Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЕТАПИ РОЗРОБКИ ПОЛІТИКИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

Читайте также:
  1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
  2. Актуальність дослідження і ступінь наукової розробки проблеми
  3. Актуальність соціальної роботи у світлі реформування пенітенціарної системи України.
  4. Алгоритм розробки здоров’язбережувальних технологій у фізичному вихованні
  5. Аналіз забезпеченості і повноти використання трудових ресурсів підприємства. Аналіз використання фонду робочого часу
  6. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
  7. Аналіз зовнішньої діяльності підприємства на основі системного підходу
  8. Аналіз кількісного та якісного складу персоналу підприємства
  9. АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  10. Аналіз маркетингової діяльності підприємства

1. Аналіз формування інвестиційних ресурсів підприємства в попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування інвестиційних ресурсів і його відповідності обсягу планованих інвестицій.

На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу формування інвестиційних ресурсів темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних і позикових засобів у загальній сумі капіталу, приваблювано в інвестиційних цілях.

На Другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних інвестиційних ресурсів". У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних інвестиційних ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних інвестиційних ресурсів, сформованих на підприємстві в предплановом періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник „коэффициент самофінансування інвестиційної діяльності підприємства". Його динаміка відбиває тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними інвестиційними ресурсами.

На четвертому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових інвестиційних ресурсів у розглянутому періоді; темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних інвестиційних ресурсів, обсягів інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

На п'ятому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових інвестиційних ресурсів, аналізуються в динаміку питома вага сформованих фінансового кредиту, товарного кредиту й інших форм у загальному обсязі використання позикового капіталу.

На шостому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів використовуваних підприємством позикових інвестиційних ресурсів по періоду їхнього залучення. У цих цілях проводиться відповідна угруповання використовуваного позикового капіталу за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових інвестиційних ресурсів підприємства і їхня відповідність обсягу инвестируемых оборотних і внеоборотных активів.

На сьомому етапі аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства й умови надання ними різних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їхньої відповідності кон'юнктурі інвестиційного і товарного ринків.

На восьмому етапі аналізу вивчається ефективність використання позикових інвестиційних ресурсів у цілому й окремих їхніх формах на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності і рентабельності позикового капіталу, розглянуті раніше. Перша група цих показників зіставляється в процесі аналізу із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного аналізу є основою оцінки оптимальності формування інвестиційних ресурсів на підприємстві в сформованих обсягах і формах.

2. Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства розраховується виходячи з планованого обсягу освоєння засобів у процесі реалізації окремих реальних інвестиційних проектів, а також планованого приросту портфеля фінансових інвестицій. розрахунок здійснюється по наступній формулі:

Иро=РИП+АФИ,

де ИРо — загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів підприємства в плановому періоді;

РИП — потреба в інвестиційних ресурсах для реалізації конкретних інвестиційних проектів на відповідній стадії інвестиційного процесу. АФИ — обсяг приросту, що передбачається, портфеля фінансових інвестицій підприємства;

п — кількість реалізованих у плановому періоді інвестиційних проектів підприємства.

3. Вибір ефективних схем фінансування окремих реальних інвестиційних проектів. На цьому етапі по кожнім інвестиційному проекті улаштовується конкретна схема фінансування робіт з його реалізації, що найбільшою мірою відповідає цілям інвестування, термінам здійснення і загальному обсягу необхідних інвестиційних ресурсів.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних інвестиційних ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних інвестиційних ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їхнього формування за рахунок внутрішніх джерел. Тому що основними планованими внутрішніми джерелами формування власних інвестиційних ресурсів підприємства є сума реинвестируемой чистого прибутку й амортизаційних відрахувань, то в першу чергу випливає в процесі планування цих показників передбачити можливості їхнього росту за рахунок різних резервів.

Метод прискореної амортизації активної частини основних засобів збільшує можливості формування власних інвестиційних ресурсів за рахунок цього джерела. Однак варто мати на увазі, що ріст суми амортизаційних відрахувань у процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних засобів приводить до відповідного зменшенню загальної суми прибутку і відповідно обсягу реинвестируемой її частини. Тому при вишукуванні резервів росту власних фінансових ресурсів за счет внутрішніх джерел варто виходити з необхідності максимізації сукупної їхньої суми, тобто з наступного критерію;

Чпр+АТ^СИР^кс,

де Чпр — планована сума реинвестируемой чистого прибутку підприємства;

АТ — планована сума амортизаційних відрахувань;

СИРмакс — максимальна сума власних інвестиційних ре. сурсов, формованих за рахунок внутрішніх джерел.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення власних інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їхню частину, що не удалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума приваблюваних за рахунок внутрішніх джерел власних інвестиційних ресурсів цілком забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, то в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.

Потреба в залученні власних інвестиційних ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується по наступній формулі:

Лсирвнеш = Псир - Лсирвиут,

де Дсирднеш — потреба в залученні власних інвестиційних ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

Псир — загальна потреба у власних інвестиційних ресурсах підприємства в планованому періоді;

ДСИРднут — сума власних інвестиційних ресурсів, планованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

Забезпечення задоволення потреби у власних інвестиційних ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (чивласників інших інвесторів), додаткової емісії чи акцій за рахунок інших джерел.

6. Визначення граничного обсягу залучення позикових інвестиційних ресурсів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:

а) граничним ефектом фінансового левериджа. Тому що обсяг власних інвестиційних ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджа (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованому коефіцієнті фінансового левериджа обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

• забезпеченням достатньої фінансової стійкості перед-' Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого перед-^ія я але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить "^^рпствии зниження вартості залучення позикових інвестиційних ресурсів.

З обліком цих вимозі підприємство встановлює ліміт використання позикових засобів у своїй інвестиційній діяльності.

7 Визначення співвідношення обсягу позикових інвестиційних песурсов, приваблюваних на коротко- і довгостроковій основі. Розрахунок птоебности в обсягах коротко- і довгострокових позикових засобів ґрунтується на інвестиційних цілях їхнього використання в майбутньому періоді. „ довгостроковий період (понад 1 рік) позикові інвестиційні ресурси поивлекаются, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів і формування відсутнього загального обсягу інвестиційних ресурсів (хоча при консервативному підході до фінансування активів позикові інвестиційні ресурси залучаються на довгостроковій основі і для забезпечення формування оборотних активів). На короткостроковий період позикові інвестиційні ресурси залучаються для всіх інших інвестиційних цілей їхнього використання.

Розрахунок необхідного розміру позикових інвестиційних ресурсів у рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямків їхній майбутнього використання. Метою цих розрахунків є встановлення термінів використання приваблюваних позикових інвестиційних ресурсів для оптимізації співвідношення довго- і короткострокових їхніх видів. У процес цих розрахунків визначаються повний і середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів.

Повний термін використання позикових інвестиційних ресурсів являє собою період часу з початку їхнього надходження до остаточного погашення всієї суми боргу. Він містить у собі три тимчасових періоди: а) термін корисного використання; б) пільговий (гра-ционный) період; в) термін погашення.

а) термін корисного використання — це період часу, протягом якого підприємство безпосереднє використовує надані позикові засоби у своїй інвестиційній діяльності;

б) пільговий (грационный) період — це період часу з моменту закінчення корисного використання позикових інвестиційних Ресурсів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів;

в) термін погашення — це період часу, протягом якого чроисходит повна виплата основного боргу і відсотків по використовуваних позикових інвестиційних ресурсах. Цей показник використовуємо в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється не одномоментно після закінчення терміну використання позикових інвестиційних ресурсів, а частинами протягом визначеного періоду часу за графіком. Розрахунок повного терміну використання позикових інвестиційних ресурсів здійснюється в розрізі перерахованих елементів виходячи з цілей їхнього використання і сформованої на кредитному ринку практиці встановлення пільгового періоду і терміну погашення.

Середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів являє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони знаходяться у використанні на підприємстві.

Він визначається по формулі:

СПч ПП ССз=——^ЛЛч--— 0 2 2

середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів;

де
Ссз Спз ЛП ПП

термін корисного використання позикових інвестиційних ресурсів;

пільговий (грационный) період;

термін погашення.

Середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів визначається по кожнім цільовому напрямку залучення цих засобів; по обсязі їхнього залучення на коротко- і довгостроковій основі;

по приваблюваній сумі позикових інвестиційних ресурсів у цілому.

Співвідношення позикових інвестиційних ресурсів, приваблюваних на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимизировано також з урахуванням вартості їхнього залучення.

8. Забезпечення мінімізації вартості залучення інвестиційних ресурсів з різних джерел. На цьому етапі формування політики послідовно зважуються задачі визначення форм залучення необхідного капіталу (у першу чергу, позикових фінансових ресурсів), визначення складу основних кредиторів і формування ефективних умов залучення кредитів.

Форми залучення позикових інвестиційних ресурсів підприємства диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових інвестиційних ресурсів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї інвестиційної діяльності.

Склад основних кредиторів підприємства визначається формами залучення позикових інвестиційних ресурсів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постачальники капітальних товарів, сировини, матеріалів і т.п., з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також клммерческий банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

формування ефективних умов залучення кредиту здійснюється по наступним основних параметрах: а) термін надання кредиту; б) ставка відсотка за кредит; в) умови виплати суми відсотка; г) умови виплати основної суми боргу; д) інші умови, зв'язані з одержанням кредиту.

Термін надання кредиту є однією з визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого цілком реалізується мета його залучення (наприклад, іпотечний кредит — на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит — на період повного використання сировини, матеріалів і т.п.). Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром.

• До застосовуваним формам розрізняють процентну ставку (для нарощення суми боргу) і дисконтну ставку (для дисконтирования суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати по обслуговуванню боргу будуть меншими.

• По застосовуваних видах розрізняють фіксовану ставку відсотка (установлювану на весь термін кредиту) і ставку відсотка, що плаває, (з періодичним переглядом її розміру в залежності від зміни дисконтної ставки центрального банку, темпів інфляції і кон'юнктури фінансового ринку). Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінної, називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства предпочтительней є фіксована чи ставка ставка, що плаває, з високим процентним періодом.

• Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. По товарному кредиті він приймається при оцінці в розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлену продукцію, вираженої в річному численні.

Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком цієї виплати. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіантів:

виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплаті суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу (при погашенні кредиту). За інших рівних умов кращим є третій варіант.

Умови виплати основної суми боргу характеризуються періодами, що передбачаються, його повернення. Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів: частковому поверненню основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повному поверненню всієї суми боргу поистечении терміну використання кредиту;

повернення основної чи частини суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну корисного використання кредиту. За інших рівних умов третій варіант є для підприємства предпочтительней.

Інші умови, зв'язані з одержанням кредиту, можуть передбачати необхідність його страхування, виплати додаткової комісійної винагороди банку, різний рівень розміру кредиту стосовно суми чи застави застави і т.п.

У процесі мінімізації вартості залучення різних форм фінансового кредиту використовується спеціальний показник — „грант- элемент", що дозволяє порівнювати вартість залучення фінансового кредиту на умовах окремих комерційних банків із середніми умовами на фінансовому ринку (відповідно на ринку чи грошей ринку капіталу в залежності від тривалості кредитного періоду). Розрахунок цього показника здійснюється по наступній формулі:

ГЭ^ОО-1 ін+од .100,

/=1 БК(1+/)"

де ГЭ — показник гранта-елемента, що характеризує розмір відхилень вартості конкретного фінансового кредиту на умовах, запропонованих комерційним банком, від среднерыночной вартості аналогічних кредитних інструментів, у відсотках;

ПР — сума відсотка, що сплачується, у конкретному інтервалі (л) кредитного періоду;

ОД — сума амортизируемого основного боргу в конкретному інтервалі (п) кредитного періоду;

БК — загальна сума банківського кредиту, приваблюваного підприємством;

/ — середня ставка відсотка за кредит, що склався на фінансовому ринку по аналогічних кредитних інструментах, виражена десятковим дробом;

п — конкретний інтервал кредитного періоду, по якому здійснюється платіж засобів комерційному банку;

I — загальна тривалість кредитного періоду, виражена числом вхідних у нього інтервалів.

Тому що грант-елемент порівнює відхилення вартості залучення конкретного кредиту від среднерыночной (виражене у відсотках до суми кредиту), його значення можуть характеризуватися як позитивної, так і негативної величинами. Ранжируя значення гранта-елемента можна оцінити рівень ефективності умов залучення підприємством фінансового кредиту відповідно до пропозицій окремих комерційних банків.

9. Оптимізація структури капіталу, використовуваного в інвестиційному процесі по окремих його стадіях. Така оптимізація спрямована на забезпечення фінансової стійкості підприємства в процесі здійснення їм інвестиційної діяльності. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів розглядаються в спеціальному розділі.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 51 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав