Читайте также:
|
Структура - це сукупність стійких відносин і зв'язків між елементами системи. До структури входить загальна організація системи (предмета, процесу, явища), просторове і тимчасове розташування складових частин системи і т.д. Структуру утворюють не будь-які зв'язки і відносини, а перш за все закономірні, сутнісні. Найбільш важливі зв'язки і відносини (серед сутнісних) називаються інтегруючими; вони впливають на інші закономірні зв'язки, обумовлюючи загальну специфічність структур у межах системи.
Основними структурними складовими інформаційного простору в його синергетичному поданні є інформаційні поля та інформаційні потоки.
Інформаційне поле - це сукупність всієї зосередженої в даному обсязі простору-часу інформації, безвідносно до її формі і станом, що знаходиться у відриві як від об'єкта відображення, так і від суб'єкта сприйняття. Інформаційне поле утворюється об'єктивної, генетичної та ідеалізованої інформацією. Рух інформації в інформаційному полі здійснюється за допомогою фізичної зв'язку між реципієнтом і джерелом інформації, матеріалізованої в інформаційному потоці.
Інформаційний потік являє собою в загальному випадку сукупність інформації, що переміщається в інформаційному просторі по каналу комунікації. Інформаційні потоки можуть протікати як усередині окремих інфосфери, так і між ними, в залежності від наявності каналів комунікації. При цьому змістовний характер інформаційного потоку знаходиться в залежності від характеристик каналу комунікації, так для передачі інформаційного потоку про графічному об'єкті необхідно використовувати канал комунікації, що забезпечує передачу зорових образів (зображень), у противному випадку неминучі неточності й перекручування змісту переданої в інформаційному потоці інформації та її сприйняття реципієнтом.
В організаційно-технічному аспекті структуру інформаційного простору становить сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення використання, інформаційно-телекомунікаційних систем, мереж, додатків і організаційних структур, що функціонують на основі певних принципів і за встановленими правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію користувачів, а також задоволення їх інформаційних потреб.
Інформаційна система являє собою організаційно упорядковану сукупність фахівців, інформаційних ресурсів (масивів документів) та інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, що реалізують інформаційні процеси - отримання вхідних даних; обробку цих даних та/або зміна власного внутрішнього стану (внутрішніх зв'язків/відношень), видачу результату або зміну свого зовнішнього стану (зовнішніх зв'язків/відношень).
Інформаційні системи умовно поділяють на прості і складні.
Проста інформаційна система - система, елементи якої функціонують відповідно до правил, породженими одним і тим же взаімонепротіворечівим безліччю аксіом.
Складна інформаційна система - система, яка містить елементи, які функціонують у відповідності з правилами, породженими відмінними один від одного множиною аксіом. При цьому допускається, що серед правил функціонування різних елементів можуть бути взаємосуперечливих правила і цілі. Порушення захисних бар'єрів у взаємодії елементів складної системи один з одним призводить до перепрограмуванню цих елементів і / або їх знищенню.
Засоби забезпечення автоматизованих інформаційних систем та їх технологій включають в себе:
− програмні,
− технічні,
− лінгвістичні,
− правові,
− організаційні засоби (програми для електронних обчислювальних машин; засоби обчислювальної техніки і зв'язку; словники, тезауруси та класифікатори; інструкції та методики; положення, статути, посадові інструкції; схеми та їх опису, інша експлуатаційна та супровідна документація), що використовуються або створювані при проектуванні інформаційних систем і забезпечують їх експлуатацію.
До складу технологічних та організаційних компонентів інформаційного простору в узагальненому варіанті входять.
Інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура - територіально розподілені в країні (країнах, світі) комп'ютери, пов'язані між собою в мережі засобами зв'язку і телекомунікації.
Інформаційна інфраструктура - це середовище, яке забезпечує можливість збору, передачі, зберігання, автоматизованої обробки і розповсюдження інформації в суспільстві.
Інформаційна інфраструктура суспільства утворюється сукупністю:
− інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж зв'язку, індустрії засобів інформатизації, телекомунікації і зв'язку;
− систем формування та забезпечення збереження інформаційних ресурсів;
− системи забезпечення доступу до інформаційно-телекомунікаційних систем, мереж зв'язку та інформаційних ресурсів;
− індустрії інформаційних послуг та інформаційного ринку;
− систем підготовки і перепідготовки кадрів, проведення наукових досліджень.
Інформаційні ресурси на машинних носіях, перш за все - спеціалізовані інформаційні масиви у вигляді автоматизованих баз даних (АБД), а також інформаційні ресурси, розподілені по WEB-сайтів в мережі Internet. До інформаційних ресурсів відносяться окремі документи і окремі масиви документів, документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, базах знань, інших інформаційних системах).
Інформаційні ресурси є об'єктами відносин фізичних, юридичних осіб, держави. Інформаційні ресурси можуть бути державними і недержавними і як елемент складу майна знаходитися у власності громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій та громадських об'єднань.
Організаційні заходи, що забезпечують функціонування компонентів інформаційного простору (конференції, діяльність робочих груп фахівців та ін.).
Правові заходи (норми) - інформаційне законодавство, міжнародні угоди і договори, інші національні та міжнародні нормативні правові акти.
Ринок інформаційних технологій, засобів зв'язку, інформатизації та телекомунікацій, інформаційних продуктів і послуг.
Інформаційний простір соціальних систем включає в себе наступні.
Одиниці інформаційного простору, генеруючі інформацію:
− в ЗМІ - групові комунікатори (редакції ЗМІ) і ключові комунікатори (комунікатори, безпосередньо включені в редакції ЗМІ, який персоніфікує інформацію даного ЗМІ);
− ньюсмейкери (англ. Newsmaker - букв. «творець новин") - лідери громадської думки (політики, лідери економіки, представники культурної еліти та ін);
− експерти (інтерпретатори) - спеціалісти, які активно і професійно працюють з інформацією, від їх коментарів (інтерпретації) залежить характер і форма інформаційних потоків (політологи, економісти, соціологи та ін);
− лідери думок - досить активні люди, на відміну від перерахованих вище категорій не зав'язані на певні канали поширення інформації, що мають сукупну потребу в поширенні інформації (в малих і середніх соціальних групах);
− виробники спеціальної інформації (театр, кіно, реклама у всіх її проявах поза ЗМІ, мода, товари, гроші (в масових комунікації), архітектура і т.п.).
Канали комунікацій:
− формовані ЗМІ та МК (друковані, електронні та інші носії);
− канали міжособистісних комунікацій (міжособистісне спілкування);
− спеціалізовані - спрямовані на вузькі групи - професійні, елітарні і т.п. (Спеціалізовані професійні видання, частково - Internet);
− решта (товарно-грошові канали).
Області - у соціальних системах формуються за певними соціально-психологічним принципам, включаються в певну мережу (інформаційні канали). Області, включені в певні канали в даний момент часу, можуть перетинатися; розрізняють також області, не включені в канал (и), але знаходяться під впливом контексту, загального ритму інформаційних процесів та синхронізуються через вторинні впливу.
По відношенню до інформації області (в соціальних системах) поділяються на (у тому числі в процентному співвідношенні):
− генератори інформації (суперноватори) ~ 3%;
− новатори (швидко сприймають нове від генераторів) ~ 15%;
− центр (помірні новатори / помірні консерватори) ~ 30%;
− суперконсерватори (практично не сприймають змін за рахунок жорстких внутрішніх бар'єрів на все нове) ~ 15%.
Крім перерахованих вище, в інформаційному просторі можна виділити особливі компоненти, значущі для інформаційної політики.
До одного з таких компонентів, зокрема, відноситься віртуальна реальність, яка формується у вигляді віртуальних аналогів реальних об'єктів і процесів (наприклад, чати і форуми, електронний банкінг, система електронної торгівлі, геоінформаційні системи, системи електронного документообігу, системи автоматизованого проектування і моделювання фізичних процесів і т.п.), які базуються на відповідних програмно-апаратних платформах та інформаційно-телекомунікаційних мережах і системах зв'язку і сприймається людиною (користувачем) як модель-заступник дійсної реальності або ж як якась реальність, первинна по відношенню до об'єктивної реальності (в разі повного «занурення» людини у ВР).
Хоча людина з моменту зародження цивілізації оточував себе предметами і процесами, не що існували раніше в природі, тобто якоїсь штучної, рукотворним, реальністю, під сучасною ВР, як правило, розуміють віртуальну модель дійсності, побудовану насамперед на інформаційних технологіях, які дають можливість:
− формувати в кіберпросторі цілком адекватну дійсної реальності (або довільно, цілеспрямовано і зловмисно змінену) ВР як певну модель світу (об'єктів, процесів) у будь-якій зручній для сприйняття людською свідомістю формі;
− прив'язувати до елементів цієї моделі будь-які необхідні дані та оперувати ними;
− моделювати результати впливу (управління) до їх реалізації в реальному світі;
− впливати на об'єктивну (дійсну) реальність через її сполучення з ВР шляхом передачі інформаційних повідомлень (керуючих впливів).
При створенні глобальної ВР на базі сучасних інформаційних технологій відбувається інтеграція в сучасне комп'ютеризоване інформаційний простір базових елементів традиційної віртуальної реальності, в якій історично склалося й існувало дане співтовариство. Тобто мова йде про адекватне перенесення в нову сферу життєдіяльності тієї штучної реальності, в якій людина (дане співтовариство) і живе спочатку як істота символічне, а тому і весь його світ також є щось зроблене, штучне (світ створених предметів праці та побуту, світ міфів, літописів, культури в цілому - світ штучний, створений самою людиною, і в цьому сенсі віртуальний). Причому світ цей цілком реальний, по крайней мере, в тому сенсі, що може заміщати собою реальність безпосереднього чуттєвого сприйняття.
Використання ВР у будь-якої людської діяльності крім вищезазначених переваг має ряд особливостей, облік яких необхідний для уникнення (нейтралізації) впливу ряду негативних чинників, пов'язаних з ВР.
Перш за все, при створенні віртуальної моделі, слід, з одного боку, забезпечити необхідний ступінь відповідності даної ВР дійсної реальності, а з іншого - уникнути перевантаження ВР другорядними даними (об'єктами). У будь-якому випадку ВР в принципі не може забезпечити повну відповідність дійсної реальності, так як ВР має штучне походження (вона «зроблена»), умовна, неспонтанності, а тому кінцева і вичерпність. У моделі завжди є межа, покладений або правилами, або простором задуму автора. У сучасній ВР неможливо вийти за рамки сценарію, створеного авторами, так як у будь-який штучно створеної ситуації є межа створене. У подальшому цей недолік буде подоланий тільки частково, тому що плоди діяльності людського генія, на відміну від божественного інтелекту або від природи, вичерпності.
Використовувана в інтересах інформаційного забезпечення суб'єкта діяльності ВР в силу необхідності мати найбільш повну картину світу не може бути обмежена тільки внутрішньосистемної (наприклад, відомчої) інформаційним середовищем. Вона сполучається, використовує і прямо або побічно включає в себе зовнішні інформаційні масиви та потоки. У силу цього управління ВР може здійснюватися в тому числі ззовні, що несе в собі загрозу маніпуляції.
У процесі суспільних відносин структура інформаційного простору видозмінюється. Крім удосконалення технічних засобів у процесі інформаційно-телекомунікаційної революції, найбільш значущі для інформаційної політики зміни в інформаційному просторі відбуваються в процесі його професійної сегментації.
Професійна сегментація інформаційного простору являє собою різновид структурування інформаційного простору, пов'язану з професійною діяльністю в ньому різних спільнот, які здійснюють у ньому таку цілком або частково, в ході якої певні його сегменти досить умовно за певними, характерним для такої професійної діяльності ознаками і особливостям вигляду, змісту, функцій та організації взаємної комунікації, об'єднуються у формально відмінні від інших сегментів інформаційного простору «зони».
Масове створення інтегрованих в глобальний інформаційний простір таких інформаційних ресурсів, як WEB-сайти та публікації матеріалів у режимі «онлайн» (від англ. On-line - «на лінії»), породжують ситуацію, коли користувачі не можуть отримати з цього вигоду, так як кількість інформаційних ресурсів, зміст яких їм необхідно контролювати, стає занадто великим. Тим самим важлива для користувачів інформація (у принципі доступна в інформаційному просторі) технічно не доступна, так як це вимагає занадто великих витрат часу і / або грошей на «обхід» потрібних ресурсів.
У результаті спостерігається поява якісно нових змін у структуруванні інформаційного простору. Ці зміни полягають у «професійній сегментації» інформаційного простору глобальних інформаційних мереж, насамперед - Internet. Члени певного професійного співтовариства використовують загальний стандарт на виставу в режимі онлайн своїх ресурсів. Це дозволяє їм запустити мережевий сервіс, який із заданою регулярністю збирає додавання / оновлення з приватних інформаційних ресурсів (WEB-сайтів) в єдину базу даних. Якщо в цю систему ресурсів включені всі інформаційні ресурси професійного співтовариства, то контроль за надходженнями в цю інтегральну базу даних замінює контроль змісту вихідного безлічі ресурсів.
Масова «професійна сегментація» інформаційних ресурсів в глобальних мережах в принципі дає істотні переваги. Вона можлива перш за все там, де є досить великі професійні спільноти (або групи за інтересами), члени яких ведуть свою інформаційну активність в режимі онлайн.
Інформаційний простір завдяки своїй транскордонного та віртуального характером виступає в сучасному світі як одна з основних сфер інтеграції людського співтовариства в планетарних масштабах.
Основні функції, які виконує інформаційний простір:
− Інтегруюча. У рамках даної функції інформаційний простір об'єднує в єдину просторово-комунікативну та соціокультурне середовище різні види людської діяльності і займаються ними суб'єктів, у тому числі як окремих людей, так і цілі держави, народи і міжнародні коаліції і транснаціональні корпорації.
− Комунікативна. Інформаційний простір створює особливе середовище транскордонної, інтерактивною і мобільної комунікації різних суб'єктів діяльності, в рамках якої вони здійснюють інформаційний обмін.
− Актуалізується. Саме в інформаційному просторі здійснюється актуалізація інтересів різних суб'єктів діяльності за допомогою реалізації ними інформаційної політики.
− Геополітична. Інформаційний простір формує власні ресурси і змінює значимість традиційних ресурсів, створюючи нове середовище геополітичних відносин та конкуренції.
− Соціальна. Інформаційний простір трансформує склад суспільства і змінює характер і зміст соціально-політичних (громадських) відносин у всіх сферах - політиці, культурі, науці, релігії і інших.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 222 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |