигнал, який посилюється широкосмуговим відеопідсилювачем ВУ і поступає на кінескоп ЛК (зазвичай на його катод), а також в схеми автоматичного регулювання посилення АРУ і каналу синхронізації КС.

Система АРУ виробляє регулююча напруга, яка, впливаючи на каскади УРЧ і УПЧИ, змінює їх коефіцієнти посилення так, що рівень сигналу зображення на катоді кінескопа підтримується майже незмінним при значних коливаннях рівня вхідного радіосигналу

Канал синхронізації здійснює відділення від повного телевізійного сигналу імпульсів рядкової і кадрової синхронізації, розділення їх і формування синхронізуючих сигналів для управління роботою задаючих генераторів блоків кадрової БКР і рядковою БСР розгорток (мал. 6.5, а).

Пилкоподібні струми рядкової і кадрової частот, вироблені вихідними каскадами відповідних блоків розгорток, живлять систему ОС, що відхиляє.

З вихідним каскадом блоку рядкової розгортки пов'язаний високовольтний випрямляч ВВ, призначений для живлення другого анода Ач кінескопа.

Окрім повного телевізійного сигналу на навантаженні відеодетектора виділяється сигнал різницевої частоти /Р.ч = б,5 Мгц, що поступає в канал звукового супроводу безпосередньо з відеодетектора або після попереднього посилення відеопідсилювачем.

Проникнення цього сигналу разом з сигналом зображення на катод кінескопа неприпустимо, оскільки на зображенні виникнуть перешкоди у вигляді дрібноструктурної сітки. Тому сигнал частоти /р.ч пригнічується у відеопідсилювачі режекторним фільтром, налаштованим на 6,5 Мгц.

Канал звукового супроводу складається з підсилювача проміжної (різницевою) частоти УПЧЗ, частотного детектора ЧД і підсилювача звукової частоти УЗЧ. Використання як проміжної частота звукового супроводу різниці /п.и — /п.з= =/рч = 6,5 Мгц робить незалежною якість звуку від стабільності частоти гетеродина радіочастотного блоку. Проте це потребує застосування в УПЧЗ і частотному детекторі глибокого амплитудного обмеження, оскільки сигнал різницевої частоти /Р.ч окрім частотної модуляції сигналом звукового супроводу схильний також до паразитної амплітудної модуляції сигналом зображення. При недостатньому рівні обмеження в гучномовці прослуховується сторонній звуковий фон або гуркіт.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 215 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.018 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав