Читайте также:
|
|
Закон – це нормативно-правовий акт, який приймається вищим представницьким органом держави (парламентом) в особливому порядку, має вищу юридичну силу і регулює найважливіші суспільні відносини. Закони можуть прийматися також безпосередньо народом через референдум.
3акони, в свою чергу, поділяються на конституційні і звичайні. Конституція є ядром правової системи держави і має вищу юридичну силу порівняно з іншими нормативно-правовими актами. Конституційні закони приймаються, як правило, кваліфікованою більшістю депутатів парламенту і визначають основні засади державного і суспільного ладу, основи правового статусу особи або ж вносять зміни й доповнення до конституції. Звичайні закони приймаються простою більшістю депутатів парламенту і діють відповідно до конституційних актів, регулюють певні сфери суспільних відносин.
Підзаконні нормативно-правові акти – це правотворчі акти компетентних органів, які засновані на законі і не протирічать йому. Вони покликані конкретизувати основні положення законів.
Критерії для класифікації підзаконних актів є різноманітними. З точки зору наявності в них норм права вони поділяються на нормативні та індивідуальні. Індивідуальні акти діють одноразово й торкаються конкретного життєвого випадку чи окремого індивіда чи групи конкретно визначених індивідів. Наприклад, указ президента про призначення на посаду прем’єр-міністра. Підкреслимо це, бо, нагадаємо, закони завжди є нормативними актами.
За суб`єктами видання і належною їм юрисдикцією підзаконні акти поділяються на чотири групи:
1) загальні підзаконні акти – це підзаконні акти, котрі діють на всій території країни й видаються главою держави та урядом. Наприклад, Президент України видає укази і розпорядження, Кабінет Міністрів України – постанови і розпорядження;
2) відомчі підзаконні акти – це такі акти, які діють на обмежену сферу суспільних відносин й видаються міністерствами і відомствами (наприклад, наказ Міністра, наказ голови Державного комітету);
3) місцеві підзаконні акти – це акти, юридична сила яких поширюється на певну ділянку території країни, наприклад, певну адміністративно-територіальну одиницю. До них належать акти безпоседнього волевияву територіальної громади, акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Наприклад, голова місцевої державної адміністрації видає розпорядження, місцева рада, як і її виконавчий комітет, приймає рішення, керівники структурних підрозділів місцевих держадміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад видають накази, сільські, селищні, міські голови видають розпорядження;
4) внутрішньоорганізаційні підзаконні акти – це акти, регламентація яких поширюється лише в межах певної установи, підприємства, організації. Вони видаються керівниками чи керівними органами цих вказаних структур.
Відзначимо, що виклад видів підзаконних актів у такій послідовності не означає їх такої ж ієрархії за юридичною силою. Наприклад, рішення сільської ради, прийняте на основі закону і в межах своєї компетенції не є “нижчим” за юридичною силою від будь-якого іншого підзаконного акту. Проте, наприклад, розпорядження голови місцевої держадміністрації обов’язково повинно відповідати постанові Уряду України, воно справді має меншу юридичну силу, бо це прямо визначено законом.
Питання, які визначаються і встановлюються виключно законами України
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; 3) права корінних народів і національних меншин; 4) порядок застосування мов; 5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 7) правовий режим власності; 8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; 9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів; 11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики тощо (всього 22 питання).
Конституція України зазначає також, що виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют а території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; 2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України; 3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів; 4) порядок використання і захисту державних символів; 5) державні нагороди; 6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; 7) державні свята; 8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.
Додамо до вищенаведеного, що виключно Законом України також оголошується амністія.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 112 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |