Читайте также:
|
Культура кам'яної доби в Україні. За новими науковими даними, людина почала жити на території України мільйон років до нашого часу. В середині 70-х рр. XX ст. київський вчений Владислав Гладилін знайшов біля села Королеве на Закарпатті стоянку первісної людини. На цьому місці виявлено знахідки 16 культурних шарів палеолітичних часів. Це знаряддя праці пітекантропів, неандертальців, кроманьйонців - ♦зубила, ♦чопери, ♦великі відщепи. Всього було знайдено біля 100 000 предметів. Нині розкопи запроваджені на Львівщині, Буковині, Поліссі, у Молдові. Висновки про таке давнє перебування людини на цій території дістали неодноразове підтвердження. Важливе значення надається розкопам в районі Карпатсько-Подільських висот, Закарпаття, який був протягом останнього мільйону років покритий льодовиком і незатоплений.
Епоха палеоліту (200 тис. - 10 тис. років до Н. X.) засвідчує існування на території України певної культури. Саме в ці часи:
- люди набувають вміння добувати і використовувати вогонь;
- удосконалюють знаряддя праці житло будується з дерева (жердин), кісток;
- виготовляють прикраси, що нагадують людину, фігури тварин;
- з'являються зачатки релігійних вірувань (анімізм, магія, тотемізм, фетишизм), а разом з ними елементи мистецтва.
В добу мезоліту (10 тис. - 7 тис. років до Н. X.):
- на Україну пришили лук і стріли;
- розвивається рибальство, приручено собаку;
- започатковуються форми первісної племінної організації;
- основою суспільного устрою стає матріархат
- для обробки дерева використовується долото, сокира, тесло
- виготовляються нові знаряддя праці - ножі, кинджали, списи з ріжучими кам'яними пластинами, лук тощо.
Зміни, що відбулись в епоху бронзи (2 тис. років до Н. X.):
- настав кінець етнічної, суспільної та культурної стабільності;
- маси людей вирушають з насиджених місць на нові землі;
- розвивається металургія бронзи, з'являється значна кількість металевих знарядь, у деяких племен з'являється плуг;
- з'явились садівництво, городництво, ремісництво;
- відбувається активна асиміляція або місцевого населення, або пришельців, у результаті з'являється неокресленість меж тогочасних культурних утворень;
- індоєвропейці принесли з собою на територію України дуже важливі культурні елементи. В суспільній сфері - цепатріархат, у духовній - культ Сонця та розвинену флективну мову.
Початок залізної доби (з І тис. років до Н. X.) на території України пов'язаний з кіммерійською культурою (Північне Причорномор'я), а трохи пізніше - зі скіфською культурою та ранніми слов'янськими культурами. У І тис. до Н. X. територія України потрапила у сферу впливу античних впливів, і це започатковує нову епоху в розвитку культурних традицій українців.
5. Періодизація розвитку української національної культури
1.Стародавня доба - період від появи людини на території сучасної України і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства, піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню фундаменту, на якому у IX ст. зросла могутня будова Древньоруської держави.
2. Княжа доба: Київська Русь та її спадкоємниця Галицько-Волинська держава (IX–XIII ст.): утворення великої і сильної Древньоруської держави, головний осередок якої складали усі нинішні етнічні українські землі, сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку східних слов’ян, висунуло її в число провідних країн середньовічного світу.
3. Литовсько-польська доба української історії (XIV–XVI ст.) - період, коли в результаті феодальної роздробленості, князівських міжусобиць і спустошливих набігів кочівників (особливо монголо-татарських орд) землі древньоруських князівств стали здобиччю Литви і Польщі. Наприкінці XVI ст. у складі Польського князівства опинилися всі українські землі, за винятком Північної Буковини (Молдавія), Закарпаття (Угорщина) і Чернігово-Сіверщина (Московське царство). Українські селяни були позбавлені права володіти землею і закріпачені, а великі українські землевласники здебільшого покатоличилися і спольщилися.
4. Козаччина і гетьманська держава (кінець XVI – XVIII ст.). Цей період важливий не лише виникненням специфічного соціального стану українського суспільства, але й створенням у ході національної революції 1648-1676 рр. незалежної від Польщі української Козацької держави - Гетьманщини і її втрата в результаті внутрішньої боротьби за владу і зовнішнього тиску агресивних сусідів.
5. Період боротьби за українське національне відродження (XIX - поч. ХХ ст.) - від „Руської трійці“, культурно-просвітницької діяльності до створення політичних організацій, одним із головних завдань яких була реалізація самовизначення українського народу.
6. Період від початку XX ст. до кінця 80-х років характеризується злетами і руїнами у розвиткові української культури,яка була поставлена в умови боротьби за самозбереження і постійного потягу до відродження. Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.), визначним досягненням якої було створення Української держави – Української народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та проголошення 22 січня 1919 р. Акту злуки усіх українських земель.
7. Сучасний період (від кінця 80-х і по сьогодення). Радянська державність (УСРР, згодом УРСР), яка була створена на більшості українських земель після поразки української національно-демократичної революції і перебувала у складі СРСР (1922-1991 рр.). Незалежна Українська держава проголошена в серпні 1991 р. в результаті розвалу СРСР. Сьогодні українська культура- безперервний рух національних культурних цінностей між різними соціумами, суспільними верствами та поколіннями
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 187 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |