Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Культура мовлення у процесі управління

Читайте также:
  1. D) Отечественная культура в условиях тоталитарного общества.
  2. II. Правовая культура: понятие, функции и виды.
  3. III. Культура как процесс – фактор социальных изменений.
  4. III. Розвиток пізнавальних процесів
  5. XIV. Светские наука, культура, образование
  6. Адаптивная физическая культура- составнаячасть комплексной реабилитации инвалидов
  7. Адміністративні методи -це сукупність прийомів, впливів, за­снованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  8. Адукацыя, навука і культура ў БССР у 1945-1985 гг.
  9. Адукацыя,навука і культура Беларусі 1990-2012
  10. Азақ-ң әлеу. экол.проблемалары табиғи орта-ң бұзылу процесі.

 

Культуру мовлення у процесіуправління слід розглядати як сукупність вимог до зовнішнього боку цього процесу, а також як вимоги до індивідуальних якостей безпосередніх керівників. Цей складний і багатогранний комплекс питань, що повсякдень має розв'язувати управінський апарат, містить у собі:

а) високі вимоги до культури виробництва;

б) правильне ведення, оформлювання та зберігання документації;

в) дотримування етичних і моральних норм взаємин із колегами, партнерами;

г) правильну самооцінку.

Чи не найголовніша роль в єднанні колективу та плідної безконфліктної атмосфери в ньому належить безпосередньо керівникові. Він, безперечно, мас бути особистістю-лідером, умілим організатором і тонким аналітиком-психологом, людиною слова й фахівцем справи. Окрім цих якостей, як зазначає мовознавець А. Коваль, керівник ще:

— знає ім'я й по батькові своїх працівників;

— завжди вітається з усіма;

— не зганяє злість на інших, коли винен сам;

— не підвищує голосу під час розмови;

— не нагадує підлеглому безліч разів про припущену ним похибку, а свої похибки визнає;

— уміє поцінувати добрий жарт і посміється разом з усіма (якщо це не висміювання);

— довіряє своїм працівникам;

— не відволікає від роботи дрібницями;

— за можливості відгукується на прохання особистого штибу, не пишаючись і не
хизуючись цим;

— дає завдання підлеглим у ввічливій формі;

— знає всі дрібні вади своїх підлеглих (а також власні) і враховує іх у повсякденній роботі [ ]. Слід додати ще два пункти, хоча їх, напевне, набагато більше: заохочує та вихваляє привселюдно, а зауважує чи дорікає віч-на-віч; не має морального права вимагати від підлеглих дотримувати тих норм і правил, які порушує сам. А ось застереження д-ра К. Габеркорна «Сім головних гріхів шефа», яке було опубліковано в німецькому часописі «Плюс» (передрук газетою «Біржа» № 6,

1991).

1. Перенесення рішення на завтра. Головна причина такої ситуації — слабкість характеру. Письмовий виклад нагальних завдань допоможе зрозуміліше
сформулювати свої думки й виразно окреслити проблему. Якщо жорсткі терміни розв'язання питань не встановлені вашим контрагентом, зробіть це самі.

2. Виконання роботи наполовину. Розпочинати роботу слід переконавшись, що наявні всі складники для її вдалого завершення. Розбити роботу на етапи й визначити термін виконання кожного з них.

3. Прагнення зробити все одразу. Доцільніше обмежитися розв'язанням кількох реальних проблем, аніж розпочинати кілька справ, які все одно не вдасться довести до кінця. Тому переходити до нового завдання слід лише тоді, коли попереднє вже цілковито розв’язане чи хоча б склалося уявлення про напрямок його розв'язання.

4. Прагнення зробити все самотужки. Майстерність шефа полягає у забезпечуванні умов для успішного виконання завдань, які ним раціонально розподілені між сумлінними працівниками. Він не виконує все самотужки, а лише планує, спрямовує роботу й контролює її хід і виконання.

5. Переконання, що ви знаєте все липше за інших. Не слід витрачати час на розв'язування дрібних спеціалізованих управлінських завдань, якщо це можуть швидше і ліпше виконати фахівці-субпідрядники.

6. Невміння розмежовувати функції. Слід наперед визначити завдання, обов'язки, інформаційні канали та ступінь відповідальності кожного працівника розробленими виразними й детальними посадовими інструкціями, узгодженими зі схемою організації. Це унеможливить перекладання відповідальності за невиконану роботу на інших і марнотратне дублювання управлінських операцій.

7. Спроби перекласти провину на інших. Керівник має з'ясувати причини невдачі, а не шукати цапа-відбувайла. Проаналізувавши похибку, слід спрямувати свою діяльність на її виправлення й на подальший поступ.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 53 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав