Читайте также:
|
Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорону праці можна поділити на:
– витрати, пов'язані з відшкодування потерпілим втрат внаслідок травм і професійних захворювань;
– витрат на компенсацію за роботу в несприятливих умовах, що не відповідають санітарним нормам (пільги за важкі і шкідливі умови);
– витрати на попередження та профілактику травматизму і професійних захворювань;
– витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;
– витрати на штрафи та інші відшкодування.
Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці і зростання її продуктивності, частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва.
Дослідження свідчать, що на підприємствах значно більше витрат припадає на пільги та компенсації, які повґязані з небезпечними і шкідливими умовами праці, ніж на техніку безпеку, заходи щодо запобігання виробничому травматизму і захворюваності та нормалізацію умов праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорону праці і витратами на доплати за несприятливі умови праці, пільгові пенсії та додаткові відпустки становить 1:10, а іноді й більше.
В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на собівартість продукції, і, в результаті, за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Діюча система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не впливають на економічні результати роботи підприємства.
З іншого боку, штрафні санкції, що сплачуються підприємством у разі незадовільної роботи з охорони праці та при наявності фактів травмування і профзахворювань працівників, нині досить значні, а тому змушують будь-якого роботодавця (уповноважений ним орган) серйозно замислитися, що краще – зазнавати збитків (які часом можуть призвести навіть до банкрутства), не займаючись охороною праці, чи, не конфліктуючи із законом, своєчасно вкладати кошти у профілактичні заходи, що зберігають життя і здоровґя людей.
Звичайно, доцільно обрати другий варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних витрат на підприємства передбачає: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожен нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати потерпілим на виробництві або членам їх сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоди (наприклад, внаслідок випуску неякісної техніки, неякісного проектування виробничого обґєкта, несвоєчасного виконання обовґязків, передбачених угодою з партнером тощо); компенсацію лікарням, іншим медичним та оздоровчим закладам, витрат на лікування та реабілітацію потерпілих, надання їм санаторно-курортних послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій інвалідам праці; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, проведення розслідування та експертизи їх причин, поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання тощо.
Значними можуть бути витрати на пільги й компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами: за важкі та шкідливі умови праці (додаткові відпустки, лікувально-профілактичне харчування, молоко чи рівноцінні йому харчові продукти); оплата регламентованих перерв санаторно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших шкідливих робіт, тощо. Отже, ці витрати також повинні враховуватися роботодавцем у загальній сумі матеріальних втрат, що можуть мати місце на підприємстві через недостатню увагу до розвґязання проблем охорони праці.
Одним із головних завдань економічного обґрунтування заходів щодо покращення умов і охорони праці є визначення витрат на реалізацію заходів, що включають капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.
До капітальних відносять одноразові та поетапні витрати на:
– створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;
– вдосконалення техніки і технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці.
Поточні (експлуатаційні) витрати на утримання і обслуговування, що має працеохоронне призначення, забезпечують його функціонування у необхідному режимі.
Фінансування заходів щодо поліпшення умов праці може здійснюватися на багатоцільовій і одноцільовій основі. При багатоцільовому фінансуванні, заходи щодо поліпшення безпеки виробничих процесів, технологій, обладнання, машин і механізмів є складовою частиною реконструкції, модернізації, впровадження нових засобів виробництва і кошти на охорону праці окремо не виділяються, а належать до капіталовкладень для оновлення виробництва. Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише працеохоронних заходів.
Витрати на проведення працеохоронних заходів (одноцільове фінансування) визначаються як сума капітальних вкладень і поточних щорічних витрат з урахуванням фактора часу. Здійснюється це з а допомогою методу дисконтування.
Короткотермінові (до одного року) витрати на охорону праці розраховуються за формулою:
В=С+К, (3.1)
де В – загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці;
С – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці;
К – капітальні вкладення на охорону праці.
Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці розраховується за виразом:
Е=Ер/В, (3.2)
де Ер – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків).
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 59 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |