Читайте также:
|
В останні роки зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроку як форми організації навчальної діяльності учнів, що диктує необхідність застосування так званих «нетрадиційних» форм навчання.
Нетрадиційні форми навчання можна визначити як такі, які відрізняються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв’язання навчально-виховних завдань [26, 30]. У сучасній дидактиці вживається поняття «нетрадиційний урок», «нестандартний урок».
Поняття «нестандартний урок» введене в методику майже всіх навчальних предметів педагогами-новаторами наприкінці 80-х років ХХ століття. Воно означає імпровізаційне навчальне заняття, яке має нетрадиційну (невстановлену) структуру і специфічну цільову установку [39, 8 ].
Аналіз педагогічної літератури дає можливість розкрити значення нетрадиційних форм навчання, яке полягає в тому, що вони:
- урізноманітнюють форми роботи з учнями;
- сприяють вихованню творчої особистості школярів;
- дозволяють повніше врахувати особливості навчального матеріалу;
- вимагають розробки технології застосування нових освітніх форм;
- сприяють раціональному використанню навчального часу;
- підвищують продуктивність роботи учнів на уроці;
- розширюють функції вчителя [ 19, 344 ].
Уперше спроба класифікувати нетрадиційні форми навчання, залежно від їх способу спілкування суб’єктів навчання була зроблена у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Н.Стяглик у 1994 році «Нетрадиційні форми навчання і їх вплив на якість навчального процесу в школі» [ 52 ].
Залежно від історії їх розвитку, Н.Стяглик визначає дві групи:
- «пульсуючі», тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна;
- «нестандартні форми» - це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масової інформації.
Відповідно до реалізації основних компонентів навчання під час розв’язання дидактичних завдань освітнього процесу дослідниця виділяє такі групи:
- нетрадиційні форми цілісного розв’язання завдань навчання (прийняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль);
- «пролонговані» форми, які не реалізують дидактичних завдань під час проведення, вони потребують тривалої підготовки.
Для ефективної організації навчально-виховної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодії суб’єктів навчального процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:
Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічну дію на учня (учитель – учень, учень – учень). Організація спілкування за даними схемами робить дитину об’єктом дії, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді, коли необхідно подати інформацію, якої немає в навчальних посібниках, для її наступної поглибленої переробки.
Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію у процесі спілкування суб’єктів навчання в умовах парної роботи, роботи малих груп, між групової роботи. У даній моделі організації спілкування учень є одним із рівноправних суб’єктів. Між учителем і школярем (учнем і учнем) виникає співтворчість. Організовуючи взаємодію, учитель керує пізнавальною діяльністю, творчим пошуком дітей.
Модель С. Нетрадиційні форми навчання, які передбачають, як однобічну дію, так і взаємодію суб’єктів навчання.
Ця класифікація нетрадиційних форм представлена в таблиці [52 ].
Таблиця 1.1
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 223 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |