Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тлумачення - роз’яснення правових норм

Читайте также:
  1. Акти тлумачення норм права
  2. Види адміністративно-правових відносин.
  3. Види нормативно-правових актів
  4. Види тлумачення норм права: поняття, мета
  5. Державна інвестиційна політика - це комплекс економічних, адміністративних і правових заходів держави, спрямованих на активізацію інвестиційної діяльності.
  6. Дія нормативно-правових актів у часі
  7. Етапи формування правових основ соціальної політики та механізм її реалізації. Соціальне партнерство.
  8. Загальна характеристика провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади
  9. Загальна характеристика провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади
  10. Застосування правових норм як особлива форма реалізації норм права.

«Роз’яснення норм права - це вказівки чи рекомендації, спрямовані на розкриття дійсного змісту норм». Результати інтелектуально-вольової діяльності об’єктивізують у виді акта роз’яснення, а від суб’єкта і форми тлумачення буде залежати значимість такого роз’яснення, його юридична обов’язковість.

Акт тлумачення - це акт, що роз’ясняє як варто розуміти і застосовувати на практиці які-небудь правові норми. У залежності від приведених вище обставин ці акти тлумачення поділяють на два основних види:

- офіційне тлумачення;

- неофіційне тлумачення;

Офіційне тлумачення (легальне) норм права, є акт роз’яснення правової норми, що виходить від державно-владного органа й обов’язковий для всіх суб’єктів, відносини між якими регулюються нормою, що роз’ясняється.

В Україні офіційним тлумаченням права займаються:

- Верховна Рада;

- Кабінет Міністрів України.

- окремі міністерства;

- державні комітети;

- Конституційний Суд України;

- Верховний Суд України;

- Вищі спеціалізовані суди (Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України);

- Генеральний Прокурор України;

Виділяють дві основних ознаки актів офіційного тлумачення:

- приналежність його уповноваженим органам;

- юридичні наслідки, що випливають з державних указівок, що містяться в роз’ясненні.

Конституція держави регулює різні аспекти суспільного і державного життя. Проте таке регулювання носить, як правило, загальний характер, що не виключає неодноманітного застосування її положень, а також виникнення з цього приводу спірних ситуацій. Тому виникає потреба у конкретизації конституційних норм. Це здійснюється шляхом тлумачення Конституції, а також законів держави. Як відомо, за юридичними наслідками тлумачення буває офіційним і неофіційним. Юридично обов’язковим є лише офіційне тлумачення законодавства. Відповідно до п. 2 ст. 150 Конституції України, а також п. 4 ст. 13 Закону «Про Конституційний Суд України», офіційне тлумачення Конституції і законів України є одним із повноважень Конституційного Суду України.
До створення Конституційного Суду, відповідно до п. 6 Перехідних положень Конституції, тлумачення законів здійснювала Верховна Рада України. Згадана норма зумовила виникнення дискусії з приводу того, хто є суб’єктом офіційного тлумачення Конституції і законів України, тобто чи є таким суб’єктом лише Конституційний Суд України і чи у зв’язку з цим втратила таке право Верховна Рада України. При цьому висловлювалися різні точки зору. На думку Л.Т.Кривенко, в теоретичному плані автентичне тлумачення Конституції притаманне органу, який приймає відповідні правові форми. На думку В.Ф.Опришка, відсутність в законодавця права офіційного тлумачення змісту прийнятих ним законів не може позитивно впливати на правотворчу практику. Тим більше, що сама Верховна Рада, як «колективний автор», офіційно закріплює результати законодавчого процесу. А В.Є.Скомороха заперечує пропозицію щодо передачі повноважень з офіційного тлумачення Конституції і законів України законодавцю. На його думку, щоб правильно витлумачити правову норму виходячи з загальних принципів права, повинен діяти незалежний від законодавця висококваліфікований орган, для якого тлумачення Конституції і законів України є виключною прерогативою завдяки його юридичній природі. Це питання було предметом розгляду і в Конституційному Суді України. Так, в своєму рішенні від 11 липня 1997 року у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Постанови ВРУ від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України», Конституційний Суд України констатував, що з прийняттям Конституції України 1996 року повноваження щодо офіційного тлумачення Конституції України від Верховної Ради України перейшли до Конституційного Суду України, тобто Верховна Рада втратила повноваження щодо офіційного тлумачення Конституції України. Що ж до законів, то Верховна Рада могла їх тлумачити лише до сформування Конституційного Суду України. З цього можна зробити висновок, що єдиним органом, що уповноважений здійснювати офіційне тлумачення Конституції і законів України, є Конституційний Суд України. Це не виключає можливості здійснення Верховною Радою України неофіційного тлумачення законодавства України, але таке тлумачення не матиме юридично обов’язкової сили. Разом з цим, Верховна Рада свою позицію щодо розуміння положень Конституції і законів України може висловити при прийнятті відповідних законів, хоча формально така діяльність не є тлумаченням.

Офіційне тлумачення Конституційним Судом України Конституції і законів України можна розглядати в двох аспектах:

- як діяльністьщодо з’ясування, роз’яснення та офіційної інтерпретації Конституції і законів України з метою подолання неоднозначності їх розуміння;

- як результат такої діяльності, тобто акти офіційного тлумачення.
Офіційне тлумачення Конституційним Судом України Конституції і законів України здійснюється в межах встановлених законом процедур і на основі використання відомих науці прийомів і способів. Наукою, що вивчає загальні закономірності змістовної інтерпретації будь-яких письмових текстів, є герменевтика.

Форма в основному представляється в письмовому виді (тобто як нормативний документ), у той же час відомі випадки усного тлумачення. До цього відноситься роз’яснення прав і обов’язків учасникам карного чи цивільного процесу з боку суду. Аналогічне за значенням має усне тлумачення, здійснюване посадовими особами під час прийому відвідувачів по юридичних питаннях (прийом громадян працівниками суду, прокуратури).

Поняття правопояснювального процесу (у рамках якого і формується акт тлумачення) містить у собі порядок здійснення офіційного тлумачення. Причому цей порядок багато в чому визначає правопояснювальний процес. «Правовопояснювальний процес як сукупність визначених стадій формулювання офіційного роз’яснення розкриває питання про причини і порядок видання акта тлумачення, особливостях його регулюючого впливу на суспільні відносини.»

Офіційне тлумачення характеризується також особливим порядком здійснення і виражається в правоз’ясувальному процесі. Цей процес складається з 5 стадій: 1) правороз’яснювальна ініціатива суб’єктів суспільних відносин; 2) узагальнення практики і перевірка необхідності надання роз’яснення законодавства; 3) розробка і обговорення тексту роз’яснення; 4) прийняття або затвердження проекту роз’яснення; 5) публікація акту роз’яснення нормативно-правових актів[7].


 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 66 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав