Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Супутні захворювання і вторинні порушення

Читайте также:
  1. A. Порушення реабсорбції глюкози в канальцях нефрону
  2. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
  3. Адміністративне стягнення – це міра відповідальності, примусовий захід державного впливу, що застосовується до особи за скоєння адміністративного правопорушення (проступок).
  4. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  5. Біологічні принципи боротьби з трансмісійними та природно осередкованими захворювання. Воші
  6. ВИЛУЧЕННЯ З ОБІГУ АБО ЗНИЩЕННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ, ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ І СУПУТНІХ МАТЕРІАЛІВ, ЩО НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ВСТАНОВЛЕНИМ ВИМОГАМ
  7. Вимоги до актів публічного адміністрування та наслідки їх порушення
  8. Виробничий травматизм та професійні захворювання
  9. Виробничий травматизм та професійні захворювання
  10. Виробничі травми та профзахворювання

1. Контрактури і деформації – якщо у дитини з ДЦП не формуються настановні рефлекси, то й не формуються шийний і поперековий лордози, рано з’являється надмірно виражений кіфоз у грудному відділі хребта, що сприяє швидкому розвитку кіфосколіозу. При затримці формування навички стояння і ходьби виникає дисбаланс м’язів кульшового суглобу. Дисбаланс м’язів гомілковостопного суглобу призводить до деформації стоп.

2. Гіпертензіонно-гідроцефальний синдром. При ДЦП надмірно збільшується продукція ліквору, порушується всмоктування в шлуночках мозку, підвищується внутрішньочерепний тиск, що в свою чергу здавлює клітини та судини головного мозку. При цьому можливі млявість, сонливість, апатія, підвищення м’язового тонусу.

3. Судорожний синдром – часто супроводжує ДЦП і у відповідь на екзогенні або ендогенні подразники розвиваються епілептиформні пароксизми.

4. Порушення вегетативної нервової системи – у вигляді зниження апетиту, розладу сну, занепокоєння, періодичного підвищення температури, спраги, замків або проносів, підвищеного потовиділення, порушення імунологічної реактивності та ін.

5. Порушення слуху – частіше виникають при гіперкінетичних формах. Звичайно порушене сприйняття високого тону. Такі звуки як в, к, с, ф, м дитина просто може не вживати в своєму мовлення. Недорозвинений фонемний слух, можливе зниження гостроти слуху. Будь-яке порушення слухового розвитку призводить до затримки мовленнєвого розвитку.

6. Порушення зору – при ДЦП знижується гострота зору, порушуються поля зору, можуть виникати аномалії рефракції, косоокість, парез погляду, зміна очного дна.

7. Порушення мовлення – при осередковому ураженні головного мозку, уповільненні темпу його дозрівання, не узгодженій діяльності правої і лівої півкулі наголошуються різноманітні розлади формування мовлення (Є.М Мастюкова, 1988).

При ДЦП порушена функція апарату артикуляції і перш за все фонетична вимова звуків – звуки вимовляються спотворено або замінюються близькими за артикуляцією, що призводить до невиразності мовлення та обмеження спілкування з однолітками та дорослими. Мовленнєворухові утруднення повторно призводять до порушення аналізу звукового складу слів. Діти не можуть розрізнити звуки на слух, повторити склади, виділити звуки в словах.

Лексика у дітей з ДЦП збільшується поволі, не відповідає віку, дуже складно формуються абстрактні поняття, просторово-часові відносини, побудова пропозицій, сприйняття форми та об’єму тіла.

У зв’язку з порушеннями лексики недостатньо розвивається граматична будова мовлення. Порушення фонетико-фонематичного розвитку обмежує накопичення граматичних засобів.

До клінічних проявів мовленнєвих порушень при ДЦП відносять дизартрію, алалію, дислексію, дисграфію, неврозоподібні порушення мовлення, за типом заїкання, унаслідок порушення мовленнєворухової функції, анартрія (відсутність мовлення).

Порушення мовлення нерідко поєднуються з розладами дихання та голосоутворення. У дітей з церебральними паралічами переважає прискорене, аритмічне, поверхневе дихання. Часто порушена координація між диханням, фонацією та артикуляцією. Дихальні порушення особливо виражені при гіперкінетичній формі церебрального паралічу, при цьому довільний контроль за диханням утруднений. Порушення голосу пов’язані з парезами і паралічами м’язів язика, губ, м’якого піднебіння, гортані. При цьому голос дитини слабкий, тихий, глухий, монотонний, емоційно невиразний.

Діти з церебральними паралічами насилу опановують читанням та письмом. Дислексия та дисграфія звичайно поєднуються з недорозвиненням усного мовлення та бувають при різних формах дизартрії. Тривалий час діти повільно читають по складах, переставляють букви, пропускають строчки. У письмі спотворюється графічний образ букв, насилу з’єднуються букви в слова, а слова у фрази, зустрічається дзеркальність письма.

Порушення читання та письма пов’язане з оптико-гностичними розладами, спастичністю м’язів кисті, очей, звуженням полів зору, порушенням взаємодії мовленнєвослухової, мовленнєворухової та зорово-моторної систем.

Порушення мовлення відбуваються у формі псевдобульбарної, мозочкової або екстрапірамідної дизартрії. При псевдобульбарній дизартрії підвищується тонус м’язів язика, обличчя, шиї, порушується голосоутворення, дихання, жування.

Мозочкова дизартрія призводить до гіпотонії м’язів язика, губ; при цьому мовлення сповільнене, поштовхообразне, яке затухає до кінця фрази.

Екстрапірамідна дизартрія виникає при гіперкінетичній формі ДЦП. Гіперкінези розповсюджуються на м’язи мовлення, губ, діафрагму; при цьому порушується плавність та розміреність мовлення.

8. Психічні порушення при ДЦП обумовлені раннім органічним ураженням головного мозку, обмеженням рухової активності, соціальних контактів, а також умовами виховання. Пізнання навколишньої дійсності з перших місяців життя порушене, а пізнавальна діяльність є основою пам’яті, мислення, уявлення. Негативну дію на нервову систему може надати психологічна обстановка в сім’ї, неможливість повноцінної ігрової діяльності, педагогічна занедбаність.

Психічні порушення при ДЦП виявляються у вигляді розладів емоційно-вольової сфери, пізнавальної діяльності та особистості.

Порушення пізнавальної діяльності виявляються у відсутності інтересу до занять, поганої зосередженості, повільності, низької розумової працездатності і концентрації уваги, зниженні пам’яті, мислення. При спастичній диплегії та геміпаретичній формі порушені просторові уявлення, конструктивний праксис; при гіперкінетичній формі порушені вербальне мислення, пам’ять, увага. Психічні порушення можуть бути від затримки психічного розвитку до олігофренії в легкому і помірному ступені.

Порушення емоційно-вольової сфери виявляється найчастіше у вигляді підвищеної емоційної збудливості у поєднанні з нестійкістю вегетативних функцій, підвищеної виснаженості нервової системи. У дошкільному віці діти відрізняються надмірною вразливістю, схильністю до страхів, руховою розгальмованістю, підвищеною емоційною збудливістю (Є.М. Мастюкова, Д.М Ісаєв, 1988).

Особливості особистості – нерідко спостерігається затримання розвитку за типому психічного інфантилізму. У своїх вчинках діти в основному керуються емоціями задоволення, вони егоцентричні, не підкоряються вимогам колективу, вольові зусилля недостатні. Хворі емоційно нестійкі, легко виснажуються, інертні, ігрова діяльність їх бідна та одноманітна, наголошуються ранні прояви сексуальності. Спостерігається дисгармонія розвитку особистості з нестійким настроєм та складною шкільною і соціальною адаптацією. На важкість психічних порушень впливають важкість і характер рухових порушень.

 

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 21 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.017 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав