Читайте также:
|
|
Етіологія | Кір | Скарлатина |
міксовірус | бета-гемолітичний стрептокок групи А | |
Перебіг | Інкубаційний період Початковий катаральний період Період висипань | |
Локалізація | Слизова порожнина рота, шкіра | |
Лікування | Загальне у педіатра, місцеве симптоматичне у стоматолога |
Етіологія | Дифтерія | Інфекційний мононуклеоз |
дифтерійна паличка Леффлера | Вірус Епштейна-Барр | |
Перебіг | Інкубаційний період Період захворювання | |
Діагностика | Бактеріологічне дослідження – засів в середовище Леффлера | Аналіз крові, ПЛР крові, слюни |
Локалізація | Слизова зіва, гортані, мигдалин, підщелепні лімфатичні вузли | |
Лікування | Загальне у педіатра, місцеве симптоматичне у стоматолога |
1. КІР
Збудник кору - РНК-вмісний вірус, який входить до групи міксовірусів. Вірус нестійкий. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Хворіють діти в будь-якому віці, крім перших 6 місяців життя.
Клінічна картина: інкубаційний період 9-17 днів.
Початковий, катаральний період (5-6 днів) – підвищення температури до 38-39 С, головний біль, нежить, кашель, загальне нездужання, млявість, збільшення лімфатичних вузлів.
Порожнина роту: у катаральному періоді (до загальних висипань) у порожнині рота з`являються плями Бєльского-Філатова-Копліка. Плями мають білувато-жовтий колір, розмір з просяне зерно, підвищуються над поверхнею епітелію, слизова оболонка у цих місцях шорстка. Плями розташовані на слизовій оболонці щоки на рівні постійних кутніх зубів верхньої щелепи. Одночасно з висипаннями на слизовій оболонці піднебіння з`являється корева енантема. Це яскраво-червоні плями, які через 1-2 доби зникають. У катаральному періоді на слизовій оболонці ясен може спостерігатись десквамація епітелію.
Період висипань – підвищення температури до 39 C, обличчя набрякле, світлобоязнь, сльозоточивість. Висипання з`являються поетапно:
1 день - обличчя;
2 день – тулуб, верхні кінцівки;
3 день – по всьому тілу.
Елементи висипань мають вигляд мілких, розміром з просяне зерно, папул червоного кольору. Папули можуть зливатися, утворюючи плями різної форми. У період висипань – загальне нездужання і симптоми порушення функції нервової системи.
Період пігментації починається через 3-4 дні після висипань. Елементи поступово зникають або заміщаються пігментацією.
Лікування:
1. Консультація педіатра.
2. Лікування у стоматолога – симптоматичне.
2. ДИФТЕРІЯ
Збудник – дифтерійна паличка Леффлера, має підвищену чутливість до високої температури і сонячного світла. Фактор патогенності – екзотоксин, який утворюється, коли паличка росте. Шлях передачі збудника – повітряно-крапельний. Джерело інфекції – хвора дитина.
Дифтерійна паличка проникає через слизові оболонки мигдаликів, носа, глотки, фіксується на них, розмножується, виділяє дифтерійний екзотоксин та інші біологічно активні речовини. Це приводить до розвитку запального процесу у вигляді гіперемії, набряку, поверхневого коагуляційного некрозу епітелію. Нейромінідаза, гіалуронідаза та інші біологічно активні речовини викликають підвищення проникливості клітинних та судинних мембран, порушення місцевої мікроциркуляції, стаз крові у капілярах. Порушення проникності веде до виходу рідкої частини крові, яка містить фібриноген, у ділянку ураження. Під впливом протеолітичних ферментів і тромбокінази фібриноген плазми крові перетворюється у фібрин. Фібрин просочує епітелій мигдаликів, при цьому утворюється щільна плівка, яка вкриває поверхню слизової оболонки.
Клінічна картина: інкубаційний період 2-10 днів.
Початок захворювання – загальне нездужання, головний біль, незначне підвищення температури. Незначна болісність при ковтанні. На 2-й день – гіперемія слизової оболонки мигдаликів, дужок, язичка. На збільшених і гіперемованих мигдаликах відмічається наліт з гладкою або хвилястою поверхнею та чітко окресленими краями. Колір білий або сірий. Наліт щільно пов`язаний з підлеглими тканинами. Збільшені та болючі лімфатичні вузли. Може бути уражена слизова оболонка носа, гортані, носоглотки.
Виділяють три форми дифтерії:
1. Локалізована
2. Поширена
3. Токсична
При локалізованій формі набряк мигдаликів, дужок та язичка. Незначний нальот має вигляд окремих острівців.
При поширеній формі нальоти виникають не тільки на мигдалинах, але й на піднебінних дужках.
Токсична форма характеризується набряком підшкірної жирової клітковини, великими нашаруваннями нальоту. Різко визначені загальні прояви: підвищення температури до 39-40 C, блювання.
Порожнина рота: гіперемія і набряк слизової оболонки зіва. Мигдалики збільшені, гіперемовані, на тлі яскраво-червоних мигдаликів з`являються білувато-сірі ділянки некрозу епітелію, який може розповсюджуватися на слизову зіва, глотки, кореня язика. Некротичні плівки іноді з`являються на передніх дужках, м`якому піднебінні, слизовій оболонці ясен, щік, дна порожнини рота. Після зняття некротичної тканини залишаються ерозії та виразки. У хворого неприємний запах з роту, лімфаденіт підщелепних вузлів. При ураженні ясен по ясенному краю і сосочках утворюється білувато-сірий наліт, який легко знімається. Після відторгнення утворюються ерозії.
Лабораторні дослідження: бактеріологічне дослідження - засів на середовище Леффлера.
Лікування:
1. У педіатра.
2. Лікування у стоматолога симптоматичне (антисептичні, знеболючі, протеолітичні ферменти, кератопластичні).
3. СКАРЛАТИНА
Збудник – бета-гемолітичний стрептокок групи А. Стрептокок має токсичну, запальну та алергізуючу дію за рахунок ендотоксину, гіалуронідази, стрептокінази, стрептолізину. Збудник передається контактним, повітряно-крапельним шляхом. Хворіють діти 2-7 років.
Клінічна картина: інкубаційний період 2-7 днів.
Початок захворювання гострий, раптовий. Швидке підвищення температури. Нездужання, слабкість, тахікардія. З’являються біль при ковтанні, ангіна, збільшення лімфатичних вузлів, ознаки токсикозу. У першу добу мілкий висип вкриває усе тіло, окрім носогубного трикутника. Дермографізм – білий.
Порожнина рота: на початку захворювання – палаючий зів, дифузний катаральний стоматит за добу до висипань на шкірі. У разі тяжкої форми виникають некротичні ураження слизової оболонки. Стоматит супроводжується лімфаденітом підщелепних лімфатичних вузлів. У перші дні захворювання язик набряклий, обкладений сіруватим нальотом, сухість порожнини рота, відбитки зубів на бокових поверхнях язика. На 3-4 день – спинка язика чиста, яскраво-червона, блискуча, суха, грибовидні сосочки гіпертрофовані («малиновий язик»).
Через 2-3 дні симптоми хвороби згасають, зменшується температура, на місці висипу виникає пластинчате лущення, особливо на долонях.
Лабораторні дослідження.
Кров: лейкоцитоз (10×109 - 30×109 в 1 л). Підвищення кількості нейтрофілів до 70%, зсув формули ліворуч. Збільшення вмісту еозинофілів (15-20%). ШОЕ 20-50 мм/год.
Лікування:
1. У педіатра.
2. Лікування у стоматолога симптоматичне (гігієнічний догляд за порожниною рота, у початковому періоді – антисептичні полоскання, у період розвитку захворювання – ротові полоскання з антисептиками).
4. ВІТРЯНА ВІСПА
Збудник - вірус, близький до вірусів, які викликають герпес Zoster, нестійкий. Зараження відбувається повітряним і повітряно-крапельним шляхом. Джерело – хворі на вітряну віспу.
Клінічна картина: хворіють діти молодшого віку (1-3 роки). Інкубаційний період до 17 днів. У цей період виникає фіксація і розмноження вірусу в епітелії слизової оболонки. Субфебрилітет. Висипання не мають характерного порядку. Елементи висипань мають мілкий, макулопапульозний характер, швидко перетворюються у везикули. Висипання поліморфного характеру, через те що вони «підсипають» з інтервалом 1-2 дні.
Порожнина рота: у порожнині рота виявляються везикули. Пухірці з’являються на язиці, твердому піднебінні, слизовій оболонці зіву одночасно з висипаннями на шкірі. Вони швидко лопаються і на їх місці утворюються ерозії кулястої форми. Елементи ураження можуть підсипати, що приводить до поліморфізму. Лімфаденіт підщелепних лімфатичних вузлів.
Діагностика: у перші дні – цитологічні та імунофлюоресцентні дослідження, які допомагають виявити гігантські багатоядерні клітини плаского епітелію.
Лабораторні дослідження.
Кров: лейкопенія, нейтропенія, відносний лімфоцитоз.
Лікування:
1. У педіатра.
2. Лікування у стоматолога симптоматичне.
5. ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ.
Збудник – герпесоподібний вірус Епштейна-Барра. Шлях зараження – повітряно-крапельний, джерело захворювання – хворий мононуклеозом. Хворіють діти до 12 років. Вхідні ворота – ділянка горлового лімфатичного кільця. Вірус викликає гіперплазію лімфоїдної та ретикулогістіоцитарної тканин.
Клінічна картина: інкубаційний період 4-28 днів. Починається поступово. З’являються головний біль, біль у горлі, нежить, кашель. З перших днів збільшення лімфатичних вузлів, особливо шийних, підщелепних. Вузли мають вигляд ланцюга або пакета, вони тверді, рухомі, болісні при пальпації. Можливо збільшення пахвинних, підм`язових вузлів. Виразкова ангіна. Збільшення печінки, селезінки.
Порожнина рота: катаральний стоматит, язик обкладений, з рота неприємний запах. Зів – гіперемований, іноді ціанотичний. Різка гіпертрофія мигдалин, на них сірувато-жовтий наліт, який легко знімається, має кришкуватий вигляд.
Лабораторні дослідження.
1. Кров: лімфоцитоз (16×10 – 30×10 в 1 л). Підвищення кількості лімфоцитів і моноцитів, поява атипічних зрілих одноядерних клітин середнього розміру з широкою базофільною цитоплазмою – атипічні мононуклеари (10-15%), ШОЕ підвищена.
2. ПЛР (Полімеразна ланцюгова реакція).
Лікування:
1. У педіатра.
2. Лікування у стоматолога симптоматичне (полоскання відварами лікарських рослин, антисептикам, при необхідности кератопластичні).
Список рекомендованої літератури
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |