Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тлумачення за суб’єктами

Читайте также:
  1. Акти тлумачення норм права
  2. В загальному вигляді міжнародний рух капіталу означає переміщення капіталу між суб’єктами міжнародної економіки з метою його оптимального використання.
  3. Види тлумачення норм права: поняття, мета
  4. Поняття та способи тлумачення норм права.
  5. Поняття тлумачення норм права.
  6. Поняття, види та способи тлумачення правових норм
  7. Публічний інтерес – це важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до закону забезпечуються суб’єктами державного управління[3].
  8. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА. ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА
  9. Реалізація та тлумачення норм конституційного права
  10. Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути:.
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення правових норм є суб’єкт – особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб’єкти права. Суб’єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов’язковість і компетентність неоднакові.

За суб’єктами і юридичними наслідками розрізняють офіційне та неофіційне тлумачення.

Офіційне тлумачення норм права - це сформульоване у спеціальному інтерпретаційному акті роз’яснення змісту і мети правових норм, яке здійснюється уповноваженим на це державою органом і результати якого мають обов’язкове значення.[12] Відтак офіційне тлумачення виступає як своєрідна обов’язкова до виконання директива щодо правильного розуміння і застосовування певної норми.

Офіційне тлумачення поділяється за принципом юридичних наслідків на нормативне і казуальне.

Офіційне тлумачення характеризується загальнообов’язковістю для всіх осіб і органів, що роблять тлумачення, і поширюється на усі випадки, передбачені тлумачною нормою, забезпечуючи тим самим однаковість і правильне проведення в життя її вимог. (Наприклад, «Постанови пленуму Верховного Суду України»). У загальному нормативному тлумаченні піддаються акти, що з погляду компетентного органа мають потребу в додатковому роз’ясненні в силу утруднень, що виявилися, неправильної чи суперечливої практики їхнього чи застосуванні в силу інших причин (роз’яснення звичайно зв’язані з аналізом значного числа справ відповідних категорій). Нормативні роз’яснення цілком повторюють долю тлумачного акта.

Різновидом офіційного нормативного тлумачення є автентичне, що представляє собою роз’яснення норми органом раніше що установили. Воно логічно випливає з компетенції органа, що видає норми права , і може застосовуватися неодноразово.

Щодо того, чи вважати чи не вважати автентичне тлумачення нормативним актом....

У радянській літературі був розповсюджений погляд на автентичне тлумачення, як на інтерпретаційні акти діючого законодавства. Крім цього погляду існував і такий, що автентичні акти є акти нормотворення, а не тлумачення.

У сучасних працях говориться про те, що більш правильно розглядати автентичні акти як акти тлумачення. Це підтверджується тим, що тлумачена норма існує в якості основної поряд з інтерпретаційним актом, що носить лише допоміжний характер. Іншим різновидом нормативного тлумачення вважають роз’яснення норми особливими органами в силу представлених чи постійних спеціальних чи разових повноважень. Обов’язковість даного роз’яснення обмежується юрисдикцією органа, що дає тлумачення.

Наступним видом офіційного тлумачення є тлумачення стосовно до конкретного випадку. З цього визначення ясно, чому цей вид тлумачення назвали казуальним. Особливістю казуального тлумачення є те, що воно обов’язкове тільки у відношенні осіб, для яких воно робиться, має через конкретні обставини і його не можна поширювати на інші аналогічні випадки. «Розходження між казуальним і нормативним тлумаченням виражається в різній широті впливу на суспільні відносини»[13]. Найбільше часто казуальне тлумачення виступає у виді мотивувальної частини правозастосовчого акта. Наприклад, у судових рішеннях, вироках, правозастосовчих актах міністерств.

Неофіційне тлумачення - це роз’яснення, що не мають формального, юридично обов’язкового значення, тобто позбавлені юридичні чинності. Іншими словами неофіційне тлумачення не породжує юридичних наслідків, а виходить, може бути зроблено будь-якими особами. Звичайно це вчені, адвокати й ін. Значення неофіційного тлумачення визначається авторитетом суб’єктів, їхньою кваліфікованістю і переконливістю форм, у якій представлене тлумачення. Не володіючи юридичною чинністю, неофіційне тлумачення, однак, має визначений вплив на правосвідомість і поводження конкретних суб’єктів.

Неофіційне тлумачення розділяється на доктринальне і повсякденне. (С.С. Алексєєв виділяє ще і спеціальне компетентне тлумачення, що, на мою думку, є те саме, що і доктринальне тлумачення).

Доктринальне тлумачення здійснюється висококваліфікованими фахівцями, юристами-практиками і має науковий характер. Такі роз’яснення відіграють важливу роль у виробленні єдності розуміння і застосування правових норм.

Повсякденне тлумачення виражається в з’ясуванні і роз’ясненні права людьми, що не мають спеціальних юридичних знань. Це тлумачення ґрунтується на життєвому досвіді, даних повсякденного життя, масовій свідомості. Сутність повсякденного тлумачення укладається в тім, що тлумачення дається в зв’язку з правозастосовчою діяльністю. Роль даного тлумачення в даний час росте в зв’язку демократизацією суспільства, залученням його до керування державою (наприклад, до рішення юридичних справ як присяжних засідателів).

Підводячи підсумок по даному питанню, потрібно відзначити велике значення для правильної й ефективної роботи правозастосовувача знань основних видів тлумачення норм права. Уміння відрізняти, систематизувати і використовувати різні інтерпретаційні акти є однією з умов успішної діяльності при кваліфікації поводження суб’єктів права, правильній юридичній оцінці вчинків людини, складанні юридично аргументованих процесуальних актів і узагальнень правоохоронної практики. Цьому повинна передувати повсякденні робота з виявлення, аналізу і систематизації різного роду роз’яснень.


 

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 11 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.022 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав