Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оцінка стану та визначення проблем і перспектив розвитку галузі

Читайте также:
  1. B) Я больше здесь не останусь.
  2. GІІ.Излагаете проблему группе. Вместе со всеми вырабатываете решение на основе консенсуса. Выполняете любое решение группы.
  3. I. О проблеме достоверности учебных курсов.
  4. I. Обоснование соответствия решаемой проблемы и целей Программы приоритетным задачам социально-экономического развития Российской Федерации
  5. I. Сущность общественного мнения, его характеристики и проблемы изучения.
  6. II категория. Проблемные кредитные организации
  7. II. Обоснование целесообразности решения проблемы программно-целевым методом
  8. II.2. Глобальная демографическая проблема
  9. II.3. Глобальная продовольственная проблема
  10. III кисәк. Кешелекнең хәзерге глобаль проблемалары

Надзвичайно важливу роль в економіці кожної країни завжди відігравало сільське господарство, яке, в першу чергу, забезпечує продовольчу безпеку держави, а іноді й визначає її обличчя на міжнародному ринку. В свою чергу розвиток аграрної сфери практично неможливий без забезпечення її високоякісною сільськогосподарською технікою власного виробництва.

Історично склалося так, що вітчизняне сільськогосподарське машинобудування було однією із найуспішніших галузей промисловості країни, виготовляючи повний асортимент необхідної агровиробникам сільськогосподарської техніки. [41] Проте на сьогоднішній день можна констатувати, що галузь перебуває на етапі стагнації, яка ще більше посилюється під впливом економічної кризи.

Одним із найважливіших завдань підприємств сільськогосподарського машинобудування є оснащення агропромислового комплексу сучасними технічними засобами з метою підвищення рівня механізації виробничих процесів аграрного виробництва та відтворення виробничо-технічного потен-ціалу АПК. Проте, незважаючи на таке актуальне і важливе значення галузі сільгоспмашинобудування для економічного та соціального розвитку нашої держави, упродовж останніх років її частка в промисловості України лише скорочувалась, і станом на 2011 р. становила близько 0,4 %, у машинобудівному комплексі – 3,5 %, відповідно. [81]

На сьогодні стан галузі більшістю експертами та аналітиками оцінюється як украй критичний і такий, що породжує небезпеку заблокування її подальшого розвитку. Так, протягом останніх років україні суттєво знизилися обсяги виробництва і реалізації сільгосптехніки, скоротилася кількість підприємств сільгоспмашинобудування й ринків збуту, зменшилася наявність основних видівтехніки в сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах [49].

Основною причиною таких негативних явищ, на нашу думку, могло бути проведення непослідовної державної політики, відсутність попиту споживачів у зв’язку з їхньою низькою купівельною спроможністю та суттєве державне недофінансування цього сектору. Для прикладу зазначимо, що за час дії Державної програми розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування на 2007–2010 рр. рівень виконання заходів за рахунок бюджетних коштів становив лише 18,2 % від передбаченого обсягу.

Наявний машинно-тракторний парк АПК нині знаходиться в критичному стані, зокрема, основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 20–40 %, із них понад 90 % уже відпрацювали свій амортизаційний строк. Через фізичне й моральне зношення щороку списується значна кількість техніки, а для її підтримання в роботоздатному стані потрібно щорічно ремонтувати практично увесь машинно-тракторний парк. Відзначимо, що внаслідок відсутності сучасної високопродуктивної сільгосптехніки, з одного боку, та значного ступеня зношення наявної техніки – з іншого, країна щороку втрачає мільярди гривень, зокрема, через скорочення посівних площ, розтягування строків виконання робіт, недобір урожаю. [20]

Скорочення машинно-тракторного парку аграрного сектора призвело до значного зниження енергетичних потужностей сільськогосподарського виробництва. Так, у 2009 р. цей показник зменшився порівняно з 2000 р. майже вдвічі, а енергозабезпеченість сільськогосподарських товаровиробників за цей період упала на 36,1 %. [81]

За підрахунками експертів, для технічного переоснащення АПК України потрібно близько 420 млрд грн, яких у держави на сьогодні немає і навряд чи колись знайдеться. Тому одним зі способів вирішення цієї проблеми є створення сприятливих умов для залучення зовнішніх інвестицій. Низька купівельна спроможність у поєднанні із кризою банківського кредитування змусили більшість сільськогосподарських підприємств відмовитися від купівлі нової техніки, і, як наслідок, вітчизняні виробники сільгоспмашин утратили свої ринки збуту, а їхні виробничі потужності були завантажені лише на третину. Так, станом на кінець 2010 р. на складах заводів залишилося нереалізованої техніки, обладнання та запасних частин на суму понад 300 млн грн.

Критичною є ситуація із техніко-технологічним станом і самих сільгоспмашинобудівних підприємств. Так, основні фонди більшості підприємств галузі мають ступінь спрацювання 79 %, а рівень зношення їх активної частини – машин та обладнання – сягає 92 %. Крім того, більша частина наявного в галузі устаткування експлуатується понад 20 років і вже повністю вичерпала свій робочий ресурс.

У зв’язку зі скрутним матеріальним становищем, більшість підприємств сільгоспмашинобудування позбавлені можливості не лише займатися розробкою нової техніки та модернізацією виготовлених зразків, а й забезпечити проведення технічного переоснащення власних виробничих потужностей, що, у свою чергу, позначається на якості випущеної продукції.

За даними експертів, за показниками якості, надійності та технічним рівнем вітчизняна сільгосптехніка відстає від сучасних зразків провідних фірм приблизно на 20–30 років, а тому не може гідно конкурувати із західними аналогами. [80]

Нівелювання цією проблемою може в близькому майбутньому призвести не лише до закриття міжнародних ринків для вітчизняної продукції сільськогосподарського машинобудування, а й до втрати національного споживача. Зокрема, уже на сьогодні ми можемо спостерігати за переорієнтацією вітчизняних сільгосппідприємств на закупівлю техніки іноземного виробництва.

Дослідження показують: якщо за ціновими параметрами вітчизняна сільгосптехніка ще може бути конкурентоспроможною, то за якісними (зокрема за показниками надійності, зносостійкості, технологічності) вона істотно відстає від зарубіжних аналогів. У зв’язку із цим, щороку основним джерелом наповнення внутрішнього ринку України стає імпортна техніка, постачання якої за десять років збільшилося в 19 разів, а власне виробництво зросло лише в 3,6 раза. Зокрема, у 2009 р. сільськогосподарські товаровиробники ввезли близько 92 тис. одиниць іноземних технічних засобів на загальну суму понад 3 млрд дол. [80].

На основі узагальнення досвіду зарубіжного сільгоспмашинобудування було встановлено, що оптимальним співвідношенням між вітчизняною та імпортною технікою, яка реалізується на внутрішньому ринку, є 70 % до 30 %, відповідно. В Україні це співвідношення становило у 2000 р. – 60 % до 40 %, у 2008 – 18 % до 81,6 % та у 2010-му – 24 % до 76 %, відповідно. Таким чином, як ми бачимо, майже 80 % вітчизняного ринку сільгосптехніки належить іноземним машинобудівним підприємствам, а це – відтік з економіки України фінансових ресурсів, утрата тисяч робочих місць, науково-технічного та виробничого потенціалу сільгоспмашинобудівних підприємств.

Світовий досвід показує, що для того, щоб створити і випускати конкурентоспроможну сільськогосподарську техніку, потрібно докорінно модернізувати наявні елементи й створювати нові технології. А для цього слід, щоб сільгоспмашинобудівні підприємства мали у своєму складі потужні науково-дослідні та конструкторські центри з розвиненою випробувальною базою.

Відсутність зв’язку між наукою і виробництвом також є надзвичайно актуальною проблемою галузі сільськогосподарського машинобудування, що, у свою чергу, породжує іншу проблему, пов’язану з невідповідністю асортименту виготовленої вітчизняної сільгосптехніки вимогам та потребам ринку.

Отже, аналіз стану вітчизняного сільськогосподарського машинобудування вказує на те, що на сьогодні, вона залишається технічно недосконалою, депресивною і дотаційною галуззю промисловості.

Чинники, що зумовили проблеми в розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх слід віднести такі як:

- відсутність ефективної системи керування галуззю;

- нестабільність законодавчої бази;

- відсутність державної фінансової підтримки;

- відсутність попитуна вітчизняну сільгосптехніку;

- нерозвиненість інфраструктури внутрішнього ринку;

- недостатній рівень платоспроможності споживачів сільгосптехніки;

- відсутність інноваційних програм розвитку галузі;

- відсутність іноземних інвестицій.

До внутрішніх відносяться:

- наявність та використання застарілого обладнання, енергоємних й низькопродуктивних технологій;

- відсутність обігових коштів;

- відсутність висококваліфікованих управлінських та робітничих кадрів;

- недосконалість організаційно-правової форми виробництва;

- складне матеріальне становище підприємств галузі;

- неефективна система управління виробничогосподарською діяльністю підприємств.

Проблемами сільськогосподарського машинобудування є:

- скорочення кількості підприємств сільгоспмашинобудування;

- неконкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської техніки на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- низька якість технічного обслуговування сільськогосподарської техніки;

- залежність вітчизняних підприємств сільгоспмашинобудування від імпортних вузлів, деталей, комплектуючих виробів;

- низька інноваційна активність підприємств галузі.

Наслідками проблем є:

- низька питома вага галузі у структурі машинобудівного комплексу та в промисловості країни;

- гальмування інноваційного розвитку галузі;

- втрата внутрішніх та зовнішніх ринків збуту сільгосптехніки;

- значний відтік кваліфікованих інженерних та робітничих кадрів.

Отже, на сьогодні вітчизняне машинобудування для агропромислового комплексу за своїм технічним та технологічним рівнем суттєво відстало від досягнень світового науково-технічного прогресу. Використання застарілого обладнання, енергоємних і низькопродуктивних технологій при виготовленні сільгосптехніки зумовлює низьку якість продукції, невідповідність міжнародним стандартам та високі витрати виробництва, які негативно відбиваються на собівартості продукції та призводять до втрати конкурентоспроможності вітчизняної сільгосптехніки на вітчизняному й зарубіжному ринках. Тому, відповідно до наших міркувань, перспективний розвиток галузі пов’язаний насамперед із проведенням модернізації виробничих процесів, залученням у галузь новітніх технологій та обладнання, активізацією інноваційної діяльності, що повинно відбуватися із безпосередньою участю держави.

Що стосується діяльності ТОВ «Завод Кобзаренка», то за 20 років сформувався колектив спеціалістів і працівників з 350 чоловік, які забезпечені достойною заробітною платою і є гордістю заводу.

Понад 30% виготовленої техніки експортується сьогодні в Росію, Білорусь, Польщу, Казахстан, Молдову, Румунію, Угорщину, Литву, Латвію, Словакію, Фінляндію, Австрію, Болгарію, Чехію. На техніку, яка експортується в Євросоюз, завод має сертифікати ЄС, що дозволяє продавати її під державні субсидії Єврозони.

На сьогодні «Завод Кобзаренка» виробник №1 тракторних причепів в Україні. Завод виготовляє: 15 видів причепів; 5 видів перевантажувальних бункерів; 10 видів цистерн для води та жижі; 20 видів різноманітних шнеків; зернопакувальне обладнання; відвали та ковші; розкидачі міндобрив.

На підприємстві використовуються найновіші станки з ЧПУ для різки, згинання, точіння, фрезерування та термообробка металу. Новітня дробеструйно-фарбувальна лінія, яка буде встановлена в квітні 2013 року дозволить довести рівень підготовки та фарбування причепів до європейських аналогів. До речі – це перша лінія такого рівня в Україні.

З року в рік завод постійно розширює та модернізує виробничу базу. Так в 2010 році було введено в експлуатацію складальний цех на 1 600 м². А в 2012 році ще один цех площею 3 400 м2 в якому тепла підлога підігрівається за рахунок відновлюваних джерел енергії – тепла землі.

Будучи бюджетоутворюючим підприємством «Завод Кобзаренка» є найбільшим платником податків району. До бюджету України в 2012 році було сплачено 13 млн. гривень.

В 2011 році на виставці Agritechnika 2011 в Ганновері Завод Кобзаренка отримав диплом за інноваційну розробку мобільної перевантажувальної станції «Ковчег» - аналогів якої немає в світі. В 2013 році «Завод Кобзаренка» знову приймає участь в найбільшій у світі виставці с/г обладнання Agritechnika 2013, де покаже свої нові розробки. Основна мета – вийти на ринки Африки та знайти дилерів в центральній Європі (Німеччина, Голландія, Данія).

Для активізації продаж в Європі та доступу до європейських кредитів в лютому 2013 року буде засновано компанію в Польщі.

Завдяки наявності 10 сучасних вантажівок, 10 одиниць інших транспортних засобів завод забезпечує швидку доставку продукції до клієнта та своєчасну поставку комплектуючих з України та Європи.

Багаторічна участь у сільськогосподарських виставках та днях поля, нові розробки та високий рівень якості продукції дозволили отримати довіру таких компаній як «Авангард», «Бучаагрохлібпром», «Астарта-Київ», «Зелена Долина», «Ухожани», «Дружба Нова», «Миронівка хлібопродукт», «ХарвістЄссетс», «ТрайгонФармінг», «Інвестхолдинг NCHCapital», «Кернел», «Мрія Агрохолдинг» та інших покупців з різних куточків України.

Завод Кобзаренка – українське підприємство, яке своїм прикладом відроджує машинобудівний потенціал України. Девіз 2013 – «Новому сезону – Європейську якість».

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 40 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав