Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ефективності заходів щодо покращення охорони праці.

Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється, в першу чергу, за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводять до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці тощо.

Соціально-економічна ефективність розраховується з метою:

– економічного обґрунтування планових заходів, необхідних для вибору оптимальних варіантів технологічних, ергономічних та організаційних рішень;

– визначення фактичної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці;

– оцінки результатів управління виробництва на різних рівнях;

– розрахунку необхідних витрат для приведення умов праці на робочих місцях у відповідність до нормативних вимог;

– визначення раціональних розмірів матеріального стимулювання працівників підприємства, науково-дослідних, конструкторських і проектних організацій за розробку і запровадження працеохоронних заходів.

Оцінка соціально-економічної ефективності працеохоронних заходів здійснюється на підприємствах усіх форм власності, у тому числі на робочому місці, дільниці, в цеху. Вона може визначатися також по галузі та в державі в цілому.

Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величин соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення. Такі показники характеризують кількість умовних одиниць сукупного обґєму соціального чи соціально-економічного результату в розрахунку на одиницю витрат.

Показники соціальної і соціально-економічної ефективності використовуються для визначення фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зменшення кількості працюючих у незадовільних умовах, зниження рівня травматизму, захворюваності, плинності кадрів на різних підприємствах та в економіці в цілому.

Оцінювати економічні аспекти охорони праці слід за допомогою методів оцінки соціальної й економічної ефективності заходів по створенню умов праці, що відповідають чинним нормативним актам з охорони праці.

Для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використаються такі показники:

1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки праці, розраховується за формулою:

ΔК= *100, % (3.3)

де К₁,К₂ – кількість робочих місць, що не відповідають санітарним нормам до і після проведення заходів;

К₃ – загальна кількість робочих місць.

2. Скорочення чисельності працівників (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам, визначається за формулою:

ΔЧ= % ( 3.4)

де Ч₁,Ч₂ – чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, осіб;

Ч₃ – рідна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

3. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:

ΔМ=

ΔБ=

де М₁, М₂ – кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після проведення заходу, шт.;

М₃ – загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ – кількість виробничих приміщень, які не відповідають норматив-ним вимогам до і після здійснення заходу, шт.; збільшення кількості машин, механізмів і виробничих приміщень, приведених у відповідність до вимог нормативних актів;

Б₃ – загальна кількість виробничих приміщень, шт.

4. Збільшення коефіцієнта частоти травматизму (ΔК_ч) визначається за формулою:

ΔК_ч= *100, %

де N₁, N₂ – кількість випадків травматизму відповідно до і після проведення заходу;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

5. Змнешення коефіцієнта тяжкості травматизму (ΔК_т) розраховується за формулою:

ΔК_т= - ,

де Д₁, Д₂ – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після здійснення заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійних захворювань через несприятливі умови праці:

ΔK_з = *100,

де З₁, З₂ – кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після проведення заходу.

7. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювання:

ΔК_т= - ,

де Д_з1, Д_з2 – кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до проведення заходу і після проведення;

N_з1, N_з2 – кількість випадків захворювання відповідно до і після проведення заходу.

8. Зменшення кількості випадків виходу на пенсію зі інвалідністю внаслідок травматизму чи професійного захворювання:

ΔЧ_і= ,

де Ч_і1, Ч_і2 – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

9. Скорочення плинності кадрів через несприятливі умови праці:

ΔЧ_п= *100,

де Ч_п1, Ч_п2 – кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через несприятливі умови праці відповідно до і після проведення заходу, осіб.