Читайте также:
|
Клірингові банки (Clearing banks) домінують у депозитно-позичкових операціях всередині країни. Їхньою особливістю є те, що всі вони прямо задіяні в системі заліку платіжних документів і цінних паперів, які здійснюються через Лондонську розрахункову палату. Особливий статус клірингових банків обумовлений тим, що згідно законодавству, всі розрахунки між звичайними банками та іншими фінансовими організаціями можуть здійснюватися тільки через клірингові банки. Вони належать до універсальних банківських установ і надають своїм клієнтам широкий вибір банківських послуг і операцій. Разом з тим вони мають специфічні риси: визначене коло клієнтури, територіальну чи галузеву спеціалізацію, свою концепцію розвитку.
Торгові банки це юридичні особи, які надають банківські послуги іншим організаціям. Ці банки поєднують депозитно-позичкові операції для обмеженого числа клієнтів з активною емісійно-засновницькою діяльністю та наданням організаційно-консультативних послуг. Крім того, вони
Ø керують довірчими портфелями цінних паперів,
Ø консультують з питань інвестицій,
Ø забезпечують страхування кредитних ризиків і самі виступають гарантами,
Ø відіграють важливу роль на валютному ринку та ринку золота,
Ø є посередниками в операціях із злиття та поглинання компаній.
Іноземні банки (Foreign banks), це банківські установи, які функціонують на території Великобританії, проте управління якими здійснюється з-за кордону. Розрізняють декілька типів таких банків на території Великобританії:
1)іноземні банки які створили сітку банківських установ в Англії з метою задоволення потреб різних англійських організацій – партнерів цих банків. До таких банків відносяться два ірландські банки, банківські організації Японії, США;
2)відкриті представництва або ж офіси, які створені з метою обслуговування своїх ділових партнерів, які приїжджають у Великобританію на короткий період часу. Особливістю цих представництв є те, що практично всі вони здійснюють обмежене коло банківських операцій;
3)деякі банки відкривають свої офіси в Лондоні з огляду на особливий статус столиці Великобританії як міжнародного банківського центра, який є одним із великих ринків (після США) купівлі та продажу доларів, а також інших, іноземних валют;
4)найбільшу категорію банків становлять іноземні банки, які не мають достатніх коштів для відкриття свого представництва або ж офісу, але які проводять різні банківські операції у Великобританії. Такі банки організують свою діяльність в консорціумі з іншими банками.
Консорціумні банки це інститути в яких беруть участь щонайменше дві кредитні установи, до того ж ні одна з них не має контрольного пакету акцій. Ці інститути почали особливо швидко розвиватися з посиленням євроринку. Оскільки їх створюють на основі пайової участі банки провідних країн, то вони в стані мобілізувати на євроринку великі кошти і на тривалі строки.
Одним із типів комерційних банків у Великобританії є облікові (дисконтні) доми (Discount Houses). Особливість їх діяльності полягає в тому, що у випадку необхідності отримання кредитів комерційні банки звертаються не в центральний банк, а в дисконтний дім, який має виключне право здійснення позичкових операцій в Банку Англії. Дисконтні доми фінансують витрати уряду, залучають кошти комерційних банків у формі позичок до вимоги (“онкольний кредит”) і вкладають їх у короткострокові активи терміном від 3 місяців до 1 року (комерційні і казначейські векселі, урядові облігації, депозитні сертифікати).
Серед інших інститутів банківської системи Великобританії особливе місце займає Національний ощадний банк, заснований у 1861р. За своїм статусом цей банк є підрозділом Міністерства національних заощаджень. Національний ощадний банк здійснює особливі фінансові операції: відкриває для вкладників два види рахунків – звичайний та інвестиційний, які за режимами функціонування нагадають депозитні рахунки комерційних банків. Своїм вкладниками банк не видає чекових книжок, а зняття коштів з рахунків є можливим лише у формі готівки.
Особливий банківський статус характеризує діяльність ще двох великих банків – Трастового ощадного банку і національного жиробанку.
Трастовий ощадний банк було засновано ще в середині ХІХ ст. у вигляді мережі трастових ощадних кас. Поступово трастові ощадні каси об’єдналися у однойменні банки, і в результаті в 1973 р. було створено Центральний трастовий ощадний банк з метою координації діяльності банків, які входять у систему Трастового ощадного банку. Даний банк має статус клірингового банку.
Жиробанк було створено у 1968 р. за ініціативою міністерства поштової служби у зв’язку із збільшенням операцій по грошових переказах, які проводяться через відділення зв’язку. У 1978р. він отримає назву – Національний жиробанк. Приєднання у 1981р. до Банківської лондонської клірингової палати надало банку статус клірингового. По суті Національний жиробанк – квазідержавна установа, послугами якої користуються тільки державні відомства і місцеві органі влади при розрахунках із населенням.
В інфраструктурі кредитної системи Великобританії активно функціонують небанківські кредитні установи. З-поміж них виділяються будівельні товариства, страхові компанії, фінансові компанії, пенсійні фонди, довірчі пайові фонди, кредитні спілки, інвестиційні трести.
Будівельні товариства спеціалізуються на наданні індивідуальних довгострокових позик для будівництва чи купівлі житлових будинків за рахунок коштів, залучених у формі довгострокових вкладів населення. Їхні сумарні активи перевищують 130 млрд. фунтів стерлінгів.
Страхові компанії і пенсійні фонди спрямовують капітал, що акумулювався, у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредитна діяльність є вторинною відносно їхньої професійної спеціалізації - страхової справи та пенсійного забезпечення.
Інвестиційні трести займаються винятково операціями з цінними паперами. Через емісію власних акцій і облігацій вони залучають капітал, який вкладають у цінні папери інших компаній. Особливістю цих установ, що не мають регулярних джерел надходжень, є значна залежність від ринкової кон’юнктури. При падінні курсів цінних паперів вони зазнають фінансових труднощів і збитків.
Довірчі пайові фо нди акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Капітал цих фондів є змінною величиною, він залежить від переваги продажу чи купівлі паїв. Структура активів фондів аналогічна активам інвестиційних трестів - майже 80% становлять акції компаній.
Фінансові компанії спеціалізуються на кредитуванні окремих фірм, що не мають доступу до звичайних джерел позичкового капіталу. Найбільші з них – фінансові корпорації промисловості, сільськогосподарська іпотечна корпорація. Держава надає фінансову допомогу таким корпораціям чи виступає у ролі гаранта.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 46 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |